Вплив юнацької субкультури на формування девіантної поведінки

2. соціальне явище, яке виражене в масових формах людської діяльності, які відповідають офіційно встановленим або фактично які у даному суспільстві нормам.

Існують різні теорії, які з різних сторін пояснюють девіантну поведінку:

1. біологічні (Ч. Ломброзо, У. Х. Шелдон) − виокремлюють наявність зв’язку між детективною поведінкою і певними фізичними рисами;

2. психологічні (З. Фрейд, Б. Скиннер, Е. Торндайк, Д. Уотсон) − розглядають девіантну поведінку у зв’язку з внутрішньо-особистісним конфліктом, деструкцією і саморуйнацією особистості, блокуванням особистісного розвитку, а також станами розумових дефектів.

3. соціологічні (Е. Дюркгейм, Р. Мертон, Я. І. Гілінський) враховують соціальні і культурні фактори, що впливають на девіантність.

4. соціально-психологічні (Р. Харрі, С. Лінг) − пояснюють причини появи девіантної поведінки через вивчення психологічного стану девіанта з урахуванням зміни його положення в системі соціально-політичних координат.

Існує типологія девіантної поведінки, запропонована Р. Мертоном. Згідно Мертону, девіація відбувається в результаті розриву між культурними цілями і соціальними засобами їх досягнення. Це визначення лежить в основі його типології девіантних вчинків. Л. М. Балабанова, Ц. П. Короленко в залежності від способів взаємодії з реальністю та порушення тих чи інших норм суспільства, девіантну поведінку поділяють на п’ять типів: делінквентна, адиктивна, патохарактерологічна, психопатологічна та девіантна поведінки на базі гіперздібностей. На їх думку девіантною поведінкою вважається будь за ступенем враженості, спрямованості або мотивами поведінка, що відхиляється від критеріїв тієї чи іншої суспільної норми.

Юнацький вік − це дуже складний період у житті кожної дитини. В цьому віці для вольового регулювання поведінки виникають певні труднощі. Акцентовані риси характеру зазвичай добре компенсуються, хоча в цьому періоді вони загострюються і можуть обумовлювати тимчасові порушення адаптації, з’являтися відхилення в поведінці.

В юнацькому віці проявляються такі типи девіантної поведінки, які беруть свій початок із субкультур:

• зловживання алкоголем,
• наркоманія,
• токсикоманія,
• комп’ютерна залежність,
• агресивність,
• бродяжництво,
• злодійство,
• суїцид,
• аутоагрессия.

Виявлено такі чинники, які впливають на девіантну поведінку підлітків: спадковість, патології, субкультури, антикультури, альтернативні культури, контркультури, соціально-економічні і соціально-політичні, психологічні, педагогічні, індивідуальні.

Працюючи з девіантними юнаками потрібно до кожного знайти індивідуальний підхід і намагатися по максимуму йому допомогти. Але допомога девіанту буде ефективною, якщо він сам цього захоче. Особливу роль при роботі з такими дітьми грають їхні батьки. Вони повинні усвідомлено допомагати своїм дітям.

Отже, з одного боку, юнацькі субкультури культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а, з іншого − саме вони покликані сприяти адаптації юнацтва до того ж суспільству.

Юнак, що потрапив в субкультуру, стає з нею єдиним цілим. Він приймає всі порядки, закони нового соціуму, у нього змінюється система цінностей і погляд на світ. Хтось змінює субкультури, як рукавички, тільки заради їхніх зовнішніх проявів, епатажу оточуючих, не вникає в суть і філософію, яка в більшою чи меншою мірою є в кожному неформальному русі. Навіть ті, хто вірний одній своїй неформальній організації, часто не розуміють її. Найчастіше таким поверхневим буває саме юнацьке покоління. Юнаки, наприклад, металісти можуть влаштовувати масові бійки і безладдя, хуліганити, хамити старшим і вважати, що поводять себе як справжні металісти. Їм аж ніяк не зрозуміти, що цей рух засновано в першу чергу через саму музику і особливе світовідчуття, а не через прагнення руйнувати все навколо.

Проблеми можуть виникнути в тому випадку, якщо ще незміцніла особистість юнака потрапляє в субкультури, які за своєю суттю небезпечні навіть для дорослих. Наприклад, як би не були миролюбні «растамани», їх рух несе в собі пропаганду «каннабиса» та «марихуани», так званої «травички», цілком імовірно, що, вважаючи куріння «косячки» обов’язковим атрибутом субкультури, юнацтво спробує і це. Конопля проповідується і багатьма «справжніми» хіпі. Те ж відноситься і до панків, якщо враховувати їх нездоровий спосіб життя, і до багатьох іншим музичним субкультур. Субкультура байкерів дуже небезпечна для життя, не рахуючи постійних витрат на «залізного коня», екстремальні види спорту теж небезпечні. Завжди знаходиться якась негативна риса субкультури, яку може перейняти юнак. Найнебезпечніші – секти. Наприклад, секта сатаністів. Не всі можуть з неї «повернутися». Вона діє немов гіпнозом на своїх послідовників. Підліток, дотримуючись правил культу сатани почне приносити тварини, якщо не людські жертви. Це згубно діє як на саму людину, так і на навколишніх. До того ж дитяча психіка може не винести всього побаченого або скоєного.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Алпатова П. С., Некоторые проблемы социологического анализа молодежной субкультуры, Социология молодежи/ под ред. проф. Лисовского В. Т. − С.-П.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1996.
2. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О.В. Безпалько. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 208с.
3. Воронова В. Что нужно знать о молодежной субкультуре?// Воспитание школ. / В. Воронова − 2001. − №4
4. Житомирский Д. Бунт и слепая стихия (в мире поп-музыки) // Исскуство и массы в современном буржуазном обществе. / Д. Житомирский  Науково-популярне видання. М., 1989, С. 69-107.
5. Категория культуры в психологии и гуманитарных науках // Вопр. психологии. / М. С. Гусельцева − 2006. −№4.
6. Иванов В. Н. Девиантное поведение: причины и масштабы // Социально-политический журнал. / В. Н. Иванов– 1995. –  № 2. – С. 86-92.
7. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч.-метод. комплекс / Автор.-упоряд.: О. В. Безпалько, І. Д. Звєрєва, З. П. Кияниця, В. О. Кузьмінський та інш. / За заг. ред.: І. Д. Звєрєвої, Ж. В. Петрочко – К. : Фенікс, 2007. – 528 с.
8. Коробейников И. А. Нарушения развития и социальная адаптация. / И. А. Коробейникова – М.: ПЕР СЭ, 2002. – 192 с.
9. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология. / В. Н. Кудрявцев – М.: Юридическая литература, 1982. – 191 с.
10. Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молода Україна: Сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива. – К.: Центр дослідження проблем громадянського суспільства. 2000
11. Ларіна Т. Суїцидальна поведінка особистості. / Т. Ларіна − К., 1998 р. 45-98, 134-136 с.
12. Левикова С. И. Молодежная субкультура: Учеб. пособие. / С. И Левикова М., − 2004.
13. Лютий В. П. Соціальна робота з групами девіантної поведінки: Навчальний посібник, / В. П Лютий − К.: Академія праці і соціальних відносин, християнський дитячий фонд, 2000. – С.13-15,42-45.
14. Менделевич В. Д. Психология девиантного поведения. В. Д. Менделевич − М.: МедПресс, 2001. – 324 с.
15. Мертон Р. К. Социальная теория и социальная структура. / Р. К. Мертон – М.: ХРАНИТЕЛЬ, 2006. – 873 с.
16. Омельченко Е. Молодежные культуры и субкультуры / Ин-т социологии РАН, Ульян. гос. ун-т. Н.-И. центр «Регион». − М.:Ин-т социологии РАН, 2000
17. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навч.-метод. посіб. / В. М. Оржеховська. – К. : ВіАн, 1996. – 352 с.
18. Осипова О. С. Девиантное поведение: благо или зло? // Социс. / О. С. Осипова – 1998. – № 9. – С. 106-109.
19. Основы специальной педагогики и психологии / [Трофимова Н. М., Дуванова С. П., Трофимова Н. Б., Пушкина Т. Ф.]. – СПб. : Питер, 2006. – 304 с.
20. Пономарчук В. А., Толстых А. В. Молодежная субкультура / Всеросийская межвузовская научно-практическая конференция «Эволюция гуманітарного образования в российской высшей школе». − Мурманск, 2007].
21. Рычкова Н. А., Дезадаптивное поведение детей: Диагностика, коррекция, психопрофилактика. / Н. А. Рычкова − М., 2000 − 368с.
22. Сауленко Л. Молодежные субкультуры: украинский контекст. / Л. Сауленко – СПб.: Университетская книга, 1997
23. Сейко Н.А. Соціальна педагогіка: Курс лекцій / Н.А.  Сейко. – Житомир : Житомир. держ. пед. ун-тет, 2002. – 260 с.
24. Соціальна педагогіка : Підручник / за ред. проф. А. Й. Капської. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 488 с.
25. Соціальна робота : технологічний аспект : навч. посіб. / за ред. проф. А. Й  Капської. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 352 с.
26. Соціальна педагогіка: Основні напрямки соціально-педагогічної діяльності  (методичні рекомендації до курсу лекцій з  соціальної педагогіки для студентів V курсу денної та заочної форми навчання). Ч. 2 / укл. Г. І. Погромська. – Горлівка : Видавництво ГДПІІМ, 2012. –  55 с.
27. Співак В. І. Особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки / В. І. Співак // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Серія соціально-педагогічна: Випуск ХI / За ред. Л. П. Мельник, В. І. Співака. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2009. – 266 с.
28. Суїцид: Хрестоматія по суїцидології / За редакцією А. Маховикової. − К., 1996. − С.12-25.
29. Фролов С. С. Социология. Учебник. Для высших учебных заведений. М.: Наука, 1994 − 256с.].
30. Шнейдер Л. Б. Девиантное поведение детей и подростков. – М.: Академический Проект, 2005. – 336 с.