Методи психолого-педагогічних досліджень

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний  педагогічний університет ім. А.С.Макаренка

 

 

Кафедра педагогічної творчості  та освітніх технологій

Факультет мистецтв

Криштопа Руслана Олександрівна

832 група

 

 

 

Тема: Методи психолого-педагогічного дослідження

 

Курсова робота з педагогіки

 

 

 

 

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент

Лобова Ольга Володимирівна

 

 

 

 

 

 

Суми – 2010

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………...

1. Історія виникнення педагогічної-психології. Зв'язок між психологією та педагогікою.………………………………………………………………………...

2. Основні методи психолого-педагогічного дослідження……………………

3. Взаємозв’язок хореографії з методами психолого-педагогічного дослідження………………………………………………………………………..

 

Висновок…………………………………………………………………………..

 

Список використаних джерел…………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Психологія, як наука вивчає факти, закономірності та механізми психіки.

Педагогіка - це наука, що охоплює питання виховання, освіти і навчання.

Сучасна педагогіка використовує такі методи педагогічних досліджень: педагогічне спостереження, бесіда, інтерв'ю, експеримент, вивчення продуктів діяльності, соціологічні методи, соціометричні методи, тестування тощо.

Актуальність  даної теми: у наш час зв'язок між психологією та педагогікою набуває особливого характеру. Фактично протягом багатьох років ці зв'язки були багато в чому пристосуванням психології до існуючої педагогіки і поверховим урахуванням педагогікою «готових даних» психології. Наприклад, завданням психології нерідко вважалося «психологічне обґрунтування» педагогічних методів і положень, їх удосконалення, а педагогіка часто виходила з деяких догматично витлумачених «психологічних формул» (зокрема, з твердження про те, що мислення студента, начебто, позбавлене абстракції, є тільки конкретним).

Дослідження останнього часу дозволяють по новому оцінити  можливості психології та її участь у  навчанні та вихованні студентів.

Перше завдання передбачає таку побудову психологічних досліджень, яка не стільки скеровувала б  на обґрунтування готового й усталеного, скільки випереджала б існуючу педагогічну практику, торуючи для неї нові шляхи, забезпечуючи широкий пошук нового у справі навчання й виховання.[1; 170-172 c.]

Друге завдання обумовлене вимогами, що їх пред'являє педагогіці науково-технічний прогрес. Кількість інформації, обов'язкової для засвоєння, зростає з великою швидкістю. Встановлено, що інформація швидко старіє і вимагає оновлення. Звідси випливає, що навчання, зорієнтоване головним чином на запам'ятовування і збереження матеріалу в пам'яті, тільки частково може задовольняти сучасні вимоги.

На перший план виступають проблеми формування якостей мислення, які дозволили б самостійно засвоювати постійно оновлювану інформацію, розвиток таких здібностей, які давали б  можливість іти в ногу з науково-технічним прогресом. Тому ця тема стає все актуальнішою для людей нашої планети!!!

Мета: застосування методів, які б відкривали різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу, іншого об'єкта виховання чи навчання.

Завдання даної роботи:

До основних завдань  педагогіки відносять:

• Визначення змісту навчання і виховання, виходячи із досягнень цивілізації і прийнятих загальнолюдських норм моралі;
• Дослідження і розробка теоретичних засад процесу навчання і виховання та їх практична реалізація;
• Виділення завдань;
• Розробка проблем виховання і підготовки висококваліфікованих фахівців для потреб народного господарства;
• Формування демократичного світогляду, почуття державності, виховання патріотизму і поваги до свого народу.

Основними завданнями психології є:

• Визначити загальні закономірності розвитку психіки в онтогенезі;
• Дати психологічну характеристику діяльності та особистості людини на кожному віковому етапі;
• З'ясувати психологічні механізми засвоєння людиною суспільного досвіду, систематизованого в основах науки, у моралі;
• Виявити психологічні основи формування особистості в процесі навчання й виховання, розкривши взаємозв'язок виховання і психологічного розвитку людини;
• Вивчити співвідношення між віковими та індивідуальними особливостями людей;
• Встановити психологічні причини відхилень у психічному розвиткові людей від загального напряму розвитку і розробити методи діагностики цих відхилень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Історія виникнення педагогічної-психології. Зв'язок між психологією та педагогікою.

Педагогічна психологія — це галузь психологічної науки, що вивчає психологічні закономірності навчання і виховання. Вона досліджує загальні питання психології оволодіння знаннями, уміннями і навичкам» в школі, керування процесом навчання (діяльністю вчителя) і учіння (діяльністю учня), формування пізнавальних процесів, встановлює надійні критерії розумового розвитку і визначає умови, за яких у про¬цесі навчання такий розвиток забезпечується; вивчає закономірності формування у школярів активного самостійного і творчого мислення, вивчає доступність навчального матеріалу та ефективність різних методів навчання, розробляє психологічні вимоги до підручників та навчальних посібників, засобів унаочнення і технічних засобів навчання. Крім того, педагогічна психологія вивчає питання, пов'язані з індивідуальними відмінностями в засвоєнні знань та індивідуальним підходом до учнів у процесі навчання. Педагогічна психологія вивчає також процес формування особистості учня, загальні закономірності та індивідуальні відмінності, вплив різних виховних заходів на її розвиток, досліджує взаємозв'язок відношень між учителем і учнями, між учнями в колективі та психологічні основи самовиховання, відхилення в поведінці учнів та їх причини. Педагогічна психологія вивчає особливості праці ї особистості вчителя як організатора навчально-виховного процесу, виділяючи якості, які забезпечують успіх його роботи, розглядає психологічні умови формування і розвитку педагогічних знань, умінь та навичок, розвитку педагогічних здібностей. Педагогічна психологія тісно пов'язана з віковою психологією, яка вивчає вікову динаміку та онтогенез (індивідуальний розвиток) психічних процесів та психічних властивостей особистості, що розвивається. Педагогічна і вікова психологія створюють нерозривну єдність: учень формується в процесі навчання і виховання, в той же час навчання і виховання не можуть розглядатись у відриві від віку вихованця, орієнтації на досягнутий ним рівень розвитку. Педагогічна психологія досліджує ті структурні зміни в психіці дитини, ті новоутворення, які виникають під впливом різних методів організації навчального і ви¬ховного процесів, ефективність тих методів і способів керування розумовою діяльністю учнів, які приводять до прогресивних в ній змін.       [4; 201-203 c.]

Педагогічна психологія розкриває співвідношення природних (спадкового і вродженого) і соціальних факторів розвитку людського індивіда, показує про¬відну роль в ньому навчання і виховання, з'ясовує вплив історично вироблених суспільних цінностей, надбань науки, техніки, культури, вироблених і закріплених норм поведінки у формуванні людини як соціальної істоти, як особистості, «носія і творця суспільних відносин». 
Предметом педагогічної психології є вивчення рушійних сил розвитку і рушійних сил активності особистості під впливом навчання і. виховання в процесі різних видів діяльності: дослідження закономірностей переходу від нижчих форм пізнавальної активності до вищих, самостійних творчих форм пізнання, а також формування емоційно-вольової сфери та індивідуально-типологічних особливостей підростаючої особистості під впливом навчально-виховних заходів. Впровадження в навчально-виховний процес нових методів і засобів навчання (комп'ютеризація, програмоване і проблемне навчання) показує, що педагогічна психологія сьогодні виконує функцію проектуючої науки. Проектування в педагогіці розглядається як особливий вид діяльності, що включає опис не лише системи дій, які виконує учень чи вчитель, а й передумов результатів цих дій. Проект у даному випадку виступає як крок у створенні того продукту, який виникає «на виході» процесу учіння. Тому психолого-педагогічні вимоги щодо створення продукту учіння можуть стати основою розробки технології процесу навчання, що включає проектування змісту навчання (навчальної програми), організації змісту навчання на різних його рівнях (діяльність вчителя), а також видів пізнавальної активності школярів і способів їх включення в процес функціонування навчальної ді¬яльності (діяльність учня).

Педагогічна психологія—  це наука, яка передбачає розробку педагогічних основ дальшого удосконалення процесу навчання і виховання учнів відповідно до здійснюваної перебудови змісту освіти, введення нових навчальних планів і програм, пошуків оптимальних методів навчання і виховання, що забезпечують максимальне врахування індивідуально-психологічних особливостей особистості, що формується. Свої завдання педагогічна психологія розв'язує у тісному взаємозв'язку з іншими науками про людину. Виходячи з діалектико-матеріалістичного розуміння природи психіки, як активного відображення людиною навколишньої дійсності в процесі її діяльності, психіка регулює і направляє цю діяльність, детермінує і спонукає пізнання реальності. Педагогічна психологія ґрунтується на історико-матеріалістичному вченні про походження і розвиток людської свідомості і самосвідомості, їх взаємозв'язку з розвитком   суспільства,   єдності   людської   психіки ї діяльності, в якій вона не лише виявляється, а й роз¬вивається і формується. Проблема становлення людської психіки розглядається у тісному взаємозв'язку з визначенням рушійних сил психічного розвитку, провідних факторів його формування, якими є спеціально організоване навчання і виховання. Педагогічна психологія розвивається у тісному зв'язку з загальною психологією, що досліджує структуру психічної діяльності людини, основні форми її прояву, розвитку та перебігу, вивчає становлення різноманітних властивостей людини та з'ясовує життєве значення психіки і допомагає на практиці нею оволодіти і цілеспрямовано формувати. Вона пояснює, під впливом яких виховних і навчальних заходів особистість стає суб'єктом пізнання, активним учасником суспільного життя. Взаємозв'язок педагогічної і загальної психології допомагає зрозуміти виникнення психіки як форми відображення дійсності, розкрити вплив навчання і виховання на психічний розвиток дітей різних вікових груп, залежність розвитку від методів, способів і прийомів навчального і виховного впливів. Особливо тісно педагогічна психологія змикається з віковою психологією, яка саме і досліджує закономірності психічного розвитку людини на різних етапах її онтогенетичного (індивідуального) життя. Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, які виникають з віком дитини в її психічній діяльності — в психічних процесах (відчуттях, сприйманнях, пам'яті, мисленні, мовленні, уяві, почуттях, волі) та психічних властивостях (здібностях, характері, темпе¬раменті) дошкільників, молодших школярів, підлітків та юнаків у різних видах діяльності — грі, навчанні, праці. Саме за тими прогресивними змінами в психічних явищах у дітей ми і судимо про роль навчання і виховання, про їх вплив і їх ефективність. При цьому педагогічна психологія проектує такі форми навчально-виховного процесу, які будуються на науково достовірних і найраціональніших концепціях психічного розвитку. [3; 145-147 c.]

Радянські психологи  виходять з того, що психічний розвиток індивіда, починаючи з перших днів його життя, відбувається в умовах навчання і виховання спочатку принагідного, а далі спеціально організованого. Звідси випливає тісний зв'язок педагогічної психології з педагогікою, що розробляє цілі, зміст, методи та форми навчання й виховання підростаючої особистості. Сьогодні педагогічна психологія не може досліджувати процес формування особистості без врахування досягнень і впливу кібернетики, введення комп'ютера в навчальний процес. Педагогічна психологія не може обійтись без даних і висновків цих наук, оскільки формування підростаючої особистості визначається використанням таких методів навчання і виховання, які відображають рівень соціального і технічного розвитку суспільства.

Оскільки розвиток людини є цілісний процес, який виявляється  у анатомо-фізіологічній, соціальній і психічній формах, то формування підростаючої особистості в навчанні і вихованні не може не враховувати рівня функціонування нервової системи, її анатомічних та фізіологічних особливостей. Тому педагогічна психологія синтезує знання вікової анатомії і фізіології, з педіатрії, психоневрології, фізіології вищої нервової діяльності, зокрема з дослідженням індивідуально-типологічних відмінностей у властивостях нервових процесів. Останнє є передумовою адекватної чи неадекватної реакції дитячого організму на застосування певних методів і форм навчання і виховання. Виховується дитяча особистість у колективі одноліток, в малих групах (сім'я, клас, спортивна команда, гурток), тому для педагогічної психології все більшого значення набуває її зв'язок з соціологією і соціальною психологією. Дошкільник, молодший школяр, підліток і юнак у всіх видах діяльності формується як особистість, тільки включаючись у життя таких груп, колективів, у суспільні і особистісні стосунки, виконуючи в них певні ролі і функції. Дані і висновки соціальної психології потрібні для з'ясування соціалізації людського індивіда як носія певних суспільних відносин на всіх стадіях його виховання і навчання. 
З'ясовуючи індивідуально-типологічні особливості становлення підростаючої особистості в умовах навчально-виховних впливів, педагогічна психологія використовує дані диференціальної психології та дефектології, що вивчають особливості психічного роз¬витку дітей з відхиленням в діяльності окремих аналізаторів чи центральної нервової системи в цілому. Визначаючи ті галузі знань, з яких складається теорія пізнання, В. І. Ленін виділив серед них історію розумового розвитку дитини, історію розумового розвитку тварин і загальну психологію, підкресливши цим, що наукове вивчення розумового розвитку дитини має важливе теоретичне значення. Воно є не лише необхідною складовою частиною людського пізнання, а й основою її життя і діяльності. Надбання психологічної науки, в тому числі педагогічної психології як її галузі, потрібні для ряду інших наук (філософія, генетика, фізіологія, мистецтво, мовознавство і літера-турознавство, археологія та ін.).