Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Апреля 2013 в 12:36, шпаргалка
З метою отримання достовірної інформації про особистість школяра використовують такі методи:
1. Педагогічне спостереження.
2. Бесіди з учнем, вчителями, батьками, класним керівником, друзями.
3. Вивчення шкільної документації.
4. Вивчення продуктів діяльності (контрольні роботи, твори).
г) із старшими товаришами, які мають цю професію;
д) ні з ким не мав бесіди.
7. Ваше рішення з вибору професії остаточне, чи ви можете ще
передумати?
8. Хто справив на вас найбільший вплив у виборі професії:
а) батьки; б) вчителі;
в) працівники виробництва;
г) товариші; д) хтось інший?
9. На яких уроках учителі розповідають про професії та як часто?
10. Які екскурсії на виробництво вам найбільше сподобались?
11. Ким би ви хотіли бути в професійній групі:
а) виконавцем; б) організатором;.
12. Якою галуззю знань та вмінь ви захоплюєтесь:
а) про природу; б) про науку;
в) про мистецтво; г) про техніку;
д) про людину.
Висновки…
4. Спланувати та обґрунтувати систему виховних заходів з організації самовиховання учнів класу.
Сучасним завданням виховного процесу в школі є створення умов для самовиховання.
Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних. Воно складається з трьох етапів: підготовчий – переконання учнів у необхідності зайнятися самовихованням і в можливостях досягти бажаних результатів; допомога в складанні програми самовиховання і її реалізації; організація контролю за ходом самовиховання, який згодом переходить у самоконтроль.
Система виховних заходів з організації самовиховання учнів класу:
1. Бесіда на тему: "Чи потрібен людині ідеал?"
2. Анкетування.
Анкета:
- Чи маєте ви ідеал?
- Чи аналізуєте свої дії і вчинки, допущені протягом дня?
- Чи плануєте ви роботу над
собою на тиждень, місць,
3. Виховна година на тему: "Значення розпорядку дня вжитті людини?"
4. Гра "Впізнай себе".
5. Продумати і обґрунтувати систему виховних заходів із згуртування тільки, що організованого колективу.
Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності. У своєму розвитку колектив проходить три основні етапи. На першому етапі вимоги до колективу ставить педагог. На другому етапі вимоги педагога підтримуються частиною вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і самого себе. На третьому етапі розвитку вимоги ставить колектив. Це досягається при згуртуванні вихованців у єдиній діяльності. Засобом згуртування учнівського колективу є й формування в ньому традицій, бо ніщо так не цементує його, як традиція. Особливо важливі так звані «традиції щоденного вжитку» — дотримання певних правил поведінки у повсякденному житті (наприклад «у нашому класі допомагають один одному» та ін.). Шкільні традиції виховують в учнів почуття обов'язку, честі, гордості за колектив, його успіхи в навчанні та праці.
Сприяє згуртуванню учнівського колективу обґрунтований і використовуваний А. Макаренком принцип паралельної дії вимога до вихованця ставиться не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного члена покладається на колектив і його самоврядування. Цю методику можна використовувати вже на другій стадії розвитку колективу. Різноманітна спільна діяльність робить життя дитячого колективу цікавим, сприяє налагодженню стосунків між первинними колективами, загальношкільним і первинними колективами, що згуртовує і первинні колективи, і загальношкільний. Об'єднують колектив цікаві конкретні справи, що потребують узгоджених дій його членів. Особлива роль у згуртуванні учнівського колективу належить громадській думці, що формується переважно на третій стадії його розвитку. Формою її вияву є загальні збори колективу, на яких вирішуються всі важливі справи, проблеми, порушення норм поведінки (зловживати таким обговоренням не слід).
Позитивно впливає на колектив і учнівське самоврядування. Педагоги повинні зміцнювати його авторитет серед школярів, частіше звертатися по допомогу до членів учнівського самоврядування, радитися з ними. За таких умов учні починають прислухатися до них. Проте не слід
обмежуватися тільки роботою членів самоврядування. Важливо, щоб кожен учень виконував конкретну, хоча б невелику роботу для загального блага, виявляючи себе при цьому як член колективу.
Продумана організація дозвілля учнів — колективні відвідування кіно, театру, організація екскурсій, турпоходів, підготовка та проведення шкільних свят і вечорів відпочинку. На згуртованості учнівського колективу позитивно позначається і згуртованість у діяльності педагогів, єдність вимог з їхнього боку до нього. А. Макаренко вважав, що у згуртованому педагогічному колективі кожен педагог насамперед дбає про згуртованість загальношкільного колективу, відтак — про справи свого класу й лише потім про власний успіх.
Система виховних заходів із згуртування учнів 10-го класу.
1. Анкета
- Які хороші традиції є у вашій сім'ї?
- Чи поділяється праця у вашій сім'ї на чоловічу й жіночу?
- Як ставляться до речей і грошей у вашій сім'ї?
- Чи завжди і в усьому ви радитесь з батьками ?
- Чого
вам не вистачає у взаємовіднос
- Що є причиною конфлікту між вами і батьками, якщо він має місце?
- Який ваш ідеал?
- Що ви любите робити?
2. Бесіда з приводу проведеного анкетування.
Шляхи згуртування учнівського колективу:
- Наявність системи перспективних ліній.
- Дотримання Макаренківського принципу паралельної дії.
- Зміцнення позитивних традицій.
- Формування громадської думки.
- Використанняи учнівського самоврядування у згуртуванні.
- Організація змагання Спільні справи.
- Взаємна інформація про стан справ у різних контактних колективах.
6. На конкретному прикладі виховного заходу показати шляхи реалізацій основних принципів виховання.
Принципи виховання – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.
Процес виховання ґрунтується на принципах:
1. Цілеспрямованість виховання.
2. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів.
3. Повага до особистості дитини, поєднана з розумною вимогливістю до неї.
4. Опора на позитивне в людині.
5. Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.
6. Систематичність і послідовність виховання
7. Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї та громадськості
8. Єдність свідомості й поведінки.
9. Народність.
10. Природовідповідність.
11. Культуровідповідність..
12. Гуманізація.
13. Демократизація.
14. Етнізація.
Тема:
Дата проведення:
Час проведення:
Місце проведення:
Середній вік учасників:
Кількість учасників:
Аргументація:
Мета:
Форма проведення: виховний захід.
Обладнання:
Оформлення:
Науково-популярна література
Етап підготовки та реалізації
І. Підготовчий
- аргументація, визначення мети, завдань, форми виховного заходу.
- визначення місця даного виховного заходу в системі виховної роботи школи, класу.
- підбір матеріалів щодо змісту виховного заходу.
- підготовка оформлення. Обладнання.
- консультація у ході підготовки із класним керівником, організатором позакласної роботи навчального закладу.
ІІ. Реалізація.
7. Скласти і обґрунтувати план перевиховання педагогічно занедбаного учня.
Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Виправлення — складний психічний процес перебудови особистості, що відбувається під впливом перевихов ання і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці. Ці процеси можуть збігатися або не збігатися в часі.
Етапи перевиховання:
На першому (підготовчому) етапі детально вивчають і аналізують позитивні й негативні якості педагогічне занедбаного учня, умови, що призвели до їх виникнення, визначають шляхи нейтралізації негативних і посилення позитивних якостей особистості, конкретні завдання та зміст процесу перевиховання. На основі цих відомостей складають програму перевиховання. На цьому етапі учень переживає сам факт свого незвичного становища в колективі. Ці переживання можуть посилюватися новими умовами життя: переведенням до іншого класу, розмовою з вихователем, що змушує його замислитися над своєю поведінкою, відчути провину.
На другому (початковому) етапі перевиховання починається реалізація наміченої програми роботи з учнем: підліток долає помилкові погляди і переконання, негативні звички поведінки. В нього зміцнюються позитивні й формуються нові риси характеру.
На третьому (переломному) етапі триває реалізація програми роботи з підлітком, але вже в умовах, коли він прийняв її, добровільно виконує свої обов'язки, виявляє самостійність і активність.
На завершальному етапі створюють умови для залучення учня до активної участі в усіх видах системної діяльності, нагромаджується позитивний досвід поведінки, розширюється сфера самовиховання.
Принципи перевиховання
Поєднання переконання з примусом. Передбачає використання методів виховного впливу на вихованця залежно від рівня розвитку його свідомості — що вищий рівень свідомості, то більша частка методів переконання, і навпаки.
Гуманне ставлення до важковиховуваних учнів. Вони не зможуть пізнати моралі гуманізму, якщо не відчують гуманного ставлення до себе і однолітків.
Об'єктивне ставлення до важковиховуваного учня у процесі його перевиховання. Передбачає виявлення в такого учня не лише негативних, а й позитивних якостей, на які спираються у перевих.
Ставлення до важковиховуваного учня як до всіх школярів. Йому не слід дорікати перед колективом, що він не такий, як усі, гірший за інших, бо це оздоблює і викликає бажання стати ще гіршими
Педагогічний вплив на важковиховуваного учня в неефектному стані. Виключає вплив на нього відразу після скоєння негідного вчинку, «по гарячих слідах», адже в такому стані ні педагог не може виявити об'єктивність, ні учень зрозуміти справедливість педагогічного впливу. У таких випадках А. Макаренко пропонував «відстрочену бесіду», яка дає вихованцеві можливість «охолонути», обдумати свій вчинок, а педагогові — підготуватися до розмови.
Випереджувальне формування позитивних якостей, а не боротьба з недоліками. Полягає у не «вип'ячуванні» негативних рис особистості, зосередженні уваги на формуванні позитивних якостей.
Провідна роль наставника у перевихованні. Вплив на цю категорію неповнолітніх морально вихованих наставників, оскільки вони мали значний досвід спілкування з аморальними людьми.
(залученням до неї учнівського колективу, батьків, громадськості, з використанням усіх загальнопедагогічних методів виховання, враховуючи при цьому специфічні особливості його особистості, ставлення до виховних впливів і до власного виправлення.
Здійснюючи виховний вплив на педагогічно занедбаних учнів, педагог повинен пам'ятати, що:
а) переорієнтація поглядів і переконань вихованця передусім залежить від рівня його розвитку;
б) швидкість та ефективність зміни помилкових поглядів та переконань залежить від їх стійкості;
в) знання педагогом помилкових поглядів виховання дає змогу добре аргументувати свої докази, переконувати учня та його однодумців;
г) переконуючи вихованця, треба домагатися, щоб він не лише погодився з педагогом, а й прийняв і зрозумів справедливість його аргументів;
ґ) пропонуючи вихованцеві нову програму життя та діяльності, слід вказати йому шляхи її досягнення, викликати і зміцнювати інтерес до неї;
д) у процесі переконування важливо впливати не тільки на його розум, а й на емоційну сферу, викликати переживання за своє становище
е) переконуючи вихованця, треба враховувати його настрій, настрій колективу, коли учень відвертий, схильний сприймати настанови педагога;
є) успіх переконування багато в чому залежить від упевненості самого педагога в можливості перевиховати учня, коли він вірить у корисність своєї праці, виявляє витримку, терплячість, такт, уміння слухати аргументи, аналізувати їх, знаходити правильні рішення.