Розвиток музично слухових уявлень

2) підбір творів для  слухання має відповідати віковим особливостям дитини;

3) не використовувати більше двох-трьох творів, так як перенасиченість не сприятиме активізації діяльності дітей;

4) підготуватись до  слухання музики таким чином,  щоб налаштувати дітей, підготувати  їх до роботи над твором, підготувати відповідні запитання;

5) під час проведення  заняття намагатися залучити до роботи всіх дітей;

6) слідкувати за реакцією дітей, їх відповідями і при потребі вміти швидко замінити запитання;

7) стимулювати діяльність  дітей: хвалити за гарні відповіді, і підтримувати при невдачах;

8) самостійно по закінченні  заняття проводити аналіз результативності  проробленої роботи [5, c.61].

Щоб зорієнтуватися в  методиці слухання музики, розглянемо поетапність ознайомлення дітей  з музичними творами, розроблену Н. Гродненською.

Цей процес автор порівнює з формою сонатного алегро:

1) вступ - вступне слово  вчителя;

2) експозиція - слухання  твору;

3) розробка - аналіз, розбір;

4) реприза - слухання  на новому, вищому рівні;

5) кода - повторення, закріплення  музики в пам'яті.

Завдання вступного  слова - зацікавити дітей, налаштувати  на емоційне сприймання того чи іншого твору. Вступне слово вчителя  може бути різним за змістом: про життя  і творчість композитора, про  історію створення й особливості  твору, про його популярність. Словесний матеріал має бути доступним і цікавим для учнів різного віку. Слід визначити драматургію розповіді, її кульмінацію. Вступне слово може містити матеріали з мемуарної літератури, читання фрагментів літературних творів, декламацію віршів.

Наприклад, сприйманню фортепіанної п'єси С.Людкевича “Старовинна пісня” допоможе слухання уривка з поеми Т.Шевченка “Княжна”:

Село! І серце  одпочине.

Село на нашій  Україні -

Неначе писанка  село,

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади, біліють хати,

А на горі стоять палати

Неначе диво. А кругом

Широколистії  тополі,

А там і  ліс, і ліс і поле,

І сині гори за Дніпром.

Сам Бог витає  над селом [17, c.41].

Розповідь учителя не слід перевантажувати малозначущими  деталями, водночас бажано включати в  неї цікаві факти. Його мова має бути яскравою, образною, інтонаційно виразною. Цьому сприятиме вдало дібраний матеріал.

Учитель повинен володіти прийомами активізації інтересу й уваги до учнів. Основні з  них - емоційний контраст і діалогізація моно мовлення (учителі-початківці схильні до монологу).

Наприклад:

Слухання“ Баби Яги” з  “Дитячого альбому” П.Чайковського доцільно розпочати бесідою такого змісту: яких героїв казок ви знаєте? (діти називають відомих їм казкових героїв).

Усі, кого ви назвали: Івасик-Телесик, Іван-царевич, Котигорошко, Снігуронька, Дід Мороз - робили добрі справи, допомагали людям. А хто їм заважав? - Баба Яга. - Ось як про неї розповідається в одній казці:

“Вранці прокинулася  Баба Яга - кістяна нога у своїй  хатиночці на курячих ніжках. Дивиться - немає Івана-царевича. Кинулася навздогін з усіх сил. На залізній ступі скаче, тичкою поганяє, мітлою слід замітає - тільки вітер свистить, хмари розганяє… ”

Послухайте, як розповів П.Чайковський казку про Бабу Ягу фортепіанній п'єсі, яку так  і назвав - “Баба Яга”.

Зазначимо, що не всі питання в діалогізованій розповіді вчителя потребують відповіді учнів. Деякі з них розраховані на підвищення емоційності мови, що активізує дітей.

Процес слухання музики можна будувати по-різному, а в  узагальненому вигляді він має  містити такі варіанти:

1) повідомлення у вступній бесіді про те, як називається твір;

2) налаштовування дітей  на сприймання музики з пропозицією  придумати їй назву;

3) повідомлення про назву твору з пропозицією перед прослуховуванням розповісти про нього (характер, темп, динаміка, регістр тощо - залежно від навчального завдання уроку) [17, c.45].

У першому випадку переважає пояснювально-ілюстративний метод навчання, у наступних - метод проблемного викладу, який іноді доцільно поєднувати з ігровим методом, організовуючи слухання музики у вигляді гри “Композитори”. Наприклад:

“Діти, якби ви були композиторами, яку б назву придумали для  цієї музики?” Або “Якби ви були композитором, в якому темпі написали б цей твір?”

Особливо корисні другий і третій варіанти, оскільки вони великою мірою сприяють розвиткові асоціативного мислення й уяви учнів.

Важливо, щоб запропонований твір сподобався дітям, але це буває  не завжди. Аби викликати позитивне  ставлення до того чи іншого твору, доцільно іноді застосовувати сугестивний  метод ( від слова suggestion - навіювання).

Наприклад, учитель звертається  до дітей: “Зараз прозвучить музика, яку  прослухавши один раз, не можна забути”, або:“ Зараз ми послухаємо музику, яка мені дуже подобається. Впевнена, що вона сподобається й вам”.

Якщо школярі поважають учителя й цінують його думку, то цей метод може дати позитивний результат.

Отже, вчитель у своїй роботі повинен прагнути досягти того, щоб діяльності дітей молодшого шкільного віку на уроках музики у загальноосвітній школі стала більш активною. Саме це сприятиме розвитку художньо-творчого мислення дітей [8, c.16].

Подати музичний твір так, щоб він сподобався учням, - нелегке  завдання. Учитель - професіонал продумує не тільки трактування твору, а й  власний одяг, зачіску й навіть ходу: підійти до фортепіано, щоб виконати музику Бетховена, треба по-іншому, ніж готуючись грати п'єсу Шопена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Однією із цілей музичного  виховання є музичний розвиток дитини.

Музичний розвиток - складне  явище. Між його компонентами встановлюються різноманітні взаємозв'язки: між природними задатками і сформованими на їхній основі музичними здібностями; між внутрішніми процесами розвитку й досвідом, який передається дитині ззовні; між засвоєнням досвіду й розвитком, що відбувається при цьому, тощо.

Врахування вікових  особливостей допомагає встановити, які саме форми, засоби і види діяльності найефективніші для музичного розвитку дитини того чи іншого віку.

Досліджуючи вікові особливості  сприймання музики молодшими школярами  можна відзначити, що вони визнаються передусім обмеженістю життєвого і музичного досвіду дітей, специфікою мислення: невмінням узагальнювати, переважанням цілісного приймання.

Сприйняття музики молодшими школярами тісно пов'язане з руховими переживаннями (ритмічні рухи, спів). Тому їм ближча ритмізована і мальовнича музика, яка відповідає їхньому досвіду й потребі в активних виявах.

В ході вивчення психолого-педагогічної літератури зроблено висновок про те, що еволюція поняття “слухо-моторні уявлення” пов'язана з розробкою методики навчання музики і спрямуванням її на виховання різнобічного і творчо мислячого учня.

Формування слухо-моторних уявлень на основі самоконтролю учнів  повинно стати першочерговою  метою педагога, яка визначає стратегію  і тактику, зміст і методику його роботи.

У практиці музичного  виховання останніх років помітну  роль відіграють дитячі хорові заняття  в школі та студії, в них здійснюється загальне музичне виховання та освіта дітей при основному виді діяльності - хоровому співі. Роль розвитку сприйняття музики на хорових заняттях дуже важлива - адже їх завдання навчити дітей любити й розуміти музику.

Одним з важливих завдань  музичного виховання в школі  є підвищення загальної музичної культури дітей, розширення їх музичного  світогляду. Цьому сприяє слухання музики та її інтерпретація.

Слухаючи музику, учні знайомляться з творами різних композиторів, а це сприяє вихованню їх художнього смаку. Молодші школярі люблять  слухати музику. Цей вид занять урізноманітнює урок співу, робить його змістовнішим, допомагає прищепити любов до музики, підготувати культурного слухача.

В курсовій роботі нами наведені приклади та методики підготовки дітей молодшого шкільного віку до слухання музичного твору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллин А. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе.- М.,1983
2. Андрєєва О. Основи музичної грамоти. - К., 1978 – 156с.
3. Асафьев Б.А. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. - 2-е изд. - Л.: Музыка, 1973. - 144 с.
4. Ветлугіна Н. Музичний розвиток дитини. - К, 1997. - 94 с.
5. Вопросы музыкальной педагогики: Сборник научных трудов. - М.: МГПИ им.В.И. Ленина, 1980. - 131 с.
6. Восприятие музыки: Сб. ст. / Ред. - сост.В.М. Максимов. - М.: Музыка, 1980. - 256 с.
7. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. .В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1991. - 480 с.
8. Грицюк Н., Зінькевич О.,Майбурова К., Щурова Н. Слухання музики в 1 – 3-х класах: Методичний посібник. – К.: Муз. Україна. 1980. – 32с.
9. Коваль Л.Г. Виховання почуття прекрасного. - К.: Музична Україна, 1983. - 224 с.
10. Костюк А.Г. Эстетические аспекты восприятия музыки // Проблемы музыкальной культуры. - Вып.2. - К.: Музична Україна, 1989. - С.143-156
11. Леонтович М.Д. Практичний курс навчання співу у середніх школах України  / З педагогічної спадщини композитора. – К.: Муз. Україна.1989. – 136с.
12. Масол Л., Очаковська Ю., Беземчук Л., Наземнова Т. Вивчення музики в 1-4 класах. Частина перша. - Харків., 2003 – 115с.
13. Масол Л.М. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах. - 2004. - №10. - С.4-9.
14. Матковська М.В. Комплексний розвиток слухо-моторних здібностей // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. – Суми, 1998. – С. 206-213.
15. Матковська М.В. Особливості формування слухо-моторних уявлень учнів // Теорія і методика мистецької освіти. – К., 2001. – С.277 – 283.
16. Матковська М.В. Творча самостійність учня в інтерпретації музичного твору // Педагогіка і психологія. – К: Пед. Думка, 1998. – №3. – С.138-143.
17. Музика в школі, вип.3: Збірник статей. Упор. О.Г. Раввінов. К.: Музична Україна, 1976. - 119 с.
18. Музыка в начальных класах: Методическое пособие для учителя. / Э. Абдуллин, Т.Бейдер, Т Вендрова и др. – М.: Просвещение, 1985. – 140с.
19. Музыкальное воспитание в школе, вып.16: Сборник статей. Сост. О.А. Апраксина. - М.: Музыка, 1985. - 92 с.
20. Музыкальное образование в школе./ Под ред. Л.В.Школяр. - М., Академия, 2001. – 145с.
21. Науменко С.І. Психологія музикальності та її формування у молодших школярів: Навч. Посібник. - К.: НДПІ, 1993. - 180 с.
22. Островський В., Сидір М. Вчимося музики. 1, 2, 3 класи. Посібники-зошити. - Т.: Богдан, 2002. – С.67-78
23. Програми для початкової загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: Початкова школа, 2006. – 54с.
24. Програми та поурочні методичні розробки для середніх загальноосвітніх шкіл. Музика 1–4 класи – К.: Перун, 1996. – 128с.
25. Ригина Г. Уроки музыки в начальных классах.- К., 1979. – 155с.
26. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання. - К., 1997. - 256 с.
27. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе: Пособие для учителя. – Просвещение. 1983. – 112с.
28. Теорія і методика мистецької освіти: Збірник наукових праць / Ред. колегія О.П. Щолокова та інші. - К.: НПУ, 2000. - 181 с.
29. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей // Избр. труды: В 2-х т. - Т. 1. - М.: Педагогика, 1985. - Т. 1. – 222 с.
30. Шацкая В. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества. - М., 1975. – 145с.