Розвиток пізнавальної самостійності на уроках математики

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Ноября 2015 в 19:32, курсовая работа

Краткое описание

Мета курсової роботи - визначення дидактичних умов і способів розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів.
Поставлена ​​мета, у свою чергу, вимагає вирішення наступних завдань:
Вивчитипсихологічні основи розвитку пізнавальної самостійності;
Розкрити проблеми пізнавальної самостійності в учнів початкових класів на уроках математики;
охарактеризувати дидактичні умови розвитку пізнавальної самостійності молодшихшколярів;
Визначити ефективність впровадження в навчальний процес системи пізнавальних завдань, побудованої з урахуванням прийомів розумової діяльності, цілеспрямованому формуванню пошукових умінь.

Содержание

ВСТУП…………………………………………………………………….…….3
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ НА УРОКАХ МАТЕМАТЬИКИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ………………………………………..................…………………………..………………..6
Психологічні основи розвитку пізнавальної самостійності у молодших школярів………………………………………………..…...........6
Проблема пізнавальної самостійності в учнів початкових класів на уроках математики……………………………………………………........14
РОЗДІЛ2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ……………………………………………………………20
2.1. Дидактичні умови розвитку пізнавальної самостійності молодших
школярів………………………………………………….............................20
2.2. Прийоми активізації розвитку пізнавальної самостійності на уроках математики в початковій школі………….................................................25
2.3. Підвищення ефективності методики самостійної роботи на різних етапахнавчання…………………………………….……………….........31
ВИСНОВКИ……………………………………………..…………………….38
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………

Прикрепленные файлы: 1 файл

Dubyey_Rozvitok_piznavalnoyi_samostiynoyi_pri_v (1).docx

— 69.68 Кб (Скачать документ)

Обидві сторони пізнавальної самостійності впливають одна на одну і є структурно неподільними. Водночас кожна з них досліджується як особливий об’єкт впливу, як риса особистості, яка може існувати незалежно від іншої. Наприклад, учень прагне бути допитливим, тягнеться до пізнання нового, але йому бракує знань і пізнавальних умінь. Іноді ж буває навпаки: учень знає і вміє, але не виявляє пізнавальних інтересів, допитливості чи активності. Тому цілком справедливою є думка дослідників про те, що пізнавальну самостійність не можна зводити до розвитку інтелектуальних сил школяра.

У процесі навчання обов’язковим є етап, коли учень цілком самостійно застосовує міцно засвоєні знання добре відомим способом, не вносячи в цей процес нічого нового. У даному випадку, за визначенням Н.О. Половникової, маємо справу з прикладною самостійністю, коли знання лише відтворюються, використовуються лише автоматично. Навички прикладної самостійності сприяють розвитку пізнавальної самостійності. У навчальному процесі співвідношення між пізнавальною і прикладною самостійністю залежить від мети конкретного уроку. Пізнавальна самостійність, яка приводить до засвоєння нових знань, має найбільшу розвивальну цінність.

У сучасній дидактиці вважається, що пізнавальна самостійність виявляється у потребі й умінні школяра самостійно мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання, задачу і знайти підхід до її розв’язання.

Пізнавальна самостійність нерозривно пов’язана з розумовим розвитком і є одним з критеріїв його сформованості. Як і розумовий розвиток, вона ґрунтується на знаннях і способах їх засвоєння. Узагальнюючи дослідження психологів про взаємозв’язок навчання і розвитку, В.А. Крутенький висловлює думку, яка має принципове значення для розгляду нашої проблеми. Учений пише: «Розумовий розвиток пов’язаний з двома категоріями явищ. По-перше, необхідне нагромадження фонду знань – на це звернув увагу П.П. Булонський: «Пуста голова не міркує: чим більше досвіду і знань має ця голова, тим більше здатна вона міркувати». Таким чином знання – необхідна умова мислення. По-друге, для характеристики розумового розвитку важливі ті розумові операції, за допомогою яких засвоюються знання, тобто характерною рисою розумового розвитку є нагромадження особливого фонду добре відпрацьованих і міцно закріплених розумових прийомів, які можна віднести до інтелектуальних умінь. Отже, розумовий розвиток характеризується і тим, що відображається в свідомості, і ще більшою мірою тим, як відбувається відображення».[10, с.176]

Таким чином, пізнавальна самостійність пов’язана з різними сторонами навчального процесу, тому взаємозв’язки її різноманітні. В навчанні вона виявляється одночасно в різних планах. У процесі формування всебічно розвиненої особистості – як мета навчання;, у процесі засвоєння знань, умінь і навичок – як засіб підвищення усвідомленості та дійовості засвоюваного матеріалу. Водночас дидактика розглядає пізнавальну самостійність учня як результат ефективно організованого навчального процесу.

Слід підкреслити також, що в галузі дидактики і методики початкового навчання проведено ряд цікавих і змістовних досліджень з питань розвитку самостійності молодших школярів.

Зокрема, найбільше ця проблема розроблялась в дидактичному плані стосовно вимог навчання в мало комплектній школі. Різнопланові дослідження шляхів розвитку самостійності молодших школярів проведені відомими методистами М.Р. Львовим, Н.М. Свєтловською, М.Г. Моро, Т.Г. Рамзаєвою та ін. У нашій країні виконані роботи, у яких з’ясовуються ефективність різних способів керування пошуковою самостійною діяльністю молодших учнів (Н.С. Коваль) , застосування системи пізнавальних завдань на уроках мови (Н.О. Воскресенська), удосконалення методики евристичної бесіди (Н.Г. Канєвська), розвиток самостійності мислення під час узагальнення і систематизації знань (Е.С. Сильнова) та ін.

Проблема розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів знайшла повне відображення в навчальних програмах, підручниках, методичних посібниках, досвіді творчо працюючих вчителів.

У розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів найважливішу роль відіграють завдання продуктивного типу. Про це переконливо свідчать результати досліджень, представлених у публікаціях з проблем побудови шкільного підручника. Тривалі спостереження за роботою вчителів переконують також, що в масовому досвіді цілеспрямоване формування пізнавальної самостійності в молодших учнів, на жаль, майже не проводиться. Отже, є чимало нерозв’язаних теоретичних і практичних питань цієї багатопланової проблеми. Зокрема, у дидактиці і методиці початкового навчання важливим є визначення умов розвитку даної якості, розробка типів проблемних і пізнавальних завдань, розробка способів їх методичної реалізації за предметами, а також шляхів керування пошуковою діяльністю молодших школярів на різних етапах навчання. Науково обґрунтоване розв’язання цих проблем створює основу для більш досконалої методичної організації навчального матеріалу і керування самостійною пізнавальною діяльністю молодших школярів. 
РОЗДІЛ 2

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ

 

2.1. Дидактичні умови розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів

 

Численні дослідження, проведені вченими психологами і педагогами Л.В. Занковим, Г.О. Люблінською, М.І. Мамутовим, Н.О. Менчинською, Т.І. Шамовою та іншими показали, що тільки активна діяльність самого школяра є запорукою його успішного розвитку. Відповідно до цього в сучасній початковій школі принципово змінився характер навчання дітей: менше стало одноманітної тренувальної роботи, однак зросла вага самостійних і творчих завдань, спостережень, власних узагальнень, підвищився теоретичний рівень. Особливо важливі і складні для розв’язання ці завдання в початкових класах. Як відомо, молодший шкільний вік – це перехідний період, у якому поєднуються риси дошкільного дитинства і типові особливості школяра, він «… багатий прихованими можливостями розвитку, які важливо своєчасно помітити і підтримати. Основи багатьох психічних якостей особистості закладаються і культивуються у молодшому шкільному віці. Тому особлива увага вчених тепер спрямована на виявлення тих резервів розвитку молодших школярів, використання яких дасть змогу успішніше готувати їх до подальшої навчальної і трудової діяльності». [11, с.53]

Встановлено, що є один напрям здобуття знань – це розумова і фізична діяльність самих учнів, якою керує педагог. Від того, як вона організована і якими способами здійснюється, залежить обсяг і якість знань, умінь і навичок, яких учні набувають у процесі цієї діяльності (Г.С. Костюк)[21,с.4]. З цього випливає, що досвід пізнавальної самостійності не можна передати словами, розповідями, прикладами. Лише безпосереднє залучення учнів у процес, який вимагає застосування самостійних зусиль думки, волі, почуттів, забезпечує оволодіння досвідом пізнавальної самостійності. А саме через досвід відбувається засвоєння.

Які ж умови створення досвіду пізнавальної самостійності? Адже відомо, що не все, зроблене учнем самостійно формує його пізнавальну самостійність, її розвиток є складним, довготривалим процесом і залежить від багатьох умов, серед яких найважливіша – застосування розвиваючих методів навчання. «Помилково вважати, що для розвитку пізнавальної самостійності школярів достатньо лише збільшити обсяг їхньої самостійної роботи на уроках і під час виконання домашніх завдань. Вирішальне значення тут має характер навчальної діяльності: успіх прийде тоді, коли учень, спираючись на здобуті знання, самостійно виконує навчальні і трудові завдання, які постають перед ним у найрізноманітніших ситуаціях, коли нагромаджені знання стають ніби «само зростаючою вартістю, інструментом нового пізнання» [12, с.5].

Пізнавальна самостійність формується в процесі пошукової діяльності. Стосовно молодшого шкільного віку, вживаючи поняття «пошукова діяльність», маємо на увазі як процес відбору учнем потрібних знань і способів розв’язування серед уже відомих, так і самостійний пошук, метою якого є пізнання нових знань і способів дій. Щоб пошукова діяльність проходила успішно, потрібний певний рівень готовності школяра до навчання. У це поняття дидактик включають досить широкий зміст: сформованість вікових та індивідуальних особливостей уваги, уяви, пам’яті, мислення, мови, волі, розвиток пізнавальних здібностей, інтересів, потреб, мотивів, набуття навчальних умінь і навичок, уміння вчитися тощо [13, с.55].

Розглядаючи зміст підготовки учнів до самостійного добування знань, Ю.К. Бабанський визначає такі умови успішності цього процесу: самостійність мислення, уміння виділяти істотне, вести індуктивний і дедуктивний пошук, уміння планувати роботу, працювати в потрібному темпі, контролювати себе.

Поняття готовності до пошукової діяльності характеризує вміння учнів розв’язувати конкретну розумову чи практичні цілі, виконувати завдання на окремих етапах її розв’язування, а також визначає загальну готовність до пошуку, яка є найважливішою саме в початковому навчанні. Під загальною готовністю до пошукової діяльності слід розуміти інтегральний стан особистості, який включає окремі підструктури (мотиваційну, змістову, організаційно-процесуальну), що функціонують в цілісній системі.

Загальна готовність молодших школярів до пошукової діяльності включає 3 компоненти:

1.Мотиваційний компонент

Він має наметі пробудити і закріпити в дітей позитивні емоції у процесі колективної навчальної діяльності, викликати інтерес, допитливість, бажання до самостійного розмірковування і як наслідок – сформувати прагнення до пошукової діяльності.

Формування мотиваційного компонента повинно створювати в навчанні особливий емоційний мікроклімат, який стимулює інтелектуальні почуття дітей: здивування, зацікавленість, захоплення, інтерес, задоволення від усвідомлення переборення труднощів. Водночас, турбуючись про відповідний емоційний фон навчання, важливо пам’ятати про доцільне співвідношення логічних і емоційних елементів у пізнавальної самостійності. Яка в свою чергу обов’язково передбачає контроль і оцінку результатів. Контрольно-оцінний елемент у пошуковій діяльності молодших школярів відіграє спонукальну роль. Швидка й об’єктивна оцінка вчителем в розв’язуванні проблемних і пізнавальних задач багато в чому визначає інтелектуальну активність учня, прагнення досягти результату [23, с.42]..

Створенню необхідного мотиваційного настрою учнів сприяє вміле використання ігрових ситуацій, звернення вчителів до улюблених казкових героїв молодших школярів.

Мотиваційний компонент дуже тісно пов’язаний із змістом і характером пошукової діяльності.

2.Змістовий компонент

Успішне розв’язання молодшими школярами проблемних і пізнавальних завдань можливе, якщо вони читають і пишуть у верхніх межах програмних норм, володіють міцними знаннями, які вміють комбінувати в процесі пошуку. Готовність до розв’язування проблемних і пізнавальних завдань вимагає і спеціального запровадження в навчальний процес розвиваючих завдань, активізуючи запитань, педагогічно доцільного поєднання репродуктивних і творчих завдань.

Найбільшу роль у змістовому компоненті відіграє система пізнавальних завдань, яка мала випереджаючий характер порівняно з досягнутим рівнем розвитку учнів.

3. Організаційно-процесуальний  компонент

Готовність до пошукової діяльності передбачає здатність учнів до швидкого відбору потрібної інформації, уміння виділити головне, поставити запитання, пов’язати відоме з невідомим.

Які ж дидактичні умови розвитку пізнавальної самостійності?

Як виявилося у процесі узагальнення передового педагогічного досвіду та проведених досліджень, для успішного формування усіх компонентів готовності молодших школярів до пошукової діяльності в організації навчально-виховного процесу потрібно [16, с.50]:

1.Формувати в учнів  пізнавальні потреби, сприяти розвитку  наполегливості у виконанні самостійних  завдань.

2.Добиватися раціонального  поєднання репродуктивної і продуктивної  діяльності учнів, доцільно збільшувати  питому вагу частково-пошукових  методів, які сприяють активному, перетворюючому характеру засвоєння  знань і способів їх переробки.

3.Запровадити в зміст  початкового навчання спеціальну  систему пізнавальних завдань, яка  оптимально забезпечує пізнавальну, розвиваючу й виховну функції  навчання.

4.Використовувати ефективні  засоби керування пошуковою діяльністю  молодших школярів через поступове  ускладнення і варіювання змісту  пізнавальних завдань, а також  в результаті операційного формування  пошукових умінь.

5.Озброювати молодших  учнівсистемою інтелектуальних  умінь, загальних та спеціальних  прийомів навчальної роботи.

Отже, пізнавальна самостійність школяра формується не внаслідок дії якогось одного ефективного засобу, а є закономірним результатом досконалої системи навчання й виховання учнів на уроці, спрямованої на всебічний розвиток самостійності думки і самостійності як риси характеру дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Способи активізації  навчального процессу

 

Проблема активізації навчання є однією з найактуальніших на сучасному етапі розвитку школи. У сучасних дидактичних дослідженнях принцип активності трактується як один з основних принципів навчання, що має самостійне значення. Водночас підкреслюється, що всі інші дидактичні принципи можуть функціонувати тільки на основі запровадження принципу активності, який є показником рівня реалізації кожного з принципів навчання. У педагогічній теорії визначається, що поняття «активність», «проблемність», «творчість» походять від фундаментальних категорій теорії пізнання – відображення і суперечності. В основі перетворюючого відображення об’єктивного світу лежить суперечність. У навчальному процесі основна суперечність – це суперечність між рівнем розумового розвитку учня і пізнавальними завданнями, які постають перед ним у ході навчання (М.О. Данилов). Подолання цих суперечностей відбувається на різних етапах начального процесу, визначальною умовою успішності якого є активність самого учня. Така роль активності в навчанні природно зумовлює постійний інтерес педагогів до цієї проблеми.

Активність учнів виразно виявляється в пошуковій діяльності Чи можлива вона в умовах початкового навчання?

Информация о работе Розвиток пізнавальної самостійності на уроках математики