Стилістичні властивості повних і коротких форм прикметників

Так, наприклад, назви ознак предметів за різними відношеннями (малиновий напій, буряковий корінь) можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються беспосередньо (малиновий стяг, буряковий рум’янець).

Багато назв кольорів віддавна сприймалися як відносні прикметники(срібна ложка і срібна голова (сива).

Деякі відносно- якісні прикметники мають ознаки якісних прикметників (напр., прикметники картинний, діловий, творчий можуть утворити вищий і найвищий ступені порівняння або синтаксично означатися кількісними словами занадто картинний, більш діловий, найбільш творчий).

Такі прикметники  можуть ставати твірними основами іменників  з абстрактними значеннями (картинність, творчість) або прислівників (картинно, мирно, творчо). 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3. СТУПЕНЮВАННЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ 

           Якісні прикметники під час зіставлення предметів можуть указувати на неоднакову міру тієї самої ознаки: досконалий, досконаліший, найдосконаліший; розвинений, більш розвинений (розвиненіший), найбільш розвинений (найрозвиненіший). Через те вони, крім звичайної форми, мають ще два ступені порівняння: виший і найвищий.

            Вищий ступінь порівняння означає, що в одному предметі є більше певної якості, ніж в іншому: Дніпро довший від Бугу. Свинець важчий за олово. Чавун легший, ніж сталь.

             Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти: Воля дорожча за життя. Морська миля майже вдвічі довша від кілометра. Алюміній більш поширений у природі, ніж залізо. Речення на зразок «Хрін редьки не солодший» неправильно побудоване. Треба: Хрін від редьки (за редьку) не солодший. Найвищий ступінь порівняння означає, шо в одному пред­меті є найбільше певної якості: Київ — найдавніше місто в Україні й одне з найдавніших у світі. Україна — найбільша за площею європейська країна. Говерла — найвища гора в Україні.

            Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, бо вони самі вказують уже на певну міру якості: премудрий (дуже мудрий), завеликий (надто великий), старезний (надзвичайно старий), страшенний (незмірно страшний), нескінченний (якому немає кінця), холоднуватий (трохи холодний), тихесенький (дуже тихий).

            Не утворюються ступені порівняння і від тих якісних прикметників, які називають безвимірну ознаку (босий, сліпий, гнідий, чалий, фіолетовий), а також від складних прикметників (світло-зелений, кисло-солодкий, чорноволосий) тощо.

            Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста, синтетична (передається одним словом), і складена, аналітична (передається двома словами). Українська мова надає перевагу простій формі.

             Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.

             При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -іш- основа прикметника залишається без зміни: тугий — тугіший, різкий — різкіший, сухий — сухіший, стрункий — стрункіший.

             При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш-основа прикметника може зазнавати певних змін:

а)  суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: солодкий — солодший, короткий — коротший, тонкий — тонший, широкий —

ширший, глибокий — глибший, далекий — дальший;

б) приголосні г, з, ж разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч-  (таких прикметників сім):  важкий — важчий,

тяжкий —  тяжчий, близький — ближчий, низький  — нижчий, вузький — вужчий, дужий  — дужчий, дорогий —

дорожчий; це буквосполучення зберігається і в похідних словах: дужчати, ближчати, подорожчання; 

в) у двох прикметниках ці зміни не відбуваються: легкий —  легший, довгий — довший;

г) приголосний  с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ-

(таких прикметників  три): високий — вищий, товстий —

товщий (і товстіший), красивий — кращий; буква щ зберігається і в похідних словах: покращити, потовщення;

ґ) приголосні т, д перед -пі- звучать як ч, дж, але  на письмі ця зміна не позначається: короткий — коротший [корочший], багатий^- багатший [багачший], молодий — молодший [молоджший], гладкий — гладший

[гладжший].

        В інших випадках основа прикметника залишається без зміни: м 'який —

м 'якший, дешевий  — дешевший, здоровий — зборовший.

        Вищий ступінь кількох прикметників утворюється від інших основ, а саме: добрий, хороший — кращий, ліпший; гарний — кращий; поганий — гірший; великий — більший; малий — менший.

        Деякі прикметники можуть мати паралельні форми вищого ступеня порівняння — з суфіксом -іш- і з суфіксом -ні-. Ці форми нерідко різняться відтінками свого лексичного значення: старіший (за віком) і старший (за становищем), багатіший (стосується лише матеріальних цінностей) і багатший (стосується і змісту), здоровіший (за станом здоров'я й за розмірами) і здоровший (за станом здоров'я), товстіший (стосується лише осіб) і товщий (стосується і предметів).

         Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми додаванням префіксів най-, рідше — щонай-, якнай-: тугіший — найтугіший, коротший — найкоротший, ближчий — найближчий, вищий — щонайвищий, багатший — якнайбагатший.

          Іноді неправомірно вживають виший ступінь порівняння замість найвищого: вищий сорт замість найвищий сорт, кращий знавець замість найкращий знавець або один із найкращих знавців тощо. Немає в українській мові й таких форм найвищого ступеня, як «самий близький друг», «сама більша заслуга», а тільки найближчий друг, найбільша заслуга.

          Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння вживається рідко — переважно в науковому й офіційно-діловому стилях.

Вона утворюється  за допомогою слів більш, менш, найбільш, найменш, які ставляться перед звичайною  формою прикметника: розвинений — більш  розвинений (а не «більш розвинені-ший»), найбільш розвинений (а не «найбільш розвиненіший»);

світлочутливий  — менш світлочутливий, найменш  світлочутливий.

           Велика міра якості може бути передана й без порівняння — за допомогою різних морфем та слів, а саме:

а) префіксами пре-, все-, над-, за-, ультра-, архі-: премудрий, всесильний, надчутливий, завеликий {надто великий),

заширокий, ультрамодний, архіважливий;

б)  суфіксами -ущ-, -уч-, -езн-, -анн-, -енн-: худющий, злючий, височезний, нездоланний, незрівнянний, нескінченний,

незбагненний;

в)  за допомогою  слів дуже, вкрай, особливо, надзвичайно, занадто: дуже вигідний, вкрай потрібний, особливо корисний, надзвичайно популярний, занадто самовпевнений.

          Зменшена міра якості може бути передана:

а)  суфіксами -уват-, -ав-: темнуватий, синюватий, білявий, золотавий;

б)  за допомогою  слів трохи, ледь, не дуже: трохи вузький, ледь теплий, не дуже свіжий. 

1.4. РІД ТА ЧИСЛО ПРИКМЕТНИКА 

        Змінення прикметника за родами та числами залежить від форм іменника, з яким він узгоджується (веселий хлопчина- весела дівчина- веселе свято- веселі діти).

Число:

однина: міцне (здоров׳я), гарна (дівчина), сміливий (хлопець).

множина: радісні (діти), тверді (кістки).

Рід:

Чоловічий: червоний, знайомий, мудріший.

Жіночий: струнка, лагідна, найгарніша, чіткіша.

Середній: глибоке, чисте, більшздібне, світліше. 

ВІДМІНЮВАННЯ  ПРИКМЕТНИКІВ  

Прикметники твердої  і м’якої груп відмінюються за такими зразками: 

Н. добрий                           добра

Р. доброго                         доброї

Д. доброму                         добрій

Зн. добрий (-ого)               добру

Ор. добрим                        доброю

М.(на) доброму (-ім)   (на) добрій 

Н. добре                                  добрі

Р. доброго                                добрих

Д. доброму                               добрим

Зн. добре                                  добрі (-их)

Ор. добрим                               добрими

М. (на) доброму (-ім)              (на) добрих 

Н.   осінній                                 осіння

Р.   осіннього                            осінної

Д.   осінньому                             осінній

Зн. осінній (-ого)                      осінню

Ор. осіннім                                  осінньою

М.  (на) осінньому (-ім)             (на) осінній 

Н. осіннє                                    осінні

Р. осінного                                  осінніх

Д. осінному                               осіннім

Зн. осіннє                                    осінні (-іх)

Ор. осіннім                                  осінніми

М. (на) осінньому (-ім)              (на) осінніх 
 

         Прикметники м'якої і твердої групи розрізняються кінцевим приголосним основи.

         Відмінкові закінчення прикметників твердої групи в однині: -ий, -е, -ого, -ому, -им, -ому- в чоловічому і середньому роді; -а, -ої, -ій, -ою, -ій- у жіночому роді.

           Відмінкові закінчення прикметників м'якої групи у непрямих відмінках (крім знахідного і орудного)- такі ж, але після попереднього м'якого приголосного, що на письмі позначається м'яким знаком:

                                                 тверда група      м'яка група

                                                                            чорного             синього

                                                                             чорною             синьою 

           Якщо основа м'якого прикметника закінчується м'яким приголосним [й], у цьому випадку м'який знак не ставиться, а сама м'якість звучання передається буквами я, ю, є, ї

(край - безкраїй, безкрая, безкрає, безкраю).

            Перед голосним о приголосний й зберігається (край- безкрайого, безкрайому, безкрайою).

            У знахідному відмінку однини прикметники чоловічого роду можуть мати залежно від форми іменника закінчення називного або родового відмінків (кого? що?- приємне враження, вірного друга).

            Прикметники твердої і м'якої груп чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини, крім закінчення -ому, можуть закінчуватися як на -ому, так і на -ім (на світлому- світлім, на білому- білім).

            У множині прикметники обох груп мають такі закінчення:   

тверда група    м'яка група

Н. –і                                  -і

Р. -и                                  -іх

Д. –им                               -ім

Зн.-их                                -іх

Ор. –ими                            -іми

М. -их                         -і 
 
 
 
 

ВІДМІНЮВАННЯ  ПРИКМЕТНИКІВ 

Прикметники змінюються за родами, числами і відмінками. Форма прикметника визначається тим іменником, від якого він  залежить у словосполученні чи реченні. Порівняй:

весняний лан, весняна нива, весняне поле; весняним полем, весняних полів і т. д.  

Утворення форми  прикметника залежить і від того, до якої групи він належить —  твердої чи м'якої.  

Розрізняють групи  за кінцевим приголосним основи.  

Якщо в кінці  основи твердий приголосний, прикметник належить до твердої групи: високий, довгий, дерев'яний, ведмежий.