Стилістичні властивості повних і коротких форм прикметників

                                                    ЗМІСТ 
 

Вступ…………………………………………………………………………2

I Теорія:

1.1. Стилістичні властивості повних і коротких форм прикметників……3-4

1.2. Розряди прикметників…………………………………………………..4-6

1.3. Ступенювання якісних прикметників………………………………….7-9

1.4. Рід, число та відмінок прикметників…………………………………...9-12

1.5. Особливості творення та правопису відносних та присвійних прикметників………………………………………………………………….12-14

1.6. Правопис складних прикметників………………………………………14-15

1.7. Витяг з протоколу та його реквізити. Особливості написання………..15-17

8. Акт та його реквізити. Особливості написання………………………..17-19

 

   I I Завдання:……………………………………………………………………20-25

2.1. Речення, в  складі яких є повні і короткі  форми прикметників.

2.2. П׳ять якісних прикметників і утворені від них усі можливі форми

вищого та найвищого  ступеня порівняння.

2.3. Витяг з  протоколу зборів трудового колективу.

2.4. Акт обстеження  умов проживання вашої сім׳ї.

2.5. Акт про  передачу матеріальних цінностей одного з кабінету

університету. 

Висновки………………………………………………………………………26-27

Список літератури…………………………………………………………….28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                               ВСТУП 

           Сучасна українська мова є  багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь. «В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання… І поки живе мова – житиме й народ, як національність…» (І. Огоінко)

           Суспільне значення української мови зростає, пожвавлюється її вивчення в усіх організаціях та установах, здійснюється активна навчальна робота щодо ведення справочинства державною мовою. Культура особистості дудалі більшу пов׳язується  з досконалим опануванням української літературної мови, оволодінням її стильовими тонкощами, умінням щоденно послуговуватися ними. Офіційно-діловий та науковий стилі використовують переважно відносні прикметники (надзвичайний, повноважний, дипломатичні стосунки). Навіть якісні прикметники термінологізуються і переходять у розряд відносних (білі та червоні порічки – різновид смородини, černého rybízu, білий та  червоний тут терміни, тому вони належать до відносних прикметників). Приклади: геополітична ситуація, громадсько-політичні партії тощо. Значна кількість термінів утворюється за допомогою іменникових означень, наприклад, Міністерство закордонних справ, обмін речовин. Проста форма вищого та найвищого ступеня порівняння прикметників нейтральна й використовується у всіх стилях (приваблива дівчина – більш приваблива). Складена = аналітична форма має відтінок книжності, тому вживається паралельно з простою в офіційно-діловому й науковому стилях. Ознаки створюються також за допомогою префіксів арх-, гіпер-, над-, ультра-, які в офіційно-діловому та науковому стилях мають нейтральне та в художньому та публіцистичному емоційно-експресивне забарвлення.

            Стягнені і нестягнені форми: нормативними та звичайними є повні форми прикметників. Короткі та нестягнені форми прикметників (чи займенників) характерні для народної творчості та української поезії 19-ого – початку 20-ого ст. Вони надавали урочистого чи інтимного відтінку й підтримували ритміку та мелодичну вірша, проте ніколи не переважали в жодному стилі.

            Інші стилістичні засоби морфології: художній та розмовний стилі ширше послуговуються дієсловами, а науковий і офіційно-діловий – іменниками. У науковому стилі дієслово має якісне значення, тобто означає постійну властивість предмета, та в художньому має динамічний характер. Займенники можуть виступати як частки і надавати мовленню експресії. Емоційності та експресивності надають зменшено-пестливі форми іменників та прикметників. 
 
 
 
 
 
 

I Теорія:

1.1. Стилістичні  властивості повних і коротких  форм прикметників. 

   Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (зелений, мудрий, сміливий). 

Прикметники виражають  ознаку:

запаху (п’янкий, запашний),

кольору (білий, зелений),

віку (старенький, давній),

розміру (величезний, середній),

матеріалу (діамантовий, дерев’яний),

якості (твердий, гнучкий),

принадлежності (зятів, сестрин),

простору (далекий, близький),

часу (ранній, вчорашній)

внутрішні властивості (добрий, щедрий),

зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),

ознаки за відношенням  до місця (міський, районний). 

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА 

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю (наприклад, у реченні: Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметник абсолютна- означення). 

Значно рідше  прикметник виступає як іменна частина складенного присудка Наприклад, у реченні: Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко). 

ПОВНІ ТА КОРОТКІ  ПРИКМЕТНИКИ 

В українській  мові прикметники мають повну (відмінювану) і коротку (невідмінювану) форми.

Прикметники, які  мають заквнчення в усіх відмінках, називаються повними.

Прикметники, які  не мають закінчень називаються  короткими.

В сучасній українській  мові вживаються переважно повні  прикметники.

Лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною формою має коротку форму.

Повні прикметники  поділяються також на дві форми: стягнену і нестягнену. 

Стягнені форми  є загальновживаними (синя, синє, сині). 

Нестягнені форми  прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному і  знахідному відмінках однини і множини (синяя, синєє, синіі). Найчастіше вони зустрічаються в народній поезії та етнографії.  

Наприклад, прикметники  повної форми: синій, жіноча, блакитне, кохані, радісні;

прикметники короткої форми: срібен, зелен, повен, красен, винен.  

1.2. РОЗРЯДИ ПРИКМЕТНИКІВ

         За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на три групи:

1. якісні            2. відносні              3. присвійні 

Якісні:  велика, духмяне, опуклий, гарячі;

відносні: дерев'яні, військова, приміський;

присвійні:  сестрин, вчителів, заяча, мамин;  

Виділяються також  проміжні групи прикметників, що поєднують  присвійне і відносне значення:

присвійно-якісні: ластів'яче, дівоча, орлиний;

відносно-якісні: творчий, срібна, вишневе; 

ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ

         Якісні прикметники виражають такі ознаки предмета, що можуть бути виявлятися більшою чи меншою мірою (хоробрий, теплий, довгий).

Найголовнішою граматичною ознакою якісних  прикметників є їх здатність утворювати форми ступенів порівняння.

Наприклад, білий - біліший, найбіліший.

За допомогою суфіксів зменшеності і збільшеності та префікса пре- утворюють похідні прикметники: тонкий - тонесенький, тонюсінький,

здоровий – прездоровий. Окремі прикметники можуть мати коротку форму (ясен, весел, певен).

Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий: якісний прикметник менш товстий, менш рідкий, найменш рідкий 

вищий ступінь:            найвищий ступінь:

товстий                            товстіший, найтовстіший, найбільш товстий;

рідкий                      рідший, найрідший; 

           Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.

Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою. Кожен із ступенів має дві форми: просту і складену.

Проста ступінь  вищого ступеня порівняння утворюється  від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш, ш (милий- миліший). При цьому у деяких прикметниках можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек- (далекий- дальший, тонкий- тонший).

При додаванні  суфікса -ш- можуть виникати звукові  сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ (буква щ пишеться у прикметниках кращий, товщий, вищий; буквосполучення жч пишеться у прикметниках важчий, ближчий, дужчий).

             Складена форма вищого ступеня порівняння утворюються за допомогою додавання до прикметника слів більш-менш (швидкий- більш швидкий (менш швидкий).

Проста форма  найвищого ступеня порівняння утворюєтьс яза допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най- (міцніший- найміцніший).

Складена форма  найвищого ступеня порівняння утворюється  за допомогою додавання до прикметника  слів най, більш, найменш, а також  додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе (спокійний- найбільш спокійний, спокійніший від усіх). 

ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ

            Відносні прикметники виражають ознаку предмета опесередковано- через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал).

Відносні прикметники виражають ознаки за призначенням предмета (підйомний кран, читальна зала), за належністю організації чи установі (міська адміністрація, військова частина), за матеріалом (дерев’яний будинок, залізні двері), за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край, приміський вокзал), за відношенням до вимірів предметів (п’ятипроцентна позика, сорокаградусний мороз).  

ПРИСВІЙНІ ПРИКМЕТНИКИ

           Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?

Найчастіше присвійні  прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (мамина казка, Сергіїва шапка, собача шкіра).Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати- земля).

           Присвітні прикметники творяться:

від назв людей  за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн) (товаришів, Сергіїв, братів);

від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), їн (-ий) (орлине крило, заячий хвіст).

В деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ин, -їв (зозулине дитя, соловейкова  пісня).

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках мають коротку форму (Павлів, синів, батьків), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (собачий, коров’ячий).

Вживаючись у  переносному значенні, відносні і  присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних (напр., срібний перстень (відн.)- срібний голос (якісн.) 
 
 
 

ПРИСВІЙНО-ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ

          На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність (орлина сім’я, журавлиний ключ).

          Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей, зрідка- від назв тварин за допомогою суфіксів -ськ (ий), -цьк (ий).

Присвійно-відносні прикметники можуть відповідати як на питання чий? чия? чиє?, так і на питання який? яке? які? (ластів’яче гніздо (яке? і чиє?), дівочі уста (чиї?). Усі присвійно- відносні прикметники виступають тільки в повній формі. Присвійно- відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Такі прикметники виділяються в окрему групу присвійно- якісних (дідівські закони, заяча душа, вовчий апетит).

З таким же значенням  виступають прикметники в стійких  фразеологічних сполученнях (Прометеєв  вогонь, лебедина пісня, куряча сліпота).

           Присвійно-якісні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з кількісно- означальними прислівниками (просто собачий холод, винятково дружня розмова).

Від цих прикметників суфіксально- префііксальним способом творяться означальні прислівники (по-батьківськи, по-ведмежому, по-материнському). 

ВІДНОСНО-ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ

          Відносні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних значень поступово створюються якісні прикметники, які на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.