Використання засобів заохочення учнів початкової школи для формування фонетичної компетенції

4. Учитель  вимовляє вірш невеликими уривками, учні повторюють за ним.

5. Учитель  пропонує повторити вірш в уповільненому темпі, тобто він подовжує паузи.

6. Учитель  пропонує прискорити темп повторення  й відповідно жестикуляції.

7. Учитель  пропонує повторити вірш максимально  голосно, а потім тихо.

Проробивши  вірш подібним чином, можна бути впевненим, що учні засвоїли його зміст. Цей вид роботи дуже нагадує учням гру [8, с.52].

Після усної  роботи із завчання тексту вірша, можна  приступитися до роботи безпосередньо  з малюнком. Учитель задає питання  по малюнку, намагаючись не переводити сказаного. Питання також повинні супроводжуватися жестами. Якщо текст вірша досить добре засвоєний, то учень легко впоратися із цим завданням. На цьому етапі роботи можна зайнятися відпрацьовуванням вимови, пояснювати різницю вимови того або іншого звуку в англійській, російській й іншій мовах. Необхідно звернути увагу школярів на аналогічні для різних мов звуки, якщо вони зустрілися у вірші.

Часто робота з піснею зводиться тільки до читання слів пісні, їхньому перекладу на рідну мову й записи декількох нових слів у зошит, прослуховуванню пісні й спільному виконанню під фонограму. Але цим обмежуватися не варто. Можна придумати серію вправ на розуміння змісту пісні, узгодженню слів і виражень, лексико-граматичні вправи, а також вправи на говоріння з використанням слів пісні й фантазії учнів. Такого роду завдання внесуть розмаїтість в урок, а також будуть спрямовані на підвищення мотивації учнів у вивченні англійської мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4.1 Використання ігрових прийомів для формування фонетичної компетенції учнів початкової школи

Як зробити  свій урок цікавим, захоплюючим і  домогтися того, щоб діти добре  й міцно засвоювали мовний матеріал? Над цими проблемами постійно працює вчитель. Проаналізувавши велику розмаїтість  прийомів організації навчальної діяльності, ми обираємо гру. Використовуючи її як засіб навчання, багато видатних педагогів справедливо відзначали більші потенційні можливості гри.

 За допомогою  гри добре опрацьовується вимова, активізується лексичний і граматичний  матеріал, розвиваються навички  аудіювання, усного мовлення.

 Навчальні  ігри допомагають зробити процес  навчання іноземній мові цікавим  і захоплюючим. Почуття рівності, атмосфера захопленості дають  можливість учням перебороти  незручність, скутість, зняти мовний  бар'єр, утома.

У будь-який вид  діяльності на уроці можна внести елементи гри, і тоді навіть саме нудне заняття здобуває захоплюючу форму. Особливо це стосується аспекту навчання фонетики іноземної мови, адже звуки рідної і іноземної мови різняться між собою. Ось приклади деяких ігор, спрямованих на краще сприйняття саме фонетичних особливостей іноземної мови. .[2, 43].

Фонетичні ігри

1. Чую – не чую. Ціль: формування навиків фонематичного слуху.

Хід роботи: учні діляться на команди. Викладачі говорять слова. Якщо викладач говорить слово, в якому є довгий голосний … або …, учні піднімають вгору ліву руку. Якщо в сказаному слові є приголосні звуки … або …, всі учні піднімають обидві руки. Викладач записує помилки граючих на дошці. Перемагає команда, яка зробила мінімальну кількість помилок.

2. Широкі та вузькі голосні. Ціль: формування навиків фонематичного слуху.

Хід роботи: викладач називає  слова. Учні піднімають руку, якщо звук вимовляється широко. Якщо голосний вимовляється вузько, руку піднімати не можна. Перемагає  команда, яка робить мінімальну кількість помилок.

3. Правильно – неправильно. Ціль: формування правильного, чутливого до викривленням фонематичного слуху.

Хід роботи: викладач називає окремі слова або слова в реченнях, фразах. Учні піднімають руку при читанні виділеного ним звука в звукосполучення.

Далі викладач просить  кожного учня в обох командах прочитати  деякі звукосполучення, слова, фрази, та речення. При правильному читанні  звуку учні піднімають руку з зеленою  карткою (прапором), при неправильному  – руку з червоною карткою (прапорцем). Перемагає команда, яка після підрахування кількості балів найбільш правильно порахує кількість помилок.

4. Яке слово лунає? Ціль: формування навичок встановлення адекватних звукобуквених співвідношень.

Хід роботи: учням пропонується набір із 10–20 слів. Викладач починає читати з визначеною швидкістю слова в вільній послідовності. Учні повинні зробити наступне:

Варіант 1. Знайти в списку слова вимовлені викладачем і  поставити поряд з кожним з  них порядковий номер по мірі їх вимовляння викладачем.

Варіант 2. Відмітити в  списку тільки ті слова, які були сказані  викладачем.

Варіант 3. Записати на слух слова, яких нема в списку, і намагатися знайти їх в словнику, і, якщо вони не відомі учням, виписати їх значення, встановити, чи були допущенні орфографічні помилки при їх написанні.

Перемагає той, хто найбільш якісно виконає завдання.

5. Хто швидше? Ціль: формування та поліпшення навиків становлення звукобуквених співвідношень та значень слів на слух.

Хід роботи: учням роздаються картки, на яких в першій колонці написані слова на англійській мові, а в другій – їх транскрипція, а в третій – переклад слів на українську мову. Слова на англійській мові пронумеровані по порядку написання. Кожен учень повинен, як тільки викладач говорить те чи інше слово, поставити його номер з відповідною транскрипцією та перекладом на українську мову (або з’єднати усі три відношення безперервною лінією). Переможе той, хто швидше та якісніше встановить зв'язок між англійським словом, транскрипцією та перекладом.

6. Хто правильніше прочитає? Ціль: формування навички вимови зв’язного вислову чи тексту.

Хід роботи: на дошці записується невеликий віршик або уривок з нього. Викладач читає та пояснює значення слів, речень, звертає увагу на складність вимови окремих звуків. Текст декілька разів читається учнями. Після цього дається 5–7 хвилин для вивчення його напам’ять. Від кожної команди відбирається два–три учні. Текст на дошці закривається і учні повинні розказати його напам’ять. За безпомилкове читання начисляються бали; за кожну помилку знімається один бал. Перемагає команда, яка набирає більше балів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2 Організація  процесу формування англомовної  фонетичної компетенції учнів початкової школи з використанням засобів  заохочення.

2.1 Відбір фонетичного  матеріалу для заохочення учнів початкової школи.

Навчання вимови в  початковій школі – одне з основних завдань, оскільки на початковому етапі вивчення іноземної мови формуються основні механізми легше, ніж у майбутньому коригувати фонетичні помилки.

Підкреслимо, що добре сформовані навички вимови мають велике значення не тільки в плані говоріння, але й розуміння мовлення, оскільки той, хто сприймає інформацію, спирається на вже відомі йому звукові образи.

До навчання вимови фонем  англійської мови треба підходити  диференційовано.

Навчання вимови у  школі має практичну спрямованість. В зв’язку з цим першочергове значення має відбір фонетичного  мінімуму, що забезпечив би оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування  в межах, визначених програмою. Практичний підхід передбачає також максимальне застосування практичних форм опрацювання фонетичних явищ і обмеження теоретичних викладів. У цьому плані важливо, щоб фонетичний матеріал засвоювався в єдності з лексичним і граматичним. Для засвоєння звуків вирішальне значення має контекст. Інтонація опрацьовується в ситуаціях, де розкриває її комунікативна функція.

 На практичній основі  формуються вимоги щодо учнів.  Тут вчитель стикається з двома факторами, які треба збалансувати. З одного боку він намагатиметься добитися від учнів ідеальної, або зразкової, вимови, з другого ─ він змушений враховувати реальні навчальні можливості в умовах масової школи.. з огляду на це навчання вимови в школі ґрунтується на ідеї “апроксимації”, тобто наближення до правильної вимови. За таких умов можна вважати нормальною не лише зразкову, але й задовільну (близьку до правильної) вимову. Вчитель може звертати менше уваги на ті звуки, неточність у вимові яких не заважає розумінню. Тому великої уваги потребує опрацювання тих звуків, порушення артикуляції яких призводить до спотворення значення слова.

У науковій літературі звуки  звичайно поділяються на три групи:

1.звуки, які повністю або майже повністю збігаються із звуками рідної мови;

2.звуки, яких немає в рідній мові;

3.звуки, що частково збігаються, але мають і суттєві відмінності.

Шляхом зіставлення  фонетичного аналізу відповідних  звуків двох мов визначають, до якої групи відноситься той чи інший  звук, і розпочинають роботу над його засвоєнням.

 Звичайно, найлегшими  є звуки, які відносяться до  першої групи. Зважаючи на ідею апроксимації у навчанні вимови, тренуванню їх не приділяють великої уваги. Тут вчитель спирається на перенесення навичок їх артикуляції зрідної мови на іноземну. Значних зусиль необхідно докласти для формування навичок артикуляції звуків другої і третьої груп. При цьому звуки, яких немаєв рідній мові, потребують розгорнутого пояснення і неодноразового прослуховування. Подаючи звуки третьої групи, вчитель підкреслює елементи різниці між ними і звуками рідної мови,і на основі цього протиставлення пропонує відповідні фонетичні вправи.

 У подачі нових  звуків і їх відтворенні учнями  рекомендується певна раціональна  послідовність:

1.вчитель вводить звук спочатку у фразі, потім ілюструє його у слові і лише після цього вимовляє його ізольовано.

2.У разі потреби вчитель дає відповідні пояснення.

3.Учень спочатку пошепки за вчителем вимовляє окремі звуки у словах, і нарешті ─ у фразах.

Вирішальним фактором у  формуванні вимовних навичок є фонетичні  вправи. Виконувати їх учні можуть синхронно на основі звукозапису, у паузах за диктором. Хорове повторення нових звуків загалом передує індивідуальному, у хоровому виконанні вправ слабші учні почувають себе впевненіше. Корекція, “доопрацювання” артикуляції окремих звуків завершується в індивідуальному порядку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Комплекс  вправ для формування англомовних  фонетичних навичок учнів початкової  школи з використанням засобів  заохочень.

Вправи на рецепцію інтонаційних моделей

 Вправи цієї групи  призначені для розвитку інтонаційного слуху учнів і мають такі ж види, як і вправи для розвитку фонематичного слуху: вправи на упізнавання ІнМ, на диференціацію ІнМ та ідентифікацію . Проте на відміну від вправ для розвитку фонематичного слуху, вони мають умовно-комунікативний характер, що має бути відображено у завданні до вправи. Наведемо приклади завдань до вправ на рецепцію ІнМ.

  Вправи на впізнавання

 Послухайте розпорядження,  які батьки дають своїм дітям.  Підніміть руку (сигнальну картку), коли ви почуєте, що розпорядження  зроблене у формі прохання. (Або: порахуйте, скільки разів батьки звернулися до дітей з проханням.) Не забудьте, що прохання передається висхідним тоном.

 Наприклад:

1) Wash up, please. 2) Feed the cat and the dog, please. 3) Sweep the floor, please. Etc.

 Вправи  на диференціацію

Послухайте розпорядження, які дають дітям батько й мати. Вирішіть, чи обидва вони звертаються  до дітей з проханням. Якщо так, поставте знак "+" біля відповідного номера, якщо ні — знак " — ". Наприклад:

1) Mother: Wash up, please.

Father: Sweep the floor, please.

2) Mother: Feed the cat, please.

Father: Feed the dog, please. Etc.

(Ключ: 1+, 2-)

 Вправа  на ідентифікацію 

Послухайте розпорядження, які дають батьки. Визначте, чи вони звертаються до дітей з проханням (П), чи з наказом(Н). Зробіть відповідні позначки біля номера кожного розпорядження.

 

 Дітям роздаються  контрольні картки для виконання  завдання:

1. 4.

2. 5.

3. 6.

 Заповнена картка  може мати такий вигляд:

1. П 4. П

2. П 5. Н

3. Н 6. Н

 Результат перевіряється  за ключем. При наявності помилок фонограма з розпорядженнями прослуховується знову.

 У такий же спосіб  діти можуть визначити, в якому  настрої були співрозмовники, впевнений  чи ні був диктор у своїх  твердженнях, чи ввічливі були  діти, звертаючись до свого товариша  тощо.

Вправи на (ре) продукцію

 За своїм характером  це умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні  вправи на імітацію ЗМ, трансформацію  ЗМ — га продуктивні: у самостійному  вживанні ЇМ на рівні фрази  та надфразової єдності.

 Вправи  на імітацію

 Попросіть товариша  зробити те, про що я прошу  вас. Наприклад: 

T: Give me the book.

 Р: (звертаючись до  товариша): Give me the book, please.

 Вправи  на підстановку

 Я звернуся до  вас з проханням дати мені  певну річ. Зверніться до товариша з подібним проханням, але попросіть іншу річ.

 Наприклад:

T: Give me a rubber.

P: (звертаючись до  товариша) Give me a ruler.

 Вправи  на трансформацію

 Прослухайте мої  накази і передайте їх товаришеві  як прохання.

 Наприклад: 

 Т: Open the door.

P: Open the door.

 Вправа  на самостійне вживання IM

V мене на столі  багато речей. Якщо ви попросите  їх англійською мовою, ви їх  одержите. Наприклад:

P1: Give me a pencil.