Обдарованість як соціально педагогічна категорія!

    Середовище, в якому обдарована дитина  розвивається успішно, має передбачати   такі умови: 

  - Постійне  спілкування з батьками, зумовлене  з раннього віку. Дитину, слід оточувати увагою. Важливо, щоб вона відчувала себе потрібною, бажаною і улюбленою. Кожне питання, яке задає нам маленька особистість, не повинне лишитися без уваги.

-  Наявність  книг, різноманітних посібників  і наочних матеріалів. Дитина  вивчає розглядає книги тому, чим раніше ми дамо дитині книгу в руки, тим швидше вона полюбить  її.

-  Дитина  господар свого середовища, вона  вибудовує план свого розвитку  практично самостійно, при цьому  дитина потребує підтримки і  стимулюючого ефекту з боку  дорослого. Педагоги, які працюють з обдарованою особистістю, повинні враховувати її індивідуальні особливості. Це індивідуальні особливості у швидкості і глибині засвоєння матеріалу, який вивчається, враховується також коло її інтересів.

  - Постійна  кваліфікована допомога (педагогічний і психологічний супровід, який непросто забезпечити на належному рівні). Кожний крок у виховання обдарованої дитини – велика відповідальність, яку батьки вимушені брати на себе. І навіть якщо є впевненість у правильності вибору або прийнятого рішення, без професійної допомоги важко зорієнтуватися в лабіринті проблемних ситуацій, і порада спеціаліста просто необхідна. Хороший психолог, як і хороший лікар, допомагає навіть самою своєю присутністю, усвідомлення того, що є людина, яка може надати кваліфіковану допомогу у випадку труднощів, які виникатимуть при вихованні обдарованої особистості.

- Розуміння  важливості і доцільності того, що дитина робить. Чим більш  розвинута особистість, тим частіше  вона буде відмовлятися виконувати  безглузду (на її думку) роботу. Кожне завдання, яке отримує дитина, має бути аргументованим. Обдарована  дитина абсолютно не може виконувати роботу, яку вважає непотрібною переписування вправи з книжки в зошит, вивчення напам’ять вірша, який їй не подобається. Але треба навчити дитину усвідомлювати, що є робота, яку потрібно виконати, при чому слід пояснити чому саме її треба виконати і для чого.

- Оптимальне  співвідношення обсягів самостійної  роботи і примушування. Керівництво  процесом навчання відбувається  непомітно, в дитини складається  враження, що вона займається  абсолютно самостійно, але контроль  за термінами якістю виконання все – таки треба здійснювати [ 1;c.25-26]

    Позашкільна  діяльність сьогодні розглядається  як одна з головних ланок  безперервної освіти в системі  виховання всебічно розвиненої  особистості, найповнішого розкриття  її задатків і нахилів, створення умов для розвитку й підтримання талантів та обдарувань у галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Забезпечення при цьому можливостей щодо вибору діяльності, до якої дитина проявляє зацікавленість, створює необхідні передумови для прояву її природних здібностей.

    Відомо, що у позакласній діяльності  особливо яскраво розкриваються  природні потреби молодших школярів, зокрема, в активній діяльності  та самоствердженні. Позакласна  діяльність дає змогу дітям  виступати в нових соціальних  амплуа, займати ролі, які відрізняються від ролі учня, тобто це особлива сфера, де школярі можуть задовольняти особистісні потреби в самоперевірці, самооцінюванні власного “Я”. Це, так би мовити, зона активного спілкування, в якій задовольняються потреби в контактах. Вільний час – умова для розширення світогляду школярів, для самостійного творчого пошуку в будь-якій галузі, для поглиблення емоційного сприйняття сучасного життя.

    Широка  мережа позашкільних закладів  дає змогу дітям задовольняти  потреби в додатковій освіті  в змістовному дозвіллі. Розвивати творчі здібності. До цієї мережі входять дитячі сектори і відділи Будинків та Палаців культури, дитячі мережі та парки, Палаци дитячої та юнацької творчості, центри наукової творчості, науково-творчі та навчально-дослідницькі творчості, центри туризму та краєзнавства, центри естетичного виховання, станції та клуби юних натуралістів, Малі академії наук.[21;c.32]

    У  позашкільній діяльності дитина  не просто відтворює те, що  засвоює. Завдяки своїй унікальності  і неповторності, вона розвиває, доповнює знання та навички, вдосконалює їх. Саме в цьому полягає закон творчої поведінки і поведінка методики позашкільного педагогічного процесу, яка будується на обов’язковому заохочені різнобічного творчого самовиявлення молодшого школяра, багатстві вражень, створенні оптимальних особистісних стосунків, котрі є джерелом продуктивної творчої діяльності дитячої спільності. Тому принципове значення має розгляд позашкільного педагогічного процесу як цілісної системи безперервної освіти, формування її у специфічних умовах життєдіяльності – у сфері дозвілля.

    Найхарактернішими  особливостями цієї сфери є  невимушене, неформальне спілкування  і самовираження, вільний вибір  форм і засобів діяльності, використання  їх на свій розсуд, керуючись  внутрішніми мотивами.

    Крім  того, сама організація дітей,  їхньої діяльності у позашкільному  закладі досить різноманітна. Уся  позашкільна виховна робота спрямована  на розвиток творчої особистості,  її ініціативи з урахуванням  потреб і здібностей. Внаслідок  саме такої організації діяльності дітей у позашкільних закладах виникає можливість зацікавити їх творчістю, спонукати їхнє прагнення щодо набуття необхідних прийомів та засобів, які визначають нестандартність, оригінальність.[22;c.25]

    Система  позашкільного виховання покликана забезпечити кожній дитині можливість у вільний час всебічно розвинути власні творчі здібності. Однак, в сучасних умовах ще не завжди педагогічний процес у позашкільних закладах спрямований на виховання всебічно розвиненої особистості з урахуванням її духовно-творчого потенціалу.

    Позашкільні  установи мають яскраво виражену  специфіку впливу на особистість  дитини. Передусім, це добровільність  і право вибору занять, різноманітність  і альтернативність спілкування  як з однолітками, так і з  педагогами, керівниками гуртків та секцій, диференційованість за інтересами та захопленнями, унікальні можливості щодо інтелектуального та творчого становлення особистості. Незважаючи на те, що позашкільні заклади є складовою державно-суспільної освіти та виховання дитини, вони мають певну автономію і становлять самостійну систему виховання, навчання та освіти молодших школярів у вільний час.

    У  ряді досліджень доведено, що  у позашкільних закладах створені  найбільш сприятливі умови щодо  розвитку творчого потенціалу  особистості, її задатків та здібностей. Зокрема, як зазначає Т. Сущенко, виховний потенціал позашкільного закладу зумовлений такими факторами і обставинами:

• особливі відносини, які найкращім чином залучають кожну дитину до активної перетворюючої діяльності;
• гарантія і забезпечення можливості практичного здійснення розвитку творчих інтересів і здібностей;
• вільний вибір будь-якого виду діяльності;

наявність технологій виховання всебічно розвиненої гармонійної  особистості, створення такого типу відносин, за якими сама особистість прагне максимальної реалізації сил і здібностей.[24;c.48]

   У понятті творчість дітей значимою є точка зору М.Д. Левітова, який вважає, що стосовно до молодших школярів, під творчістю слід розуміти таку діяльність, внаслідок якої здійснюється чогось нового, оригінального, що відображає індивідуальну спрямованість. Таким чином, творчі здібності молодших школярів ми розглядаємо як сукупність властивостей і якостей особистості, які дозволяють здійснювати пошук, використовуючи при цьому нестандартні засоби, здогадку розв'язувати інтелектуальні проблеми з установкою на відкриття нового, невідомого для себе. До того ж, здібності до творчості – універсальна здібність особистості. Універсальність її полягає в тому, що сформовані її компоненти в будь-якому виді творчості, наприклад, художньому, ігровому тощо, можуть проявлятися й здобувати свій подальший розвиток в інших видах творчої діяльності.

  Отже, виконання такого роду завдань дозволить розвити творчий підхід, самостійно приймати рішення в використанні того або іншого прийому чи засобу тощо, тобто у школярів поступово виробляється творчий стиль діяльності, здійснюється розвиток уяви, здатність втілювати свої задуми в реальність.[26;c.5]

    Навчально-виховний  процес слід насичувати такою  творчою діяльністю, яка б сприяла повному задоволенню і розвитку пізнавальних можливостей молодших школярів, надавала їм максимальну свободу для творчого просування, побудувала прагнення цікаво провести дозвілля, тобто він повинен передбачати органічне поєднання професійної діяльності організаторів позашкільного виховання з творчими намірами і діями дітей в єдиному пізнавально-творчому процесі. Переживання успіху, в той же час, викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, більш чіткого усвідомлення загальної і часткової цілі. Внаслідок цього з'являється свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самоаналізу, набуття відповідних вмінь та навичок щодо творчого розв'язання проблем, не зупинятися на півдорозі, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчих здібностей особистості.

    Для  більш раціонального здійснення  роботи щодо розвитку творчого  потенціалу особистості у позашкільних закладах, слід спиратися на досягнення сучасної психологічної науки. Як зазначає академік В. Маляко, саме розвиток творчої особистості можливий лише за умови, коли буде забезпечена «психолізація» всього навчально-виховного процесу, тобто коли будуть створені умови для реалізації творчого потенціалу кожної особистості. Важливо допомогти молодшому школяреві пізнати себе, свої здібності, нахили. І саме впровадження ідей гуманізації в практичну діяльність позашкільних закладів з орієнтацією на творчу обдарованість дитини – основний шлях вирішення цього питання. Тому поряд із формуванням національної самосвідомості, оволодінням дітьми засобами рідної мови, історії, культури, мистецтва, народних традицій і звичаїв у центр уваги педагогічних працівників позашкільних закладів повинна бути поставлена проблема розвитку творчої особистості, своєчасного виявлення обдарованих дітей шляхом ранньої і поетапної діагностики, використання стимулюючих засобів щодо розвитку їхніх творчих потенційних можливостей.

    Ефективність роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні таких психологи-педагогічних умов:

- коли створюється  емоційна, доброзичлива атмосфера  у процесі виконання учнями  будь-яких творчих завдань;

- коли організація  діяльності учнів з розв'язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо;

- коли вирішення  творчих завдань пробуджує в  кожного школяра дослідницьку  активність, поглиблює інтерес до  творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення поставленої мети.[15;c.3]

Важливим  показником, який свідчить про те, що учень виявляє творче ставлення до виконання завдань, є наявність усвідомленого спонукання до творчості, потяг суб'єкта до оволодіння знаннями, вміннями та навичками, які сприяють ефективному здійсненню творчого пошуку. Під усвідомленістю ми розуміємо поняття особистістю значущості творчості у процесі життєдіяльності, наявність потреби займатися творчою діяльністю.

   Наступним показником, який показує, що особистості притаманне творче ставлення до виконання будь-якого завдання, є її спрямованість, бо вона, як доведено в ряді досліджень, детермінує поведінку учнів, є мотиваційним ядром особистості. Тому, саме визначення даного показника дозволить виявити, наскільки глибинною є ступінь даної спрямованості.

    Про  сутність розвитку творчості  у дітей свідчить також яскраве  виражене бажання займатися творчістю  (активно-вольові дії, спрямовані  на досягнення мети: творчий пошук  прийомів і засобів неординарного вирішення проблемних ситуацій, які виникають у процесі діяльності).

    І  нарешті, ще один показник –  емоційна забарвленість процесу  творчого пошук при розв'язанні  різних творчих проблем, наявність позитивних емоцій при досягненні кінцевої мети, відчуття впевненості в собі, у своїх можливостях і здатність знайти вихід з проблемних ситуацій.[17;c.8]

    Формування  в дітей глибоких і стійких  інтересів до творчої діяльності  є однією з основних передумов  не лише становлення, а й  розвитку творчої особистості.

    Причому,  успішна діяльність, яка пов'язана  з інтересом, створює неначе  «зону ближчого розвитку», зону  підвищеної сенситивності для  всіх впливів, котрі сприяють  розвитку творчої особистості.  тобто інтерес завжди викликає  позитивне ставлення до відповідної галузі пізнання і тим самим створює передумови для оволодіння предметом інтересу, причому, спочатку виникає ситуативний, епізодичний інтерес, який при створенні умов завжди перетворюється в стійкий інтерес до певної сфери діяльності. У процесі перетворення ситуативного інтересу в особистісний емоційно-пізнавальне ставлення перетворюється в емоційно-пізнавальну спрямованість, тобто психологічну природу інтересу складає нерозривний комплекс важливих для особистості процесів (інтелектуальних, емоційних та вольових).