Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Февраля 2013 в 22:52, шпаргалка
Методичні рекомендації до програми виховання і навчання «Дитина» розраховані в основному на педагогів дошкільних навчальних закладів, які вже працюють за вказаною програмою. Разом із тим ці методичні рекомендації можуть бути використані й іншими працівниками дошкільної освіти або тими, хто хоче розширити свої знання з питань розвитку дітей від 3 до 7 років
«Абетка класичного мистецтва. Мереживо зимового дня»
Діти продовжують ознайомлення з творами українських художників. Розглядають, милуються, «занурюються» у зимові пейзажі М. Глущенка «Зимовий день», С. Шишка «Парк узимку», І. Марчука «Мереживо зимового дня» та ін. Можна використати твори російських художників: І. Грабаря «Біла береза. Шпачині гнізда», «Лютнева блакить», «Березневий сніг», І. Шишкіна «Зима», «На Півночі дикій» та ін.
Слухаючи казку «Кольори Зими», дошкільнята виконують роботу (акварель по вологому, кольорові плями) «Якого кольору сніг». Можна запропонувати такі теми: «Сонячний (похмурий) зимовий день», «Який настрій у Зими?»
«Зимовий натюрморт»
Діти ознайомлюються з творами українських митців О. Шовкуненка, В. Костецького, Т. Яблонської, К. Волобуєва та ін.; аналізують роботу І. Грабаря «Натюрморт з варенням та яблуками». Вихователь пропонує малятам згадати, що таке натюрморт, які натюрморти вони запам'ятали, відповісти на запитання: «Чому цей натюрморт можна назвати зимовим?».
З підготовлених заздалегідь предметів, муляжі к діти вчаться складати натюрморти, створюють свої казки про натюрморт, малюють спочатку окремі предмети, а потім вправляються в малюванні натюрморту з натури. Виконують творчу роботу «Казка про те, як стали друзями підсвічник і яблуко».
III квартал
Дива, створені руками майстрів
«Майстриня й нитка»
Діти розглядають вишиванки різних регіонів України, милуються їх красою, розмаїттям. За допомогою вихователя визначають настрій кожного виробу, відповідають на запитання: чи бувають вишиванки веселі, сумні?
Вихователь розповідає про особливості вишиванок, створених у різних регіонах України: для виробів з Полтавщини характерні особлива вишуканість та святковість, ніжність колористичної гами (поєднання блакитних, білих, вохристих, сірих, ледь зеленуватих тонів); київські вишиванки відрізняються від інших білим полем з яскравим і виразним звучанням червоного або червоно-чорного кольорів; виробам з Подільщини притаманна різнокольорова гама, акцентована горизонтальними смугами з окремих розеток, і т.д. Вихователь обов'язково зупиняється і дає можливість дітям зрозуміти символічність кольору і кожного елемента вишиванок.
Діти слухають рядки з пісні О. Білаша на слова Д. Павличка «Два кольори»; вивчають пісню, співають, виконують кольоровими олівцями чи фломастерами композицію за мотивами робіт майстринь.
«Українські витинанки»
Вихователь розкриває дітям секрети стародавнього віконця. У давнину перші віконця для хат виготовляли майстри-гутники. Віконця були у вигляді чотирьох кружечків: немов символізували погляд на всі чотири сторони світу. Промінчики сонця йшли до хати, несли велику радість, це було своє — рідне «хатнє» сонечко, сонце дарувало врожай, тому світлові в домі віддавали належну шану. Щоб зосередити на ньому увагу, приєднували різноманітні візерунки — витинанки із шкіри. Скло згодом змінилося, а витинанки залишилися. Ішли люди сіяти жито — оздоблювали скло витинанками, які про це розповідали; збирали врожай — готували витинанку «Врожайну»; до весілля готували «весільні» витинанки. Згодом почали клеїти витинанки на сволоках, стінах, полицях. Витинанки-байки служили забавами дітям. Вихованці ознайомлюються з виробами саївських витиначів К. Бурлаки, Є. Ботан, М. Кричик та ін.; вправляються у створенні простих витинанок, виконують творчі роботи.
«Казка, яку розповіла майстриня-писанкарка»
Діти розглядають диво-крашанки
«Опішнянські гончарі»
Вихователь розповідає дітям, як із безформеного шматка глини завдяки задуму і чутливим пальцям майстра народжується виразна, тонкостінна посудина; як зачаровують швидка зміна найрізноманітніших форм, вільне володіння технікою і віртуозна майстерність гончара, як вільно, від руки, без ескізів і попередніх начерків розписують майстри вироби. Після розпису висушену форму обпалюють, поливають прозорою глазур'ю, знову ставлять у піч. Так з'являються чарівні вироби, що сяють веселковими переливами барв: золотисто-червоними, яскраво-зеленими, коричневими. Діти вправляються у ліпленні різноманітних форм, а на наступному занятті розписують їх за мотивами опішнянських розписів.
«Опішнянські казкові істоти»
Діти дізнаються, що, окрім різноманітних і оригінальних за формою глечиків, макітер, мисок, барил, баклаг та куманців, в Опішні створюють анімалістичну та жанрову скульптуру. Серед опоетизованих, але реальних у своїй основі образів свійських тварин (коня, баранця, цапа) живуть казкові персонажі, звірі й птахи, а пищики — вигадки майстрів.
Дівчатка і хлопчики розглядають, аналізують твори опішнянських майстрів В. Біляка, М. Кришталь, Н. Оначко, М. Бондаренко та ін. Слухають легенду про Чашу-Глек, переказану за твором О. Дмитренка. За бажанням, з глини чи пластики ліплять тварин, птахів, свійських та казкових. Після висихання (на наступному занятті) розписують їх, створюючи виразний образ.
«Куманці із Косова»
Діти розглядають репродукцію картини Т. Голембієвської
«Українські куманці». Вихователь розповідає
про майстринь, що своїми «золотими» руками
і невичерпною фантазією творять цей диво-посуд,
який посміхається сонечку, грається з
золотавим сонячним промінчиком. Далі
педагог пропонує малятам розглянути
справжній косівський посуд. Звертає їхню
увагу на характерну кольорову гаму: біло
(молочно)-зелено-жовто-
«Васильківські диво-квіти»
Діти ознайомлюються з виробами майстрів Васильківського керамічного заводу (сервізами, вазами, глечиками), відмічають характерні особливості: великі квіти з білим контуром по краю, сміливі динамічні мазки, за допомогою яких утворені різнокольорові квіти, травичка, пелюстки.
Діти складають свою чарівну казку про диво-квіти, які сяють своєю красою на творах Васильківських гончарів. За бажанням, ліплять з глини невеличкі вироби, що повторюють форму розглянутих робіт. На наступному занятті розписують їх, вправляються в малюванні квітів, створюють оригінальні композиції на площинних формах за мотивами Васильківських розписів.
Абетка класичного мистецтва. Весняна фантазія
Діти ознайомлюються з весняними пейзажами таких художників: О. Шовкуненка «Повінь. Конча-Заспа», В. Яценка «Рання весна», С.Васильківського «Весна на Україні», І. Левітана «Березень», «Весна. Велика вода» та ін. Слухають вірші М. Познанської «Пісня проліска», Олександра Олеся «Прийми мене, весно рожева...», музичні фрагменти з ораторії Лесі Дичко «Пори року» («Весна»), П. Чайковського «Пролісок» та ін. Малята діляться враженнями від побачених і почутих творів митців, виконують роботи на тему «Пісенька весняної води» (різнокольорові плями, акварель по вологому), творчі роботи «Пейзаж весняного настрою».
«Що таке музей?»
Діти вирушають до музею Українського образотворчого мистецтва (уявна екскурсія), де ознайомлюються з такими творами: «Диво Георгія про змія» (XV ст.), «Козак-бандурист» (народна картинка), Д. Шавикіна «Вечір на Дніпрі», М. Пимоненка «Жниця» та ін.; визначають жанри живопису (пейзаж, портрет, натюрморт); слухають фрагменти музичних творів М. Лисенка, Л. Дичко, М. Скорульського, інших українських композиторів. Уявляють себе художниками-живописцями, виконують творчі роботи на вільну тему.
«Екскурсія до музею Т. Шевченка»
Вихователь починає, а діти продовжують читати рядки з поетичних творів Т.Шевченка; ознайомлюються з творчістю Шевченка-художника: «Автопортрет» (1840 р.), «Портрет Кейкуатової», «Селянська родина», «Автопортрет» (1861 р.) та ін.
За мотивами поезій малята виконують малюнки, в аплікації створюють колективні роботи.
Можна організувати виставку творчих робіт, концерт за творами поета, покладеними на музику.
«Травень на схилах Дніпра»
Дітей ознайомлюють з творами М. Глущенка «Київські каштани», «Квітучий сад», И. Бокшая «Цвіте терен», М. Бурачека «Яблуні у цвіту», М. Врубеля «Бузок», П. Кончаловського «Бузок» та ін. Пропонують прослухати музичні фрагменти з творів Е. Гріга «Ранок», К. Дебюссі «Сади під дощем». Далі проводять бесіду про те, як оспівали художники красу рідного міста, природи, як розповідає про весняний настрій музика. Малята діляться враженнями від побаченого, почутого, пережитого під час прогулянки в парку, коли цвіте бузок; передають свій настрій у малюнках, аплікації, створюючи образи квітучого дерева, квітучого саду, весняного бузкового пейзажу тощо.
«Наш дитячий вернісаж»
Останній тиждень занять присвячується підготовці до виставки дитячих робіт. Дітям дається змога створити роботи в різних техніках і матеріалах на будь-яку тему. Заохочується творча робота з оригінальним змістом, композицією, фантазією, колоритним розмаїттям.
Вернісаж дитячих робіт проходить як свято, на якому самі діти виступають у ролі митців, глядачів, екскурсоводів. Виставку супроводжують музика, пісні, казки, створені протягом року» самими дітьми.
Народознавство в роботі з дошкільниками
Роботу з народознавчим матеріалом передбачено в різних розділах програми «Дитина»: «Зростаємо дужими», «Мова рідна, слово рідне», «Чарівні фарби і талановиті пальчики», «Прилучаємось до музичної скарбниці». її мета — ознайомлення дошкільників з духовними надбаннями народу, долучення їх до культурної спадщини, виховання любові до свого краю, поваги до рідної мови. Цю відповідальну роботу необхідно розпочинати з раннього віку, бо серед щедрого багатства духовних скарбів нашого народу не важко віднайти те, що зацікавить і найменшу дитину: малі фольклорні форми, елементи народної медицини, національної кухні, одягу та інше. Радимо педагогам тісно співпрацювати з родинами вихованців, щоб збагатитися досвідом кожної окремої сім'ї і мати від неї підтримку в своїх починаннях. Завдання вихователя — донести до батьків, особливо молодих, значущість і важливість у формуванні гармонійних стосунків з дитиною колискових пісень, різноманітних забавлянок, закличок, мирилок, казок, легенд, народних дитячих ігор, поступово розширити коло обізнаності батьків через різні форми роботи: папки-пересувки, семінари, бесіди, дні відкритих дверей тощо.
Крім того, слід вибірково ставитися до освоєння народознавчого матеріалу, з огляду на те, яких дітей виховуємо — міських чи сільських. Сільські діти, .як правило, більш обізнані з народним побутом, традиціями, звичаями. Життя ж у місті накладає свій відбиток на формування світогляду дитини: дещо збіднене уявлення дошкільників про систему національних цінностей, звужена обізнаність із традиціями, звичаями, ремеслами, символами, обмежене спілкування сім'ї з іншими представниками роду і т. ін. Тому при доборі педагогічних методів і прийомів, дидактичного матеріалу необхідно враховувати умови, в яких перебуває дитина.
Необхідно також зважати на те, що населення різних регіонів України має певні відмінності у побуті, календарно-обрядових звичаях, ремеслах тощо. Недаремно в народі говорять: «Що сільце — то слівце, що город — то норов, що край — то звичай». Отже, починати радимо з матеріалу звичного, зрозумілого для дитини. Такий підхід має суттєві переваги:
— родина підготує дитину до сприймання інформації, яка вже відома дорослим;
— засвоєння і застосування інформації буде полегшене з тієї самої причини;
— батьки можуть стати активними учасниками обрядових дійств, свят, фольклорних фестивалів, інших народознавчих заходів. Наприклад, на Київщині, в Центральній Україні до Великодня готують крашанки і крапанки, а в західних областях надають перевагу писанкам. Рушники «грайлики» та «росянички» не виготовляли на Київщині, Сході, Півдні, тому ознайомлення з ними дошкільників викличе певні труднощі. Доцільно розглянути рушники даної місцевості, з'ясувати їх особливості. Тому варто не запозичувати традиції, обряди чужого краю. Таким чином, дитина має спочатку пізнати і полюбити своє, рідне, звичне, знайоме, відчути себе його часткою. Поступово це коло буде розширюватися, а нове краще сприйматиметься порівняно з уже відомим.
На нашу думку, в межах розділу «Віконечко в природу» можна започаткувати окрему рубрику «Народна медицина», яка розповідатиме про лікувальні властивості поширених у даній місцевості рослин. Так, дітям буде цікаво дізнатися, що сік буряка застосовують при нежиті та хворобах горла, часник — при простудних захворюваннях та для профілактики грипу, цибулю (печену) — при наривах, татарське зілля і хрін очищають воду, кульбаба посилює апетит, подорожник загоює рани, мати-й-мачуха допомагає при кашлі, кропива використовується для покращення стану волосся, шавлія знімає запалення в горлі та ротовій порожнині, калина швидко заживляє рани та подряпини, малина допомагає при підвищеній температурі й застуді тощо.