Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Марта 2015 в 15:32, курсовая работа
Сьогодні справжній комплекс двоїстих проблем, неоднозначність процесів, які чиняться в юнацькому колі і в нашому суспільстві в цілому, викликають ярі дискусії. На превеликий жаль, наш соціум, який, власне, і породив феномен – «неформалів» поновлює замахи вирішити такі проблеми адміністративними методами, тобто подіяти на цю ситуацію в державному масштабі, хоча, на наш погляд, навряд це вдасться, але в наших силах не повторювати аналогічних погрішностей та помилок, а для цього треба, як мінімум, пізнати те, що юнацтво вимагає і чим викликані подібні вимоги.
ВСТУП………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ…………………….7
Сутність поняття девіантної поведінки………………………………..7
Причини появи девіантної поведінки………………………………….9
Види девіантної поведінки…………………………………………….10
Протиправна поведінка…………………………………………….10
Суїцидальна поведінка…………………………………………….12
Адиктивна поведінка………………………………………………15
Основні чинники, які зумовлюють девіантну поведінки юнацтва….18
РОЗДІЛ 2. РОЛЬ СУБКУЛЬТУРИ У ФОРМУВАННІ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПЕРІОД ЮНОСТІ…………………………………………….20
2.1. Юнацька субкультура у соціумі………………………………….20
2.2. Види юнацьких субкультур як чинники формування девіантної поведінки …………………………………………………………………….20
2.3. Причини виникнення субкультур серед юнацтва……………….24
2.4. Вплив субкультури на формування девіантної поведінки……...27
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….34
2. соціальне явище, яке виражене в масових формах людської діяльності, які відповідають офіційно встановленим або фактично які у даному суспільстві нормам.
Існують різні теорії, які з різних сторін пояснюють девіантну поведінку:
1. біологічні (Ч. Ломброзо, У. Х. Шелдон) − виокремлюють наявність зв’язку між детективною поведінкою і певними фізичними рисами;
2. психологічні (З. Фрейд, Б. Скиннер, Е. Торндайк, Д. Уотсон) − розглядають девіантну поведінку у зв’язку з внутрішньо-особистісним конфліктом, деструкцією і саморуйнацією особистості, блокуванням особистісного розвитку, а також станами розумових дефектів.
3. соціологічні (Е. Дюркгейм, Р. Мертон, Я. І. Гілінський) враховують соціальні і культурні фактори, що впливають на девіантність.
4. соціально-психологічні (Р. Харрі, С. Лінг) − пояснюють причини появи девіантної поведінки через вивчення психологічного стану девіанта з урахуванням зміни його положення в системі соціально-політичних координат.
Існує типологія девіантної поведінки, запропонована Р. Мертоном. Згідно Мертону, девіація відбувається в результаті розриву між культурними цілями і соціальними засобами їх досягнення. Це визначення лежить в основі його типології девіантних вчинків. Л. М. Балабанова, Ц. П. Короленко в залежності від способів взаємодії з реальністю та порушення тих чи інших норм суспільства, девіантну поведінку поділяють на п’ять типів: делінквентна, адиктивна, патохарактерологічна, психопатологічна та девіантна поведінки на базі гіперздібностей. На їх думку девіантною поведінкою вважається будь за ступенем враженості, спрямованості або мотивами поведінка, що відхиляється від критеріїв тієї чи іншої суспільної норми.
Юнацький вік − це дуже складний період у житті кожної дитини. В цьому віці для вольового регулювання поведінки виникають певні труднощі. Акцентовані риси характеру зазвичай добре компенсуються, хоча в цьому періоді вони загострюються і можуть обумовлювати тимчасові порушення адаптації, з’являтися відхилення в поведінці.
В юнацькому віці проявляються такі типи девіантної поведінки, які беруть свій початок із субкультур:
Виявлено такі чинники, які впливають на девіантну поведінку підлітків: спадковість, патології, субкультури, антикультури, альтернативні культури, контркультури, соціально-економічні і соціально-політичні, психологічні, педагогічні, індивідуальні.
Працюючи з девіантними юнаками потрібно до кожного знайти індивідуальний підхід і намагатися по максимуму йому допомогти. Але допомога девіанту буде ефективною, якщо він сам цього захоче. Особливу роль при роботі з такими дітьми грають їхні батьки. Вони повинні усвідомлено допомагати своїм дітям.
Отже, з одного боку, юнацькі субкультури культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а, з іншого − саме вони покликані сприяти адаптації юнацтва до того ж суспільству.
Юнак, що потрапив в субкультуру, стає з нею єдиним цілим. Він приймає всі порядки, закони нового соціуму, у нього змінюється система цінностей і погляд на світ. Хтось змінює субкультури, як рукавички, тільки заради їхніх зовнішніх проявів, епатажу оточуючих, не вникає в суть і філософію, яка в більшою чи меншою мірою є в кожному неформальному русі. Навіть ті, хто вірний одній своїй неформальній організації, часто не розуміють її. Найчастіше таким поверхневим буває саме юнацьке покоління. Юнаки, наприклад, металісти можуть влаштовувати масові бійки і безладдя, хуліганити, хамити старшим і вважати, що поводять себе як справжні металісти. Їм аж ніяк не зрозуміти, що цей рух засновано в першу чергу через саму музику і особливе світовідчуття, а не через прагнення руйнувати все навколо.
Проблеми можуть виникнути в тому випадку, якщо ще незміцніла особистість юнака потрапляє в субкультури, які за своєю суттю небезпечні навіть для дорослих. Наприклад, як би не були миролюбні «растамани», їх рух несе в собі пропаганду «каннабиса» та «марихуани», так званої «травички», цілком імовірно, що, вважаючи куріння «косячки» обов’язковим атрибутом субкультури, юнацтво спробує і це. Конопля проповідується і багатьма «справжніми» хіпі. Те ж відноситься і до панків, якщо враховувати їх нездоровий спосіб життя, і до багатьох іншим музичним субкультур. Субкультура байкерів дуже небезпечна для життя, не рахуючи постійних витрат на «залізного коня», екстремальні види спорту теж небезпечні. Завжди знаходиться якась негативна риса субкультури, яку може перейняти юнак. Найнебезпечніші – секти. Наприклад, секта сатаністів. Не всі можуть з неї «повернутися». Вона діє немов гіпнозом на своїх послідовників. Підліток, дотримуючись правил культу сатани почне приносити тварини, якщо не людські жертви. Це згубно діє як на саму людину, так і на навколишніх. До того ж дитяча психіка може не винести всього побаченого або скоєного.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
Информация о работе Вплив юнацької субкультури на формування девіантної поведінки