Розвиток музично-ритмічних здібностей у дітей дошкільного віку засобом хореографічного навчання

У вальдорфській школі  музика – це ритм, який входить у  людину, внаслідок чого вона неначе сама стає скрипкою чи роялем, оскільки внутрішні ритми в неї відтворюють  те, що звучить у грі музичного  інструмента. Таким чином, музичне  переживання виступає як урівноважування  слухового сприйняття та ритму дихання  й пульсування серця.

На кожному занятті  в школі застосовуються різні  види музичної діяльності: у наймолодших  дітей – ритмічно-музична гра  як продовження мовної гри, яка може включати в себе мовну й співочу  роботу, виконання інсценованих пісень, хороводи, музичну грамоту, яка подана через втілення образів в русі. Спільними для цих видів робіт є: постійна присутність елемента ритму, танцювальних рухів, театралізація.

Співають школярі з  перших днів перебування в школі. Для співу особливе значення мають  рухи рук, усього тіла, такі, наприклад, як руки птаха, що  летить, тварини, що стрибає, вітру тощо. Вважається, що поступово приводячи рухи до зовнішнього  спокою, внутрішньо відроджуючи їх у співі, можна позбутися фальшивого співу.

У вальдорфських школах вивчають предмет, який тісно пов'язаний із музикою  й не є характерним для традиційної  школи, але який надає більшої  естетичної та практичної спрямованості  процесу навчання й має терапевтичне значення.

Такою дисципліною вважають евритмію. За визначенням Платона, евритмія – це мистецтво духовно-тілесного  розвитку. Він помітив позитивну  дію музики в поєднанні з гімнастикою  на людину і вважав їх ефективними  шляхами формування справжніх громадян.

У Р.Штайнера евритмія –  це особливий вид мистецтва, здатний  відображати переживання, почуття, емоційний стан за допомогою музики і руху. Він вважав, що слово, як і  музика, може служити імпульсом для  руху. Це видобування рухів людини в точному співвідношенні зі звуками  музики і мови, що пробуджує почуття  і волю. Основа музичної евритмії –  образне переживання окремих  звуків і тонів, виражене рухом у  просторі.

Якщо школярі навчаються розумінню руху в музиці та мові, то це діє як гармонізуючий засіб  на їх душевне та тілесне життя. Кожен  звук постає як зримий образ, оскільки відповідає специфічному руху. У ній  мова і музика перебувають у гармонії з рухом виконавця. У музиці, наприклад, через рух відкривається тональність, передаються інтервали, тобто весь світ стає зримим.

Евритмія – це звук, виражений  рухом. Тіло виконавця стає начебто  інструментом, що звучить: воно співає або говорить, намагаючись передати всі художні та змістові відтінки мови або музики. Мистецтво евритмії зовсім не спонтанне й не довільне, воно базується на закономірностях мови, музики й сценічного простору, що реалізуються в спеціальних евритмічних форма просторового пересування.

Характерні рухи відповідають окремим нотам чи звукам. Кожному  голосному та приголосному звуку  відповідає свій специфічний рух.

Прості форми руху поступово  ускладнюються: від простих, до складніших. У музичній евритмії діти знайомляться також з гамами, ритмом, тривалостями, тактом; навчаються спеціальними рухами передавати характер музики.

Таким чином, у вальдорфській  педагогіці заняття з музики та евритмії навчають школярів глибоко переживати власні настрої, емоційні стани, які  викликані музичними образами, відчувати  красу форми, інтонаційне багатство  фактури, ритмічні переплетення. Основним акцентом цих занять є перенесення  зовнішнього сприйняття на внутрішній світ дитини, що сприяє розвитку душевно-духовних процесів при формуванні особистості.

 

3. Практичні приклади до уроків з ритміки та танцю для дітей дошкільного віку.

Орієнтовні  завдання та рухи:

• кроки з носка;
• невеликий стрибок на обох ногах на місці з невеликим просуванням вперед і обертанням навколо себе;
• легкий біг;
• галоп вперед і в сторони;
• притупування однією ногою і поперемінно обома ногами;
• біг з високим підійманням ніг;
• підскоки;
• приставний крок; приставний крок з присіданням;
• змінний крок;
• винесення ноги вперед на п'ятку і на носок з притупуванням;
• бігунець;
• крок польки.

Орієнтовні  завдання на перешикування:

• звужування та розширювання кола;
• розходження із пар на шеренги;
• просування в одній шерензі, парами, по четверо, в колі;
• рух парами по колу, дотримуючись рівної відстані;
• утворений кількох кіл з одного;
• "кривий" танець /ходьба змійкою/.

 

Ритмічні вправи та музичні ігри

Вправа №1

Музичний розмір ¾. Вихідне  положення: ноги в першій не виворітній позиції, руки на талії;корпус прямий, плечі опущені.

1-2 такти. Повільно присісти  на обох ногах, не відокремлюючи  п’яток від підлоги.

3-4 такти. Піднятися з  присідання і стати у вихідне  положення.

5-8 такти. Повторити рухи 1-4 тактів.

9 такт. Зігнуту в коліні  праву ногу підняти попереду  себе, підйом витягнути.

10 такт. Праву ногу опустити  в першу позицію поруч з  лівою.

11-12 такти. Повторити рухи 9-10 тактів з лівої ноги.

13-16 такти. Повторити рухи 9-12 тактів.

Вправа №2

Музичний розмір 4/4. Вихідне  положення: ноги в першій не виворітній позиції, руки на талії.

1 такт. Виконати два стрибки  на місці на обох ногах.

2 такт. Виконати чотири  стрибки на місці на обох  ногах.

3-4 такти. Марширувати  на місці, високо підіймаючи  коліна.

Спіймаймо м’яч.

Гра складається з елементів  ритмічних вправ та вправ на голосне  і тихе звучання.

Під веселу голосну музику діти грають в м’яч. М’яч полетів за умовний рівчак. Треба його дістати. Місточка немає,є камінці, по яких можна перейти на протилежний бік.

Діти йдуть одне за одним  легко, обережно, балансуючи, переступаючи з камінця на камінець (тихе звучання), стрибок (голосне звучання) – і  м’яч дістали!

Після закінчення гри діти під музику маршу шикуються як на початку заняття. Йдуть по залу і стають в лінію обличчям до керівника.

Пташки та клітка.

Мета гри: рух у характері  та темпі музики.

Дітей розподіляють на три  групи. Діти меншої групи з’єднують  руки, утворюючи внутрішнє коло –  «клітку». Решта утворює велике зовнішнє коло – «пташок». З початком музики діти внутрішнього кола звичайними кроками, починаючи з правої ноги, рухаються  проти годинникової стрілки. Діти зовнішнього  кола рухаються в зворотному напрямку, наслідуючи рухи птахів: змахують руками, немов крилами, легко рухаються  на півпальцях, підстрибують тощо. На кінець 16 такту всі зупиняються. Діти, що зображують клітку, піднімають з’єднані руки вгору.

Програється друга частина  музики. Діти-«пташки»  повільно рухаються  в «клітку» і з «клітки» - бігають, стрибають, змахуючи «крилами». Одночасно  діти в «клітці» звичайними кроками  повільно рухаються праворуч. На кінець 32 такту діти, які зображують «клітку», трохи присідають, опускаючи з’єднані руки донизу. Діти-«пташки», що не встигли  «вилетіти з клітки», вважаються спійманими.

Гра продовжується, роки не спіймають усіх «пташок».

Горобчики та кіт.

Мета гри: орієнтуватися  в побудові музичного твору, динамічні  відтінки.

Радіючи сонечку і теплому  погожому ранку, весело стрибають горобчики, шукають зернята. Раптом з-за кущів  підкрадається кіт. Рухи його м’які, вкрадливі. Він хоче спіймати горобчика  і поласувати ним. Горобчики, помітивши  свого ворога, розбігаються і ховаються  в кущах. Кіт женеться за ними, але  всі встигли сховатися. Кіт тікає. Горобчики знову стрибають на сонечку.

Ведмідь та діти.

Мета гри: визначити зміст  і характер музики, динамічні відтінки, розвивати творчі здібності дитини.

Діти весело танцюють на галявині, збирають квіти, плетуть віночки. Раптом з-за кущів з’являється ведмідь. Злякавшись, діти ховаються. Ведмідь шукав собі їжу в лісі, втомився і вирішив відпочити на галявині. Переконавшись, що нікого немає, лягає і засинає. Тихенько, навшпиньках діти виходять зі своєї схованки, придивляються чи спить ведмідь. Переконавшись, що він заснув, танцюють навколо нього. Раптом ведмідь заворушився. Діти застигли на місці. Та небезпека минула. Діти швидко беруть свої кошики і біжать додому.

Роль ведмедя слід доручити тому, хто краще і виразніше  створить цей образ. Рухається він  повільно, важко, перевалюючись з  ноги на ногу.

Рухи дітей легкі, веселі, танцювальні (галоп, стрибки). Коли діти добре засвоять гру, її можна перетворити  в танець, надавши рухам певної закінченої танцювальної форми.

Для дітей дошкільного  віку іноді доцільно проводити сюжетні  заняття. Ці заняття дозволяють створити у дітей більш повне уявлення про той чи інший бік дійсності, урізноманітнити слухові та рухові враження, а також систематизувати  знання дітей на задану тему. В такі заняття корисно включати літературні  твори (вірші, короткі прозаїчні  замальовки), розгляд ілюстрацій, образотворче мистецтво і т.п. Сюжетна лінія, яка пов’язує окремо взяті вправи, допомагає цілісному сприйняттю дітьми теми, збільшує інтерес дітей  до діяльності, а відповідно підвищує ефективність заняття в цілому.  В якості прикладу пропоную наступні плани-конспекти сюжетних занять з  ритміки для дітей дошкільного  віку.

Заняття 1.

Для дітей 4-5 років.

Тема: Лісова казка.

Освітні задачі:

• Формувати уявлення про різноманітні темпи музики;
• Розвивати почуття ритму: навчати виплескувати простий ритмічний малюнок;
• Вчити передавати характер музики в русі.

Матеріали та обладнання:

Обручі за кількістю дітей, м’яч, малюнки з зображенням літнього лісу, галявини, лісових жителів.

Хід заняття.

Ввідна частина:

Показ зображень, повідомлення специфіки заняття, ходьба: звичайна, на зовнішній стопі (як ведмежатки), на носочках (як лисичка), з високим  підійманням коліна (як чапля). Стрибки  на двох ногах з просуванням вперед (зайчики). Підскоки. Біг.

Основна частина:

Імітаційні рухи – діти слухають музичні фрагменти, відгадують тварин та імітують їхні рухи: мишки, зайченята, лисиця, вовк, ведмідь, жаби, пташки і  т.д. Далі можна запропонувати дітям  станцювати, «перетворившись» в якихось лісових тварин. В якості таких танків можна використовувати композиції А.І. Буреніної (зі збірки «Ритмічна мозаїка»): «Плюшевий ведмежатко», «Білочка» і т.п. Гра «Пашки» - на підлозі розкладаються обручі за кількістю дітей. Під музику (будь-яка лірична композиція) пташки літають всією галявиною, клюють зернятка, чистять пір’ячко і т.д. Коли музика закінчується, пташки ховаються в обручі («гніздечка»). При повторенні гри педагог прибирає один чи два обручі: пташки, яким не вистачило домівок, вичувають з гри. Гра продовжується доти, поки не залишиться 2-3 граючих.

Гра з м’ячем – діти під  музику передають м’яч по колу. Та дитина, у якої м’яч залишається в кінці  музики – виходить до центру і танцює, інші плескають ій в ритмі музики.

Заключна частина:

Вправа «швидко-повільно» - під швидку музику діти танцюють, повільну – слухають, сидячи на підлозі або  на лавочці.

Підведення підсумків  заняття.

Заняття 2.

Для дітей 5-6 років.

Тема: В царстві Нептуна.

Освітні задачі:

• Розвивати почуття ритму;
• Вчитися рухатися у відповідності до розміру музики;
• Сприяти формуванню виразності рухів, образності в виконанні.

Матеріали та обладнання:

Ілюстрації з зображенням  морських істот, життя підводного світу, фрагменти літературних творів, мотузка  або довга скакалка (3-3,5 м.), короткі  стрічки (по 2 на дитину).

Хід заняття.

Ввідна частина:

Бесіда про море, розгляд  відповідних ілюстрацій, читання  уривків з літературних творів, ходьба (йдемо до моря): звичайна (доріжкою), на носочках (містком), на п’ятках (стежинкою), з високим підійманням коліна (в травичці), підскоки, біг.

Основна частина:

Гра «Море хвилюється». Під  плавну музику діти рухаються, наслідуючи морських істот, в цей час педагог  промовляє текст. На слова «Морська фігура на місці завмри» - діти зупиняються  і завмирають в образі якоїсь морської істоти. Та дитина, чия поза найбільше сподобалася педагогові, виконує рухи зображуваної істоти і стає ведучим. Гра повторюється 3-4 рази.

Танцювальна композиція зі стрічками на музику Сен-Санса «Акваріум».

Гра «Рибки». На підлозі з  мотузки викладається «домівка». Для  музичного супроводу підбирається повільна, нешвидка музика з двома  яскраво вираженими частинами. На першу  частину музики діти-«рибки» рухаються  залою, на другу частину – «запливають  в домівку». При повторенні гри  «домівка» стає меншою.

Імітаційні рухи. Слухаючи музичні фрагменти, діти підбирають той чи інший виразний образ морської істоти. Дитину, яка найбільш яскраво  виконала рухи, педагог може попросити  продемонструвати їх іще раз для  всієї групи.

Заключна частина:

Ігрова вправа «Будь уважним». Дітям дають прослухати фрагмент музики (розмір ¾ вальс), звертають увагу на особливість музики, показують можливі варіанти руху. Далі діти отримують завдання: «під музику вальсу – танцюймо, іншу музику слухаємо, сидячи на місці».

Підведення підсумків  заняття.

Заняття 3.

Для дітей 6-7 років.

Тема: Мандрівка в танцювальну  країну.

Освітні задачі:

• Розвивати почуття ритму;
• Вчити розрізняти частини в музиці;
• Вчити розрізняти динамічні відтінки в музиці;
• Вчити передавати в русі характер музики.