Розвиток музично слухових уявлень

Зміст

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Особливості музичного виховання молодших школярів …………5

1. Вікові та індивідуальні особливості музичного розвитку дітей молодшого шкільного віку…………………………………………….5

1.2. Теоретичні засади формування слухо-моторних уявлень на

уроках музики…………………………………………………………… . 9

РОЗДІЛ 2. Методика розвитку музично-слухових уявлень учнів початкових класів на уроках музики……………………………………………………….  14

2.1. Розвиток сприйняття  музики молодшими школярами на

хорових заняттях………………………………………………………….14

2.2. Методика підготовки дітей молодшого шкільного віку до

слухання музичного  твору……………………………………………….19

ВИСНОВКИ...……………………………………………………………………29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. В Законі України “Про освіту” та “Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті” зазначається, що головна мета шкільної системи освіти полягає у забезпеченні можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формуванні інтелектуального та культурного потенціалу нації. Мистецтво піднімає на більш високий рівень культуру людських почуттів, пробуджує художньо-естетичні здібності та творчу активність особистості, здійснює специфічний вплив на глибинні процеси внутрішнього світу людини. В умовах відродження національної школи зростає значення музичного навчання й виховання у становленні підростаючого покоління.

Цілеспрямований музичний розвиток здійснюється в різних ланках шкільної освіти, серед яких важливу роль відіграють уроки музики в школі та дитячі музичні школи.

          Питання формування музично-слухових уявлень учнів постійно знаходяться в центрі уваги музикантів-педагогів. На необхідність розвитку слухової уваги наголошували Є.Назайкінський, О.Ростовський, Б.Ананьєв, Л.Виготський, Г. Тарасова, В. Цуккерман,О.Гусєва, О.Костюк, Н.Лейтес, В.Мясіщев, С.Науменко, Б.Теплов виробляючи прийоми технічної раціоналізації звукових уявлень учнів.

Результати музично-психологічних  та музикознавчих пошуків науковців Г. Тарасова, О.Я.Ростовський, Б. М. Теплов, Н. О. Ветлугіна та ін. свідчать, що формувати музичність можна у абсолютної більшості дітей.

Цими вченими було розкрито механізми  впливу музики на дітей в залежності від досвіду та психічної організації.

Об'єкт дослідження – уроки музики в початковій школі.

Предмет дослідження – розвиток музично-слухових уявлень учнів.

Мета дослідження – визначити ефективні методи та прийоми розвитку музично-слухових уявлень молодших школярів на уроках музики.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати навчально-педагогічну літературу з теми дослідження.

2. Охарактеризувати вікові особливості музичного розвитку дітей молодшого шкільного віку.

3. Визначити особливості навчальних програм з музики для початкової школи.

4. Обгрунтувати методи та прийоми розвитку сприйняття музики молодшими школярами на хорових заняттях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Особливості музичного виховання молодших школярів

 

1.1 Вікові та індивідуальні особливості музичного розвитку дітей молодшого шкільного віку

 

Однією із цілей музичного виховання є музичний розвиток дитини.

Музичний розвиток - складне  явище. Між його компонентами встановлюються різноманітні взаємозв'язки: між природними задатками і сформованими на їхній  основі музичними здібностями; між  внутрішніми процесами розвитку й досвідом, який передається дитині ззовні; між засвоєнням досвіду й розвитком, що відбувається при цьому, тощо.

Врахування вікових  особливостей допомагає встановити, які саме форми, засоби і види діяльності найефективніші для музичного розвитку дитини того чи іншого віку [18, c.27].

Досліджуючи особливості  музичного розвитку молодших школярів О. Ростовський зазначає що в галузі відчуттів і сприйняття їх розвиток іде від найпростішого розрізнення найвиразніших, найяскравіших барв, форм, звуків до активнішого усвідомлення красивих, гармонійних сполучень, до диференціювання звуковисотних та ритмічних співвідношень у музиці, нюансів кольорової гами, різноманітності форм, поетичного співзвуччя [26, с.49].

Успіх музичного навчання і виховання залежить від урахування вчителем вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх готовності до навчальної діяльності.

Досліджуючи вікові особливості  сприймання музики молодшими школярами  О. Ростовський відзначає що вони визнаються передусім обмеженістю життєвого і музичного досвіду дітей, специфікою мислення: невмінням узагальнювати, переважанням цілісного приймання [26, с.119].

Зокрема, першокласникам властивий сенсомоторний характер музичного сприйняття. Вони віддають перевагу музиці веселій, моторній особливо реагують на масивність і динаміку звучання, темп і регістр, темброву палітру музики, запитальний, стверджувальний і розповідний характер музичного висловлювання, ніжність і різкість, м'якість і жорскість, дзвінкість і ліричну наповненість звучання. Виходячи з цих особливостей, діти розпізнають зміст музики. Специфічна музична виразність — мелодизм, ритмічна організація, емоційна узагальненість інтонаційного розвитку — на перших порах не виділяється більшістю учнів [8, c.11].

Сприйняття музики молодшими школярами тісно пов'язане з руховими переживаннями (ритмічні рухи, спів). Тому їм ближча ритмізована і мальовнича музика, яка відповідає їхньому досвіду й потребі в активних виявах. Дітям властиві інтерес до почуттєво забарвлених музично-слухових вражень, прагнення до новизни, до вияву в звучанні музики життєвих зв'язків. Уже шестилітні учні здатні визначати не лише загальний характер музики та її настрій, а й схоплювати характерні ознаки певного жанру, наприклад, колискової пісні, танцю, маршу, передавати їх у пластиці своїх рухів, жестах, міміці.

У молодших школярів яскраво  виявляється емоційність сприйняття. Однак емоційний відгук дітей цього віку має свої особливості: реагуючи на музику безпосередньо й активно, вони не усвідомлюють емоційні стани, які нею викликаються. Тому діти не говорять, наприклад, про свої внутрішні переживання ("мені було сумно"), а оцінюють загальний характер музики ("була сумна музика")[2, c.30].

Спостерігаються значні відмінності в музичному розвитку дітей залежно від їх індивідуальних особливостей. Одні з них «музичні» за всіма показниками, інші відрізняються своєрідним поєднанням окремих музичних здібностей. Так, здатність сприймати і переживати музику, вважає Л. Хлєбнікова, може поєднуватися з посередніми голосовими даними, добрий розвиток музичного слуху не завжди супроводжується схильністю до творчості. Одні діти можуть слухати музику не відволікаючись, інші навіть не уявляють, що це таке — спеціально слухати музику; деякі діти можуть чисто і виразно виконувати знайомі пісні, мають елементарні уявлення про музику, інші байдужі до неї, оскільки жили у несприятливих для цього умовах. Зрозуміло, що внаслідок цього можливості музичного розвитку дітей на уроках музики різні [7, c.18].

Водночас, на думку Л. Хлєбнікової, можна виокремити й загальні риси музичного розвитку, властиві молодшим школярам:

1. Діти мають певний  досвід спілкування з музикою,  різноманітнішою стає музична  діяльність. Виконання пісень і  танців, утілення музично-ігрових  образів у русі набуває виразності, що свідчить про змогу учнів передати своє ставлення до музики. У них з'являються улюблені пісні, танці, ігри, вони здатні навіть мотивувати свої музичні вподобання, оцінювати твори, виявляти художні інтереси. У дітей помітними стають вияви музичних здібностей, особливо в царині мелодійного слуху. Учні можуть впізнати знайому пісню, визначити не тільки характер музики, але й її настрій. У них поступово налагоджується вокально-слухова координація, диференціюються слухові відчуття — більшість дітей здатна розрізнити високі й низькі звуки в інтервалах квінти, кварти, терції.

2.  У сфері сприймання музики можливості дітей досить широкі: їм доступні такі основні жанри, як пісня, танець і марш, близька музика зображального характеру. Через незначний обсяг довільної уваги першокласників, твори повинні бути невеликими за обсягом, з яскравим музичним образом.

3.  У сфері співу можливості дітей залежать від попередньої музичної підготовки: їх співацький діапазон може складатися від кількох звуків до октави і більше. Водночас у всіх дітей голосовий апарат ще не сформувався, дуже тендітний, змикання складок крайове. Це вимагає обережного й послідовного розвитку діапазону голосу, обмеження сили звучання.

4.  У сфері творчості можливості першокласників такі: вони легко відгукуються на різні творчі завдання, можуть імпровізувати на заданий образ, створювати ритмічні й мелодичні імпровізації на дитячих музичних інструментах, інсценізувати знайому пісню або інструментальну п'єсу зображального характеру [9, c.76].

На думку В. Островського, від якості музичних занять у 1-му класі значною мірою залежить музичний розвиток молодших школярів у наступних класах. При цьому вчитель має прагнути не до вирівнювання учнів у їх музичному вихованні, оскільки це неодмінно приведе до гальмування розвитку дітей. Приділяючи особливу увагу тим дітям, які менш обдаровані музично, він повинен всіляко сприяти розвитку дітей обдарованих, ставити перед ними індивідуальні завдання. Вимогливість до учнів відповідно до їх здібностей є однією з умов підтримки одних, і попередженням від «зіркової хвороби» — інших, музично обдарованих дітей [22, c.67].

Музичний твір діти сприймають цілісно, вважає О. Ростовський, як єдиний музичний образ, не відрізняють власне музичні враження від вражень  супутніх, не виокремлює певні засоби виразності і не вміють визначати їх роль у створенні музичного образу [22, c.68]. Складнішу музику вони сприймають вибірково, вловлюючи в ній лише те, що їм ближче і доступніше, хоча й не завжди головніше у творі.

Досвід показує, що зорова сторона домінує не тільки в музично-побутових враженнях дітей, а й у спеціально організованих навчальних ситуаціях музичного сприймання. Вони шукають у звучанні, а іноді поряд з ним «зоровий образ», реальний рух, подію, інтерпретуючи музику як частину більш звичної для них наочно-образної картини життя.

Частина учнів не може відділити думки, які виникають  під час слухання, музики, від  власне змісту музики. Саме тому їхні відповіді  можуть бути такими несподіваними..

У 3-4-х класах емоційність  сприймання поступово доповнюється прагненням учнів зрозуміти, що виражає музика, у чому її зміст. Школярі можуть досить повно визначити емоційний зміст музики, дати їй образне пояснення, а завдяки властивій спостережливості — почути окремі деталі музичної мови, відтінки виконання.

Раннє виявлення музичних здібностей дитини є показником її музичної обдарованості – вважає О. Ростовський [22, c.69]. Однак, на його думку, не слід вважати, що відсутність ранніх виявів з свідченням відсутності й музичних здібностей. Виявлення музичних здібностей залежить не тільки від вроджених задатків, а й від культурного середовища, музичного оточення. У багатьох дітей музичні здібності вперше починають розвиватися лише в школі.

 

1.2.  Теоретичні засади формування слухо-моторних уявлень на уроках музики

 

В ході вивчення психолого-педагогічної літератури зроблено висновок про те, що еволюція поняття “слухо-моторні уявлення” пов'язана з розробкою методики навчання музики і спрямуванням її на виховання різнобічного і творчо мислячого учня (Ф.Бузоні, Г.Бюлов, М.Варро, І.Гуммель, І.Гофман, Т.Лешетицький, К.Мартінсен, Т.Маттей, Б.Циглер та інші).

Теоретичні передумови проблеми містяться в положеннях видатних вітчизняних педагогів  в галузі теорії і методики викладання музики (Г.Беклемішев, Ф.Блюменфельд, М.Домбровський, К.Михайлов, Г.Нейгауз, В.Пухальський, І.Турчинський, Б.Яворський), які відстоювали принципи опори на музично-слуховий досвід, глибокого проникнення в суть музичного твору та його стилістичні особливості [12, c.83].

В ракурсі дослідження визначено головні риси, що були притаманні педагогічним поглядам: надання виключного значення роботі над звуком, різноманітні підходи до опрацювання технічних прийомів виконання, формування в учнів слухового самоконтролю.

З метою створення  ефективної методики формування слухо-моторних уявлень учнів здійснено аналіз поняття “музичний слух” (Л.Баренбойм, Б.Міліч, Я.Мільштейн, С.Науменко, Г.Ципін, О.Щапов), показано, що він має складну структуру і розвивається в усіх видах музичної діяльності. Разом з тим, для оптимізації музичного навчання, поруч з комплексом слухових здібностей, суттєве значення мають музично-рухові здібності, які включають такі компоненти: координація, гнучкість, просторова точність, управління швидкістю і силою рухів.

Міра і ступінь стомлення на музичних заняттях знаходиться у прямій залежності від слухових зусиль, витрачених учнем, і лише в другу чергу – від зусиль фізичного порядку.

У зв'язку з цим виділяються  три групи причин, що гальмують  слуховий розвиток учнів:

а) невизначеність конкретних дидактичних аспектів цієї проблеми;

б) недостатня розробленість  теорії і методики розвитку слуху  в учнів;

в) необхідність формування рухо-моторних навичок у ході розучування  музичного твору [12, c.85].