Нестандартні уроки як засіб підвищення якості знань учнів на уроках математики

Систематичність знань – усвідомлення структури знань, їх ієрархію, послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших.

Міцність знань – тривалість збереження їх у пам’яті, відтворення їх в відповідних ситуаціях.

Системність знань – осмислення учнем місця знання в структурі наукової теорії. 

Оперативність знань – вміння користуватися знаннями в необхідних ситуаціях.

Конкретність знань – вміння розкласти знання на елементи.

Узагальненість знань – вміння виразити конкретне знання в узагальненій формі [24, c. 23].

Тож, якість засвоєних учнем знань створює передумови для повноцінної діяльності в сфері матеріальної і духовної культури. Від якості знань, якими загальноосвітня школа озброює учнів, залежить, наскільки успішно її випускники зможуть надалі оволодівати професійними уміннями і трудовими навичками, орієнтуватися в складних питаннях суспільного життя.

У роботах з методики навчання якість знань характеризується як різноманітні особливості засвоєння  учнями змісту навчального предмету. Встановлення цих особливостей називають якісним аналізом знань. Описуючи їх, говорять про якісні відмінності результатів навчальної діяльності  або про якісні зрушення в засвоєнні досліджуваного предмету.

При аналізі змісту освіти і видів знань, якщо мова йде про  основні програмні знання, І. Я. Лернер виділяє сукупність якостей, які знання набувають поступово, не одночасно і не відразу, стаючи повноцінними        [7, c. 20].

Т.І. Шамова і Т.М. Давиденко  в роботі [25, c. 9-10] поняття «якість знань» визначають як сукупність властивостей знань, яка характеризує лише навчальний процес, а не розвиток особистості в цілому.

Таким чином, під якістю знань розуміють і загальну характеристику результатів навчання, і окремі, найбільш істотні властивості результатів навчання, і особливості засвоєння змісту освіти.

Таке широке тлумачення поняття  «якість знань» у педагогічній науці  свідчать про ревний емпіризм у розробці проблеми опису результатів навчання. Водночас кожне з цих тлумачень відбиває якусь реальну сторону даного поняття. Тому, якість знань – це набір характеристик знань учнів     [7, c. 20].

1.2. Нетандартні уроки як засіб підвищення якості знань учнів

Взагалі, урок – це основна форма організації навчання, логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів [5, с. 253].

Сьогодні вчителі найчастіше використовують нестандартні уроки, що характеризуються рядом ознак:

1. центр ваги цільової настанови уроку переміщується на особистість учня. Навчальний предмет розглядається як засіб розвитку особистості учня;
2. особистісне сприйняття учнями завдань, що становляться і використовуються в ході уроку;
3. пізнавальна діяльність базується на принципах педагогічної взаємодії, співробітництва і співтворчості;
4. змістовний бік нестандартних уроків обов’язково припускає актуальність і новизну, цікавість, емоційність, порівняння й аналогії, ефект парадоксальності й розкриття значущості матеріалу для школярів;
5. розділ функцій між учителем та учнями;
6. особливості нестандартних уроків полягають у створенні групового ефекту, але за активної позиції кожного учня;
7. на нестандартних уроках використовується лише та інформація, що співвідносяться з можливостями і здібностями кожного учня.
8. емоційне тло уроку характеризується налаштуванням учителя на педагогічну взаємодію і співробітництво з учнями, урок спрямований на формування позитивних емоцій у відносинах «учитель – учень»  [1, c. 152].

Особливість нестандартних уроків полягає в структурованому змісті і формі, які викликали б інтерес в учнів, сприяли їх оптимальному розвитку і вихованню. До нестандартних уроків належать:

1. Уроки змістовної спрямованості.  Їх основним компонентом є  взаємини між учнями, засновані  на змісті програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції;

2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об'єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.

3. Уроки міжпредметні. Мета  їх — «спресувати» споріднений  матеріал кількох предметів.

4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

5. Уроки суспільного огляду  знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб'єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці чверті, семестру, року.

6. Уроки комунікативної  спрямованості (уроки-усні журнали,  уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути,  уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору.

7. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі,  уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

8. Уроки-подорожування, уроки-дослідження  (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні  дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

9. Уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.

10. Уроки-ділові, рольові  ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки — «Слідство ведуть знавці»,  уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.

11. Уроки драматизації (драматична  гра, драматизація розповіді,  імпровізована робота у пантомімі,  тіньові п'єси, п'єси з ляльками  і маріонетками, усі види непідготовленої  драми — діяльність, де неформальна  драма створюється самими учасниками  гри). Спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв'язки з літератури, історії, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення драматизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.

12. Уроки-психотренінги. Спрямовані  на розвиток і корекцію дитячої  психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної  сфери), виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості.  Використовують їх при навчанні  дітей різного віку. Психотренінги  загострюють сприйняття, поліпшують  розумову діяльність. Навчання прийомів  самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють  психокорекції особистості [5].

Розглянемо детальніше певні  нестандартні уроки.

Урок-суд. Це форма співпраці використовується для вивчення протилежних поглядів у формі справжнього суду. Така форма уроку сприяє активності всіх учнів класу, різноаспектному вивченню позицій. Дуже важливо в процесі проведення такого уроку не допустити однобічної, звинувачувальної версії. А щоб урок не перетворився на банальну виставу, де учні просто відбувають свій номер, необхідно поставити завдання, які учні повинні виконати до кінця уроку [13, с. 10].

Цікавою формою під час проведення нестандартних уроків є теле- і радіопередачі, що відтворюють відомі популярні телевізійні програми. Такі уроки сприяють формуванню в учнів уміння аналізувати й узагальнювати матеріал [13, с. 15].

Урок – вікторина. Термін «вікторина» визначається, як гра, що являє собою ряд питань із різних галузей людської діяльності, які потребують відповідей в усній чи письмовій формі. Оскільки вікторина – це різновид гри, то діти залюбки стають її учасниками.

Урок-вікторина має характер змагання, що також повинно впливати на побудову запитань. Для активнішого  змагання запитання вікторини слід формувати чітко, конкретно, без  зайвих слів. Такий урок слід використовувати, як підсумок до певного розділу [10, с. 30].

Урок типу КВК. Це своєрідна гра-змагання  команд веселих та кмітливих, що розгортається на уроці. Безперечно, що урок, повний емоцій, на довший час збережеться у пам’яті учнів. До того ж, він сприяє засвоєнню знань, розвиває активність, спостережливість, дотепність.

Перш за все треба організувати, як мінімум дві команди, які братимуть участь у КВК. Команди повинні знайти собі цікаві назви та обрати капітанів. Важливим моментом уроку – КВК є наявність журі, яке оцінюватиме гру команд. Склад журі може бути різноманітним, включаючи вчителя-класовода, старшокласників, а також запрошених представників адміністрації школи, батьків.

Тему варто вибирати таку, що її учні добре засвоїли на попередніх уроках. Іноді темою уроку – КВК може бути частина будь-якого розділу.

Урок-конференція. Уроку передує обов’язкова самостійна підготовка учнів. Окремі з них за дорученням учителя вивчають задане питання з наукової та художньої літератури, періодичних видань.

Таким чином, володіючи інформацією  з різних джерел, учитель разом з учнями будує урок-конференцію. Замість одноосібного викладання матеріалу відбувається обмін тими знаннями, які здобули учні. Кожну розповідь може супроводжувати показ таблиці, ілюстративний матеріал чи наочний посібник. Вчитель лише коригує, підсумовує і узагальнює.

Урок-подорож. При уявній подорожі може відбуватися все те, що супроводжує кожну справжню подорож – яскраві враження, позитивні емоції, цікаві зустрічі. Учні сидять у класі за партами і одночасно вони подорожують за допомогою вказівок і порад вчителя. Тут учитель уже виступає в ролі капітана корабля, штурмана, ведучого і т.д., а школярі є мандрівниками, які слідуючи вказаному вчителем курсу, подорожують у просторі або часі. Юні мандрівники зустрічаються з новими явищами, спостерігають цікаві природні процеси, ознайомлюються з різноманітними живими організмами, роблять висновки та узагальнення [13, с. 11-14].

Тож, нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рамки вироблені і сформовані дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. В сучасних умовах особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними матеріалами. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям, нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення якості їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Крім цього такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Проте, нетрадиційних уроків величезна кількість, але далеко не всі вони відповідають уявленням про нестандартність в освіті, тому при підготовці до заняття слід ретельно добирати тип нестандартного уроку [20, с. 2].

1.3 Дидактичні умови підвищення якості знань учнів засобами нестандартних уроків