Використання засобів заохочення учнів початкової школи для формування фонетичної компетенції

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ А. С. МАКАРЕНКА

 

Інститут філології

 

Кафедра германської  філології

 

КУРСОВА РОБОТА

З ФІЛОЛОГІЇ

на тему

 

ВИКОРИСТАННЯ  ЗАСОБІВ ЗАОХОЧЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

 

 

 

Студентки IV курсу 342 групи

Напрям підготовки: 6.020303

Спеціальність: 0203 Мова та література

(англійська)

Петренко Діани  Віталіївни

Керівник: старший викладач

Голубкова Н.Л.

Оцінка за національною шкалою_____

Оцінка ESTC____________

 

 

 

 

Суми-2012 рік

Зміст

 

Розділ 1 Теоретичне обґрунтування  використання засобів заохочення учнів  початкової школи в процесі формування англомовної фонетичної компетенції.

1. Мета і зміст формування фонетичної компетенції учнів початкової школи.
2. Етапи формування фонетичної навички учнів початкової школи
3. Труднощі ,що виникають під час формування фонетичної навички.
4. Характеристика засобів заохочення учнів початкової школи в процесі  формування фонетичної компетенції.
1. Використання римованого матеріалу як засіб заохочення учнів початкової школи
2. Використання ігрових прийомів як засіб заохочення учнів початкової школи

 

 

Розділ 2 Організація процесу формування англомовної фонетичної компетенції учнів початкової школи з використанням засобів заохочення.

2.1 Відбір фонетичного  матеріалу для заохочення учнів початкової школи.

2.2 Комплекс вправ для  формування англомовних фонетичних  навичок учнів початкової школи  з використанням засобів заохочень.

Висновки

Резюме

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

                            

 

     Вступ

Тема «Використання  засобів заохочення учнів початкової школи в процесі формування англомовної  фонетичної компетенції» було обрана мною, тому , що ця тема є актуальною в наш час.

Навчання фонетичного  матеріалу передбачає оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями виучуваної іноземної мови, наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих і складних речень.

При навчанні фонетичного  матеріалу, також є важливим не лише вивчення фонетики, а й вміти заохочувати дітей до вивчення та використання цього матеріалу. Тому такі засоби заохочення як  ігри, пісні,римовки, являються невідокремленою частиною формування англомовної фонетичної компетенції учнів початкової школи.

 Фонетична компетенція сучасними дослідниками визначається як складова більш загального поняття "мовленнєва компетенція".

фонетична компетенція  — правильна вимова всіх звуків рідної мови, звукосполучень від­повідно  до орфоепічних норм, наголосів, добре  розвинений фонематичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічний наголос тощо). До складу фонетичної компетенції також входить фонематичне сприймання – основний компонент мовленнєвого слуху, здатність відрізняти і сприймати звуки мови, співвідносити їх з фонетичною ситуацією рідної мови.

Об’єкт: Процес формування англомовної фонетичної компетенції у початковій школі

Предмет: Використання засобів заохочення у процесі формування англомовної фонетичної компетенції

Мета: Формування англомовної фонетичної компетенції учнів початкової школи

Завдання:1) Визначити мету і зміст фонетичної компетенції

2)етапи формування  фонетичної навички

3)Охарактеризувати засоби  заохочення учнів початкової  школи в процесі формування  англомовної фонетичної компетенції.

4)Відбір фонетичного  матеріалу, та комплекс вправ  для формування англомовних фонетичних  навичок учнів початкової школи  з використанням засобів заохочень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Теоретичне обґрунтування використання засобів заохочення учнів початкової школи в процесі формування англомовної фонетичної компетенції.

1.1Мета і  зміст формування фонетичної  компетенції

Реалізація концептуальних засад  мовної освіти, визначається Національною доктриною розвитку освіти України  у ХХІ столітті.потребують розробки нових підходів до визначення завдань і змісту технології навчання іноземної мови в різних закладах освіти. Досягнення лінгводидактичної науки останніх років спонукають вчених до уточнення, а іноді й переосмислення мети і змісту навчання іноземної мови (Д.Вілкінз,Г.Відоусон, С.Ніколаєва,О.Пертащук). Проблема формування фонетичної компетенції завжди привертала увагу методистів. Зокрема вченими розробляються методики формування та вдосконалення окремих аспектів фонетичного оформлення, пропонуються різні підходи до визначення склау фонетичної компетенції ( Ю.Головач, Т.Єременко, О.Корзун, В.Перлова, А.Хомицька, А.Хомутова).

Аналіз наукової літератури свідчить, що серед учених немає єдиного  погляду на визначення поняття фонетичної компетенції. Так, фонетична компетенція розуміється як здатність індивідів оперувати знаннями щодо функціонування сегментних та супрасегментних одиниць фонетичної системи мови у мовленні, або як знання навички перцепції та продукції: звукових одиниць (фонем) мови та способів їх реалізації у певному контексті (алофонів) фонетичних ознак розрізнення фонем ( дистинктивних ознак,наприклад, соборності, назальності,закритості, лабіальності); фонетичного складу слів ( складоподілу, фонетичних відрізків, словесного наголосу і тону); фонетики речення (просодії): наголосу і ритму фрази; інтонації; фонетичної редукції: вокалічної редукції; сильних та слабких форм;асиміляції;елізії.

Під фонетичною компетенцією ми розуміємо  ієрархічно побудовану систему, піраміду змістових одиниць якої складають такі компоненти, як фонетичні знання, навички (слуховимовні, та ритміко-інтонаційні) і завершують фонетичні вміння. Під фонетичними знаннями слід розуміти передбачуване навчальною програмою засвоєння фахових лінгвістичних понять з курсу фонетики англійської мови, вивчення основних фонетичних одиниць, звукових явищ різного рівня- від звука до речення . Під слуховимовними навичками ми розуміємо фонемно-правильну вимову звуків у потоці мовлення і розуміння всих звукі під час аудіювання.[14.с103]. Ритміко-інтонаційні навички-це навички інтонаційно й ритмічно правильного оформлення мовлення та розуміння говоріння інших людей.[14.с103] Необхідною передумовою реалізації принципу свідомого вивчення фонетичного матеріалу й створення відповідної мотиваційної основи при засвоєнні курсу є формування спеціальних фонетичних умінь . Відтак, процес формування фонетичної компетенції як системи передбачає не тільки засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками, а й спроможність їх застосувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2Етапи формування  фонетичної навички

1. Ознайомлення  зі звуками ІМ має відбуватися у звуковому тексті. Вчитель демонструє їх, виокремлюючи з тексту та пояснюючи найбільш важкі. Правила артикуляції мають бути чіткими, практично цінними, враховувати типові помилки учнів та носити апроксимований характер. Вчитель повинен пояснити, які органи мовлення (e.g. губи, зуби, язик, альвеоли) беруть участь при вимові означеного звуку. Аналітична робота над звуками передує імітації звуків у складах, словах, словосполученнях та фразах. .[11,с 68].

2. При автоматизації дій учнів з новими звуками ІМ зразки вимови відіграють важливу роль. Вправи поділяються на дві групи:

а) Вправи на рецепцію звуків націлені на розвиток фонематичного слуху учнів.  

Мовленнєвий, або фонематичний слух   -   це   здатність   розрізняти   звуковий   склад   мовлення   і синтезувати значення  при сприйманні   мовлення.  

Вправи на рецепцію - це  некомунікативні вправи на впізнавання, диференціацію та ідентифікацію.

1. Вправи на впізнавання нового звука/звукосполучення серед інших, наголошеного слова, складу тощо. Вчитель пропонує учням послухати слова (фрази, римівки, віршики), в яких є новий звук. Завдання до вправи на впізнавання може бути сформульовано так:

• підніміть руку/сигнальну картку або плесніть у долоні, коли почуєте звук [...], довгу/коротку голосну, слово, на яке падає наголос, тощо;

• порахуйте, скільки разів у реченні /римівці/вірші трапиться звук [...], довга/коротка голосна, 
  слово під наголосом тощо;
• послухайте ряд англійських (французьких, німецьких, іспанських) та українських звуків. Підніміть руку (картку), коли почуєте англійський (французький та ін.) звук.

2. Вправи на диференціацію звуків, які учні можуть сплутати, не розрізнити, виконуються на рівні окремих слів або коротких речень. Завдання може бути сформульовано у такий спосіб:

• послухайте пари слів і визначте, чи однакові в них

а) перші приголосні звуки;

б) останні приголосні звуки;

в) голосні всередині  слова тощо.

Вчитель вимовляє пари слів або включає фонограму. Учні слухають і в зошитах (або спеціальних картках) ставлять знак "+", якщо вони чують однакові звуки, або знак "-", якщо звуки їм здаються різними, навпроти відповідного номера пари слів. Після виконання вправи результат перевіряється за ключем, і в разі помилок пари слів/фраз можна послухати вдруге.

Наведемо приклади.

• Послухайте пари слів і скажіть, чи однакові в них звуки (перші приголосні, голосні всередині слова). Поставте знак "+", якщо вони однакові, знак "-", якщо різні.

Англійська  мова.

1) thick —this;     2) that — those;     3) thought — thin. Etc.

(Ключ: 1-,2+,3-)

• Послухайте групи з трьох слів і визначте, які з них однакові. Позначте своє рішення цифрами.

 

Англійська  мова.
1	2	3
bird	bed	bird
thin	thing	thing

3. Вправи на ідентифікацію звука, мета яких розпізнавати звук як відомий з певними характеристиками. Учні мають послухати та ідентифікувати звуки.

• Послухайте слова із звуками [...] і [...]. Кожного разу піднімайте картку з відповідним транскрипційним значком або червону картку для звука [...], зелену - для звука [...]. (Замість піднімання карток можна записувати транскрипційні значки.) Ускладнений варіант вправи, коли учні мають ідентифікувати не два, а три-чотири звуки.

Питома вага вправ на рецепцію значно менша, ніж  вправ на репродукцію звуків. У більшості випадків від суто рецептивних вправ учитель досить швидко переходить до рецептивно-репродуктивних, в яких поєднуються дві цілі — формування слухових та вимовних навичок.

б) Вправи на репродукцію звуків

Ефективність  цієї групи вправ значно зростає, якщо перед репродукцією зразка учні мають змогу ще раз його почути, незалежно від того, чи вивчається новий матеріал, чи повторюється вже засвоєний.

Матеріалом  для репродуктивних фонетичних вправ  служать окремі звуки, звукосполучення, слова, словосполучення, фрази.

Це головним чином рецептивно-репродуктивні (некомунікативні та умовно-комунікативні) вправи. В некомунікативних імітативних вправах доцільно звертати увагу учнів на певні характеристики звука (довготу, наголос, аспірацію тощо), що робить імітацію свідомою. На рівні умовно-комунікативних вправ можна використати такі їх види: імітація ЗМ, підстановка у ЗМ, відповіді на запитання — лаконічні та повні. [9,с 107].

В рецептивно-репродуктивних вправах об'єктом засвоєння може бути окремий звук або можуть контрактуватися два чи три звуки.

Наведемо  приклади вправ.

1. Послухайте слова (словосполучення, фрази) із звуком [...]. Повторіть їх, звертаючи увагу на ... . (Некомунікативна вправа на свідому імітацію нового звука, якій передує слухання.)
2. Послухайте пари слів, словосполучення, фрази із звуками [...] та [...]. Повторіть їх, звертаючи особливу увагу на .... (Некомунікативна вправа на свідому імітацію звуків, що контрастуються. Імітації передує слухання.)