Программа "Дитина"

=> загальною умовою  розвитку здібностей і обдарованості є фізичне здоров'я і природна активність дитини. Отже, у переважній більшості діти могли б рости як здібні, обдаровані. І якщо на практиці результати з цими передумовами не збігаються, слід говорити про несприятливі для дитини умови в сім’ї, в садку, про так звані соціальні фільтри, які, залежно від історичної епохи, з більшою чи меншою силою заважають кожній дитині розвинути свої здібності й досягти   вершин   своїх   можливостей;

=> увага, повага, турбота,  любов до дитини є тим ґрунтом,   на  якому  зростають   віра  в   свої  сили,   інтерес до навколишнього життя, здатність дивуватися, захоплюватися, досліджувати, фантазувати, вигадувати, запитувати, шукати. Адже активність дитини, в тому числі й творча, формується за умови підтримки дорослими її ініціативи. Численні ж заборони і негативні оцінки гальмують розвиток творчих здібностей дошкільника;

=> самоповага й оптимістичний  настрій дитини, які виникають  як результат позитивної оцінки  дорослих, дають поштовх розвиткові різнобічної активності дошкільників, що й сприяє в свою чергу розвитку загальних і спеціальних здібностей. Це повинні враховувати батьки і вихователі, організовуючи різні види діяльності дітей у сім'ї і дошкільному навчальному закладі;

=> особливе значення  має поєднання навчання і творчих  пошуків самої дитини. Це підвищує інтерес до занять, розвиває пізнавальні, естетичні й етичні якості сприймання, гнучкість і нешаблонність мислення,   уміння  і  здібності;

=> для розвитку творчих  здібностей важливішим є сам  процес діяльності — експериментування,  ніж прагнення отримати кінцевий результат. Отже, занадто прискіпливе ставлення до того, що робить дитина, до результатів її праці може стати на заваді розвитку  здібностей  як  прояву  зацікавленої  активності;

=> для старших дошкільників  важливо створювати умови для  поглибленого оволодіння певною справою, що сприяє розвитку відповідних інтересів, нахилів, здібностей. У дитячих садках, студіях, секціях, гуртках, спеціальних школах п'яти-шестирічні діти могли б оволодівати спеціальними вміннями та навичками, розвивати свої здібності. Водночас застерігаємо від надто ранньої спеціалізації. Доцільно поєднувати заняття кількома (різними за характером) видами діяльності;

=>не варто перебільшувати  значення тестів у пошуках обдарованих дітей — це професійне завдання психолога. Справжньою гуманною місією вихователя є сприяння розвитку здібностей і обдарованості кожної  дитини.

5. Оскільки саме діяльність, різні її види визначають розвиток дитини, необхідно переорієнтувати освітній процес із словесного, монологічного керівництва поведінкою і заняттями дітей на організацію їх власної діяльності (пошукової, експериментаторської, творчої). При цьому, йдеться про таке заняття дітей, в якому можна виділити три складові: мету, процес, результат.

У творчого педагога і  діти — творці. Творчий педагог відчуває певну міру в тому, що дітям потрібно показати, а що вони самі мають відкрити під його керівництвом. Надмірні пояснення, готові істини, зразки, що вимагають запам'ятовування і копіювання, не сприяють саморозвитку дитини, реалізації її творчих нахилів. Такі методи і прийоми в роботі вихователя зумовлені його надмірною орієнтацією на завдання підготовки до школи, однак це психологічно не  виправдано.

Велику увагу надають  автори програми сенсорному розвитку дітей. Цікаві форми організації дій обстеження допоможуть малюкові стати активним дослідником.

Різні види продуктивної діяльності — конструювання, праця, художня діяльність — позитивно впливають на розвиток дошкільнят за умови, що у виховному процесі діти дістають багаті, цікаві, емоційно виразні враження. Малята намагаються передати їх у конструкції,   малюнку  тощо.

Є різні підходи до організації художніх занять. Багато методистів вважає, що без дидактичних  зразків і показу способів та прийомів образотворчої діяльності заняття  не будуть ефективними. Програма «Дитина» пропонує інший підхід, який, до речі, не є новим чи несподіваним. Найбільш цінними з точки зору психологів і педагогів є цілком самостійні, ніким не виправлені дитячі роботи, бо самостійний малюнок — це безпосередня графічна мова дитини. У цьому напрямі працюють тепер багато творчих вихователів і методистів.

Перелік тематики занять, поданий у розділах програми   з   рідної   мови,   художньої   діяльності,   а   також репертуар  до  музичних  занять  орієнтовні.   Вихователь на свій розсуд може обирати ті чи інші теми і твори.

6.  Програма пропонує цілу  низку ігор зі скарбниці народної педагогіки, а також ігри і психологічні ситуації для рольових драматизацій. Це своєрідна психогімнастика, яка суттєво збагатить арсенал виховних засобів педагога, допоможе більш доцільно й ефективно  індивідуалізувати роботу  з  дітьми.

7.  Принципового значення набуває  проблема психологічної культури і професійної компетентності керівника дошкільної установи. Саме особистими якостями і діяльністю завідувача визначається атмосфера в педагогічному колективі, спрямованість його на творчі пошуки, створення і збереження традицій і в цілому  авторитет  дитячого  садка.

8.  Автори програми «Дитина»  розглядають освітній процес  у дошкільному навчальному закладі як процес творчий, а вихователів , — як людей високої культури, творчих особистостей, що можуть вносити у програму певні зміни відповідно до потреб дітей, батьків, особливостей  своєї  місцевості,   педагогічних  інтересів.

Спілкування:    від    взаєморозуміння    до    спільної діяльності

Здійснення принципу гуманізації  в освітньому процесі дошкільного навчального закладу значною мірою залежить від загального настрою, який панує у педагогічному колективі. Цей настрій, як і психологічний клімат в цілому, насамперед визначається стилем діяльності керівника, способами його співпраці з колективом.

Стиль керівництва завідувача в  основному виявляється в умінні спілкуватися з членами свого колективу, в якому працюють люди, що різняться віком, освітою, життєвим досвідом, характером, професійними  здібностями,   вдачею  тощо.

Головне у спілкуванні — вироблення спільної позиції, взаємного розуміння. Тому спілкування керівника із працівниками можна розглядати не як спрямовану  лише   від   нього   інформації,   вимогу,   повідомлення, а як двосторонній обмін з приводу тієї чи іншої думки. Без досягнення взаємного розуміння спілкування в повному значенні цього слова не відбувається. Щоб переконатись, чи було успішним спілкування, потрібно встановлювати зворотний зв'язок — у формі бесіди з кимось із співробітників, з групою чи   з  усім  колективом.

Виявлена цікава закономірність щодо обміну думками, поширення інформації по горизонталі — між працівниками одного рівня, скажімо, між вихователями, і по вертикалі — від керівників освіти, завідувача до підлеглих, а також у зворотному порядку — від підлеглих до керівників. За узагальненими даними соціологічних досліджень по горизонталі інформація поширюється досить ефективно і досягає 90%. По вертикалі — у напрямі від керівника до колективу — не більше 40%, а від колективу до керівництва — ще менше,   іноді  до   10 %.

Спробуємо перенести ці дані на педагогічний колектив дошкільного закладу, що працює в сучасній соціальній ситуації. З'ясовується, що вихователі можуть не знати тих завдань, які стоять тепер перед дошкільними навчальними закладами. Скажімо, роботу з фізичного виховання проводять, не враховуючи конкретну екологічну ситуацію; на потреби "сім'ї орієнтуються формально; не знають про існування варіантів програм і про можливість їх вибору тощо. І це не дивлячись на те, що керівництво освітою, науковці, методичні служби, періодичні видання постійно аналізують проблеми дошкільної освіти, висвітлюють відповідні державні документи, наукові і методичні  матеріали.

Саме керівник дошкільного навчального  закладу має дбати про те, щоб  кожен працівник усвідомлював і  сьогоднішню ситуацію, і перспективу  у розвитку системи дошкільної освіти, щоб колектив складався з однодумців у визначенні завдань свого дошкільного закладу. В такому випадку можна говорити про підвищення загальної культури освітнього процесу, про творчий підхід до роботи, про створення власного напряму,   що   виявляється   у   можливості   вибору   більш оригінальних програм, в авторських програмах і в цілому — в організації авторського дошкільного закладу.

Завідувач як керівник має дбати  про те, щоб співробітники своєчасно  отримували нову інформацію. Це складне  і разом з тим принципово важливе  завдання. Спробуємо дати кілька психологічних порад щодо організації спілкування з метою ефективного оволодіння  колективом  тією  чи  іншою  інформацією.

Перш за все, потрібно взяти до уваги  таке психологічне явище, як установка свідомості (правильна або неправильна). При неправильній установці свідомості відносно, скажімо, нової інформації виникають психологічні бар'єри спілкування, що заважають досягненню  взаємного  розуміння.

Установка свідомості — це ставлення  людини до навколишнього, що склалось на основі її життєвого досвіду. Ті чи інші недоліки установки свідомості виявляються у вигляді стереотипів мислення, упереджених уявлень, неправильної, об'єктивної оцінки, відсутності уваги і професійного, глибокого інтересу до певних  проблем,   нехтування  реальними  фактами.

Розглянемо перелічені недоліки більш детально. 1. Існування стереотипів. Стереотип — усталена, стійка думка. Стереотип — це здебільшого спрощена думка стосовно окремих людей, ситуацій, явищ, теорій, ідей. Найчастіше стереотипні міркування здійснюються на основі поверхових асоціацій. Є такі стереотипні установки свідомості, мислення щодо національних рис вдачі, характеру. Наприклад, широко розповсюджені думки щодо згуртованості, готовності допомагати один одному як національної риси однієї нації і відсутності цієї риси в іншої нації; щодо вайлуватості, схильності до мрій, роздумів, філософствування як сталої риси певної нації і активності, схильності до дій, дисциплінованості, що характерні для іншої нації. Ці думки широко побутують і не змінюються під впливом життєвих фактів, які найчастіше свідчать про те, що ті чи інші риси тісніше пов'язані з соціальною ситуацією, в якій живе людина,   ніж  з  причетністю  до  певної  нації. Тому надзвичайно важливо, щоб керівники освітніх закладів, зокрема завідувачі дошкільних навчальних закладів, директори шкіл, звірили, порівняли свої позиції з позиціями науки і лише після того обговорювали ці питання в колективі співробітників. Тут допоможуть філософські праці про сутність національної культури, її співвідношення з загальнолюдською культурою. Так, у працях видатного російського філософа М. Бердяєва є докладний аналіз цих проблем. У них переконливо показано, що національне і загальнолюдське співвідносяться як частина і ціле, тобто тут ідеться про єдність, а не про протиставлення. Загальнолюдська культура, мораль — це вершинні здобутки у розвитку національних культур. Отже, Рафаель, Бетховен, Толстой та інші генії світової культури водночас представляють італійську, німецьку, російську культуру, тобто вони не втратили національної  причетності.

Наукове розв'язання має і проблема національної школи. В працях академіка  М. С. Грушевського національна система освіти розглядається як основна, вирішальна умова у становленні держави. Цієї точки зору дотримувалась і С. Русова. Вона писала: «...народ, що не має своєї школи, попасає задніх! Йому замкнено двері до пишного розвитку своїх культурних сил, він засуджений на пригноблене становище, на постійне вживання чужого хліба, живе він не по своїй живій думці, а чужим розумом. Такому народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призначені  економічні  злидні  й  культурна  смерть».

У сучасних дослідженнях на основі аналізу  світової практики національна система освіти розглядається як державна система освіти. Звідси українська система освіти як державна передбачає умови для рівноправного і повноцінного розвитку систем освітніх закладів для представників усіх національностей, що живуть в Україні. Разом з тим збереження ідеї національного виховання в російському чи польському дитячому садку, що міститься, скажімо, у Києві, надасть йому певної своєрідності порівняно з дитячим садком   Тамбова   чи   Кракова.    За   метою   і   змістом роботи такі дитячі садки і школи органічно входитимуть у систему державної, тобто національної освіти України.

Зрозуміло, що і теоретично, і практично  ці питання потребують поглиблених досліджень і пошуків. Під керівників вимагається не спрощувати проблему, не вирішувати її, покладаючись лише на особисті уподобання, а шукати об'єктивні, наукові аргументи для перевірки своїх суджень. Це, до речі, стосується не тільки керівників шкіл та дошкільних навчальних закладів, а й посадових осіб усіх рангів — інспекторів, методистів, представників президентської служби з питань освіти тощо. Основним критерієм спілкування з таких принципових проблем має бути компетентність, тобто   глибоко   об'єктивне,   наукове  їх  розуміння.

Разом з тим керівник має орієнтуватись  і на ті стереотипи, які склались у членів педагогічного колективу. Тут потрібна не критика, а підготовка до переосмислення проблеми, тобто систематична і копітка робота  з  її   вивчення.

2. Упереджені уявлення, усталена позиція, що і тала звичною і зручною. Як правило, людина схильна вірити в те, у що хоче вірити. Кожен, напевно, може пригадати такий випадок, коли, слухаючи промовця (керівника, колегу, доповідача), що висловлював подібні до ваших погляди з приводу якогось питання, ви раділи: «Як добре, що ще є розумні  люди!»

Спостереження показують, що ми постійно шукаємо підтвердження власних поглядів і відхиляємо усе, що їм суперечить. Можливо, це відбувається тому, що так зберігається рівновага, спокій, не потрібно нічого змінювати, глибоко переживати, переробляти та і самому   змінюватись.