Педагогічні умови співпраці сім'ї та дошкільного закладу у вихованні дітей

Слід особливо підкреслити, що до теперішнього часу мало вивчені можливості самої сім'ї у створенні умов, необхідних для повноцінного виховання та розвитку дитини-дошкільника, умови, що визначають потреби батьків в послугах дитячого саду, форми і методи роботи з сім'єю в новій соціально-економічної ситуації.

Ми виходимо з того, що якщо сім'я стає сьогодні головним соціальним інститутом у вихованні власної дитини, а дошкільний заклад створюється на додаток до сімейного виховання, то саме сім'я повинна стати головним замовником і споживачем всіх послуг дошкільних установ - освітніх, оздоровчих та ін Все це ставить нас перед необхідністю пошуку нових форм взаємодії між сім'єю та дошкільним закладом, які повинні бути засновані на співпраці та партнерських відносинах. Для батьків і педагогів дитина є єдиним об'єктом впливу, який в сучасних умовах набуває статусу суб'єкта, а не об'єкта, стає центром у системі взаємовідносин "батько - дитина - педагог".

Ефективність взаємодії сімейного і суспільного виховання визначається ступенем задоволення дошкільними установами потреб батьків у послугах дитячого саду. Тому педагогічні колективи повинні бути зорієнтовані на вивчення потреб, мотиваційно-цільових установок, ціннісних орієнтації сучасних батьків з питань виховання і навчання дошкільників, що дозволить скорегувати ці установки на здійснення спільними зусиллями головної мети дошкільної освіти - різнобічного розвитку особистості дитини з урахуванням її індивідуальних і вікових особливостей і підготовки його до навчання в школі. У зв'язку з цим в центрі уваги педагога ставиться особистість батьків, їхні уявлення про дитину, яким вони хочуть його бачити і відповідно виховати. Ідеал особистості у батьків формується під впливом буденної свідомості, досвіду старших поколінь, народних традицій, на основі наукових знань, а також під впливом громадської думки як багатошарового чинника, в якому вплив мікро-і макросередовища злилося. [11]

 

Традиційно виділяють наступне форми роботи з сім'єю:

§ Масові;

§ Групові;

§ Індивідуальні.

До масових (колективним) відносять:

1. Лекції (педагогічні лекторії);

2. Конференції;

3. Круглі столи;

4. Батьківські збори (найпоширеніша форма).

У практиці роботи дошкільних установ проводяться наступні види батьківських зборів:

1. Зборів-бесіди на виховні теми;

2. Зборів з обміну досвідом виховання дітей у сім'ї;

3. Зборів-консультації;

4. Збори у формі «круглого столу».

Найбільш ефективним є комбінований ряд зборів, на яких проводиться педагогічна освіта батьків, підводиться підсумок навчально-виховної роботи за певний проміжок часу, намічаються завдання на наступний період.

Поширеною груповою формою співробітництва з батьками є робота з батьківським комітетом (або опікунською радою).

До індивідуальних форм роботи з батьками відносяться:

1. Бесіди;

2. Консультації (у формі відповідей на запитання батьків);

3. Педагогічні доручення;

4. Відвідування сім'ї. [2]

Однією з головних завдань батьківських об'єднань залишається організація та здійснення педагогічного всеобучу. Лекторії, батьківські університети, круглі столи, конференції, батьківські школи та багато інших постійно поточні та разові форми педагогічної освіти допомагають тим батькам, які хочуть краще зрозуміти свою дитину, правильно організувати процес спілкування з ним, подолати конфліктні стану. З цією метою багато батьківські комітети виділяють кошти на закупівлю педагогічної літератури для батьків, підтримують видання і розповсюдження популярних педагогічних газет і журналів.

Робота зі створення загальних етичних, естетичних, моральних, вольових, інтелектуальних цінностей починається зі створення батьківської школи. Її актив, як найбільш здатний до співпраці, займається переконанням всіх батьків у необхідності вивчення основ гуманістичної педагогіки, педагогіки співробітництва, діяльнісного підходу. Результатом має стати стимулювання прагнення поповнювати свої знання, навчитися практичним основам правильного виховання дітей у сім'ї.

У батьківських лекторіях корисно провести лекції-бесіди про завдання, форми і методи сімейного виховання; психофізіологічні особливості дітей даного віку; підходах до виховання дітей різного віку; окремих напрямках виховання - моральному, фізичному, трудовому, інтелектуальному; проблеми зміцнення здоров'я дітей, організації здорового способу життя; громадянськості і патріотизм; вихованні свідомої дисципліни, обов'язку і відповідальності. Окремо слід розглянути найбільш гострі питання сімейного виховання - подолання відчуженості між батьками і дітьми, конфліктних і кризових станів, виникнення труднощів і бар'єрів у сімейному вихованні, відповідальності перед суспільством, країною і Богом. [9]

На батьківських зборах важливо не просто інформувати батьків про підсумки успішності та відвідування, факти порушення дисципліни, а разом з ними з'ясувати причини, зацікавлено обговорити шляхи подолання негативних явищ, намітити конкретні заходи. Неприпустимо перетворювати батьківські збори в нотації і розноси, категорично заборонено педагогу брати на себе роль судді, виносити безапеляційні рішення та вироки. Поради батькам повинні бути м'які, виважені, добрі.

Постійна тема для обговорення на батьківських зборах - дотримання єдності вимог сім'ї та дошкільного закладу. Для цього беруться конкретні аспекти координаційного плану, аналізується їх виконання, намічаються шляхи усунення з'явилися неузгодженостей. [9]

Роботою батьківського комітету керує завідувач дитячим садом. Наш завідувач ДНЗ-ЦРД Лашкова Л.С. організовує батьківський комітет на допомогу дитячому саду у всіх ланках його діяльності, керуючись «Положенням про батьківський комітет».

Відомо, що батьківський комітет створюється з метою забезпечення постійної і систематичної зв'язку дитячого саду з батьками. Батьківський комітет - це представницький орган батьківської громадськості, покликаний допомагати дитячому саду в його роботі і організовувати виконання всіма батьками державних вимог в області виховання і навчання дітей.

У «Положенні про батьківський комітет» підкреслюється, що він допомагає дитячому саду в організації педагогічної пропаганди серед батьків вихованців цього закладу і населення, в організації спільних батьківських зборів і батьківських конференцій з обміну досвідом сімейного та суспільного виховання, доповідей і лекцій для батьків, у встановленні зв'язків педагогів з сім'ями вихованців, в організації охорони життя і здоров'я дітей, у зміцненні господарської і матеріальної бази дитячого саду, організовує участь батьків у ремонті приміщень, обладнання в благоустрої та озелененні ділянки, у виготовленні посібників.

Свою діяльність батьківський комітет планує у відповідності з планом виховно-освітньої роботи і з урахуванням місцевих умов; у складанні плану бере участь керівник дитячого закладу.

Батьківський комітет обирається на загальних зборах батьків. Кількість членів комітету визначається загальними зборами, при цьому рекомендується від кожної групи дітей обирати в батьківський комітет не менше одного представника. У однокомплектной і двухкомплектной дитячому саду в батьківський комітет обирають не менше 3 чоловік.

Особливо важлива дитячому саду допомогу батьківського комітету в пропаганді педагогічних знань, распростр Анен позитивного досвіду родинного виховання, а також у наданні сприяння тим сім'ям, де не ладиться з вихованням дітей.

Тому керівник дитячого саду повинен продумано підходити до підбору членів батьківського комітету, особливо його голови. Для більшої оперативності, а також для більш тісного зв'язку з педагогами в роботі батьківського комітету бере участь ще по три члени активу з кожної групи. [3]

При підборі членів батьківського комітету головна увага звертається на те, яким вихователем є кожен з них, так як вони повинні бути першими помічниками у поширенні кращого досвіду сімейного виховання. Підбір членів батьківського комітету завідувач веде спільно з вихователями. В знову відкривається дитячому саду він знайомиться з батьками ще до початку його діяльності.

Свою діяльність батьківський комітет планує у відповідності з планом виховно-освітньої роботи дошкільного закладу, погоджуючи питання з його керівником. План роботи батьківського комітету слід розглядати як частину річного плану роботи дитячого садка. [3]

Бесіди вихователя з батьками - Найбільш доступна і поширена форма встановлення зв'язку педагога з сім'єю, його систематичного спілкування з батьком і матір'ю дитини, з іншими членами сім'ї.

Бесіда може використовуватися в роботі з батьками як самостійна форма і в поєднанні з іншими формами: бесіда при відвідуванні сім'ї, на батьківських зборах, консультації.

Мета педагогічної бесіди - обмін думками з того чи іншого питання виховання і досягнення єдиної точки зору з цих питань, надання батькам своєчасної допомоги. Активну участь у розмові і вихователя, і батьків - істотна особливість даної форми, що дозволяє здійснити ефективний вплив на батьків. [4]

Часом вихователь, давши батькам рада, зробивши вказівку, зауваження, вважає, що поговорив з батьками. Але при цьому залишилося нез'ясованим, що думали з цього приводу самі батьки: як вони сприйняли рада, зауваження, як припускають виконати рекомендації педагога. Що, на думку батька чи матері, стало причиною відхилень у поведінці дитини, що їх ускладнює при вихованні того чи іншого навички, уміння, якості і т. п., тобто розмови по суті не було.

Провідна роль у виникненні бесід повинна належати вихователю. Активність вихователя викликає відповідну активність батьків. Обговорювати з вихователем педагогічні проблеми, шукати в нього поради і підтримки стає потребою батьків. У кого, як не у вихователя своєї дитини, в першу чергу батько і мати повинні знаходити відповіді на хвилюючі їх питання, хто, як не вихователь, який добре знає дитину, може дати батькам конкретний кваліфіковану пораду?

Педагог дошкільного закладу має можливість щодня спілкуватися з батьками своїх вихованців. У дитячому саду в колективі однолітків, у спільній різноманітної діяльності дитина виявляє себе яскраво і різнобічно. Тут більш виразно виявляються помилки сім'ї.

Матеріал для бесід з батьками дають вихователю спостереження за дитиною: за виконанням ним правил поведінки в колективі, за ставленням до дітей, до дорослих і їх вимогам, за ставленням до діяльності; розмови з дитиною, що виявляють його знання, уявлення, мотиви поведінки.

Доброзичливість вихователя, обгрунтованість його оцінок та висновків, які він робить з позиції інтересів дитини, викликають у батьків бажання відверто висловлювати свою думку, поділитися враженнями, розповісти про поведінку дитини в сім'ї.

Таким чином, розмова є засобом встановлення контактів з батьками, вивчення сімейного виховання дитини і впливу на характер цього виховання. [3]

Отже, взаємодія сім'ї та дошкільного закладу відбувається в різних формах, прийнятних і для педагогів і для батьків. Результати такої взаємодії залежать від активності обох сторін.

 

Глава 2. Співпраця сім'ї та дошкільного закладу у вихованні дітей

2.1 Встановлення контакту з сім'єю

В даний час йде перебудова дошкільного виховання, і в центрі цієї перебудови стоять гуманізація і деідеологізація педагогічного процесу. Метою його відтепер визнається не виховання члена суспільства, а вільний розвиток особистості. Зміни державної політики в галузі освіти спричинили за собою визнання позитивної ролі сім'ї у вихованні дітей і необхідності взаємодії з нею. [14]

Слід зазначити, що педагоги дошкільних установ не завжди переймаються свідомістю важливості та необхідності співпраці з сім'єю. Багато хто, особливо молоді фахівці, міркують приблизно так: «Мене вчили різних наук, як розуміти дитину, як його навчати, виховувати. Я виховую дитину правильно, на наукових засадах, він перебуває в дитячому саду з ранку до вечора. Тому не страшно, якщо батьки виховують не зовсім правильно: вони і бачать щось його лічені години ». Нерідко майже так само думають і батьки: «Дитина мій, я його знаю краще за всіх, розумію, значить, і виховую сама. А в дитячому саду - лише б нічого не сталося, був би цілий і неушкоджений ». Таким чином, дві сторони, дуже близькі дошкільнику, батьки і педагоги, намагаються виховувати автономно, незалежно один від одного. Хороших результатів це не дає. У вихованні маленької дитини багато що будується на формуванні позитивних звичок, навичок поведінки, раціональних способів діяльності. Все це можливо, якщо всі виховують дитину дорослі будуть домовлятися про вимоги до нього, про методи впливу, способи навчання. Необхідно також враховувати, у вирішенні яких завдань виховання може бути сильніше одна сторона (дитячий сад або сім'я), і у вирішенні яких основний тягар слід прийняти на себе іншій стороні. Наприклад, в емоційному, статеве виховання, в залученні дитини до спорту можливості сім'ї значно вище, ніж можливості дитячого саду. Зате дитячий сад кваліфіковано здійснює навчання, розвиток творчих здібностей та ін [4]

Повноцінне виховання дошкільника відбувається в умовах одночасного впливу сім'ї та дошкільного закладу. Діалог між дитячим садом та сім'єю будується на основі демонстрації вихователем досягнень дитини, його позитивних якостей, віри в його сили і здібності. І педагог, як правило, в такій позитивній ролі приймається як рівноправний партнер у вихованні: йому довіряють, прислухаються до його порад.

Щоб батьки стали активними помічниками та однодумцями вихователів, необхідно залучити їх до життя дитячого саду, постійно тримати в курсі всіх подій.

Робота з сім'єю є складним завданням, як в організаційному, так і в психолого-педагогічному плані. Перш за все, необхідно встановити особливу форму спілкування, яку можна назвати "довірливо-діловим контактом". Розвиток такої взаємодії передбачає кілька етапів.