Розвиток монологічного мовлення у старших дошкільників

Третій спосіб — три  перші картини закриті, остання  відкрита. У першій частині заняття  — колективні творчі фантазії дітей  щодо початку розповіді. Далі послідовно відкриваються картини і складаються  розповіді.

Четвертий спосіб відрізняється  тим, що на початку заняття відкриваються  перша та остання картинки. Після  фантазування про зміст середніх картинок, діти послідовно розглядають  усі картинки та складають за ними розповіді.

П'ятки спосіб характеризується відкриттям картинок через одну. Методика заняття зберігає логіку. Зауважимо, що практика застосування цього виду занять переконливо доводить, що найбільш ефективним способом організації розповідання є розповідь командами. Про неї  раніше ми вже згадували. Це не тільки спосіб забезпечення високої мовленнєвої  активності (в занятті беруть участь 12—16 дітей), а й засіб розвитку зв'язності як якості розповіді та стимулювання творчості дітей —  кожна команда не повторює попередньої  розповіді, а складає власну.

У перспективному плануванні бажано чергувати різні види занять з навчання розповідання.

Отже, маючи за мету розвиток монологічного мовлення у процесі сприймання картини, потрібно ретельно продумати заняття.

Методика навчання розповідання за змістом картини постійно збагачується новими творчими знахідками вихователів, цікавими методами та прийомами керування  мовленнєвою діяльністю дітей. Важливо, щоб за добором, сполученням різноманітних методичних способів ми не забували, що картина—це лише ефективний засіб, а головна на занятті — дитина, розвиток якої ми маємо спрямовувати і супроводжувати.

ВИСНОВКИ

Монолог – це мова однієї людини; він вимагає послідовного викладу думки, опису події, логічної зв’язності.

Одне з важливих і чи не найскладніших завдань розвитку монологічного мовлення – набуття дітьми вміння самостійно складати розповіді. Вміння розповідати формується в дитини поступово, протягом усього перебування в дошкільному закладі за умови систематичного навчання. А позаяк у дидактиці навчання складати розповіді ґрунтується переважно на наочному матеріалі – передусім, на картинках, ілюстраціях, завдяки яким збагачуються знання, розвиваються образне мислення й мовлення.

Розповідь дитини за картиною – складна розумова діяльність, що потребує участі таких процесів, як сприймання, аналіз, синтез, умовиводи. Діти, складаючи розповідь, повинні на основі аналізу й синтезу вичленити головне , потім доповнюють її зміст. Зробити це самій дитині важко, тому її потрібно спочатку навчити сприймати зміст картини.

Особливо важливе значення має розвиток зв’язного мовлення дитини дошкільника. Адже зв’язне мовлення – це вища форма мовномисленної діяльності , яка оприділяє рівень мовного і розумового розвитку дитини. Оволодіння зв’язним мовленням складає  найважливішу умову успішної підготовки дитини до навчання у школі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібник. – Львів: Світ. – 432 с.
2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні //Дошкільне виховання. – 1999. – № 1. – С. 6 – 19.
3. Барвисте мовлення. Вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти: Посібник для вчителів. – Тернопіль: Підручники і посібники 1998. – 48 с.
4. Барвисте мовлення. Зошит з розвитку мовлення. 1 клас. – Тернопіль: Підручники і посібники 1998. – 80 с.
5. Білан О. Допомагають ілюстрації. // Дошкільне виховання. – 2001. – № 4. – С. 12 – 14.
6. Богуш А.М. Заняття з розвитку мови в дитячому садку. К.: Рад.школа,1988.
7. Богуш А.М. Котк Т.М. Методика навчання дітей української мови в дошкільному закладі. Практикум. – К.: Вища школа 1994. – 157 с.
8. Богуш А.М. Методика навчання української мови в дошкільних закладах. К.: Вища школа, 1993.
9. Вашуленко Н.С. Скрипченко Н.Ф. Прищепа О.Ю. Навчання в 1 класі чотирирічної початкової школи. – К.: Освіта 1997. – 112 с.
10. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Програма та методичні рекомендації (укладач А.М.Богуш) К.:МО, 1997.
11. Гавриш Н. Навчання розповіданню за картиною. Активізація розумової та мовленнєвої діяльності дошкільнят. // Дошкільне виховання. – 2003. – № 2. – С. 9.
12. Гавриш Н. Розвиток мовленнєвої творчості в дошкільному віці. – Донецьк 2001. – 178 с.
13. Галузинський В.М. Євтух М.Б. Педогогіка: теорія та історія. – К.: Освіта 1995. – 86 с.
14. Горєлова А. Формуємо зв язне мовлення. // Дошкільне виховання. – 2004. – №4. – С. 15 – 17.
15. Дементьева-Бородич А. Методика обучения рассказыванию в детском саду. –М. 1963. – 68 с.
16. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. – К.: Освіта 1993. – 269 с.
17. Діяльнісний підхід до розвитку мовлення // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія 3: Педагогіка і психологія. – 1997. – №1(3). – С. 140-142.
18. До питання розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти // Збірник науково-практичних матеріалів всеукраїнської конференції «Педагогічна наука – сучасній школі». – Кременець 1999. – С. 176-180.
19. Закон України Про дошкільну освіту. Законодавство України про освіту. Збірник законів. – К. 2002. – С. 91 – 110.
20. Комплексний підхід до розвитку мовлення у період навчання грамоти // Науковий вісник Чернівецького університету: 36. наук. пр. Вип. 78. Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута 2000. – С. 102-108.
21. Комплексні вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти // Початкова школа. – 1997. – №12. – С. 25-30.
22. Комплексні мовні вправи у підготовчій групі // Палітра педагога. – 1999. – №4. – С.14-16.
23. Конституція України. – К. 1996. – 64 с.
24. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного закладу. – К. 1999. – 286 с.
25. Методика розвитку мови в дитячому садку / За ред. А.М. Богуш. – К.: Вища школа 1977. – 214 с.
26. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім в дошкільному закладі (за ред. А.М.Богуш) Київ.: Вища школа, 1992.
27. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. К.: Вежа, 1994.
28. Піроженко Т.О. Мовленнєве зростання дошкільника. К.: Грайлик. 1999