Формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку

 

На першому етапі особливо важливо  було знайти правильне співвідношення між прагненням дітей проявити себе в новому завданні та їхніми можливостями втілити свої задуми. Тому були створені умови, які сприяли виконанню творчих завдань. Це передусім застосування прямого зразка пісень, який, по суті, був би зразком способу виконання творчого завдання. Усі діти повинні не відтворити продемонстровану пісню, а за її прикладом створити нову. Відбувалося спільне творення пісні: початок заспівував дорослий або ж він програвав вступ і кінець. Це створювало потрібну тональну настройку, і в дітей виникало враження спільної творчості (адже педагог створює фортепіанний вступ і кінець, а дитина творить пісню). Передбачалося, що застосування прямого зразка полегшить дітям і самостійні пошуки співочих засобів вираження.

 

В експериментах, як правило, перед  дітьми ставилися нові завдання. Цим  створювалася можливість перевірити, чи здатна дитина швидко орієнтуватися  в новому матеріалі. А інколи застосовувались і повторні творчі завдання з метою з'ясування, яку роль може відігравати повторення, значення якого таке очевидне в навчанні й зовсім не вивчене у формуванні творчості.

 

Спочатку перевірявся вплив  прямого зразка на формування способів творчих дій дітей.

 

Провадилося спостереження:

 

а) над прагненнями дітей виразити в мелодії запитальні інтонації  та інтонації відповіді, в якій повинні прозвучати прохання, легка скарга;

 

б) над пошуками дітей засобів  співацької виразності, які допомагають  їм передати зміст пісні.

 

Основне завдання, поставлене перед  дітьми, - створити нову пісню. Спершу музичний керівник виконує свою пісню, щоб викликати в дітей цілісне художнє враження. Діти повинні пережити певні стани (прохання, скарги, запитання, відповіді) і висловити їх, знайшовши адекватні засоби їхнього співочого вираження.

 

Діти виконували творчі завдання різної міри складності відповідно до індивідуальних особливостей.

 

Ускладнення творчих завдань йшли у кількох напрямках.

 

Перший ступінь складності. Продукція  дітей виражається в їхніх  коротких відповідях на запитання (початок  мелодії виконує педагог); завдання полегшується не тільки тим, що складена мелодія повинна бути короткою, а  й тим, що дитина "підладнується" не до фортепіанного вступу (це значно важче), а до співочих інтонацій голосу дорослого.

 

Другий ступінь складності. Продукція  дітей виражається в співочій розмові: одна дитина співає запитання, друга - відповідь. Створені дітьми мелодії  також короткі. Але завдання складніше  за попереднє, адже всю пісню викопують діти. Першій дитині важче, бо вона починає після фортепіанного вступу. Другій, що продовжує вокальну партію, легше, але за умови, якщо перша добре триматиме тональність. Отже, розпочинати повинна здібніша дитина.

 

Третій ступінь складності. Самостійне створення всієї пісні однією дитиною, яка повинна передати різні інтонації - і спокійного, й співчутливого запитання, і ледь жалісливої відповіді.

 

На експериментальних заняттях були присутні лише шестеро дітей  і завдання між ними були розподілені  так: завдання першої складності були доручені Ірі В. і Сергійкові Г. Хоч Іра - дівчинка музикальна й непогано впоралася із завданням, але дуже сором'язлива, загальмована. Треба було зміцнити її впевненість, підкресливши, що їй першій дається завдання, бо вона добре з ним упоралася минулого разу. У Сергійка рівень музичного розвитку невисокий, а хлопчик він кмітливий, і якщо він переживе певне розчарування від відчуття неспроможності втілити те, що він почуває, то це може загальмувати його розвиток в майбутньому.

 

Завдання другого ступеня складності дали Марині Д. і Саші Б. Марина повинна заспівати першу фразу, тобто виконати складніше завдання і тим полегшити становище Саші, який виконав завдання з труднощами, неточно інтонуючи.

 

Завдання третього ступеня складності доручили Мишкові М. і Наталці  Я. Ці діти творчо активні. Проте Мишко виявив під час констатації розгубленість, зустрівшись із незнайомим завданням, отже, його активність виявлялася тільки в знайомій сфері. Необхідно було перевірити його вдруге. Наталка, навпаки, діяла надто рішуче, необдумано. Важливо тепер було звернути її увагу на якість продукції, пробудити в неї здатність до самокритичної оцінки своїх дій.

 

З продукції і процесу дитячої творчості можна було судити, чи мала прямий вплив пісня, використана як зразок, чи ні.

 

Можна сміливо говорити про вплив  зразка на наступну творчість дітей. Вони, безперечно, відчули й спробували відтворити ліричний характер мелодії зразка у своїх поспівках. Треба відзначити також і прохальні інтонації в репліках киці, що доводиться характером мелодичної лінії, ладовою та ритмічною організацією дитячих творів.

 

Інтонації відповіді на слова "молока хоч трішечки" діти розв'язали по-різному. Насамперед, слід підкреслити, що вони не використали буквально мелодичну лінію відповіді, а в деяких випадках (Саша, Мишко, Наталка) навіть змінили напрям мелодії. Але діти по-різному виражали "жалібне прохання", застосувавши різні музичні засоби. Іра проспівала секундову поспівку з низхідним рухом, зупинившись на нестійкому звуці (IV ступінь), що надало характеру невпевненості, чекання. Сергійко проспівав зменшену кварту, яка також ішла вниз, що звичайно падає мелодії напруженого характеру, до того ж, нижнім звуком цього інтервалу був VII ступінь, і це посилило тяжіння до тоніки. Усі ці засоби підкреслили мінорний лад і тим сприяли осмисленій передачі настрою літературного тексту. В процесі розвитку мелодії Саша змінив тональність фа мінор і закріпився в тональності мажорної домінанти, переконливо виразивши інтонації скарги завдяки використанню інтонації малої секунди (фа-мі-бекар).

 

Наталка також для вираження  цієї інтонації застосувала малу секунду і низхідний рух на малу терцію - прохання звучить досить переконливо. Тільки Мишкові це не вдалося.

 

В цілому треба відзначити, що діти добре відчули характер пісні й спробували виразити інтонації прохання в другій побудові - у відповіді. Це вдалося їм зробити без прямого наслідування, новими засобами вираження. Вони застосували секундові ходи, зменшену кварту, зупинку на нестійких звуках - отже, не усвідомлюючи, чисто імпульсивно вони застосували саме ті засоби, які можна було б використати й під час свідомих пошуків. Але ці інтуїтивні удачі народилися внаслідок умисного бажання виразити відповідне почуття.

 

Тільки дві останні ноти пісні-зразка і мелодії Марини різні. Слідом за Мариною співав Мишко, який точно відтворив Маринину мелодію. Наталка, яка виконувала завдання після них, вже не повторила їхні мелодії. Мишко, очевидно, йшов не за зразком пісні, а за варіантом, придуманим Мариною, бо помітив ті зміни, які придумала вона. Проте він зробив і свій вклад: змінив тональність на одноіменний мажор. Але через те, що при цьому ля-бекар звучав нечисто, тут важко говорити про тональність.

 

Отже, ця частина пісні не відзначається використанням нових засобів пісенної виразності.

 

Оцінюючи результати проведеного  експерименту, треба особливо відзначити ставлення дітей до творчих завдань. Спершу, щоб викликати зацікавленість дітей, була створена атмосфера, близька  до гри. "Ви немовби композитори", - казали дітям. Для них ця пропозиція була несподіваною і дуже захоплюючою. Уже в процесі занять став очевидний  великий інтерес дітей до нової  діяльності. Але особливо вартий уваги  такий факт, що після занять (на яких діти і грали, і танцювали, тобто в них було багато яскравих переживань), одягаючись на прогулянку, вони дружно продовжували імпровізувати мелодію на задані їм слова Вони проспівували всю мелодію, ставили запитання, відповідали - і все це з великим захопленням.

 

Діти вперше склали свої пісні. Нове завдання порадувало їх своєю несподіванкою, викликало піднесення настрою, пробудило почуття впевненості. А це найважливіші психологічні передумови продуктивної творчості.

 

У творчому процесі виникає своєрідне сполучення навмисних та інтуїтивних дій. Ясно, що діти не могли думати про відбір засобів втілення, адже вони не усвідомлювали своїх дій під час виконання творчого завдання. Але їхня інтуїція ніби закономірно виникла після сприйняття зразка - спершу в його цілісному вигляді, а потім у вигляді фортепіанного вступу. Мелодії імпровізувалися під впливом прослухування вступу, що мав виражально-зображальний характер. У цьому принципове значення застосування прямого зразка на першому етапі формування творчих здібностей.

 

Завдання другого етапу - поставити  дитину перед необхідністю діяти  самостійніше й оригінальніше, змінивши при цьому ситуацію. Відповідно до нових мотивів творчої діяльності дітей спонукують до створення пісень для подальшого виконання їх перед товаришами. Змінюється характер творчих завдань: діти повинні не тільки прагнути виразити свої настрої і почуття на основі запропонованих їм теми і жанру пісні, а й самі їх вибирати. Посилюється усвідомленість пошуків виражально-зображальних засобів, що досягається зміною характеру пісенного зразка, який є вже непрямим. Прослухавши приклад, дитина тепер повинна не використовувати його музичний матеріал і літературний текст, а лише керуватися самим способом втілення, його музичними засобами при використанні інших літературних текстів. Тому змінюється й характер повторності творчих завдань. Особлива увага спрямована на засвоєння нового способу дії без повторного застосування самого зразка.

 

Навчання деяких елементів музичної грамоти у зв'язку із співом набуває  дедалі виразнішого й активнішого  характеру. Щоразу, коли діти міцно  засвоюють який-небудь елемент музичної грамоти (що має значення для формування музично-творчих здібностей), водночас перед ними ставляться нові варіанти завдань, що вимагають самостійності  в способах їхнього розв'язання. Але ця самостійність формується на основі засвоєння навиків співу і музичної грамоти.

 

Незважаючи на очевидні успіхи дітей  у пісенній творчості, не слід їх переоцінювати. Дитячі твори не є самоціллю, але вони свідчать про зрушення в розвитку музично-творчих здібностей дітей, про набуту ними творчу активність. Результати, безумовно, неоднорідні в усіх дітей. Вони різні при одному зовнішньому впливі, при одних і тих самих творчих завданнях. У цьому можна переконатися, аналізуючи динаміку їх розвитку. Для одних творча діяльність допомогла викликати до життя нові здібності, для інших вона не потребувала напруження, і для них, очевидно, можна було ускладнити і ще більше індивідуалізувати завдання.

 

Формування музично-творчих здібностей передбачає інші стосунки дорослого  і дитини в порівнянні з тими, які складаються в процесі інших видів діяльності (гра, навчання, праця). Як будь-яка художня дитяча творчість, вона потребує спільних дій, "співтворчості" дорослого і дітей, особливо на перших етапах. Дитина включається спершу у виконання окремих творчих завдань, бере участь у створенні окремих складових частин нової пісні. В міру засвоєння творчого досвіду вона виконує все необхідне для створення цілісної і завершеної композиції, хоч і в найпростішій її формі.

 

Видозмінюється характер факторів, що стимулюють дітей до творчості. Відбувається зміна мотивів, якими вони спонукаються до творчості. Цікавість до її процесу, прагнення правдиво і невимушено виражати почуття, бажання діяти, грати "в композитора" змінюється мотивами громадського значення: "У кого краща буде пісня, ту й розучимо", "Складемо для того, щоб проспівати їх на святі мамам".

 

Джерело дитячої творчості - навколишнє життя і музичне мистецтво, що відображає його. Пісенна творчість дітей, яка б вона не була скромна за своїми результатами, завжди відображає дитячі переживання, породжені життям. Особливої ролі набуває сама музика, яка по-різному впливає на дітей як результат нагромадження життєвих вражень, як зразок, що повинен відзначатися певними якостями, щоб служити спонукачами пісенної творчості, як приклад творів товаришів.

 

Найбільшу увагу під час роботи над розвитком пісенної творчості дітей було звернуто на використання пісень-зразків. Вони є своєрідними спонукачами в розв'язанні дітьми творчих завдань і немовби рекомендаціями до можливих способів їх розв'язання. Перевірка в дослідній роботі значення пісень-зразків дозволила визначити деякі критерії, якими доцільно буде користуватися під час подальшої їх розробки.

 

Пісенна творчість - шлях формування дитячої музикальності. Її значення, однак, набагато ширше і глибше. У наївній творчості приховуються можливості розвитку не тільки спеціально-музичних здібностей, а й загально естетичних уявлень та загальних якостей особистості дитини.

 

Висновки

 

 

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної методики музичного виховання - формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за практикою в школі дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

 

Пісенна творчість - вид музичної діяльності, якій належить значне місце в дошкільній педагогіці. Народна пісенна творчість у її різновидах міцно ввійшла в арсенал засобів виховання дитини. Цьому засобу надається велике значення в галузі як загального, так і спеціального музичного виховання.

 

Слухання музики, спів знайшли своє широке обгрунтування і практичне  застосування у вітчизняній та зарубіжній методиці музичного виховання.

 

Психологічною базою виховного  впливу пісенної творчості, яка має в собі елементи дидактичних знань, є, зокрема, орієнтація на невимушене запам'ятовування та навіювання через варіативність повторення настанов, що містяться у сюжетно оформленому контексті.

 

Народна пісня є одним із найбільш популярних жанрів музичного мистецтва. Світ пісенної культури українського народу безмежний. Це скарбниця людської духовності, що полонить почуття, розум і серце. В українській пісні відтворюється світогляд народу, його морально-етичні та естетичні цінності, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючих поколінь у дусі високої духовності та моралі.

 

Дитячий фольклор - багатожанрова  система, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає з того, що ігрові і ритміко-інтонаційні можливості дітей залежать від віку. У ранньому віці (з перших днів народження і десь до трьох - трьох з половиною років) емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком на обов'язку дорослих. Дорослі виконують для дітей раннього віку колискові пісні та різні забавлянки (утішки).