Розвиток музично-ритмічних здібностей у дітей дошкільного віку засобом хореографічного навчання

Міністерство освіти і  науки України

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Інститут мистецтв

Кафедра хореографії

 

 

 

Курсова робота

з предмету: «Методика роботи з ДХК»

на тему: «Розвиток музично-ритмічних здібностей у дітей дошкільного віку засобом хореографічного навчання».

                                   

                                 Виконала:       

                                                       студентка 45 ХХК групи

                                        Закревська В.О.

                                                                     Викладач: Заслужений працівник 

                                                культури та мистецтв,

                                                 доцент Піменова Л. О.

 

 

 

Київ 2011

План

Вступ.

Розділ I. Теоретичні засади розвитку музично-ритмічних здібностей у дітей дошкільного віку.

1. Сутність розвитку музично-ритмічних здібностей.
2. Особливості психофізіологічного розвитку дітей дошкільного віку.
3. Структура музично-ритмічного уроку.

Розділ II. Розвиток музично-ритмічних здібностей у дітей дошкільного віку.

1. Методика проведення хореографічних занять з дітьми дошкільного віку.
2. Досвід Вальдорфської школи.
3. Практичні приклади до уроків з ритміки та танцю для дітей дошкільного віку.

Висновки.

Література.

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Заняття з ритміки і  танцю з дітьми дошкільного віку мають велике виховне значення. Вони допомагають розвитку музикальності  та почуття ритму у дітей.

 Музичний матеріал, що  використовується на уроці, повинен  бути художній, доступний дитячому  розумінню та сприйманню.

Емоційний зміст музики, зміна темпу,ритму, сили звучання, які  використовуються в музичних іграх, сприяють фізичному та музичному  вихованню дитини.

Заняття з ритміки з  дітьми дошкільного віку не передбачають заучування якихось рухів, досягнення точності та правильності їх виконання, що часто зустрічається в реальній практиці. Ритміка – це, в першу  чергу, сприйняття музики, її осмислення, а також вияв своїх вражень  від музики за допомогою образного, емоційно-насиченого руху.

Актуальність:

Одним з важливих завдань  всебічного розвитку сучасної дитини є виховання музичної культури. Сприйняття музики - складний процес, що вимагає  від людини уваги, пам'яті, розвиненого  мислення, різноманітних знань. Тому необхідно навчити дітей розумітися в особливостях музики як виду мистецтва, свідомо акцентувати їх увагу  на засобах музичної виразності (темп, динаміка і т. д.), розрізняти музичні  твори по жанру, характеру. Актуальність теми визначається необхідністю теоретичної і практичної розробки питань, пов'язаних з музичним вихованням дітей в певній хореографічній системі, з урахуванням вікового аспекту.

Мета:

Виявити основні засади розвитку музично-ритмічних здібностей у  дітей дошкільного віку. Навчитися розвивати музично-ритмічні здібності дітей дошкільного віку шляхом проведення хореографічних занять.

Завдання:

1. Визначити сутність розвитку музично-ритмічних здібностей.
2. Вивчити психофізіологічні особливості розвитку дітей дошкільного віку.
3. Ознайомитися зі структурою музично-ритмічних занять.
4. Опанувати методичну літературу з проведення хореографічних занять з дітьми дошкільного віку.
5. Ознайомитися з такими формами роботи, як ритмічні вправи, музичні ігри, колективно-порядкові вправи.
6. Підібрати художній, доступний дитячому розумінню та сприйманню музичний матеріал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Теоретичні засади розвитку музично-ритмічних здібностей у дітей дошкільного віку.

 

1. Сутність розвитку музично-ритмічних здібностей.

В системі дошкільного  музичного сприйняття рух як один з його засобів зайняв важливе  місце. Завдяки йому дитина може особливо активно виявити себе в музично-ритмічній діяльності.

Поняттю ритм можна дати два визначення:

1. Чергування і співвідношення довгих і коротких долей та акцентів; один із трьох основних елементів музики, поряд з мелодією і гармонією, часова організація послідовності та групування тривалостей звуків і пауз, не пов'язана з їх висотним -положенням.
2. Одна з найінтегральніших характеристик техніки рухових дій. Ритм не варто ототожнювати з темпом. Обов'язковою умовою ритму є певна упорядкованість рухів у складі цілісної дії. При цьому акцентовані (пов'язані з активним зростанням м'язових напружень) фази дії закономірно чергуються з неакцентованими (характеризуються меншим напруженням або розслабленням). В акцентованих фазах дії зосереджуються найактивніші м'язові зусилля. Таким чином, руховий ритм можна визначити як відносно правильно організований розподіл зусиль у просторі і часі. Або ритм — це послідовна, закономірна зміна швидкеє гей виконання окремих рухів рухової дії. Ритм рухової дії визначається індивідуальними особливостями її виконавця і залежить від умов виконання.

 Думка про використання  рухів для музичного розвитку  дитини не нова. Вона значно  поширилася за ініціативою відомого  швейцарського педагога Ж.Далькроза,  який розробив систему ритмічного  виховання. Ця система в багатьох  країнах дістала широкого визнання, особливо в сфері дошкільного  навчання.

В теорії радянської педагогіки перед дошкільного віку відмічалися  адекватні рухові реакції дитини вже з раннього віку різного характеру. Емоції під впливом музики створюють  рухову активність, яка поступово  набуває мимовільного характеру. Через  це бажано починати музично-ритмічне виховання  якомога раніше. (І. Г. Щелованов, Н. Г. Аксаріна, Т. С. Бабаджан).

В основі такого виховання  лежить розвиток в дитини сприйняття художніх образів музики та вміння відобразити їх в русі – вміння рухатися у відповідності до їхнього  характеру.

Характер музики складається  з дуже різноманітних засобів  музичної виразності. Очевидно, що і  виразність мелодії, і часові відповідності  – все це має значення для того, щоб відобразити емоційний зміст  музики. Але необхідно виділити те основне, що дитина може передати в  русі. Це часові співвідношення музики в самому широкому розумінні; розвиток та зміна музичних образів, структура  твору, темпові, динамічні, регістрові зміни та метро-ритмічні співвідношення. Відповідно, музично-ритмічні  заняття  є дієвим засобом розвитку емоційного реагування на музику та розвитку почуття  ритму.

Якщо рух є засобом  музично-ритмічного виховання, то  не можна байдуже ставитися до його вибору та розвитку. Потрібно погодитися з думкою американського вченого  Дж. Марселла, який вважає, що для музично-ритмічного виховання необхідно обирати  рухи з великою амплітудою, які  потребують координації дій рук, ніг, тулуба, розвивають великі групи  м’язів; пропонувати плавні рухи, а  відривні брати тільки тоді, коли того потребують художні образи; уникати  стереотипних рухів, використовувати  такі, що розвивають творчу активність.

Основними, першочерговими задачами педагога у роботі з дітьми дошкільного віку є:

• Виховання любові та інтересу до музики;
• Збагачення музичних вражень дітей шляхом знайомства з різними музичними творами;
• Знайомство дітей з найпростішими музичними поняттями, розвиток навичок в області музично-ритмічного руху;
• розвиток сенсорних здібностей і музичного слуху, почуття ритму, формування виразності руху;
• Сприяти виникненню та першопочатковому вияву музичного смаку на основі отриманих вражень і уявлень про музику;
• Розвивати творчу активність, самостійність і ініціативу в музично-ритмічному русі.
• Навчити дітей погоджувати рухи з характером музики, з найбільш  яскравими засобами музичної виразності: ритмічно і виразно рухатися;грати в музичні ігри, водити танки, танцювати як на заняттях, так і поза ними;
• Розвивати почуття ритму, яке полягає в тому, що діти відчувають в музиці ритмічну виразність, відгукуються на неї та передають її в русі;
• Розвивати художньо-творчі здібності, які можуть виявлятися в дітей дошкільного віку в тому, що вони самі шукають способи відобразити ігровий образ, вигадують, комбінують танцювальні рухи, пропонують зміни в танках, зі своєї ініціативи танцюють, водять танки за межами занять.
2. Особливості психо-фізіологічного розвитку дітей дошкільного віку.

Саме в дошкільному  віці закладаються основи гармонійного розвитку особистості, її фізичні досконалості - основи здоров’я, довголіття, формується багато рухових навичок, розвиваються фізичні якості ( спритність, швидкість, сила та ін.). Своєчасне та успішне  формування рухової функції людини, особливо в дошкільний період її життя, має першочергове значення для повноцінного фізичного розвитку.

Правильним фізичний розвиток - фізіологічний та педагогічний процес, спрямований на досягнення фізичної досконалості, зміцнення здоров’я, підготовку підростаючого покоління  до дорослого життя та праці.

У процесі фізичного виховання  створюються позитивні умови  для успішного засвоєння дітьми стійких навичок поведінки. Зв’язок фізичного виховання з розумовим передбачає повідомлення дітям певних знань з фізичної культури, зокрема правил рухливих ігор, найраціональніших способів виконання рухів.

З особливою чіткістю виявляється  зв’язок фізичного виховання  з трудовим, адже в основі трудової діяльності лежать різноманітні рухи. Удосконалення рухового апарату  дитини підвищує працездатність організму; розвиток фізичних та вольових якостей  сприяє практичній та психологічній  підготовці дошкільників до високопродуктивної праці в майбутньому.

Під час виконання фізичних вправ удосконалюються функції аналізаторів: зорового, слухового, рухового. Чіткішими стають оцінки простору, у дітей розвивається почуття ритму, підвищується точність і чіткість рухів та ін. Усе це створює необхідні передумови для кращого сприймання навколишнього середовища і певною мірою впливає на естетичний розвиток.

Для прищеплення дітям  емоційних смаків у процесі фізичного  виховання велике значення має додержання відповідних гігієнічних умов на заняттях, гарна фізкультурна форма, яскраве художнє оформлення фізкультурного інвентарю ( м’ячів, прапорців, обручів тощо ).

На виховання естетичних почуттів значною мірою впливає  музика , яка супроводжує заняття та ранкову гімнастику. Вона сприяє ритмічнішому й координованішому виконанню рухів, задає темп вправ, допомагає виконати їх виразніше. Усе це поліпшує настрій дітей, викликає в них загальне емоційне піднесення.

 

 Фізичний розвиток  та стан здоров’я дітей

Під фізичним розвитком дітей та підлітків розуміють безперервний біологічний процес. На кожному віковому етапі він характеризується визначеним комплексом пов’язаних між собою та зовнішнім середовищем ( при керівній ролі центральної нервової системи ) морфологічних та функціональних властивостей організму та зумовлені цими властивостями запасом фізичних сил.

Фізичний розвиток, стан здоров’я, так як і народжуваність та дитяча смертність відображає стан дитячого колективу. Постійний нагляд за фізичним розвитком та станом здоров’я дітей та підлітків, які проводять лікарі та медичні сестри дитячих закладів, необхідний, так як дозволяє своєчасно намітити та здійснити ряд індивідуальних та масових оздоровчих мір.

Вивчення фізичного розвитку та стану здоров’я кожної дитини та всього дитячого колективу знаходиться  в безперервному зв’язку. Без  індивідуальної оцінки фізичного розвитку та стану здоров’я неможливо відобразити  характеристику групи, так як і без  знання середніх показників фізичного  розвитку, притаманного даному віку, статі та колективу, неможливо об’єктивно оцінити фізичний розвиток кожної дитини.

 

Систематичні спостереження  Н. Л. Фигурина і М. П. Денисової ( 19) за ходом розвитку дитини показали, що формування зорово-рухових координації (око-рука) завершується актом хапання  з подальшим утримуванням предметів. Свій початок зорово-рухові координації, лежачи в основі акту хапання, беруть з позитивного "комплексу пожвавлення". При пожвавленні в результаті зорового зосередження, на предметі і хаотичних рухів ручки дитини випадково натрапляють на предмет, на цій основі формується простягання ручок до об'єкту, коли, він знаходиться на певній відстані від ока.

Після утворення акту хапання розвиток рухів переходить в нову фазу. По даним Н. Л. Фигурина і М. П. Денісової, тут з'являються і інтенісивно розвиваються різноманітні повторні рухи. У міру засвоєння дитиною рухів і дій з предметами повторні рухи стають все більш і більш, різноманітними. Дитина не тільки поплескує по предмету, але і розмахує ним, перекладає з однієї руки в іншу, штовхає предмет, що висить над ним, ударяє одним предметом об інший і т.д. Н. Л. Фигурин і М. П. Денисова вказують, що одночасно з повторними рухами, з'являються ланцюгові рухи, які є рядом окремих диференційованих рухів, що йдуть одне за іншим. Ці автори особливо підкреслюють, що повторні і ланцюгові рухи нічим не відрізняються, і в тих і в інших випадках має місце ряд рухів в послідовному порядку під контролем, сприймаючих органів. У ланцюг рухів включаються всі ті окремі рухи, які освоює дитина під керівництвом дорослих.

Н. Л. Фигурин і М. П. Денисова спеціально досліджували вплив новизни на стимулювання дій дитини. Пропонуючи дитині одночасно "старий" предмет, з яким дитина маніпулювала протягом 15-20 хвилин і "новий" предмет, з яким дитина ще не зустрічалася, вони виявили, що дитина переважно зосереджується на "новому", тоді як на "старий" об'єкт вона майже не дивиться і не хапає. Якщо ж в досвіді демонструвався тільки один "старий" предмет, то і в цьому випадку дитина, не зосереджувалася на ньому і не хапала його. Ці автори вказують, що переважний інтерес до нового є характерним для людини і може бути виявлений вже на п'ятому місяці життя.

 

 Ріст та розвиток

Організм дитини відрізняється від організму дорослого рядом особливостей в будові та функціях окремих органів та систем.