Обдарованість як соціально педагогічна категорія!

    Основними  критеріями при визначенні дієвості  інтересу саме до творчої діяльності  є:

• усвідомлення предмету інтересу, яке детермінує поведінку індивіда;
• чітко виражена потреба в занятті саме даною діяльністю;
• емоційна зацікавленість у процесі творчого пошуку розв'язання різних проблем.

    Іншою  важливою складовою, яка сприяє  розвитку творчої особистості,  є наявність мотивації щодо  досягнення успіху у процесі  творчого розв'язання будь-яких  проблем. Саме мотивація досягнень  є однією з важливих складових, від якої залежить ефективність поведінки індивіда.

   Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

  Серед методів  навчання обдарованих учнів мають  переважати самостійна робота, пошуковий  і дослідницький підходи до  засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.[9;c.23-24]

   Індивідуальні  форми позакласної роботи передбачають  виконання різноманітних завдань,  участь в очних і заочних  олімпіадах, конкурсах на кращу  науково – дослідну роботу. Педагоги  повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.

     У  зарубіжній школі найчастіше  використовують такі форми навчання  обдарованих дітей: прискорене  навчання; збагачене навчання; розподіл  за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

    Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.

    Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використання, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.  Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи.

    У  таких групах діти не відчувають  дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією.

Серед негативних рис такого підходу – відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі.[14;c.93]

   У британській  школі практикують розподіл учнів  за здібностями : бенди (три  – чотири групи по 120 – 140 учнів,  де відсутня внутрішня диференціація  навчання) і сети  (об’єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета).

   Відповідно  один предмет учні вивчають  в одній групі, що працює  з певною швидкістю, інший предмет  – в іншій, яка працює з  іншою швидкістю).

    Створення  спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей, зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних вчених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку. [20;с.43-44]

    Отже, робота з обдарованими дітьми  повинна здійснюватися за спеціальними  програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуючи модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуючи модель).  Вибір форми навчання залежить від можливостей педагогічного колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно   до    результатів  діагностичного   обстеження учнів.

2.3.Обдарована  дитина в сім'ї

    Соціальний  педагог організовує для батьків  консультації спеціалістів з  метою виявлення індивідуальних задатків дитини, здійснює постійний контроль між вчителями і батьками. Він організовує творчу діяльність дітей, частково приймаючи участь в створені Будинків дитячих творчості (зазвичай на базі Будинків піонерів), де в самих різноманітних видах діяльності реалізуються творчі можливості талановитих дітей.

     Одна  із проблем обдарованих дітей  – шкільне навчання. Часто талановиті  діти, щоб не привертати до  себе уваги вчителів і не  визивати негативної реакції  однокласників, працюють нижче  своїх здібностей, що заважає педагогам виявляти таких дітей. В результаті їх потенційні можливості не розвиваються.

Та навіть, коли вчитель помітив здібності дитини, йому ніколи займатися з нею на уроці. Її він запитує рідше, чим  інших учнів, оскільки впевнений, що ця дитина знає урок. Такий учень залишений сам собі, він якби на особливому положенні. В результаті він відокремлюється від учнівського колективу, в ньому формуються якості характеру, знижується успішність.[16;c.9]

    Навчання, необхідна обдарованій дитині, можна  забезпечити тільки гнучкими методами навчання. Більш пристосована для цього система сільської мало комплексної школи, де діти різного віку вчаться в одному класі. В міських школах вже зараз практикуються екстернатне або прискорене навчання з одного або двох предметів, відвідування учнів по тих предметах, з яких вони встигають.

    Про  прискорені класи на початку  XX ст. російський філософ В.В. Розанов  писав : „Обдарований учень не змучується зовсім, не змучується ніколи працювати над змучуючим його предметом” . Він вважав, що в розвитку таланту поможуть спеціальні книжки, спеціально підготовлені творчі вчителі і раціонально організований навчальний процес.

   Якщо зі сторони вчителів - предметників є показники для переходу дитини більш старший клас, соціальний педагог повинен уважно ознайомитися з тією дитиною, проконсультуватися з психологом і тільки тоді давати батькам поради про її подальше навчання.

    Соціальний  педагог пропонує батькам звернути  увагу на наступні моменти:

- Чи достатньо дитина фізично розвинена, щоб разом зі старшими дітьми приймати участь в іграх і заняттях? Якщо ні, у нього може скластися про себе думка як про відстаючого, причому не тільки фізично, а можливо і розумово. Вчителі можуть швидко забути її істинний вік і неадекватними вимогами посилять це її негативне переживання;

- Чи володіє вона достатніми розумовими здібностями щоб на рівних грати зі старшими дітьми? Якщо вона завжди грає в групі роль молодшої і відповідно себе веде, то діти, швидше за все виключають її з гри, а це її засмучує;

- Чи достатньо вона соціально дозріла, щоб проводити в школі весь день в оточені старших дітей? П’ять днів в тиждень по вісім годин в день вести себе так, як ніби ти старший, чим ти є, - це вимагає не малих зусиль. Чи слід покладати таку ношу на плечі дитини на всі шкільні роки?

Як правило, навіть для самих обдарованих  дітей вимагає створення у  старших класах – це не найкраще вирішення. Більш корисним буває  забезпечення їх додатковим навантаженням, як в школі, так і по за нею.

    Розвиток  і навчання обдарованих дітей вимагає створення спеціальних навчальних закладів – ліцеїв і гімназій для обдарованих, спеціальних класів в масових загальноосвітніх школах. Тут може здійснюватися і індивідуальний підхід і прискорене навчання.[2; 124-126 ]

   Одна з головних психологічних проблем обдарованих дітей полягає в тому, що в них бачать дітей лінивих, упертих, інколи аномальних, «не відсвіту цього». Ранній та незвичайний розвиток дитини не помічають батьки з низьким рівнем освіти або невисоким загальним культурним розвитком. У сім'ях, де дитина є єдиною або навпаки, всі діти мають особливі здібності, теж нерідко «упускають» обдаровану дитину, тому що її нема з ким порівнювати.[18;c.69]

    Батьки  можуть відчувати провину через  те, що, як їм здається, вони не  до кінця чи не так, як потрібно, виконують свої обов'язки стосовно обдарованої дитини. Найчастіше це пов'язано з соціально-економічним статусом сім'ї - розвиток дітей, їх навчання коштує грошей і чималих. У такій ситуації й діти можуть відчувати провину через те, що батьки змушені надмірно напружуватися. Можливо, це одна з причин приховування дітьми своїх здібностей. Трапляється, що батьки бачать обдарованість там, де її немає. Особливо, коли вони самі талановиті в якій-небудь сфері. Вони очікують від дитини обдарованості й бачать бажане. Прес батьківських очіку­вань - надмірний тягар для дитини. Відома фраза про те, що обдарована дитина обдарована в усьому, - неточна. І стосовно дітей, мабуть, неправильна. Непропорціональність у розвитку - істотна проблема для обдарованих дітей. Явні чи видатні здібності можуть виявлятися в якійсь одній сфері (наприклад, у математиці), водночас розвиток іншої сфери (наприклад мовлення) може бути нижчим від норми. Обдарованість може виявлятися в позашкільній діяльності, а в школі така дитина буває «середнячком», а то й нижче «середнячка». Обдаровані діти виявляють надмірну наполегливість у бажанні отримати результат. Висока захопленість справою, яка вдається, швидко може призвести до завищених особистісних стандартів і внутрішньої невдоволеності: бути у всьому досконалим - неможливо. Хоча, з іншого боку, це може бути варіантом «мук творчості». Всі ці переживання можуть посилитись, якщо очікування дорослих, особливо батьків, надто великі. Можливо, дитина сприйматиме себе як невдаху, тобто є вірогідність формування заниженої самооцінки, тоді як завищено рівні домагань і об'єктивно хороших результатів діяльності. Оцінне ставлення до дитини не корисне всім дітям, але для обдарованих дітей таке ставлення особливо небезпечне. «У мене нічого не виходить», «Я ні на що не здатний» - такі думки доволі часто з'являються в об'єктивно цілком успішних дітей. Цінність будь-яких успіхів та досягнень тут витіснено, беззаперечно, бо така дитина бачить себе вимогливим батьківським оком.[19;c.278]

    Ряд проблем виникає через те, що батьківська опіка часто виявляється в надмірному заохоченні дитини до якоїсь однієї сфери, наносячи шкоду іншим. Тоді дитина швидко починає розуміти, що в ній особливо цінують батьки. І може розвиватись однобоко, засвоївши, що перемогти, стати кращим, першим - це єдиний спосіб заслужити максимум батьківської уваги. Гіпертрофована увага до якоїсь однієї здібності дитини впливає й на її самосприймання, на формування Я-концепції. Наслідком такого ставлення:

а) талант може бути «заритий у землю»;

б) розвивається невротичне бажання завжди бути першим;

в) непомірні  батьківські амбіції можуть викликати  високий рівень агресивності та ворожості  дітей.

    Тому  потрібно прагнути того, щоб батьки  та педагоги зрозуміли: особистість  цілісна і цінна саме у цілісності, усвідомлення дитиною своєї унікальності, унікальності будь-якої іншої людини допоможе їй «перемагати так, щоб інші теж вигравали». Тим самим можна уникнути невротичних тенденцій.

Висновки до ІІ розділу

Як бачимо робота педагога з обдарованими учнями – це процес, який вимагає від адміністрації навчального закладу системного підходу, тобто певних організаційних змін. Зокрема, визначення групи вчителів, проведення діагностики учнів і психологічного супроводу обдарованої дитини.

    Тільки  мудрий педагог, який знає і  розуміє психологічні особливості  обдарованих дітей, здатний підтримати  їх, не відбити бажання до  навчання, не принижувати гідності свого  вихованця.

   Основними  принципами роботи з обдарованими  учнями є: гуманізм, демократизм, природовідповідність, системність, принцип розливального навчання, єдність інтелектуального, морального, фізичного та естетичного розвитку, культуровідповідність.

   Функції  соціального педагога , що працює  з обдарованими дітьми : виявлення,  навчання і розвиток обдарованих дітей; психолого-педагогічний супровід і підтримка авторських і інноваційних навчальних програм освітніх технологій,що застосовується в роботі з обдарованими дітьми; участь у проектуванні і реалізації освітнього середовища, яке сприяє розкриття творчих здібностей учнів;вивчення вікових та індивідуальних особливостей обдарованої дитини; використання позашкільного освітнього середовища для навчання й розвитку обдарованих дітей; проведення діагностики і розкриття причин появи тих або інших соціальних або психологічних перепон розвитку обдарованої особистості;розробка педагогічних рекомендацій, які сприяють оптимальному навчанню й розвитку обдарованої дитини.

     Найчастіше  використовують такі форми навчання  обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).

РОЗДІЛ III

АНАЛІЗ  ОБДАРОВАНОСТІ ПІДЛІТКІВ В ЗОШ № 1 М. КРЕМЕНЦЯ

З метою виявлення обдарованості учнів нами було проведено дослідження до якого залучено учнів 7 класу Кременецької ЗОШ №1, був обраний традиційний підхід, розроблено запитання які допомогли виявити обдарованих підлітків. Процес виявлення обдарованості здійснювався поетапно.