Патриотическое воспитание учеников средней школы

9. Принцип виховання  у колективі і через колектив  зумовлений сутністю соціальної  організації дітей та підлітків,  тобто колективу. Саме у колективі  відбувається створення та реалізація  всіх педагогічних ситуацій, розвиток  усіх сторін особистості, тут формується відношення до всіх сторін життя, практичні навички та уміння, характер школяра, його патріотичне бачення світу. Принцип виховання у колективі і через колектив здійснюється в єдиному колективі вихователів і вихованців, в єдності всіх своїх ланок: виховання вихователями вихованців, самовиховання вихованців – взаємного та особистого, самовиховання вихователів.

Згідно з цими принципами, метою патріотичного виховання  є виховання громадянина –  патріота України, який володіє інтелектуальною, моральною, правовою та політичною культурою України та світу, культурою міжнаціональних відносин; виховання особистості, яка має змогу та готова до самоорганізації та самовиховання; виховання школяра – майбутнього випускника, який уміє адаптуватись у будь-якій життєвій ситуації, який володіє  усвідомленим бажанням і розвинутим умінням жити для Батьківщини, для людей, який має змогу та готовий стати на захист Вітчизни.

Концепція громадянського та національно-патріотичного виховання  передбачає створення цілісної системи патріотичного виховання молоді шляхом реалізації таких виховних завдань:

• забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;

• виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;

• сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;

• формування мовної культури, володіння українською мовою та її вживання як духовного коду нації;

• формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;

• відновлення і вшанування національної пам’яті;

• утвердження у свідомості громадян об’єктивної оцінки ролі українського війська в українській історії, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України та її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки, Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності;

• формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов’язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;

• відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді;

• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;

• консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо національно-патріотичного виховання;

• сприяння діяльності установ, навчальних закладів, організацій, клубів та осередків громадської активності, спрямованих на  патріотичне виховання молоді;

• підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;

• створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак держави;

• сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров’я; задоволення естетичних та культурних потреб особистості;

• виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;

• створення умов для посилення патріотичної спрямованості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя;

• реалізація індивідуального підходу до особистості та виховання [13].

 

2.3. Ефективні методи та засоби патріотичного виховання учнів середнього шкільного віку

 

Методи та технології виховання достатньо повно розроблені у вітчизняній педагогіці. Ми взяли за основу класифікацію методів, які розроблені в концепції І. П. Іванова. Згідно цієї концепції, існують три групи методів: методи переконання (коротке пояснення, розповідь-роздум, переконання на прикладі особистого досвіду, обговорення особистого досвіду та досвіду інших, дискусія, змагання, тощо), методи спонукання (захоплення радісною перспективою; захоплення доброю справою, творчим пошуком; захоплення героїчним, красивим, прекрасним, незвичайним, таємничим, загадковим; заохочення, похвала, нагорода; вимога, нагадування, тощо), методи привчання (оптимальний режим життя, творче доручення, творча гра, змагання, традиції, особистий приклад, тощо). Ці методи здійснюються на трьох рівнях:

1. Пізнавально-світоглядний: формування поглядів, переконань, ідеалів патріотичного світогляду, розвиток розуміння важливості та етичності тих чи інших дій та вчинків.

2. Емоційно-вольовий: розвиток високих патріотичних почуттів, прагнень, інтересів, потреб, бажань.

3. Дієво-практичний: розвиток здібностей, умінь та навичок, звичок, рис характеру. 

Використання цих методів  у виховній роботі  з учнями середнього шкільного віку сприятиме досягненню поставленої мети – виховання  патріота.

Н. Косарєва стверджує, що необхідною умовою формування громадянських і патріотичних рис підлітків є залучення їх до різних видів діяльності, участь у громадському житті школи, учнівському самоврядуванні. «Повніше свою ініціативу і творчість вихованці можуть виявити в історико-етнографічній пошуковій діяльності», – пише Н. Косарєва [15, с. 135]. Вона пропонує провести пошукову роботу за такими напрямами: «Наше село (місто) у різні періоди існування Української держави», «Видатні національні герої-земляки у боротьбі за волю України», «Пам’ятники археології рідного краю», «Відомі поети і письменники української діаспори – вихідці з нашого краю». Крім того, педагогам слід проводити бесіди про героїчне минуле українського народу («Козацькими стежками», «Гетьмани України»), про борців за незалежність України (наприклад, П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, П. Орлик та інші), народних героїв (С. Наливайко, І. Богун, М. Залізняк), а також бесіди на теми, пов’язані з державними символами України. Доцільними формами роботи з підлітками є екскурсії як історико-краєзнавча діяльність [15]. Таку роботу слід проводити не тільки у процесі навчання та виховання у школі. Увагу треба звернути і на дозвілля школярів, бо у позакласний час більшість з них залишаються поза педагогічним впливом. Заповнити цю прогалину можуть політичні клуби, клуби «Юних парламентарів», прес-клуби, а також зустрічі з державними і громадськими діячами, тематичні диспути тощо. Участь у діяльності цих закладів сприяє формуванню громадської та патріотичної свідомості.

Виховання патріота та громадянина  може здійснюватись в чотирьох формах: як навчальний предмет (історія та географія України, українська мова та література, музика, образотворче мистецтво); як організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці; як міжпредметна форма діяльності в межах освітянського простору; як організація позакласної та позашкільної діяльності.

Однією з передумов  ефективності патріотичного виховання  підлітків –  своєчасне залучення  їх до традицій, що були зароджені в  школі та націлені на підготовку патріотів. Багато методистів вважають, що головним методологічним принципом патріотичного виховання має бути пізнання й усвідомлення учнями своєї Малої Батьківщини – тобто міста чи села, де проживає учень. Воно здійснюється через знайомство з рідним селом/містом, екскурсії по селу/місту, де живе учень, вивчення історії виникнення села/міста, його перших років існування; пошукова робота шляхом зустрічей зі старими людьми своєї місцевості, їхні розповіді про минуле, по можливості – збирання старовинних речей побуту, вишивок, костюмів різних регіонів України, писанок тощо.

Також патріотичне виховання  можна проводити і на уроці. Урок був і залишається найважливішою  ланкою у системі виховної роботи з учнями. Саме на уроках повинен  закладатися фундамент патріотичної свідомості, патріотичних відчуттів і поведінки громадянина – будівельника й захисника Вітчизни. Єдність вимог вчителів в області патріотичного виховання учнів знаходить свій конкретний вплив в продуктивному шкільному режимі, без якого неможливе успішне вирішення ні завдань навчання, ні виховання в цілому. Чіткий режим шкільного життя, учбової роботи й позаурочних занять є важливим, ефективним чинником виховання дисциплінованості в учнів. Дисциплінованість має велику значущість для носіїв будь-якої професії. Відомо й інше: без високої дисциплінованості немає і не може бути патріота, як не може бути й армії без дисципліни найвищого ґатунку. Саме дисциплінованість є не тільки необхідною умовою, знаряддям вирішення завдань, але й стійким фундаментом морально-політичних, інтелектуальних, емоційних і вольових особливостей людини. От чому необхідно використовувати в практиці середньої школи чіткого режиму шкільних занять. Якщо в школі не буде створено належної робочої атмосфери, не буде налагоджена чітка дисципліна на уроках, змінах і позаурочних заняттях, вчителі ніколи не зуміють вирішити загальноосвітні та виховні завдання, зокрема патріотичного виховання.

 

РОЗДІЛ 3.  КОНТРОЛЬ якості патріотичного виховання підлітків

3.1. Вікові особливості учнів середнього шкільного віку та їх застосування педагогом

 

У історії та теорії педагогіки відомі кілька варіантів вікової  періодизації. Користуючись найбільш розповсюдженим з них, В. М. Глазиріна  у своєму підручнику відносить учнів 5 – 9 класу до середнього шкільного (підліткового) віку [8, с. 12].

Підлітковий вік охоплює  період розвитку дитини від 10-11 до 15-16 років. Віковою задачею-домінантою виховання  дітей середнього шкільного віку є формування образу гідної людини та його співставлення з особистим  «Я».

Слід зазначити, що вікові особливості не догма, а тільки орієнтир для більш чіткої та суворої думки педагога про своїх учнів. Вікові психологічні особливості підлітків залежать від попереднього психічного розвитку, від їх готовності до сприйняття виховних дій дорослих.

Приведемо найбільш типові показники вікових особливостей підлітків, що зустрічаються: моторна активність; сенсорно-перцептивна активність (здатність і потреба в нових сенсорних враженнях, їх відтворенні, збереженні); інтелектуально-вольова активність (інтелектуальна ініціативність, допитливість, інтерес до виявлення зв'язків, причинно-наслідкових відносин, тощо); мотивація і емоційно-виразна активність; здібність до включення всіх цих форм психічної активності в реальну соціальну діяльність, поведінку, спілкування в ім'я їх ефективної побудови, регулювання і соціальної оцінки.

Дії відповідно до необхідного  результату формують у підлітків  такі якості, як стійкість поведінки, здібність до мобілізації, до діяльності з урахуванням чинника часу, до регуляції своїх станів відповідно до результату, що досягається. Школа покликана піклуватися про формування психології дитини, виховання  у дусі терпимості та братської любові до людей; школа зобов'язана навчити молодих людей умінню розрізняти добро і зло. Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації.

Отже, найважливішим періодом для формування громадянських і  патріотичних якостей і цінностей  є підлітковий період, бо це час  становлення самостійних поглядів, оцінок, суджень про навколишній світ, про себе і своє місце у ньому.

 

 

3.2. Засоби оцінки якості патріотичного виховання підлітків

 

Виховання патріота, вибудовування  громадянської позиції у школярів відбувається поступово та потребує уважного, педагогічно грамотного підходу  з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх малого соціально-морального досвіду, суперечливих вражень і впливів на дітей. Громадянська позиція особистості, перед тим як досягнути зрілості, проходить низку ступенів соціального розвитку. Для того, щоб забезпечити доцільне виховання особистості, необхідно слідкувати за процесом становлення патріота, здійснювати оцінку якості виховання.

Російський вчений Г.Ф. Гавриличева у своїй статті пропонує декілька методик. Найпростішою та доволі відомою є методика «Якщо б я став чарівником, які бажання я виконав би?» Її можна конкретизувати для учнів середнього шкільного віку – запропонувати виконання бажань для себе, для суспільства (класу, школи).

Метою методики «Мій друг»  є виявлення того, що учень знає та вважає найбільш цікавим, цінним у своєму місті: «Уяви, що до тебе приїхав друг (знайомий, родич) з іншого міста чи країни. Він ні разу не був в …(назва населеного пункту). Що ти йому покажеш, про що розкажеш, куди проведеш? чим ти особливо пишаєшся, захоплюєшся, що цінуєш?»

Анкета з теми « Патріотизм» [додаток 1] можна використовувати для визначення рівня патріотичного виховання (низький, середній та високий), переконатися у правильності обраного шляху виховання.

Нами була розроблена анкета для учнів [додаток 2] задля перевірки розуміння поняття «патріотизм», рівня патріотичного виховання, відношення до української мови та знання минулого своєї держави. Також було проведено анкетування учнів 7 класу Горлівського НВК ЗОШ I-III ступенів №85 «Медичний ліцей» Донецької області. У ході анкетування було виявлено, що у 3% учнів – високий рівень патріотичного виховання, діти поважають свою державу, рідну мову, історію; 52% учнів знаходяться на середньому рівні; і 45% школярів мають низький рівень патріотичного виховання: вони усвідомлюють, хто такий патріот, але себе такими не вважають.