Вибір рухливих ігор та методика їх проведення з дітьми різних

План

Вступ ________________________________________________________ 3

1. Визначення та значення рухливої гри _______________________________6
2. Види рухливих ігор для дошкільнят ________________________________10
3. Характеристика рухливих ігор для  кожної вікової групи _______________14
4. Вибір рухливих ігор та методика їх проведення з дітьми різних 

Вікових груп _____________________________________________________17

Висновки ______________________________________________________28

Список використаної літератури ___________________________________30

Додатки _______________________________________________________31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Формування української національної системи фізичного виховання дошкільнят вимагає перебудови процесу фізичного виховання, переходу до розвиваючої, демократичної і гуманістичної системи освіти. Це потребує нових підходів до проведення уроків основ здоров’я і фізичної культури.

Прагнення у вихованні, щоб з раннього дитинства кожна особистість була переконана у необхідності збереження і зміцнення свого здоров’я, ведення здорового способу життя, прагнула доброго фізичного стану, щоб кожен вихователь  розумів що тільки поєднання розумової і фізичної діяльності принесуть плоди всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Психологічний вік дитини - поняття умовне і визначається не тільки календарними термінами, тобто кількістю прожитих років і місяців, але і етапом психічного розвитку. Головне тут - послідовність етапів розвитку (неприпустимо переступати через цілий етап). Ігри пропонуються якраз з урахуванням необхідної послідовності етапів - від найпростіших і доступних кожному малюку ігор слід переходити до складніших. У кожній грі необхідно спиратися на те, що дитина вже уміє і що він любить робити сам. Педагогу важливо знати і розуміти, що уміють і люблять робити його вихованці незалежно від їх віку, і на цій основі вводити нові дії і нові завдання. Так, наприклад, трирічні діти, як правило, люблять і уміють бігати і стрибати. Використовуючи ці уміння, можна організовувати нові ігри, засновані на новій послідовності цих рухів, їх поступовому ускладненні і головне - їх новому змісті і осмисленні: не просто бігати і стрибати, а стрибати в уявній ситуації (по купині на болоті або бігти від кота або лисиці, які можуть зловити).

Для більшого фізичного та розумового розвитку дитини пропонується вихід – потрібно частіше грати у рухливі ігри та естафети, які сприяють створенню гарного настрою і зміцненню здоров’я. Рухливі ігри в дитячому садку мають бути цікавими, веселими, захоплюючими, саме це прияє меті і найскладніший матеріал діти засвоюють легко. Ігри та естафети виховують в дітей найкращі риси характеру, розвивають інтелект.

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дорослих і дітей супроводжувалось ігровою діяльністю. Час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, лише їхня рухлива основа залишається не змінною. Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, вправи із предметами, а тому є незамінним засобом фізичного виховання  дітей.

Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Під час проведення рухливих ігор діти повторюють, закріплюють, удосконалюють рухові вміння і навички, розвивають фізичні якості,  іграх-естафетах розвиваються такі фізичні якості, як швидкість, спритність, сила. В процесі фізичного виховання дітей дошкільного віку необхідно вирішувати і освітні завдання: формування рухових навиків і умінь, розвиток фізичних якостей, щеплення навиків правильної постави, навиків гігієни, освоєння спеціальних знань.

Завдяки пластичності нервової системи рухові навики і уміння формуються у дітей порівняно легко. Більшість рухів (повзання, ходьба, біг, ходьба на лижах, катання на велосипеді та ін.) використовуються дітьми в звичайному житті для пересування, що полегшує зв'язок з навколишнім середовищем і сприяє її пізнанню. Дитина, навчившись повзати, сама наближається до тих предметів, які його цікавлять, і знайомиться з ними. Діти, що вміють пересуватися на лижах, кататися на велосипеді, краще дізнаються властивості снігу, вітру. При плаванні діти знайомляться з властивостями води. В процесі формування навиків і умінь у дітей виробляється здатність легко опановувати складнішими рухами і різними видами діяльності, що включають ці рухи.

Рухові навики і уміння, сформовані у дітей до 7 років, складають фундамент для подальшого вдосконалення їх в школі, полегшують оволодіння складнішими рухами і дозволяють надалі досягати високих результатів в спорті. У дітей дошкільного віку необхідно формувати навики виконання вправ основної гімнастики (стройові і загальнорозвиваючі вправи, основні рухи), а також спортивні вправи. Крім того, слід навчити дітей грати в спортивні, рухливі ігри, виконувати елементи спортивних ігор (волейбол, баскетбол, хокей, футбол та ін.).

У дітей з раннього віку необхідно розвивати фізичні якості (спритність, швидкість, рівновагу, гнучкість, силу, витривалість та ін.). Щоб повзати, ходити, бігати, стрибати, метати, потрібно володіти відповідними фізичними якостями. З розвитком сили, швидкості, спритності збільшуються довжина, висота стрибка, дальність метання. Витривалість дозволяє дітям, не втомлюючись, виконувати фізичні вправи, проходити великі відстані. Дитина не змогла б виконувати навіть елементарні вправи, не говорячи вже про складніші види діяльності, якби у нього не були розвинені в тому або іншому ступені основні фізичні якості. 
У дітей дошкільного віку необхідно формувати уміння зберігати правильне положення тіла, коли вони сидять, стоять, ходять. Правильна постава має велике значення для нормальної діяльності всіх внутрішніх органів і систем організму дитини. Вона багато в чому залежить від розвитку кістково-м'язового апарату, але це навик, який важливо своєчасно формувати.

У дитячому саду і в сім'ї велика увага повинна приділятися прищепленню навиків і звичок особистої і суспільної гігієни (миття рук, відвідини туалету перед заняттями фізичними вправами, турбота про чистоту тіла, костюма, взуття, іграшок, приміщення і т. д.). Від цього багато в чому залежить здоров'я дітей. 
Дітям дошкільного віку потрібно повідомляти доступні знання, пов'язані з фізичним вихованням. Діти повинні знати про користь занять, про значення фізичних вправ і інших засобів фізичного виховання (гігієнічні умови, природні чинники природи, фізична праця). Важливо, щоб діти мали уявлення про техніку фізичних вправ і методику їх проведення, про правильну поставу, а також знали про норми особистої і суспільної гігієни. Дітям слід знати назву частин тіла, напрям рухів (вгору, вниз, вперед, назад, управо, вліво і ін.). Назва і призначення фізкультурного інвентарю, правила зберігання і догляду за ним, правила догляду за одягом і взуттям і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення та значення рухливої гри

Рухлива гра - один з важливих засобів всебічного виховання дітей дошкільного віку. Характерна її особливість - комплексність дії на організм і на всі сторони особи дитини: у грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, етичне, естетичне і трудове виховання.

Активна рухова діяльність ігрового характеру і позитивні емоції, що викликаються нею, підсилюють всі фізіологічні процеси в організмі, покращують роботу всіх органів і систем. Виникаючі в грі несподівані ситуації привчають дітей доцільно використовувати придбані рухові навики. У грі дитина не навчається жити, а живе своїм дійсним, самостійним життям.

Гра найбільш емоційна, барвиста для дошкільнят. Гра значень і мовна діяльність інтуїція, фантазія, мислення. Ігрова діяльність будується, таким чином, який в результаті виникає уявна ситуація. Елементарні функції гри готуються в наочних діях. Передмовою гри стає здатність, перенесення одних функцій предмету на інші в вигаданій ситуації звільняє від ситуативного зв'язку. У грі дитина навчається діяти в ситуації, яка вимагає пізнання. Дія в вигаданій ситуації призводить до того, що дитина вчиться управляти не тільки сприйняттям предмету або реальних обставин, а і сенсом ситуації, її значенням. Випадковий предмет, який дитина роздвоює на конкретну річ і її уявне значення, уявну функцію стає символом. Дитина може будь-який предмет перетворювати на що завгодно, він стає першим матеріалом для уяви. Дошкільнику дуже важко відірвати свою думку від речі, тому він повинен мати опору в іншій речі. У цій дії відбувається взаємне проникнення, переживання і фантазія.

Свідомість дитини відокремлює образ реального предмету, який вимагає реальних дій з ним. Проте мотивація ігрової дії це зовсім незалежно від об'єктивного результату.

Дуже важливо з самого народження розвивати зір, слух, дотик і нюх малюка, спонукати його до рухової активності. І найкращими помічниками стануть. звичайно, іграшки!

За допомогою іграшок крихта розвиває фантазію, мислення, одержує перший досвід в житті. Іграшки для малюка повинні бути різними за кольором, розміру і фактурі

Рух - суть життя. Рух - це і основа здоров'я. Справжня фізична культура - це розумне відношення до організму Я хочу ще раз підкреслити: не уранішня зарядка, навіть не спортивні заняття кілька разів в тиждень, а постійна цілодобова культура відношення до самому себе, оптимальний фізичний спосіб життя роблять існування людини повноцінним.

Величезна роль в розвитку і вихованні дитини належить грі - найважливішому виду діяльності. Вона є ефективним засобом формування особи дошкільника, його морально - вольових якостей, в грі реалізуються потреба дії на світ. Вона викликає істотну зміну в його психіці. Відомий в нашій країні педагог А.С. Макаренко так характеризував роль дитячих ігор; " Гра має важливе значення  в житті дитини, має теж значення, яке у дорослого має діяльність робота, служба. Яка дитина в грі, таким багато в чому він буде в роботі. По цьому виховання майбутнього діяча відбувається, перш за все,  в грі... "

На ранніх етапах розвитку гра стоїть дуже близько до практичної діяльності. У практичній підставі дій з навколишніми предметами, коли дитина осмислює, що вона годує ляльку порожньою ложкою, уява вже бере участь, хоча розгорненого ігрового перетворення предметів ще не спостерігається.

Дитина може оволодіти широкою, безпосередньо недоступною йому довкола дійсності тільки в грі, в ігровій формі. У цей процес освоєння минулого світу через ігрові дії в цьому світі, включені як ігрова свідомість, так і ігрове невідоме.

Гра - творча діяльність, і як кожна справжня творчість не може здійснюватися без інтуїції.

У грі формуються всі сторони особи дитини, відбувається значна зміна в його психіці, що готують до переходу в нову, вищу стадію розвитку. Цим пояснюються величезні виховні можливості гри, яку психологи вважають провідною діяльністю дошкільників.

Особливе місце займають ігри, які створюються самими дітьми, - їх називають творчими, або сюжетно - ролевими. У цих іграх дошкільники відтворюють в ролях все те, що вони бачать навколо себе в житті і діяльності дорослих. Творча гра якнайповніші формує особу дитини, тому є важливим засобом виховання.

Гра - віддзеркалення життя. Тут все «неначе», «навмисно», але в цій умовній обстановці, яка створюється уявою дитини, багато сьогодення: дії тих, що грають завжди реальні, їх відчуття, переживання справжні, щирі. Дитина знає, що лялька і ведмедик - тільки іграшки, але любить їх, як живих, розуміє, що він не льотчик, або моряк, але відчуває себе відважним пілотом, хоробрим моряком, який не боїться небезпеки, по справжньому гордиться своєю перемогою.

Наслідування дорослим в грі пов'язане з роботою уяви. Дитина не копіює дійсність, він комбінує різні враження життя з особистим досвідом.

Дитяча творчість виявляється в задумі гри і пошуку засобів в його реалізації. Скільки вигадки потрібно, щоб вирішити, в яку подорож відправиться, який спорудити корабель або літак, яке підготувати устаткування! У грі діти одночасно виступають як драматурги, бутафори, декоратори, актори. Проте вони не виношують свій задум, не готуються тривалий час до виконання ролі як актори. Вони грають для себе, виражаючи власні мрії і прагнення, думки і відчуття, які володіють ними  зараз.

Гра - самостійна діяльність, в якій діти вперше вступають в спілкування з однолітками. Їх об'єднує єдина мета, спільні зусилля до її досягнення, загальні інтереси і переживання.

Діти самі вибирають гру, самі організують її. Але в теж час не в якій іншій діяльності немає таких строгих правил, такої обумовленості поведінки, як тут. По цьому гра привчає дітей підпорядковувати свої дії і думки певної мети, допомагає виховувати цілеспрямованість.

У грі дитина починає відчувати себе членом колективу, справедливо оцінювати дії і вчинки своїх товаришів і свої власні. Завдання вихователя полягає в тому, щоб зосередити увагу тих, що грають на таких цілях, які викликали б спільність відчуттів і дій, сприяти встановленню між дітьми відносин, заснованих на дружбі, справедливості, взаємній відповідальності.

Ігрова дія народжується не з уявної ситуації, а навпаки, операція з дією викликає ігрову ситуацію. Таким чином, умова ігрової дії сприяють уяві, роблять його необхідним.

 

Відома безліч «техніки» фантазій. Серед них - комбінування з'єднання відомих елементів, в нових комбінацій, які постійно спостерігаються в дитячих іграх.

Гра концентрує в собі всі тенденції розвитку, і дитина граючись, як би підноситься над звичайним рівнем свого мислення, своєї поведінки.

Гра для дитини - дуже серйозне заняття. Дорослі повинні бачити в грі малюка елементи підготовки до майбутніх трудових процесів і відповідно направляти їх, беручи в цьому участь. Для дітей всіх вікових категорій необхідні іграшки, які сприяють розвитку рухів.