Программа "Дитина"

Оскільки вивчення замовлень  сім'ї — один з важливих напрямів оптимізації роботи з батьками, зупинимо увагу педагогів на методах, які можна застосувати з цією метою. Як було наголошено в програмі «Дитина», доцільно використати свого роду «скриньку довіри», в яку запропонувати батькам кидати листівки зі своїми запитаннями, оцінними судженнями з приводу тих чи інших заходів дитячого садка, а також із пропозиціями і побажаннями. Добре, якщо листування відбуватиметься в анонімній формі, оскільки його призначення — лише визначити проблему, висвітлити найважливіші її аспекти, допомогти усвідомити, чи виявились ефективними ті чи інші кроки педагогічного колективу. Тобто «скринька довіри» допоможе вносити корективи у роботу, оновлювати  її  зміст  і  форми,   надасть  дієвості  партнерству.

Як відомо, для вивчення батьківських замовлень вихователі використовують і форму індивідуальної бесіди. Вона передбачає відкритий діалог двох або більше зацікавлених у благополуччі дошкільника людей. У той же час бесіда як своєрідне спілкування «в лоб» не завжди дає змогу актуалізувати те, що потрібно вихователеві, оскільки батьки можуть уникати складних  моментів  обходити  больові  точки. Найдоцільніше використовувати обидва методи вивчення замовлень сім'ї («скриньку довіри» й індивідуальні бесіди з батьками). До них можна додати ще метод анкетування, який широко використовується педагогами  у  практиці  роботи   з   сім'єю.

З метою підвищення якості роботи з батьками у кожному садку  бажано створити кімнату для батьків. Йдеться про наявність у дошкільному  закладі зручного, затишного місця, де можна перепочити після роботи, з користю для себе провести час, чекаючи малюка ввечері. На жаль, нерідко батькам доводиться чекати сина (доньку) на вулиці або в роздягальні, стоячи, гаячи час. Кімнату для батьків слід обладнати столом, стільцями або кріслами. Тут має бути література (методична і художня для дорослих і дітей), пам'ятки, зразки, викрійки, поради тощо. Головне, щоб у садочку було місце, де батьки відчули б себе бажаними, необхідними дошкільній установі, корисними  для  неї.

У кімнаті для батьків  можна поставити «телефон довіри», який хоча б раз на місяць працював як анонімна   служба  допомоги   сім'ї.

Пропонуємо змінити  підхід до оцінки призначення і добору матеріалів батьківського куточка, який, як правило, розміщують на стенді у роздягальні. По-перше, радили б відмовитись від звичної назви «Куточок для батьків», оскільки вона передбачає активну участь у його оформленні лише педагогів, позбавляючи такої можливості представників сімей. Доцільніше такий куточок зробити спільним з батьками «полігоном», на якому обидві сторони можуть вправлятися в умінні бути корисними дітям. Тоді, мабуть, у куточках з'являться не лише «Поради батькам», а й «Поради батьків»; нові рубрики «Що можна зробити з паперу», «Це цікаво прочитати», «Що Вас хвилює?», «Допоможіть розв'язати складну ситуацію» тощо. Добре, якщо тон поданих матеріалів зміниться з настановчого, повчального на розмірковуючий, кількість окличних речень зменшиться, а питальних — збільшиться. У процесі такої взаємодії батьки і вихователі зможуть вдосконалювати своє уміння  проявляти самокритичність,     навчаться     переглядати     звичні     оцінки, відмовлятись   від   суб'єктивізму   й  упередженості.

Хочемо звернути увагу  працівників дошкільних навчальних закладів на те, що колективні форми роботи дошкільного закладу з сім'єю (загальні збори, конференції, університети тощо) внаслідок своєї специфіки не можуть цілком задовольнити запити батьків. Доцільно віддавати перевагу індивідуальній формі взаємодії, а також роботі з підгрупою. Це дає змогу зробити розмову з батьками предметною, дієвою,   результативною.

Індивідуалізація роботи з сім'єю передбачає необхідність відповідної форми запрошення батьків на зустрічі, збори, консультації, бесіди. Загальне оголошення, адресоване всім загалом і нікому зокрема, вже не актуальне. Доцільно віддати перевагу формі індивідуального запрошення, краще письмовій, яка передбачає шанобливе звертання до членів родини, повідомлення про день, час зустрічі, тему майбутньої розмови, пропозицію взяти в ній участь. Манера викладу інформації може бути різною — діловою, художньою, поетичною, з елементами гумору. Тільки не лекційно-наказовою. Зовні запрошення має бути гарно оформлене,   наприклад дитячим   малюнком  або  аплікацією.

Важливим напрямом роботи дошкільного навчального закладу з батьками є ознайомлення з цікавим досвідом сімейного виховання. Талановиті батьки можуть викласти свою педагогічну позицію, обґрунтувати систему виховання, ознайомлення інших батьків з ефективними методами сімейного виховання. Взаємо-обмін інформацією буде корисним як для вихователів, так і для батьків. Він може здійснюватись у різних формах, зокрема у вигляді «круглих столів», вечорів запитань і відповідей, дискусійних клубів, ділових ігор тощо. Поєднанню зусиль батьків і вихователів сприятиме спільна робота над матеріалами папки - пересувки. На жаль, сьогодні її можливості вважають вичерпаними. Порівняно з іншими формами роботи з батьками ця має певні переваги: папку можна взяти додому, спокійно гортати, щось занотувати, над чимось   поміркувати.   Важливо,   щоб   матеріали   були   не тільки новими, а й містили корисні практичні поради, адресовані конкретній сім'ї, певній дитині. До комплектування папок-пересувок слід підключити і самих  батьків.

У контексті цієї ідеї висловлюємо і наступну пропозицію. На наш погляд, доцільно активніше залучати батьків до освітньо-виховного процесу. Наприклад, запросити батьків-умільців взяти участь у роботі різних гуртків: з виготовлення м'якої іграшки, лялькового театру, з малювання, в'язання, вишивання, моделювання тощо). Така своєрідна добродійна діяльність батьків, дідусів, бабусь корисна всім — їм самим, дошкільникам, працівникам дошкільної установи. Вона зближує дітей і дорослих, збагачує їхні враження,   формує   почуття  відповідальності.

Професійні вміння батьків  доцільно використовувати і в процесі навчальної діяльності. Так, у старшій або підготовчій групі дитячого садка час від часу можна пропонувати батькам, або іншим членам родини (бабусям, дідусям), проводити заняття з різних розділів., програми: математики, конструювання, образотворчої діяльності, ознайомлення з навколишнім тощо. Як показує досвід, такі заняття проходять нетрадиційно, жваво, зацікавлено. Діти відкривають своїх батьків у новій іпостасі, а дорослі — чесноти і вади  власної  дитини, порівняно   з  однолітками.

Доповненням до поданих  вище нових форм роботи з сім'єю буде і День добрих справ. Раз на місяць (періодичність визначає вихователь разом з батьками) у другій половині дня члени сімей (не більше трьох чоловік) запрошуються до дитячого садка для спільного лагодження ящиків для розсади, виготовлення дидактичного матеріалу або атрибутів для ігор, ялинкових прикрас, пошиття одягу лялькам тощо. Вид і зміст роботи визначаються потребами групи і реальними вміннями батьків. Переваг такої форми взаємодії з сім'єю порівняно зі словесним спілкуванням   декілька:

—  спільна  праця  дітей,   батьків   і  вихователя;

—  залучення дошкільнят до процесу виготовлення необхідних   групі   речей,   виконання   корисної   справи,

виховання бережливого  ставлення до продуктів людської  праці;

—  розширення  уявлень  малюків  про  види  праці;

—  природність умов виконання спільної роботи, її наближення  до   сімейної;

—  можливість дітей  відчувати гордість за рідних і близьких,   які   допомагали   дитячому   садку.

Однією з ефективних форм роботи з батьками є «Школа молодої сім'ї». Вона вимагає від  педагогів високого рівня розвитку організаційних і конструктивних умінь: необхідно, щоб заняття знаходили у молодих батьків, які мають первістків, відгук, практично допомагали їм, орієнтували у доборі адекватних засобів виховання малюків. Особливу увагу доцільно приділити формі проведення занять цієї школи: вони мають бути різноманітними, не перетворюватись на монотонні лекції, повчальні нотації. Корисно проводити їх у вигляді дискусій, «круглих столів», вечорів запитань і відповідей, які залишають за молодими батьками право бути не лише слухачами, а й опонентами, здатними виробляти, формулювати і відстоювати  власну  точку  зору.

Хочемо звернути увагу  педагогів і на проведення Дня відкритих дверей (хоча, на нашу думку, практично кожний день дитячий садок має бути відкритим   для   батьків).

Пропонуємо звернути увагу на такі аспекти проведення заходу: день тижня і час слід узгодити з батьками; доцільно хоча б у цей день дозволити представникам родин відчути себе повноправними учасниками життя дошкільної установи — бути присутніми на заняттях, брати участь в іграх і розвагах, піти   на   кухню,   в   кабінет   лікаря,   вихователя – методиста тощо.

Важливо, щоб День відкритих  дверей був звичайним днем життя колективу дошкільної установи, а не перетворився на штучно-показовий захід. Слід залупи н батьків до турбот групи, ознайомити з труднощами і в роботі дошкільного навчального закладу, і довести необхідність об'єднання зусиль заради благополуччя    дітей.     Після    відвідування    дитячого    садка батьки повинні відчувати не лише задоволення, а й певну незручність за свою минулу пасивність і бездіяльність.

Традиційною, важливою, найпоширенішою формою роботи з батьками є і, мабуть, ще довго залишатимуться батьківські збори, передусім групові. З жалем доводиться констатувати, що намітилась тенденція до їх формалізації, до підміни тематичних батьківських зборів загальноінформаційними. Підготовка до проведення зборів передбачає перш за все вивчення питання, яке виноситься на обговорення. Доцільно з'ясувати, чи вважають його актуальним батьки, чи можуть під заданим кутом зору оцінити своїх малюків і себе самих. Отже, підготовка батьківських зборів є не стільки вивченням психолога - педагогічної літератури з певного питання, скільки збиранням матеріалу (за допомогою спостережень, анкетування, бесід з батьками і  дітьми)   про  реальний  стан  речей  у  групі.

Батьківські збори не повинні тривати довше 40— 50 хвилин — батьки приходять на них після  трудового дня. Завдання вихователя — за відведений час висвітлити головне, ознайомити зі станом справ у групі в цілому. Схвалення і зауваження, адресовані конкретним батькам і вихованцям, слід залишити для індивідуальної бесіди, яка може відбутись після загальногрупових  зборів.

Досвідчені педагоги закінчують батьківські збори індивідуальними  консультаціями, тобто наданням конкретної допомоги сім'ї, консультації можуть надаватись і у консультпункті різними фахівцями — медсестрою, музичним керівником, інструктором з фізичного виховання тощо. Головне — надати батькам дійову допомогу, бути для них корисними, підтримувати діалог. Більшої продуктивності консультаціям надають практичні заняття з батьками. На своєрідних семінарах і практикумах вони одержують можливість не лише вислухати поради, а й навчитись використовувати методи і прийоми керування поведінкою і діяльністю   дошкільників.

Шлях батьків до дитячого садка виявиться тим коротшим,   чим   бажанішими   гостями   вони   відчуватимуть себе тут. Можна змінити стандартний і надто регламентований напис на дверях кабінету керівника: «Прийом батьків від... до...» на доброзичливий: «Шановні  батьки!   Вам   завжди  тут  раді!»

Наприкінці хотілося б підкреслити, що розуміємо відносність  запропонованих рекомендацій: немає  і не може бути остаточної, раз назавжди заданої, завершеної програми, яка б задовольнила всіх і кожного без винятку. Будь-який процес перебудови передбачає постійний пошук, удосконалення того, що вже знайдено, апробацію нового. Отже, наші погляди щодо удосконалення роботи з сім'єю — лише відправна точка відліку у спільних з практичними працівниками пошуках. Кожний педагог на своєму місці повинен бути експериментатором, дослідником, випробувачем нового.

Зростає   особистість

І Стратегічно важливою і практично значущою є проблема особистісного становлення дошкільників. Складовими цього процесу є розвиток самостійності, самосвідомості, активності, самоповаги, критичності, незалежності та інших особистісних якостей дитини. Зупинимось більш детальніше на ключових аспектах особистісного  становлення  дошкільнят.

Самостійність — особистісна  якість, що є базовою для формування самосвідомості, почуття власної гідності, впевненості в своїх силах. Наявність або відсутність самостійності суттєво впливає на становище в групі, хід адаптації дитини, рівень емоційного комфорту, якість засвоєння навчального матеріалу, стан  здоров'я.

Поняття «самостійність»  інколи розглядають у вузькому значенні цього слова, як уміння дитини обслуговувати себе в побуті  — вмиватися,  одягатися,  їсти.

Більш актуальним і доцільним  є підхід до розуміння самостійності як комплексної, інтегрованої характеристики особистості, складовими якої є: 1) ініціативність — уміння дитини генерувати нові ідеї, вносити   сміливі   пропозиції,   пропонувати   нестандартні   дії, оригінальний зміст, несподівані рішення; 2) незалежність — здатність дитини обходитись без допомоги дорослого тоді, коли це можливо, просити її лише тоді, коли в цьому є реальна потреба, приймати самостійні рішення, робити власний вибір; 3) критичність — уміння  адекватно  оцінювати   себе  щодо  оточуючих.

Про наявність самостійності  у дітей ми можемо говорити в тому випадку, коли відзначається сформованість усіх трьох складових у різних життєвих ситуаціях і в різних видах діяльності дитини — грі, праці, навчанні, спілкуванні. Самостійною ми вважаємо таку дитину, яка вміє робити свій власний вибір (діяльності, ролі, матеріалів, засобів), приймати самостійне і зважене рішення, обходитись без опіки дорослого, долати певні труднощі, розв'язувати проблемні ситуації (відповідно до своїх можливостей), поважає   себе  та  оточуючих.

Нерівномірність розвитку або прояву самостійності в різних видах діяльності (вміє вчитись — не вміє спілкуватись, вміє одягатись — не вміє гратись та ін.) може негативно позначитись на взаєминах дошкільнят з оточуючими, на їх інтелектуальному та фізичному розвитку.

Вихователям" для вивчення рівня та особливостей сформованості самостійності доцільно перш за все використовувати   спостереження.

При   цьому  слід  звернути  увагу  на:

1)  якість  діяльності;

2)  поведінку дитини  в ситуації зіткнення з ускладненнями,   труднощами;