Порівняльний синтаксис

Складносурядні речення  з протиставними сполучниками охоплюють  зіставні і протиставні відношення. Такі речення незалежно від однорідного  чи неоднорідного їх складу є тільки двокомпонентними.

Складносурядні речення  з приєднувальним сполучниками характеризуються тим, що в них друга частині  виникає як щось додаткове до першої, що відбувається ніби в процесі мовлення.

 

4. Формальні типи складносурядних  речен: речення відкритої і  закритої структури. Враховуючи  граматичну семантику сполучникових  засобів, використовуваних з метою  поєднання сурядних частин, можна  виділити два формальних типи  складносурядних речень: речення  відкритої структури і речення  закритої структури. Послідовне врахування семантики сполучникових засобів та взаємодії сурядних частин робить можливим розрізнення всередині двох формальних типів різноманітних підвидів.

Складносурядні речення  відкритої структури за своїм  значенням поділяються на дві  групи: єднальні і розділові. Єднальні сполучники, як правило, підкреслюють однотипність сурядних частин. За характером часової співвіднесеності частин розрізняють єднальні речення одночасності та послідовності. Розділові сполучники виступають обов'язковим компонентом структури складносурядного речення, вносячи в нього той відтінок потенційності, значення вибору, які й становлять сутність розділових відношень перечислення і відрізняють відношення розділовості від відношень перечислення. Розділові відношення виражаються тільки в складносурядних (інколи складнопідрядних) реченнях. З-поміж речень з розділовими відношеннями розрізняються речення з взаємовикліоченням і речення чергування.

Всі сполучники, використовувані  у складносурядних реченнях закритої структури, поділяються за своєю  семантикою на зіставні і протиставні. З-поміж останніх розрізняються  сполучники пояснювальні (тобто, а саме) і градаиійні (не тільки ... але, та й ). До їх функціональної специфіки часто наближаються інші сполучники, набуваючи синонімічної семантики.

Різновиди складносурядних речень закритої структури. У сучасній лінгвістиці переважно диференціюють три рівні розмежування або класифікації складносурядних речень закритої структури. На першому рівні розрізняються речення, що допускають другий сполучниковий компонент, і речення, що не допускають другого сполучникового елемента.

 

Лекція № 13 – 14

 

Тема: Складнопідрядне речення

План.

1.      Складнопідрядне  речення в сучасній українській  літературній мові.

2.      Види складнопідрядних  речень за значенням і будовою.

 

Рекомендована література:

 

Основна:

1.Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. – К., 1993. – С.  279 – 312.

2.Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч.посіб. /С.П.Бевзенко,

Л.П.Литвин, Г.В.Семеренко. –  К.: Вища шк., 2005. – С. 157 – 175 .

3.Сучасна українська мова. Синтаксис /За ред. О.Д.Пономарева. –К.: Либідь,

1994. – С. 121 – 128..

4.Шульжук К.Ф. Синтаксис  української мови: Підручник. – К.: Видавничий

центр «Академія», 2004. – С. 206  – 248.

 

Додаткова:

1.Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української

мови. – К.:Вища шк., 1991. –  С. 193 – 208.

2.Грищенко А.П. Складносурядне  речення в сучасній українській  літературній

мові.К., 1969.

3. Загнітко А.П. Теоретична  граматика української мови:Синтаксис: Монографія. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.

4.Мельничук О.С. Розвиток  структури слов’янського речення.  – К.,1966. – С.190 –

250.

5.Слинько І. І. ,  Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф.Синтаксис сучасної української літературної мови: Проблемні питання: Навч. посібник . – К.: Вища шк., 1994. – С. 416 – 656.

6.Сучасна українська літературна  мова. Синтаксис /За ред. І.К.Білодіда. – К.:

Вища шк., 1972. – С.310 – 430.

 

1. Складнопідрядне речення  в сучасній українській літературній  мові. Складнопідрядним називається  таке речення, у якому одна  його складова частина (підрядне речення) пояснює у другій (го¬ловному реченні) якийсь член або всю її в цілому.

Граматично незалежна  головна частина за допомогою  змісту, лексичних засобів, сполучників  або сполучних слів підпорядковує собі підрядні частини складного речення. Від неї до підрядної час¬тини ставиться питання, що виявляє змістове відношення між цими частинами. Головна частина може містити опорні та співвідносні слова. Граматично і змістом залежна підрядна частина пояснює голов¬ну й містить сполучники та сполучні слова.

Сполучні слова, на відміну  від сполучників, є членами речення  у підрядній частині. У ролі сполучних слів виступають зай¬менники в різних відмінкових формах (хто, що, який, чий, кот-рий) і прислівники (де, куди, звідки, чому та ін.). Сполучним словам, що знаходяться в підрядній частині, можуть відповідати в головній співвідносні займенники або при¬слівники (такий... який, той... який, там... де, те... що, тоді... ко. та ін.).

 

2. За значенням і будовою  розрізняють три основні види  склад¬нопідрядних речень.

2.1. Означальні підрядні – які підпорядковуються певному сло¬ву або словосполученню головної частини, виступаючи його ат¬рибутивною характеристикою. Із головним реченням ці конст¬рукції з'єднуються сполучними словами:

а) займенниками (що, який, котрий, чий);

б) прислівниками (де, куди, звідки, коли, як).

Займенниково-означальні –  пояснюють член головного ре¬чення, виражений займенником той, такий, все, кожний, ужитим у значенні іменника.

2.2. З'ясувальні підрядні  – відповідають на питання  всіх відмінків і відносяться до тих членів у головному реченні, що означають різні вияви мовлення, мислення, почуття. Це здебільшого дієсло¬ва – бажати, бачити, боятися, відповідати, говорити, думати, за-питувати, нагадувати, питати, слухати та ін; прикметники — пе¬вен, радий, щасливий та ін; прислівники — видно, відомо, по¬трібно та ін.; іменники з дієслівним значенням типу думка, згадка, повідомлення, розмова й под. Підрядні з'ясувальні речення з'єдну¬ються з головними:

а) сполучниками – що, як, щоб, ніби, мов, наче, чи;

б) сполучними словами –  хто, який, чий, котрий, де, куди, коли, як, наприклад: Ви знаєте, як пахне хліб диханням сівача, вогнем безсонних  діб (Л. Забашта).

2.3. Обставинні підрядні – виступають щодо головної частини як обставини або уточнюють обставину, наявну в головній частині. Ці конструкції поділяються на: а) підрядні мети. До цього різновиду належать конструкції, що означають мету дії головної частини й відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо? Показником синтаксичних відно¬шень у цих конструкціях є сполучники щоб, щоби, аби, щоб тільки, аби тільки, можливі вирази типу для того, щоб; за тим, щоб; з тією метою, щоб та ін.;

б) підрядні міри або ступеня – підрядна частина яких указує на міру чи ступінь вияву дії головного речення або ступінь вияву ознаки, якості, вираженої прикметником, прислівником або імен¬ником у головній частині, і відповідає на питання наскільки? якою мірою? до якої міри? як? Для Зв'язку підрядного речення з головним використовуються сполучники оскільки, щоб (що аж, що й, що хоч), що... то, сполучні слова скільки, наскільки, як;

в) підрядні місця — указують на місце дії та відповідають на питання де? куди? звідки?;

г) підрядні наслідку (наслідкові). Ці речення є обставиною наслідку дії або стану головного речення і поєднуються з ним нерозчленованим сполучником так що. Підрядне наслідкове може стояти тільки після головної чи тієї його частини, яку пояснює;

є) підрядні порівняльні. Ці складні речення мають таку го ловну частину, зміст якої виявляється шляхом порівняння її з змістом підрядної, поєднуються вони найчастіше за допомого сполучників як, ніби, наче, мов тощо;

ж) підрядні умови. Ця підрядна частина складних конструкцій указує на умову дії головної частини, відповідає на питання за якої умови? і поєднується сполучниками якщо, коли, якби, як, раз, аби, коли б, як же;

и) підрядні часу. Указують на час або період тривання дії головної частини. Зазвичай підрядні частини цих речень стосу¬ються всієї головної частини й залежать Від неї, поєднуючись за допомогою сполучників і сполучникових слів коли, як, поки, допоки, аж поки, аж доки, після того як, перш ніж, перед тим як, до того як, відколи, відтоді як, як тільки, з того часу як і відпові¬дають на питання коли? як довго? доки? на який час? До обста¬вин часу в головному реченні, які уточнюються, належать колись, незабаром, сьогодні, щойно й под.;

к) підрядні причини (причинові). Визначають причину дії головної частини та відповідають на питання чому? з якої причи¬ни? Для зв'язку використовуються сполучники бо, що, тому що, через те що, сполучникові вирази завдяки тому що, у зв'язку з тим що, на тій підставі що, з тієї причини що, з того приводу що й т. ін. Сполучник тому що в цих реченнях може вживатися нерозчленовано;

л) підрядні допусту (допустові). У підрядній частині повідом¬ляється про підставу чи умову, усупереч якій відбувається дія головної частини. Для зв'язку підрядної частини з головною ви¬користовують сполучники хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, не¬зважаючи на те що. Сполучними засобами між ними можуть та¬кож виступати займенники й прислівники з часткою не: хто не, що не, який не, як не, скільки не;

м) підрядні супроводу (супровідні, приєднувальні). Ці конст¬рукції містять у собі додаткові відомості до головної частини за звичай із відтінком оцінки, висновку, підсумку чи узагальнення, але не розкривають змісту головної частини. Знаходячись пере¬важно після головної частини, вони приєднуються до неї не спо¬лучниками, а лише сполучними словами що (у різних відмінках із прийменниками та без них), де, куди, звідки, коли, як, навіщо, причому, чому.

 

 

Лекція № 15

Тема: Складнопідрядні багатокомпонентні  речення

План.

1.      Складнопідрядне  речення з кількома підрядними.

 

Рекомендована література:

Основна:

1.Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. – К., 1993. – С.  279 – 312.

2.Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч.посіб. /С.П.Бевзенко,

Л.П.Литвин, Г.В.Семеренко. –  К.: Вища шк., 2005. – С. 157 – 175 .

3.Сучасна українська мова. Синтаксис /За ред. О.Д.Пономарева. –К.: Либідь,

1994. – С. 121 – 128..

4.Шульжук К.Ф. Синтаксис  української мови: Підручник. – К.: Видавничий

центр «Академія», 2004. – С. 206  – 248.

 

Додаткова:

1.Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української

мови. – К.:Вища шк., 1991. –  С. 193 – 208.

2.Грищенко А.П. Складносурядне  речення в сучасній українській  літературній

мові.К., 1969.

3. Загнітко А.П. Теоретична  граматика української мови:Синтаксис: Монографія. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.

4.Мельничук О.С. Розвиток  структури слов’янського речення.  – К.,1966. – С.190 –

250.

5.Слинько І. І. ,  Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф.Синтаксис сучасної української літературної мови: Проблемні питання: Навч. посібник . – К.: Вища шк., 1994. – С. 416 – 656.

6.Сучасна українська літературна  мова. Синтаксис /За ред. І.К.Білодіда. – К.:

Вища шк., 1972. – С.310 – 430.

 

Складнопідрядне речення  з кількома підрядними. Багаточленні складнопідрядні речення характеризуються односторонньою змістовою та граматичною залежністю – одні частини пояснюють, інші пояснюються. Серед цих синтаксичнизх одиниць за структурно-змістовими ознаками виділяються речення, підрядні предикативні частини яких залежать безпосередньо від головної і зв'язуються з нею різними видами граматичного зв'язку. У головному реченні такі підрядні предикативні частини можуть пояснювати одне слово, словосполучення чи все головне речення в цілому. У таких реченнях сполучних підрядності чи сполучне слово мають обов'язково бути в першій предикативній одиниці, а в наступній їх наявність факультативна. Паралельна, як і однорідна залежність підрядних частин, може бути не ітльки по відношенню до головного ерчення, а й до підояжного, що виконує стосовно залежних предикативних частин функцію головного. Другий тип характеризується послідовною залежністб підрядних предикативних частин. Перша залежить від головного речення і є підрядною першого ступеня, друга від першої і є підрядною другого ступеня - і так далі. Вони можуть бути різні за граматичним значенням і однакові, одно- та різнотипні за структурою, але зберігається єдина система синтаксичного зв'язку їх між собою. Існує змішаний зв'язок предикативних одиниць, де виявляються різні комбінації з однорідною, неоднорідною і послідовною залежністю.

 

Лекція № 16

 

Тема: Безсполучникове складне речення

План.

1. Проблема статусу складних  безсполучникових речень.

2. Складні безсполучникові  елементарні речення.

 

Рекомендована література:

Основна:

1.Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. – К., 1993. – С.  279 – 312.

2.Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч.посіб. /С.П.Бевзенко,

Л.П.Литвин, Г.В.Семеренко. –  К.: Вища шк., 2005. – С. 157 – 175 .

3.Сучасна українська мова. Синтаксис /За ред. О.Д.Пономарева. –К.: Либідь,

1994. – С. 121 – 128..

4.Шульжук К.Ф. Синтаксис  української мови: Підручник. – К.: Видавничий

центр «Академія», 2004. – С. 206  – 248.

 

Додаткова:

1.Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української

мови. – К.:Вища шк., 1991. –  С. 193 – 208.

2.Грищенко А.П. Складносурядне  речення в сучасній українській  літературній

мові.К., 1969.

3. Загнітко А.П. Теоретична  граматика української мови:Синтаксис: Монографія. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.

4.Мельничук О.С. Розвиток  структури слов’янського речення.  – К.,1966. – С.190 –

250.

5.Слинько І. І. ,  Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф.Синтаксис сучасної української літературної мови: Проблемні питання: Навч. посібник . – К.: Вища шк., 1994. – С. 416 – 656.

6.Сучасна українська літературна  мова. Синтаксис /За ред. І.К.Білодіда. – К.:

Вища шк., 1972. – С.310 – 430.

 

1. Проблема статусу складних  безсполучникових речень. Складні  безсполучникові речення – конструкції,  які не мають однозначного трактування. Дискусії пов'язані передусім з відсутністю сполучникових засобів зв'язку компонентів безсполучникового речення.

Складні безсполучникові  речення, незважаючи на тривалість їх вивчення і наявність багатьох спеціальних  досліджень, і нині викликають суперечки у мовознавстві. Дотепер не з'ясовано теоретичні питання щодо їх граматичної природи, синтаксичної форми та синтаксичного значення, не визначено статусу інтонації, по-різному трактутуються різновиди цих одиниць. Проблематичним залишається й сам статус безсполучникових речень: лінгвісти або не виділяють їх в окремий тип, а розподіляють між складносурядними і складнопідрядними реченнями, аби надають їм статус складних безсполучникових речень, або виводять за межі речення.

Мовознавці, які визнають автономний характер склад¬них безсполучникових речень, істотну роль інтонації в  розпізнаванні смислу і синтаксичного  значення цих ре¬чень, справедливо  зазначають, що, крім інтонації, важли¬ве значення у вираженні синтаксичних відношень між предикативними компонентами безсполучникових конс¬трукцій мають  такі чинники, як порядок розташування частин, видо-часові співвідношення дієслів-присудків, на¬явність лексичних елементів  відповідної семантики тощо. З огляду на це безсполучникові речення кваліфікують як структури, в яких частини поєднуються в єдине синтак¬сичне і змістове ціле за допомогою певних лексико-грама¬тичних і ритмомелодійних засобів, однак без сполучників і сполучних слів.