Розвиток монологічного мовлення у старших дошкільників

Занять з розповідання на основі сприймання наочності —  їх починають впроваджувати вже  в молодшому дошкільному віці -належать 5 основних видів:

Складання описової розповіді  за картиною (предметом, іграшкою).

Складання сюжетної розповіді  за картиною.

Порівняльний опис двох іграшок (предметів, картин).

Складання сюжетної розповіді  за серією картин.

Складання описової розповіді  за змістом пейзажної картини.

Перші два види занять можна  проводити вже в молодшій групі, третій — починають використовувати із середнього дошкільного віку, адже складання цього виду розповіді вимагає вміння порівнювати предмети між собою. Останні види занять — досить складні, тому доречно використовувати їх у старшому дошкільному віці.

Методика проведення кожного  з п'яти видів занять має свою специфіку, проте всі вони містять  обов'язкові структурні частини —  організацію сприймання, розгляду дітьми картини та навчання складання розповіді  за її змістом. Продуктивність другої частини заняття певною мірою залежить від результативності першої, тобто від того, наскільки ефективно організовано процес сприймання. Отже, вихователь для здійснення правильного керування розумовою та мовленнєвою діяльністю дітей на цих заняттях має оволодіти методикою навчання дітей розгляду картини та методикою навчання розповіді за її змістом.

Численні спостереження  та аналіз роботи вихователів з картиною дали змогу виокремити типові помилки  щодо організації процесу сприймання дітьми картин.

• Запитання — майже  єдиний методичний прийом у першій частині

заняття.

Дошкільнятам важко перебувати тривалий часу статичному положенні, якого  вимагає бесіда за запитаннями. Застосування ігрових приймів, емоційно-образних пластичних етюдів, творчих завдань  пгоіцо активізує процес сприймання, сприяє підвищенню його результативності.

• Кількість запитань добирається  за принципом «Що більше, то

краще».

Кількість запитань за змістом  картини залежно від віку дітей  може змінюватися від 3—4 у молодшому  віці до 8— 10 у старшому. Важлива  не кількість, а їхня різноманітність.

• Переважна більшість  запитань мають репродуктивний характер,

тобто є запитаннями про  очевидне. Надмірне захоплення ними гальмує

процес мислення, гасить інтерес до картини.

Запитання за змістом картини  мають збуджувати думку. Дітям подобається  відчувати себе розумними, їм до вподоби  усілякі несподіванки, загадки. Саме пошукова діяльність є більш природною  для дошкільного віку. Отже, не слід надавати перевагу запитанням про очевидне навіть умолодшому віці. Запитання  слід ставити так, щоб примусити  дитину шукати відповідь через аналіз побаченого.

• Вихователі нерідко добирають  типові, трафаретні запитання,

пов'язані з констатацією того, що зображено на картині, та встановлен­

ням найпростіших зв'язків  між елементами зображення.

Такі запитання роблять  заняття від початку приреченим, причому стас неможливою будь-яка  ініціатива, зайвою виявляється й  активність та самостійність, оригінальність думки кожного учасника заняття. У такому пасивному інтелектуальному, емоційному стані навряд чи варто чекати від дітей цікавих власних розповідей. Вони спроможні лише наслідувати зразок розповіді вихователя та чекати, нудьгуючи, закінчення заняття.

Отже, маючи за мету активізацію  інтелектуальної та мовленнєвої  діяльності дітей у процесі сприймання картини, потрібно ретельно продумати  першу частину заняття.

Зміст, тематика картин, що використовують у старшому дошкільному віці, вимагають  надати заняттям більшого пізнавального  та естетичного акценту. У вступній бесіді доречною може бути стисла інформація про життя та творчість художника  — автора картини, її жанр, узагальню-вальна розмова про пори року, життя тварин, людські стосунки тощо, тобто те, що налаштовує дітей на сприймання картини. Звернення до власного досвіду  дітей, участь у полілозі, що відповідає темі заняття, лексико-граматичні вправи також активізують розумову та мовленнєву діяльність дошкільнят, спонукають їх до ініціативності.

Одне з центральних  місць у структурі заняття  посідає бесіда за картиною, що відбувається після її мовчазного розгляду дітьми.

Як ми вже зазначали, запитання є головним методичним прийомом у навчанні дітей розгляду картини. Основну групу запитань, яку вихователь готує заздалегідь, мають складати запитання про загальний зміст, характер картини, а також ті, що стосуються опису дій головних персонажів картини, та запитання, спрямовані на аналіз емоційного стану, засобів вираження експресії, на естетичну оцінку зображеного.

Частину тут складають  репродуктивні запитання, так би мовити констатувального характеру.

Нерідко вихователі не замислюються над тим, чи спонукає поставлене запитання  дитину до розгорнутої (причому не штучно, а природно) відповіді, до зв'язного мовлення у формі логічного судження. Так, шаблонні запитання «Що ви бачите на картині?» або «Що зображено  на картині?» вимагають від дитини короткої однослівної відповіді або перелічення окремих елементів. Розум дитини у процесі такої відповіді «спить». Отже, немає сенсу чекати від неї і активних мовленнєвих дій.

Доречнішими є проблемні  запитання, що вимагають від дитини пошуку відповіді на самій картині, аналітичних дій, які знаходять  вихід у самостійно складеному малюком  судженні. Проілюструємо сказане  описом типової ситуації. Вихователь демонструє дітям картину «Зимові  розваги», запитує: «Яку пору року зображено  на картині?». Така сама шаблонна відповідь: «Зима», або штучне, теж шаблонне: «На картині зображено пору року зиму» {так навчили відповідати  розгорнуто вихователі). Ніякої інтелектуальної  та мовленнєвої активності, адже очевидні добре відомі ознаки зими (сніг, санки, лижі, ковзанки). Дитина просто це констатує. А якщо замінити запитання, переформу-лювати його, ми примусимо ЇЇ вдивитися  в картину, знаходячи на ній не шаблонну, всім заздалегідь відому, а власну відповідь, виявити спостережливість, уважність, уміння мислити. Причому це не обов'язково може бути запитання, наприклад: «Як художник на картині показує, що день не дуже холодний, приємний?», а ствердження-провокація: «Я вважаю, що напередодні була сильна завірюха. Ви зрозуміли, як я про це здогадалася?». Щоб відповісти на це запитання, мало сказати про сніг, треба ще й знайти сліди минулої негоди. Запитання: «Як ви вважаєте, на картині вихідний чи буденний день? Поясніть, як ви це зрозуміли», — також вимагає від дітей активних аналітичних дій, а вихователь допомагає сформулювати їм самостійні висловлювання: «я вважаю, що...», «тому що...», «якщо б це був вихідний, тоді б...». Розгорнута відповідь стає природним результатом інтелектуально-мовленнєвої активності: дитина мислить і висловлює свою думку нешаблонно, бо це її власна думка, для формулювання якої вона добирає мовні засоби сама чи за допомогою вихователя.

Наведемо фрагмент заняття  — бесіда за змістом картини «Роз-чистка вулиць від снігу» (серія Н.Зеленко  «Картини з ознайомлення з навколишнім  для дошкільних закладів»).

—Я вважаю, що напередодні  був сильний снігопад. Ви здогадались. як я це зрозуміла? Як, якими словами  можна сказати про місто у  снігу? (Засипане снігом, прикрашене снігом, вкрите снігом.)

— Чи всі: пішоходи, водії, діти, двірники, дерева, тварини — однаково раді такому великому снігу? Поясніть, чому ви так вважаєте.

— Зверніть увагу на цю машину. Ви знаєте, як вона називається?

(Снігоприбиральна.) Поясніть, для чого вона? (Якщо діти не  знають

точної назви, можна запропонувати  утворити слово-назву.) Придумайте, яку  назву може мати така машина.

- Розкажіть, як працює  ця машина? Хто з людей бере  участь у прибиранні снігу? (Водій,  двірники, робітники.)

Зверніть увагу на хлопчиків. Як ви вважаєте, хлопчики тільки ідуть на прогулянку, чи вже повертаються? Поясніть свою думку. Якби ми могли послухати їхню розмову, що б ми почули? (Складання діалогу.)

А тепер погляньмо на жінку  з дитиною. Розкажіть про них. Як ви вважаєте, хто з них першим побачив машину, про що вони говорять?

(Складання діалогу.)

Лексико-граматична вправа «Продовж:речення».

— Давайте пограємо. Я  починатиму речення, а ви його продовжуватимете. Але для цього треба дуже уважно вдивитися в картину.

Я вважаю, що на картині зображено  початок дня, тому, що...

Можливо, на картині вечір, тому що...

Здасться, скоро знов піде сніг, тому що...

Навіть у молодшій групі  бесіда за картиною буде більш результативною, якщо запитання спонукатимуть малюків  до пошуково-аналітичної діяльності, а не до простої констатації.

У старшому дошкільному віці бесіду за змістом картини можна  починати з аналізу її первинної  чи пошуку більш вдалої, точної назви: «Картина називається «Зимові забави». Як ви вважаєте, чому саме так вона називається? Що означає слово «забава»?» —  звертається до дітей вихователь після мовчазного розгляду. —- «Як, на вашу думку, можна було б назвати її по-іншому? Поясніть свій варіант». Це дає змогу дітям осягнути, оцінити картину загалом, щоб далі перейти до детальнішого ЇЇ розгляду.

Запитання щодо дій та характерів персонажів полегшують для дітей  виокремлення частин картини, сприяють глибшому ЇЇ розгляду. Ефективним прийомом, окрім запитань, є творче завдання «віртуальні діалоги», яке допомагає  уявно увійти в ситуацію, що зображено на картині.

Наведемо приклад бесіди за змістом картини Еллен Орро «Свято на лісовій галявині» (обкладинка журналу «Джміль» № 2, 2001).

— Діти, розгляньте уважно картину  та пригадайте ваш день на­

родження. Скажіть, чим ваше свято схоже, а чим відрізняється  від

намальованого,

— Як ви вважаєте, свято тільки починається чи вже давно триває?

Поясніть, як ви це зрозуміли?

— Розкажіть, як ви здогадалися, хто із звірів іменинник? Скільки  років йому виповнилося? (Вихователь допомагає дітям побудувати фразу-доказ, використовуючи слова «по-перше», «по-друге», «крім того» тощо.)

Як ви вважаєте, від кого приніс вітальну телеграму Джмелик?

Що в ній написано?

День народження — веселе свято, якому раді всі — гості  й сам

іменинник. Проте погляньте  уважно, дехто має не дуже святковий  настрій. Поясніть, чому. Як би ви заспокоїли малюків, які посварилися через пиріжок: «Залиш собі цей пиріжок, бо на столі...». Що можна сказати про лисеня та вовченя, які вони?

- Ви здогадалися, хто  із звірів на святі наймолодший?  Так, це зайченятко. Можливо, він  раненько прокинувся, щоб привітати  свою сестричку Заюню, потім  так радів, допомагав готуватися  до свята, втомився та заснув  прямо за столом, не дочекавшись  торта. Як ви вважаєте, що зробить  мама-зайчиха? (Залишить шматочок  торта малюку, а його віднесе  до ліжечка.)

Як на вашу думку, які подарунки  приготували черепаха та равлик?

Що може бути у великій  та малій коробках?»

Матуся приготувала для  гостей багато чого смачного. Назвіть,чим  пригощаються гості.

Але головний на столі —  торт, прикрашений, кремом, чорницями та суницями. Порахуйте, на скільки шматочків його треба розділити, щоб вистачило всім. Не забудьте про маленького соню. Як, на вашу думку, шматочки мають бути однаковими за розміром, чому?

Вправи, ігрові    та логічні завдання:

а) гра «Школа розвідників» — завдання на спостережливість та

кмітливість: кому зі звірів потрібен високий стільчик?

Їжачок приніс величезний букет. З яких квітів він його склав?

Хто ще привітав Загоню квітами?

б) вправа «Віртуальні діалоги» —уявімо собі, як могли привітати

іменинницю її друзі, що вони їй говорили, бажали. Не забудьте змінити

голос за тим, лід кого ви бажаєте привітати Заюню.

в) творче завдання «Вихід за межі зображеного» — матуся та Заюня із самого ранку готувалися зустрічати гостей. Уявімо, як вони радилися, кому які страви будуть приємними. Про що вони говорили?

Матуся сказала: «Прийде  білочка, то давай...». Заюня запропонувала: «А для єнотика давай приготуємо...»

Нерідко діти відчувають труднощі у складанні самостійної розповіді, у таких випадках доречно використовувати  прийом сполученого (суміжного) мовлення (дорослий починає фразу, а дитина її продовжує), це допоможе дітям добирати репліки, підтримувати діалог. Якщо повернутися до заняття за картиною «Будуємо дім», то ця його частина мала такий вигляд.

Одними з найскладніших  для дітей виявляються запитання, пов'язані з оцінкою емоційного стану, описом настрою, особистісних якостей  тощо. Причиною тому може бути обмаль потрібних  для визначення емоційного стану  слів та словосполучень. Стимулами  у цьому разі можуть бути пластичні етюди, пропозиції повторити рухи, міміку, позу героя картини, спробувати ввійти в його стан і розповісти про це словами.

Ефективним доповненням  до бесіди за змістом картини є  модифікована нами методика сприймання зображеного на картині різними  органами почуттів, розроблена російським науковцем І.М.Мурашківською. Методика побудована на принципах теорії розв'язання винахідницьких завдань ТРВЗ і спрямована на формування в дітей умінь сприймати  зображення через уявні можливі  відчуття від зіткнення з різними  об'єктами, уявні звуки, смаки та аромати і навчання передавати їх у зв'язному висловлюванні.