Методи психолого-педагогічних досліджень

При традиційному плануванні міняється лише одна незалежна перемінна, при факторному – декілька. Достоїнством останнього є можливість оцінки взаємодії факторів - зміни характеру впливу однієї з перемінних у залежності від значення іншої. Для статистичної обробки результатів експерименту в цьому випадку застосовується дисперсійний аналіз. Якщо досліджувана область відносно невідома і система гіпотез відсутній, то говорять про пілотажний експеримент, результати якого можуть допомогти уточнити напрямок подальшого аналізу. Коли маються дві конкуруючі між собою гіпотези й експеримент дозволяє вибрати одну з них, говорять про вирішальний експеримент. Контрольний експеримент здійснюється з метою перевірки яких-небудь залежностей. Застосування експерименту, однак, наштовхується на принципові обмеження, зв'язані з неможливістю в ряді випадків здійснювати довільна зміна перемінних. Так, у диференціальній психології і психології особистості емпіричні залежності здебільшого мають статус кореляцій (тобто вероятностных і статистичних залежностей) і, як правило, не завжди дозволяють робити висновки про причинно-наслідкові зв'язки. Одні з труднощів застосування експерименту в психології полягає в тім, що дослідник найчастіше виявляється включеним у ситуацію спілкування з обстежуваною особою (випробуваним) і може мимоволі вплинути на його поводження. Особливу категорію методів психологічного дослідження і впливу утворять формуючі, або навчальні, експерименти. Вони дозволяють направленно формувати особливості таких психічних процесів, як сприйняття, увага, пам'ять, мислення.

Процедура експерименту складається в спрямованому створенні  або підборі таких умов, що забезпечують надійне виділення досліджуваного фактора, і в реєстрації змін, зв'язаних з його впливом.

Найчастіше в психолого-педагогічних експериментах мають справу з 2 групами: експериментальної, у яку включається досліджуваний фактор, і контрольної, у якій він відсутній.

Експериментатор за своїм  розсудом може видозмінювати умови  проведення досвіду і спостерігати наслідку такої зміни. Це, зокрема , дає можливість знаходити найбільше раціональні прийоми в навчально-виховній роботі з учнями. Наприклад, змінюючи умови завчання того або іншого навчального матеріалу, можна установити, при яких умовах запам'ятовування буде найбільш швидким, міцним і точним. Проводячи дослідження при однакових умовах з різними випробуваними, експериментатор може установити вікові й індивідуальні особливості протікання психічних процесів у кожного з них.[13; 223-226 c.]

Психолого-педагогічні  експерименти розрізняються:

• за формою проведення;
• кількості перемінних;
• цілям;
• характерові організації дослідження.

За формою проведення виділяють два основних види експерименту – лабораторний і природний.

Лабораторний експеримент  проводиться в спеціально організованих  штучних, умовах, покликаних забезпечити чистоту результатів. Для цього усуваються побічні впливи всіх одночасно відбуваються процесів. Лабораторний експеримент дозволяє за допомогою приладів, що реєструють, точно вимірити час протікання психічних процесів, наприклад швидкість реакції людини, швидкість формування навчальних, трудових навичок. Його застосовують у тих випадках, коли необхідно одержати точні і надійні показники при строго визначених умовах. Більш обмежене застосування має лабораторний експеримент при дослідженні проявів особистості, характеру. З одного боку, тут складний і багатогранний об'єкт дослідження, з іншого боку – відома штучність лабораторної ситуації представляє великих труднощів. Досліджуючи прояву особистості в штучно створених особливих умовах, у приватній, обмеженій ситуації, ми далеко не завжди маємо підстави укласти, що аналогічні прояви будуть характерні для цієї ж особистості в природних життєвих обставинах. Штучність експериментальної обстановки є істотним недоліком даного методу. Вона може спричинити порушення природного ходу досліджуваних процесів. Наприклад, запам'ятовуючи важливий і цікавий навчальний матеріал, у природних умовах учень досягає інших результатів, ніж коли йому пропонується в незвичайних умовах запам'ятати експериментальний матеріал, що безпосередньо не представляє для дитини інтересу. Тому лабораторний експеримент повинний бути ретельно організований і по можливості сполучитися з іншими, більш природними методиками. Дані лабораторного експерименту представляють в основному теоретичну цінність; висновки, зроблені на їхній підставі, можуть бути поширені на реальну життєву практику з відомими обмеженнями.[14; 119-121 c.]

Природний експеримент. Зазначені недоліки лабораторного  експерименту в деякій мері усуваються при організації природного експерименту. Уперше цей метод був запропонований у 1910 р. А.Ф. Лазурским на 1-м Усеросійському з'їзді по експериментальній педагогіці. Природний експеримент проводиться в звичайних умовах у рамках звичної для випробувані діяльності, наприклад, навчальних занять або гри. Найчастіше створена експериментатором ситуація може залишитися поза свідомістю випробуваних; у цьому випадку позитивним для дослідження фактором є повна природність їхнього поводження. В інших випадках (напр., при зміні методики викладання, шкільного устаткування, режиму дня і т.п. ) експериментальна ситуація створюється відкрито, таким чином, що самі випробувані робляться учасниками її створення. Таке дослідження вимагає особливо ретельного планування і підготовки. Його має сенс використовувати, коли дані треба одержати в гранично короткий термін і без перешкод для основної діяльності випробуваних. Істотний недолік природного експерименту - неминуча наявність неконтрольованих перешкод, тобто факторів, вплив яких не встановлено і не може бути кількісно обмірювано.

По кількості досліджуваних  перемінних розрізняють одномірний і багатомірний експерименти.

Одномірний експеримент  припускає виділення в дослідженні  однієї залежної й однієї незалежної перемінної. Він найчастіше реалізується в лабораторному експерименті.

Багатомірний експеримент. У природному експерименті затверджується ідея вивчення явищ не изолированно, а  в їхньому взаємозв'язку і взаємозалежності. Тому тут найчастіше реалізується багатомірний експеримент. Він вимагає одночасного виміру безлічі супутніх ознак, незалежність яких заздалегідь невідома. Аналіз зв'язків між безліччю досліджуваних ознак, виявлення структури цих зв'язків, її динаміки під впливом навчання і виховання є основною метою багатомірного експерименту.

Результати експериментального дослідження часто являють собою не виявлену закономірність, стійку залежність, а ряд більш-менш повно зафіксованих емпіричних фактів. Такі, наприклад, отримані в результаті експерименту опису ігрової діяльності дітей, експериментальні дані про вплив на яку-небудь діяльність такого фактора, як присутність інших людей і зв'язаний з цим мотив змагання. Ці дані, що носять часто описовий характер, не розкривають ще психологічного механізму явищ і представляють лише більш визначений матеріал, сужающий подальшу сферу пошуку. Тому результати експерименту в педагогіці і психології нерідко варто розглядати як проміжний матеріал і вихідну основу для подальшої дослідницької роботи.

Вивчення продуктів діяльності — метод дослідження, за якого використовують систему процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз і тлумачення продуктів діяльності людини.

Поєднує кілька дослідницьких  та аналітичних процедур, які розрізняють  за особливістю предмета пізнання. До таких процедур належать:

Аналіз особистих документів (листів, фотографій, щоденників, автобіографій, особових справ, зошитів). Дає матеріал для психодіагностики, дослідження життєвого шляху особистості, її ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості умінь та навичок.

Аналіз офіційних матеріалів групової, колективної та масової комунікації (записів розмов, дискусій, нарад, статутів, наказів, оголошень, розпоряджень, законів, правил, газет, радіо-, телепередач, реклами). Застосовується для вивчення соціальних процесів, явищ та їх впливу на особистість, стан навчально-виховної роботи в школі.

Аналіз продуктів діяльності (творчих, професійних, поведінкових, суспільних, самоорієнтованих тощо). Як метод психолого-педагогічного  дослідження широко використовується у дослідницькій, прикладній діяльності педагогів і психологів. Його ефективність залежить від уміння дослідника знаходити в документах навчально-виховного закладу та матеріалах діяльності вихованців головне, характерне, глибоко аналізувати їх, бачити за ними реальні факти й дії педагогів та учнів.[15; 207-208 c.]

3. Взаємозв’язок хореографії з методами психолого-педагогічного дослідження.

Хореографічна творчість  є одним із засобів всебічного розвитку особистості. Продуктивність художнього виховання дітей засобами хореографії зумовлена синтезуючим характером хореографії, яка об'єднує в собі музику, ритміку рухів. Саме хореографічне мистецтво успішно реалізує розвиток зорових, слухових і рухових форм чуттєвого і емоційного сприйняття світу, знімає розумову втому і дає додатковий імпульс для розумової діяльності.

Старші дошкільники  і молодші школярі (діти, які складають  групи початкового рівня навчання в дитячому хореографічному колективі), рухливі й імпульсивні від  природи, особливо мають потребу  в заняттях хореографії, однак в силу віку вони менш працьовиті, ніж діти середнього і старшого шкільного віку, менш зібрані, зосереджені і наполегливі, неуважні і легко відволікаються. Тому важливо знати і враховувати специфіку роботи з ними, щоб не тільки одержувати максимальний результат від занять, але і менше стомлювати дітей, сприяти розвитку їхнього здоров'я.

Для того, щоб з’ясувати про навики дитини і встановити чи проявляє вона інтерес до хореографії існують методи психолого-педагогічних досліджень такі, як: метод спостереження, анкетування, бесіда, інтерв’ю і тестування. Ці методи пов’язані з хореографією, за допомогою них можна дізнатися дуже багато цікавого про кожну дитину.

За допомогою метода спостереження можна побачити на скільки дитина пластична і рухлива! Вже в тім, як дитина рухається, жестикулює, діє і пластично реагує на дії інших, виявляються особливості її характеру, своєрідність особистості. Цей метод дослідження дає змогу побачити на скільки дитина володіє навичками хореографії (виворітністю, пластичністю, на скільки добре вміє грати на публіку і які навантаження вона може винести).

Отже, під спостереженням розуміється цілеспрямоване, організоване і певним чином фіксоване сприйняття досліджуваного об'єкта.

Метод бесіди допомагає  з’ясувати під час бесіди з дитиною її проблеми такі як: чому в неї не виходить той або інший рух, комбінація. Надає змогу допомогти їй, пояснити як потрібно зробити цей рух, щоб він вийшов. А також педагог взмозі вже підчас бесіди переконати дитину в тому, що все не безнадійно і в тому, що в неї все вийде з часом. Цей настрой допоможе кожному і надасть більше впевненості в собі і в своїх силах! Метод бесіди з дитиною на мою думку самий впливовий, як педагог подасть цю інформацію такі і будуть наслідки.

За допомогою анкетування і тестування можна дізнатися багато нового про смаки кожної дитини! Можна дізнатись на скільки любить вона займатися хореографією чи займається не по своїй волі, який має характер – це все, щоб педагог знав як до неї відноситись і чи потрібно взагалі старатись її чомусь навчити.

Метод експеременту допомагає  дізнатись на скільки дитина витривала, яке навантаження вона витримає. Це надасть змогу краще навчити!

 Заняття хореографією не лише вчить розуміти і створювати прекрасне, а й розвиває образне мислення, фантазію, творчу уяву. Хореографічна діяльність водночас сприяє фізичному розвиткові та здоров'ю вихованців, виховує красу рухів, пластичність тіла, правильність постави, гармонійність ходи, жестів, культуру поведінки.

Кожен з психолого-педагогічних методів взаємопов’язаний з хореографією! Вони надають змогу з’ясувати певні проблеми пов’язані з навчанням дітей хореографії!

Висновок

Неоціненне значення педагогічна психологія має для  теорії і практики навчання і виховання  підростаючих поколінь. Відомий вітчизняний педагог і психолог К. Д. Ушинський, звертаючись до вчителів і вихователів, закликав їх вивчати закономірності і закони тих психічних явищ, якими «мають намір керувати, діяти відповідно до цих законів».

Отже,  психологія вивчає факти, закономірності, а педагогіка - виховання, освіту і навчання. Завдяки цьому поєднуються ці дві науки, вони взаємопов'язані між собою, і доповнюють одна одну.

Сучасна педагогіка використовує такі методи педагогічних досліджень: педагогічне спостереження, бесіда, інтерв'ю, експеримент, вивчення продуктів діяльності, соціологічні методи, соціометричні методи, тестування тощо.

Методи тісно пов'язані  з завданням, тому що під методами розуміють шляхи та способи розв'язання завдань.

Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України потребують оволодіння конструктивними підходами, ефективними моделями, алгоритмами і продуктивними психолого-педагогічними технологіями пізнання, розвитку і вдосконалення творчого потенціалу особистості й соціальної групи в процесі виконання професійних функцій. Багатопланові питання професійної діяльності неможливо ефективно вирішувати без урахування психології колективу, його організаційної культури, індивідуальних особистостей співробітників, реальної системи соціально-психологічних характеристик, знання теоретичних засад організації педагогічного процесу, змісту навчання і виховання, всіх основних сторін професійної діяльності.[1; 121-122 c.]