Використання педагогічних інновацій у фізичному вихованні студентів

 

 

                                              ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..........3

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ ІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ………………………………………………………..6

1. Визначення сутності понять дослідження формування здорового способу життя студентів……………………………………………………………………………6
2. Умови використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів………………………………………………………………...19

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СУДЕНТІВ…………………….24

    2.1. Методи використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів………………………………………………………………...24

   2.2. Методичні рекомендації щодо використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів………………………………………29

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….35

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                

 

                                               ВСТУП

Серед найболючіших питань нашої держави — здоров’я громадян. Конституція України визнає життя та здоров’я людини найвищими соціальними цінностями. Адже тільки здорова особа досягає успіхів у навчанні, займає гідне становище в колективі, добре розвивається фізично, має врівноважений психічний стан. Відповідно до Основного Закону, держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов’язана ефективно вирішувати завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально-економічний розвиток суспільства й країни в цілому.

1991 року в Україні набула  чинності Конвенція ООН про  права дитини. Виконання її умов, а також положень Всесвітньої  декларації про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей вимагає від Української держави, всього суспільства цілеспрямованих дій щодо створення сприятливих умов для життя дітей і молоді, оскільки стан фізичного, психічного, соціального й духовного здоров’я підростаючого покоління є інтегральним показником суспільного розвитку, дієвим чинником впливу на економічний, культурний, оборонний потенціал країни.

З метою поліпшення здоров’я населення в Україні здійснено відповідні практичні кроки:

- прийнято ряд законів і підзаконних актів щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб, порядку правового регулювання питань, пов’язаних із поширенням СНІДу;

- організовано Центр планування сім’ї при Інституті педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, 45 обласних, міських центрів планування сім’ї, що забезпечують доступність медичних послуг, спрямованих на збереження репродуктивного здоров’я, у першу чергу, дітей та молоді.

Незважаючи на це, серед молоді продовжують поширюватися такі негативні явища, як наркоманія, зловживання алкоголем, куріння, що відбуваються на фоні надмірного психоемоційного навантаження, небезпечних статевих стосунків, нераціонального харчування, гіподинамії та інших складових нездорового способу життя.

Так, за даними Міністерства охорони здоров’я України в останні десять років зареєстровано підвищення рівня захворюваності й поширення серед молоді хвороб крові та кровотворних органів, сечостатевої та кістково-м’язової систем і кровообігу, новоутворення, почастішали ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду. Залишається високий рівень захворювань, що передаються статевим шляхом.

В Україні відзначається щорічне погіршення психічного здоров’я підлітків, насамперед, унаслідок вживання алкогольних напоїв, наркотичних та інших психотропних речовин.

Окрім того, низький стан здоров’я молоді спричиняється падінням суспільної моралі, значним соціальним розшаруванням населення, складною криміногенною ситуацією, комерціалізацією статевих стосунків, раннім початком статевого життя, на що також негативно впливають засоби масової інформації.

На наш погляд, у напрямку реалізації проблеми формування здорового способу життя молодої особи, недостатньо використовувати можливості лише фізичної культури та спорту, адже наше здоров’я не тільки залежить від фізичних вправ, хоч і вони є дуже важливими. Неможливо не звернути уваги на те, що формування здорового способу життя повинно починатися, перш за все, у свідомості кожної людини. Кожна свідома особа повинна розуміти, наскільки важливим для неї є дотримання здорового способу життя і як саме його слід дотримуватися. Також здоровий спосіб життя необхідно виховувати точною, доступною, актуальною інформацією про вплив негативних або позитивних умов на стан здоров’я.

Прикладом одного зі способів формування знань студентів про здоровий спосіб життя може бути введення педагогічних інновацій.

Під педагогічними інноваціями розуміють нововведення у педагогічній системі, що покращують протягом десятиліть і результати навчально-виховного процесу, тобто „ педагогічна інновація” — зміна, спрямована на покращення та розвиток системи виховання й спеціальної освіти. Вочевидь, що успішний розвиток педагогічних інновацій веде до зростання потреби в новому теоретичному осмисленні сутності управління інноваційними процесами лише на рівні, як і конструкції окремих освітніх закладів, із розробки педагогічних умов, які забезпечують ефективний інноваційний рух. Важливо те, що інноваційні процеси сприяють розвитку в учнів знань, умінь та навичок життя.

Навчальні заклади, трудові колективи, сім’я — найефективніші інституції формуванням здорового способу життя та культури здоров’я дітей і молоді — недостатньо використовують свої можливості через брак практичного досвіду та нерозробленість відповідних виховних технологій.

Об’єкт дослідження: процес формування здорового способу життя студентів.

 Предмет дослідження: використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів.

 Мета даної роботи — теоретично обґрунтувати й розробити рекомендації щодо формування здорового способу життя студентів засобами педагогічних інновацій.

Гіпотеза дослідження: інтерес та бажання дотримуватися здорового способу життя підвищиться, якщо на заняттях та виховних заходах застосовувати педагогічні інновації.

Завдання даної роботи:

1) визначити сутність поняття „педагогічні інновації”;

2) встановити фактори, які сприяють здоровому способу життя;

3) навести приклад формування здорового способу життя студентів у професійно-педагогічному коледжі з використанням педагогічних інновацій.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ ІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ

 

1. Визначення сутності понять дослідження формування здорового способу життя студентів

 

Науковими дослідженнями встановлено, що стан здоров’я значною мірою залежить від способу життя людини [3; 8; 9; 10]. У зв’язку з цим, у психолого-педагогічній та спеціальній літературі ведеться досить активна дискусія про визначення та обґрунтування такого способу життя, який би дав можливість максимально підвищити рівень здоров’я у дітей, молоді й дорослих [17; 20; 27]. Це призвело до виникнення терміну „здоровий спосіб життя”.

Аналіз наукової та методичної літератури свідчить, що витоки уявлень про шляхи й засоби збереження та зміцнення здоров’я виникли ще в глибокій давнині. Вже у Стародавній Індії, за шість століть до нашої ери, у Ведах сформульовано основні принципи дотримання здорового способу життя та подано розумні поради щодо збереження здоров’я людини [11].

Уявлення людей про здоровий спосіб життя зустрічаються в натурфілософських побудовах лікарів Косської школи, яку прийнято ототожнювати з іменем Гіппократа. В його роботах здоровий спосіб життя розглядається як певна гармонія, до якої слід прагнути шляхом дотримання цілої низки профілактичних заходів. Гіппократ пише: „Отже, відповідно до віку, пори року, звички, країни, місцевості, будови тіла слід влаштовувати і спосіб життя так, щоб ми могли протистояти і спекам, і холодам, бо тільки таким чином досягається найкраще здоров’я” [31].

Мислителі античного періоду намагаються виділити в понятті „здоровий спосіб життя” людини специфічні його елементи. Так, мислитель Стобей першим намагається розкрити способи досягнення гармонії між різними видами стану людського організму та вказує на обов’язкову наявність міри в різних видах діяльності людини. Він пояснює: „ Той, хто прагне благого стану духу, не повинен понад міру займатися приватними чи громадськими справами, а в своїй діяльності не брати на себе нічого понад свої сили та природні здібності. Навпаки, слід виявляти велику обережність, і навіть якщо доля пошле йому щастя, що спроможне, вочевидь, дати більше можливого, він повинен ухилитися і не братися за те, що понад його сили” [8].

 Як бачимо, в античній цивілізації надавалася велика увага здоров’ю та шляхам його зміцнення. У цей час здоровий спосіб життя обов’язково включав систематичне виконання фізичних вправ. Саме в цей період закладаються також принципи управління процесом формування здорового способу життя людей, що набули подальшого розвитку в пізніші часи.

Отже, в античному періоді простежується наявність усіх цікавих для нас аспектів досліджуваної проблеми. Вперше у науковий обіг тут запроваджується поняття „ здоровий спосіб життя” людини, дається підтвердження існування всіх трьох компонентів структури явища „ здоровий спосіб життя”. Досить різноманітною також є географія виявлених джерел про мету, способи, критерії та провідні тенденції ведення розумної життєдіяльності людей [31].

У середні віки на передній план виходить духовний компонент структури здорового способу життя. У розвитку духовного світу людини в цей період найсильнішою виявляється теологічна лінія. Церква прагне монополізувати формування світогляду людей. Фактично загальна релігійність стає могутнім спонукальним механізмом до виконання всіх релігійних ритуалів, в тому числі оздоровчих і гігієнічних правил. Біблія, як основа християнства, виступає своєрідним проповідником здорового способу життя людини. У ній відображено спосіб життя давніх народів, обов’язковість дотримання ними постів, що становлять перевірені життєвою практикою рекомендації підтримання в нормі людського організму.

У ранньому середньовіччі трансформація уявлень про здоровий спосіб життя здійснюється в наукових школах мусульманського Сходу, який після занепаду культури античного світу стає місцем розвитку великих наукових центрів. Нагромадження досвіду античності відбувається тут у спеціальних школах-академіях (найбільша з них Гундишапурська), де праці Гіппократа, Галена та інших мислителів перекладаються з грецької та латинської на арабську мову. Через це основні уявлення про здоров’я та здоровий спосіб життя тут тотожні розглянутим вище і зводяться до такого: „Здоров’я — це є стан, у якому тіло людини є природним і за поєднанням частинок таким, що всі дії, які спричиняються ним, здійснюються свідомо й повністю” [31].

На думку інших дослідників, здоровий спосіб життя — це спосіб організації виробничої, побутової і культурної сторін життєдіяльності, який склався у людини, що дозволяє в певній мірі реалізувати свій творчий потенціал [2; 17; 20].

В. П. Горащук здоровий спосіб життя розглядає як діяльність, спрямовану на формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я людей як умови й передумови здійснення, розвитку інших сторін і аспектів способу життя [13].

Отже, у поглядах науковців можна виділити два основні підходи до змісту здорового способу життя. Представники першого підходу розглядають цей термін глобально, тобто як форми людської життєдіяльності (соціальні, фізичні, психічні), які приведені у відповідність із гігієнічними вимогами [2; 5; 6; 26]. Ці вчені визначають здоровий спосіб життя як спосіб біосоціальної діяльності людини, який безпосередньо зміцнює її здоров’я. Вони виходять із методологічної установки, що здоровий спосіб життя не можна відривати від його умов. Умови вони розуміють як властивості самого суб’єкта, які по відношенню до здорового способу життя виступають як зовнішні потенціали життєдіяльності та можуть бути реалізовані в ній. Під змістом здорового способу життя дослідники мають на увазі як саму життєдіяльність, так і умови її функціонування.

Згідно із другим підходом, здоровий спосіб життя автори розглядають як відносно окрему частину життя людини, на яку відводиться певний час [8; 15; 19].

Прихильники цього підходу висловлюють протилежну думку щодо включення до структури здорового способу життя його умов, вважаючи, що він є конкретною діяльністю.

Розглянувши ці два підходи можна зробити висновок, що спільною рисою у визначенні здорового способу життя є його спрямованість на формування здорової людини. Він виступає як дієвий і надійний засіб збереження та зміцнення здоров’я, є основою первинної профілактики захворювань, однією з найефективніших форм їх запобігання [7; 21; 25].

Потрібно також зазначити, що відсутність загальноприйнятого визначення змісту й структури здорового способу життя, як це не парадоксально, обумовлене відсутністю добре розробленої теорії здоров’я. Тобто, для розуміння змісту й структури здорового способу життя необхідно визначитися з поняттям „ здоров’я”.

Немає у людини цінності більшої за здоров’я. Здоров’я людей належить до числа глобальних проблем, що мають життєво важливе значення для всього людства. Саме тут загострення сьогоденних та майбутніх протиріч може призвести в перспективі до катастрофічних наслідків [12].

Здоров’я — це не відсутність хвороби, а фізична, соціальна, психологічна гармонія людини, доброзичливе, спокійне відношення з людьми, з природою, із самим собою. Наука, і в першу чергу філософія, розробляє методологію та світоглядні аспекти глобальних проблем, та головне — вона вирішує задачі їх правильної постановки [30].