Музично-ритмічне виховання молодших школярів

Курсовая работа: Музично-ритмічне виховання молодших школярів

 

Зміст

 

 

Вступ

 

Розділ 1. Теоретичні основи розгляду проблеми художньо-естетичного виховання молодших школярів

 

1.1 Проблема  художньо-естетичного виховання  у філософській та педагогічній  науці 

 

1.2 Сутність  та особливості художньо-естетичного  виховання в молодшому шкільному  віці 

 

1.3 Шляхи  і засоби художньо-естетичного  виховання молодших школярів

 

Розділ 2. Музично-ритмічні вправи як засіб художньо-естетичного виховання школярів

 

2.1 Ритм  як основна складова музично-ритмічного виховання

 

2.2 Використання  музично-ритмічних вправ на уроках  музики в початкових класах  та позакласній виховній роботі

 

2.3 Експериментальна  робота в аспекті основної  проблематики дослідження та  аналіз результатів

 

Висновок

 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

 В час  зміни ідеалів, коли відбувається  стрімка переоцінка цінностей, найменш  стійкою стає моральна основа  зростаючого покоління. Тому сьогодні  особливо гостро постає проблема  виховання художньо-естетичної культури особистості. В останні роки спостерігається акцентування уваги на питання теорії і практики художньо-естетичного виховання як важливого засобу формування ставлення до дійсності, засобу морального і розумового виховання, тобто як засобу формування всебічно розвинутої, духовно багатої особистості

 

 В 60–80 роках  ХХ століття філософами, естетиками, педагогами, психологами, мистецтвознавцями  активно розроблялись загальні  питання теорії художньо-естетичного  виховання (Б. М. Теплов, І. А. Зязюн, Д. М. Джола, А. Б. Щербо, В. Шацька), питання естетичного виховання засобами дійсності і різних видів мистецтва (Д. Б. Кабалевський, Б. М. Неменський, В. О. Сухомлинський, О. Н. Рудницька), питання специфіки естетичного виховання молоді на різних вікових рівнях (А. Верем’єв, К. В. Гавриловець, М. А. Верб,). Ці напрацювання є основою і сьогоднішніх концепцій художньо-естетичного виховання.

 

 Розвивати  особистість та естетичну культуру, – відзначають багато письменників, педагогів, діячів культури (Д. Б. Кабалевський, А. С. Макаренко, Б. М. Неменський, В. А. Сухомлинський, К. Д. Ушинський), – особливо важливо в найбільш придатному для цього молодшому шкільному віці. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює в дитини особливі емоційні психічні стани, викликає безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам’ять, волю та інші психічні процеси.

 

 Метою  художньо-естетичного виховання  є наявність високого рівня  художньо-естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

 

 Під  художньо-естетичною культурою людини  розуміємо ціннісно-стрижневу, базову  якість особистості, яка дозволяє  спілкуватися з прекрасним і  брати активну участь в його  творенні. Сутність художньо-естетичної  культури людини полягає у здатності до естетичного сприйняття, переживання, усвідомленні і творчості.

 

 Аналіз  теорії і практики естетичного  виховання показує, що у становленні  художньо-естетичної культури людини  основну роль виконує взаємодія  трьох факторів: творчий фонд особистості, вплив соціокультурного середовища, цілеспрямована педагогічна корекція та стимуляція.

 

 Розвиток  загальних художньо-естетичних здібностей  відбувається звичайно, через вирішення  часткових завдань, а саме: через  розвиток художньо-естетичного ставлення до природи, поведінки, мистецтва, узагальнення того спільного в здібностях і навичках, що виникає при вирішенні цих завдань.

 

 Сьогодні  суспільство потребує виховання  людини, здатної до творчої самореалізації  та духовного самовдосконалення. Доктор філософських наук, естетик Є. М. Торшилова показує, що «пріоритет загальнолюдських цінностей пов’язаний із таким більш широким і більш універсальним, ніж ідеологія, розумінням людини і єдності людського роду, яке рівною мірою базується на біологічній, психофізіологічній і культурній єдності. В умовах естетичного розвитку й естетичного виховання, на відміну від інших форм виховання, задіяні всі ці рівні розвитку людини як представника роду» [80, с. 162].

 

 Людина  майбутнього повинна бути творцем, особистістю з розвиненим почуттям краси й активним творчим началом.

 

 Навчити  бачити прекрасне навколо себе, в оточуючій дійсності покликана  система художньо-естетичного виховання. У будь-якої системи є стрижень, основа, на яку вона спирається. Такою основою в системі художньо-естетичного виховання ми можемо вважати мистецтво: музику, архітектуру, скульптуру, живопис, танець, кіно, театр та інші види художньої творчості.

 

 Кожен  вид мистецтва специфічно впливає  на розвиток внутрішнього світу  людини. Музика в системі мистецтв займає особливе місце завдяки її безпосередньому комплексному впливу на людину. Спеціальні дослідження показали, що музика впливає і на психіку, і на фізіологію людини, вона може заспокоювати і збуджувати, викликати різноманітні емоції. В зв’язку з цим в системі художньо-естетичного виховання все більше утверджується теза про важливість музичного виховання особистості, його значення для розвитку загальних психічних якостей (мислення, уяви, уваги, пам’яті, волі), для виховання емоційної чутливості, душевної чуйності, морально-естетичних ідеалів особистості. М. Каган, проаналізувавши цілісність розвитку художньої культури зазначає: «Музыка будет играть все большую роль как в художественной культуре, так и за ее пределами, ибо дальнейшее возрастание роли в человеческой жизни науки, абстрактного мышления, познания законов бытия будет порождать все более острую потребность в уравновешивании этого направления человеческого развития активизацией его эмоциональной сферы, его духовных чувств, его способности не только мыслить, но и переживать...» [29, с. 66].

 

 В художньо-естетичному  розвитку дітей центральною є  здатність до сприйняття мистецького  твору й самостійного створення  виразного образу, що відзначається  оригінальністю, варіативністю, гнучкістю, рухливістю… Ці показники стосуються як кінцевого продукту, так і характеру процесу діяльності, з урахуванням індивідуальних особливостей і вікових можливостей дітей.

 

 Художня  діяльність – специфічна за  своїм змістом і формами вираження  активність, спрямована на естетичне опанування світу за допомогою мистецтва.

 

 Художня  діяльність – провідний спосіб  естетичного виховання, основний  засіб художнього розвитку дітей  із раннього віку. Отже, художня  діяльність виступає як змістовна  основа художньо-естетичного ставлення дитини, є системою специфічних (художніх) дій, спрямованих на сприйняття, пізнання та створення художнього образу (естетичного об’єкта) з метою художньо-естетичного опанування світу.

 

 Л. С. Виготський  зазаначає: «Повнота і точність  образів сприйняття залежать від опанування дітьми виразних засобів та естетичних еталонів, які дитина привласнює так само, як усю духовну культуру, і від рівня володіння операціями щодо співвіднесення їх із властивостями художнього об’єкта» [17, с. 76].

 

 Сучасний  погляд на художньо-естетичне виховання дитини передбачає єдність формування естетичного ставлення до світу й художнього розвитку засобами різних видів мистецтва в творчій діяльності.

 

 Розгляду  проблем музично-естетичного виховання, впливу музичного мистецтва на розвиток духовного світу особистості присвячена значна кількість праць в різних галузях – в педагогіці, естетиці, музикознавстві. Серед авторів, що аналізують питання музично-естетичного виховання в плані теоретико-методологічного обґрунтування взаємозв’язку музично-естетичного розвитку з загально-естетичним та загальнокультурним, назвемо А. Сохора, Г. Головинського, В. Матоніса, Р. Тельчарову, М. Князеву, О. Лобанову, Е. Бодіну [8, 19, 31, 43, 48, 71, 78,]. В науковій літературі ставиться питання про необхідність удосконалення і посилення організованого музичного впливу на особистість школяра. Спектр можливих напрямків аналізу процесів музично-естетичного виховання особистості не вичерпаний і надає широкі можливості для досліджень.

 

 Тому  темою нашого дослідження є: використання музично-ритмічних вправ в процесі художньо-естетичного виховання молодших школярів.

 

 Об’єктом  дослідження – процес художньо-естетичного  виховання молодших школярів.

 

 Предмет  – музично-ритмічні вправи як  засіб художньо-естетичного виховання молодших школярів.

 

 Проблемою  нашого дослідження є: підвищення  ефективності художньо-естетичного  виховання молодших школярів  шляхом використання технології, що базується на музично-ритмічних  вправах.

 

 Метою  дослідження є спроба розробити (на основі існуючих) технологію, що базується на музично-ритмічних вправах, яка забезпечить ефективність засвоєння музичних знань і активізацію художньо-естетичного виховання.

 

 При  розробці методики дослідження  були визначені його гіпотеза, завдання, методи і прийоми.

 

 В ході  роботи над теоретичною частиною  була сформульована наступна  гіпотеза: на уроках музики в  початкових класах основна увага  приділяється співу, слуханню музики, і мало використовуються музично-ритмічні  вправи, рухи та гра на музичних  інструментах. Діти позбавлені тих видів музичної діяльності, які властивими тільки їм засобами, активізують процес музичного розвитку дітей. Таким чином, ми передбачаємо, що використання спеціальної технології, що базується на музично-ритмічних вправах, суттєво впливатиме на підвищення ефективності художньо-естетичного виховання, допоможе задовольнити художньо-естетичні потреби молодших школярів.

 

 Виходячи  з гіпотези, ми висунули такі  завдання: виявити інтерес молодших  школярів до мистецтва, розробити  систему музично-ритмічних вправ, перевірити ефективність використання музично-ритмічних вправ для художньо-естетичного розвитку школярів.

 

 Для  вирішення поставлених завдань  були використані наступні методи  дослідження:

 

 теоретичний  – вивчення і аналіз відповідної  наукової літератури по проблемі;

 

 соціолого-педагогічний  – анкетування, бесіда;

 

 експериментальний  – проведення педагогічного експерименту  щодо підвищення ефективності  художньо-естетичного виховання  молодших школярів шляхом систематичного  використання музично-ритмічних вправ.

 

 Відповідно  до завдань дослідження здійснювались  його основні етапи.

 

 І етап  – констатувальний. Вивчено і  проаналізовано літературу з  проблеми дослідження, проведено  анкетування учнів початкових  класів садка-школи «Веселка»  м. Львова.

 

 ІІ етап  – формувальний. Експериментальна  перевірка ефективності цілеспрямованого  використання на уроках музики  музично-ритмічних вправ.

 

 ІІІ  етап – підсумковий. Вивчено та  узагальнено результати експериментальної  роботи.

 

 Науково-практичне  значення роботи полягає в тому, що розроблена нами технологія може бути використана або взята за основу вчителями початкових класів та вихователями, музичними керівниками дошкільних закладів в процесі художньо-естетичного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

 

 Педагогічний  експеримент проводився в 1 і 4 класах  садка-школи «Веселка» м. Львова. В експерименті брали участь 43 учні.

 

 Дипломна  робота обсягом 76 ст. складається  з вступу, двох розділів, висновків, бібліографії та додатків.

 

 

1 Розділ. Теоретичні  основи розгляду проблеми художньо-естетичного  виховання молодших школярів

 

 

1.1 Проблема  художньо-естетичного виховання  у філософській та педагогічній  науці

 

 

 Сутність  виховання полягає у впливі  на розвиток особистості. Естетичне  відношення як людський спосіб життєдіяльності повністю, в усьому своєму об'ємі є предметом художнього виховання. Виховання виявляє природні здібності людини, створює умови для їх реалізації і, спираючись на них, формує систему здібностей до творчої діяльності, намагається розвинути її до рівня, що забезпечує необхідне суспільству художнє ставлення до світу. Дослідники теорії і методики естетичного виховання школярів Д. Джола та А. Щербо вважають, що сутність естетичного виховання – це цілеспрямоване формування і розвиток підходу людини до світу з потребою в удосконаленні, прилучення її до споживання і творення цінностей художньої культури суспільства. «Саме цих об’єктивних потреб іде соціальний запит, замовлення вихованню формувати особистість, здатну жити цими художніми цінностями. Уявлення про таку особистість – ідеал як модель потрібних суспільству якостей - виступає метою художньо-естетичного виховання» [24, с. 17].

 

 Ще з  античних часів ідеал людини  філософи бачать у всебічності  й гармонійності її розвитку, тобто в здатності її до активної участі в усіх суспільних відносинах і в сумарності розвитку цих здібностей. Цим пояснюється обов'язкова в будь-якому суспільстві структура ідеалу, структура, в якій існує і розвивається «людськість», гуманістичність як родова сутність людей. Можливості всебічного розвитку гуманістичної сутності в кожну епоху своєрідні, залежать від особливостей економічних і політичних умов, суспільної організації виховання. Через це в кожному суспільстві ідеал конкретизується.

 

 Початковою  школою художньо-естетичного виховання була міфологія, міф, вважає Г. Г. Коломієць, був універсальним інструментом виховання. Тут в єдності виступає естетичне і космологічне (слово «космос» означає світ, красу, гармонію): прекрасна вселенська гармонія, і людське життя вливається в цю гармонію [34].

 

 Біблійна  міфологія ставить художньо-естетичне  виховання на другий план, поступаючись  місцем етичному.

 

 Традиції  естетичного виховання в античній  Греції були основані на епосі  і музично-спортивній культурі, яку  відобразив ідеал калогатії (людина прекрасна і добра) – виховання атлетикою і музикою. Думки про художньо-естетичне виховання, що поєднує естетичне, моральне та інтелектуальне ми знаходимо у Платона та Аристотеля. Художньо-естетичне виховання, на їхню думку, впливає на особистість і визначає її моральну свідомість, при цьому велика роль музики, як найважливішого засобу художньо-естетичного виховання.