Особливості формування іміджу російських політичних діячів на прикладі Дмитра Медведєва та Володимира Путіна

Проте вже в перший рік  перебування Путіна на посаді президента почав посилюватися тиск силових відомств на так званих «олігархів», і перш за все на Бориса Березовського і Володимира Гусинського, які згодом змушені були емігрувати. На думку американського дослідника російського походження Пола Хлебникова, таким чином Путін намагався позбавитися від спадщини 1990-х років і зобов'язань перед колишньою правлячою фінансово-політичною елітою, на якій, на поширену думку, лежить основна провина за економічний спад в Росії, що відбувався в ті роки. Поступово посилювався тиск держави на так звані «незалежні» ЗМІ, контрольовані приватними особами. Бориса Березовського змусили розлучитися з контрольним пакетом акцій основного телеканалу Росії — ОРТ; за борги була передана у власність «Газпрому» телекомпанія НТВ, що належала Володимиру Гусинському, після чого було припинено віщання ТБ-6 (ТВС) — телевізійного каналу Бориса Березовського, на якого перейшла працювати група журналістів НТВ. Основні телевізійні канали — ОРТ (Перший канал), «Росія» і НТВ стали належати державі або державним компаніям. Інформаційна політика керівництва, що різко змінилася, цих і решти ЗМІ викликала дискусії про свободу слова в засобах масової інформації.

Для кадрової політики Адміністрації  Президента при Володимирі Путіні було характерне призначення на відповідальні  пости численних колишніх товаришів  по навчанню Путіна в університеті, товаришів по службі в НДР, колег  по роботі в колишньому Ленінграді — і взагалі представників «петербурзької команди». У лютому 2006 року В. Сурковим була висунута концепція суверенної демократії, яка в інтерпретації її автора полягає в тому, що політика Президента міє в першу чергу отримувати підтримку більшості населення в самій Росії; така підтримка більшості і складає головний принцип демократичного суспільства.

У внутрішній політиці президент  Путін проводив послідовний і жорсткий курс на централізацію і зміцнення «вертикалі» влади.

Першою великою зміною в конституційно-політичній системі країни була здійснена в серпні 2000 року зміна порядку формування Ради Федерації, в результаті якої губернатори і глави законодавчої влади регіонів, до того були членами СФ за посадою, були замінені призначеними представниками; останні повинні працювати в СФ на постійній і професійній основі (при цьому одного з них призначає губернатор, а другого - законодавчий орган регіону). В якості деякої компенсації втрачених губернаторами лобістських можливостей було створено дорадчий орган - Державна рада.

Через кілька днів після терористичного акту в Беслані у вересні 2004 року В. В. Путін оголосив про намір скасувати вибори голів регіонів, мотивувавши цей крок метою посилення боротьби з тероризмом. Згідно з одним з опитувань ВЦВГД, це було здійснено всупереч думці 48% опитаних [68] Також було здійснено перехід до виборів депутатів Державної Думи виключно за партійними списками. Разом з попередньою реформою Ради Федерації це фактично означало перехід від федеративного до унітарної державного устрою: [Джерело? 237 днів] територіальне представництво в Державній думі було скасовано, половина членів Ради Федерації стали призначатися губернаторами, у свою чергу призначаються президентом.

У період президентства Путіна був створений ряд молодіжних організацій, ключовим пунктом програми яких є збереження суверенітету та цілісності Росії, здійснення модернізації країни і формування чинного цивільного суспільства. [86] Путін регулярно зустрічався під час свого президентства з організацією «Наші ». Деякі з дій цих молодіжних організацій викликали різку критику з боку преси та політичної опозиції [87] [88].

Загибель підводного човна викликала критику не тільки на адресу самого президента, а й на адресу збройних сил РФ. 12 серпня 2000 на борту підводного човна сталися вибухи, при яких загинуло 118 чоловік [91]. 23 людини вижили після вибуху і пробували покликати на допомогу [92]. Рятувальникам не вдалося визволити матросів із затонулої підводного човна і вони загинули. Офіційні джерела далеко не відразу повідомили про катастрофу. Рятувальна операція почалася лише через добу: 13 серпня о 18.30 мск. За твердженням «Нової газети», довгий час командування ВМФ відмовлялося від іноземної допомоги, запевняючи, що в стані справитися своїми силами [93] [94] [95] [96] [97]. Володимир Путін дав санкцію командуванню ВМФ на залучення іноземної допомоги лише через чотири доби після катастрофи, 16 серпня 2000 року. [98]

14 серпня Путін дав  вказівку про розслідування причин  загибелі «Курська», для чого  була створена Урядова комісія на чолі з заступником голови Уряду РФ І. І. Клебанова [99].

У червні 2000 р. указом Путіна була затверджена «Концепція зовнішньої політики Російської Федерації». Згідно з цим документом, основними цілями зовнішньої політики країни є: забезпечення надійної безпеки країни, вплив на загальносвітові процеси з метою формування стабільного, справедливого і демократичного світопорядку, створення сприятливих зовнішніх умов для поступального розвитку Росії, формування поясу добросусідства по периметру російських кордонів, пошук згоди і співпадаючих інтересів із закордонними країнами і міждержавними об'єднаннями в процесі рішення задач, визначених національними пріоритетами Росії, захист прав та інтересів російських громадян і співвітчизників за кордоном, сприяння позитивному сприйняттю Російської Федерації у світі.

У 2000-2007 Путін брав участь у самітах «Групи восьми» («Велика вісімка») на Окінаві (Японія, 2000 [198]), в Генуї (Італія, 2001 [199]), Кананаскісі (Канада, 2002 [200]) , Евіані (Франція, 2003 [201]), Сі-Айленді (США, 2004 [202]), Гленіглсі (Великобританія, 2005 [203]) Санкт-Петербурзі (Росія, 2006 [204]) і Хайлігендаммі (Німеччина, 2007) [205]. 6-8 вересня 2000 Путін брав участь у Саміті тисячоліття (офіційна назва «ООН в XXI столітті») в Нью-Йорку [206]. У червні 2001 Путін вперше зустрівся з Президентом США Джорджем Бушем (молодшим) в столиці Словенії Любляні [207].

8 травня 2008, на наступний  день після інавгурації Дмитра Медведєва, кандидатура Володимира Путіна була затверджена Думою на пост голови уряду Росії і був підписаний указ про його призначення [230]. 12 травня Путін оголосив склад свого нового уряду.

Заступниками Путіна в якості Голови Уряду стали багато співробітників з Адміністрації Президента - Ігор Шувалов, Ігор Сечін, Сергій Собянін.

27 травня 2008 Голова Вищої  державної ради Союзної держави  Білорусі і Росії Олександр  Лукашенко призначив Володимира  Путіна головою Ради міністрів Союзної держави. [231].

У травні 2008 року уряд розглядав  питання щодо полегшення податкового  тягаря для деяких категорій платників  податків [232].

8 квітня 2010 В. В. Путін  повідомив, що до 2012 держава виділить  не менше 38 млрд рублів на підтримку наукових досліджень у вузах. [233]

У листопаді 2010 року В. В. Путін  зайняв 4-е місце в рейтингу найвпливовіших людей світу, складеному американським журналом Forbes [234].

На думку британського історика, завідувача кафедрою міжнародних  відносин Бількентского університету Нормана Стоуна, В. В. Путіну «вдалося вирвати Росію з історичної тенденції, яка при її продовженні могла призвести до розпаду Росії як держави». [217]

Президент Інституту енергетичної політики і опозиційний політик  Володимир Мілов в листопаді 2007 року вважав [218], що «майже всі реформи, які він починав, вступивши на посаду, провалилися»: пенсійна реформа, реформа державного медичного страхування та пільгового лікарського забезпечення, судова реформа, реформа місцевого самоврядування, військова реформа, реформа ЖКГ, а прийняття Земельного кодексу, на думку аналітика, «так і не призвело до формування розвиненого ліквідного ринку землі», новий же Трудовий кодекс «обернувся проблемами для роботодавців». Російський соціолог Ігор Ейдман, директор з комунікацій ВЦДГД, характеризував сформований остаточно в президентство В. Путіна суспільно-політичний лад як «влада чиновницької олігархії» [219], який має «риси вкрай правої диктатури - панування державно-монополістичного капіталу в економіці, силових структур у управлінні, клерикалізму і державництва в ідеології. »[219] Директор" Левада-центру »Лев Гудков в січні 2008 року вважав [220], грунтуючись на опитуваннях громадської думки, що за роки путінського правління« події у верхньому ешелоні влади перестали цікавити людей » , крім того, 45% опитаних респондентів вважають, що «розрив між владою і народом за останні вісім років різко збільшився» (36% вважають, що він залишився на колишньому рівні).

Незабаром після виголошеної Путіним 8 лютого 2008 промові на розширеному засіданні Держради, яку деякі коментатори розцінили як його «політичний заповіт» або конкретизацію «Плану Путіна» [221] [222].

Журналіст Марк Сімпсон в «The Guardian» писав, що Путін відродив російська держава і російську могутність і не боїться відстоювати російські інтереси. [223]

14 листопада 2008, в ході  обговорення проектів законів про поправки до Конституції РФ, внесених Президентом Д. Медведєвим 11 листопада того ж року, депутат Державної Думи Віктор Ілюхін (КПРФ) заявив: «<...> Повноваження президента Єльцина закінчилися дефолтом, повноваження президента Путіна фактично закінчують фінансово-економічною кризою. <...> »[224]

У липні 2009 року кандидат економічних  наук Арсеній Яценюк заявив, що Путіну дісталося вкрай важкий спадок (олігархія, загублене управління країною, бардак, внутрішні конфлікти тощо) і що Путін врятував країну. [225]

У січні 2010 року австралійський ліберальний політик Кемерон  Росс назвав Володимира Путіна кращим лідером Росії з часів Петра I, відзначивши низку досягнень в період його президентства [226].

2.3. Порівняльний  аналіз іміджу Д. Медведєва та В. Путіна

Імідж Д. Медведєва та В. Путіна має як спільні, так і відмінні риси. Обидва політичні лідери народилися в благополучних родинах. Обидва успішно здобули вищу освіту. Як В. Путін, так і Д. Медведєв протягом довгого часу займалися політичною кар’єрою. Не дивлячись на такі подібності, є суттєві відмінності в іміджі цих політичних діячів. По-перше, Володимир Путін уже давно є відомим політиком як усередині держави, так і за кордоном. Борис Єльцин назначив його виконуючим обов’яки президента Російської Федерації. З тих пір, В. Путін став яскравим політичним діячем, якого пізніше обрали Президентом Російської Федерації. Стосовно Дмитра Медведєва варто зазначити, що його російська громадськість стала помічати значно пізніше, ніж В. Путіна. Імідж Д. Медведєва та В. Путіна сформувався таким чином, що В. Путіна вважають сильним політичним лідером, який веде за собою народ, а Д. Медведєва – помічником В. Путіна, президентом, який виконує вказівки В. Путіна. На таку думку немалий вплив справило те, що В. Путін не має право обійняти посаду Президента Російської Федерації третій раз підряд. Виходить, що на один термін він висунув кандидатуру Д. Медведєва.

Висновки до Розділу 2

Імідж Путіна і Медведєва  хороший для росіян віком до 25 років. Російська молодь у віці 18-25 років більш лояльна до влади, ніж населення в цілому.

Діяльність Володимира Путіна схвалюють 82% учасників недавнього опитування Фонду Громадська думка (ФГД), Дмитра Медведєва - 75%. Відповідні цифри для громадян старше 25 років  складають відповідно 75% і 68%.

При цьому робота очолюваного  Путіним уряду подобається значно меншого числа опитаних - 50%.

40% молодих росіян сподівається  на поліпшення власного матеріального  становища в доступному для  огляду майбутньому, 27% незадоволені  своїм життям, а 19% заявили про  готовність брати участь в  акціях протесту.

Більшість росіян вважає, що політичний тандем президента Російської Федерації Дмитра Медведєва і прем'єра Володимира Путіна є міцним і носить довгостроковий характер.

Дмитро Медведєв сприймається громадськістю не як самостійний  політичний лідер, а як помічник Володимира Путіна. При цьому, В. Путін сприймається як сильний політик. Обидва лідери мають сприятливе походження з інтелігентних сімей. Володимир Путін упізнавана особа, а Д. Медведєва стали впізнавати недавно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ СТОСОВНО ІМІДЖУ ПОЛІТИЧНИХ ДІЯЧІВ ДМИТРА МЕДВЕДЄВА ТА ВОЛОДИМИРА ПУТІНА

Загальний огляд  Розділу 3

Для дослідження суспільної думки Російської Федерації стосовно іміджу політичних діячів В. Путіна та Д. Медведєва використано дані соціологічних опитувань аналітичного центру «Левада-центр».

За даними соціологічних  опитувань ставлення громадян Російської Федерації до В. Путіна і Д. Медведєва та їх дій динамічно змінюється.

Для неголослівного аналізу  суспільної думки Російської Федерації стосовно іміджу політичних діячів В. Путіна та Д. Медведєва з сайту «Цензор. Нет» було взято на розгляд соціологічне опитування: «Хто управляє Росією?»

Лише 16% росіян вважають, що Росією управляє Медведєв, а 28% - Путін. Про це cвідчать дані останнього соціологічного опитування, проведеного аналітичним центром "Левада-центр".

Зокрема, рейтинг схвалення  діяльності Д. Медведєва до сьогоднішнього дня склав 83% (проти 14%), дії В. Путін  на посаді прем'єр-міністра підтримують 88% опитаних росіян (проти 10%).

За останній місяць підтримка  Д. Медведєва з боку росіян зросла на 10% (з 73 до 83%), В. Путіна на 5% (з 82% до 88%).

При цьому 28% опитаних вважають, що реальна влада в країні перебуває  в руках прем'єр-міністра, і лише 16% вважають, що Росією управляє президент. 48% росіян вважають, що влада сконцентрована «рівною мірою в руках обох ».

У той же час більше половини всіх росіян - 54% - упевнені, що Д. Медведєв "в основному продовжує політику В. Путіна", 30% - «повністю продовжує  політику В. Путіна ». 8% опитаних вважають, що Д. Медведєв «поступово міняє політичний курс ».

 Дослідницький центр Superjob поцікавився у росіян, чи схвалюють вони діяльність двох головних осіб країни - президента Росії Дмитра Медведєва і голови уряду РФ Володимира Путіна. Як виявилося, роботою Медведєва задоволені 50% економічно активних жителів країни (54% серед жінок і 45% серед чоловіків). Тим не менш, не всі з них повністю схвалюють рішення, що приймаються президентом. Найбільше нарікань у росіян викликає нещодавнє прийняття закону про поліцію. Цікаво, що кількість респондентів, які залишили позитивні відгуки про роботу президента, знижується зі збільшенням їх віку і доходу. Не схвалюють роботу Медведєва 24% росіян: "Не було ще діяльності, хоча два роки вже минуло. Тільки декларування"; "А що доброго він робить? Ціни ростуть, безробіття в країні ..." Роботою Путіна росіяни задоволені більше - його діяльність схвалюють 57% учасників опитування. І знову серед тих, хто залишав позитивні відгуки, більше жінок (62% проти 51% серед чоловіків). Серед тих, хто вважає, що Путін не справляється зі стоять перед ним завданнями (22%), переважають представники старшого покоління (30%), а також респонденти з доходом більше 45 тис. рублів на місяць (29%). На думку опитаних, "не видно результатів роботи з поліпшення життя звичайних людей: не покращився медичне забезпечення, а якість життя погіршилося". Невдоволення респондентів викликає й зростання цін на енергоносії: "Навіщо піднімати ціни на енергоносії всередині країни? Це зробить наші товари нерентабельними, а пенсіонерів завчасно зажене в могилу". Не змогли дати однозначну оцінку діяльності Дмитра Медведєва 26% наших співгромадян ("Його діяльність не стосується реальних проблем Росії і обмежується декларативними заявами"), дещо меншу кількість росіян (21%) не змогли визначити своє ставлення до роботи Володимира Путіна: "Слів багато, справ мало. Суцільна показуха! " Опитування було проведено 29-31 жовтня 2010 року. Досліджувана сукупність: економічно активне населення Росії старше 18 років. Розмір вибірки: 3000 респондентів.