Формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку

Формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку

 

Зміст

 

 

Вступ

 

Розділ 1. Теоретико-методичні основи дослідження пісенної творчості

 

1.1 Загальне поняття про пісенну творчість

 

1.2 Розгляд пісенної творчості у працях вітчизняних та зарубіжних вчених

 

1.3 Дитячий фольклор - один з видів  пісенної творчості

 

Розділ 2. Формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку

 

2.1 Музичний образ в пісенній творчості

 

2.2 Роль пісенної творчості в розвитку творчої активності дошкільнят

 

2.3 Експериментальна частина

 

Висновки

 

Список використаних джерел

 

Додатки

 

 

Вступ

 

 

Музика - такий вид мистецтва, залучити до якого і зрозуміти який без  творчої уяви надто складно. Тому творчий підхід до сприйняття музики, самостійна творча діяльність повинні бути присутніми у всіх елементах музичних занять та інших форм музичної діяльності дітей.

 

Великі можливості для розкриття  творчих можливостей дітей закладено  в таких видах діяльності як спів, гра на музичних інструментах, диригування, крім власне музичної творчості дітей. Це обумовлено тим, що в їх реалізації беруть участь в своїй єдності як уява, так і засоби її втілення. Діти можуть відразу заграти, послухати чи виправити те, що вони створили, порадитись з музичним керівником. Тут вже підключаються і колективні форми творчої діяльності, яка характерна для дошкільного віку, в якій кожна дитина може розкритися, навіть тоді, коли індивідуально їй важко проявитися, бо це залежить як від творчих можливостей, так і типологічних особливостей, музичних здібностей.

 

Одна з головних проблем актуальності сьогодення - створити умови для  своєчасного повноцінного фізичного, психічного та духовного розвитку кожної дитини. Під кутом цієї проблеми вихователь і повинен ставитися до програми музичного виховання дітей у дитячому садку.

 

Проте, найскладнішою проблемою  сучасної дошкільної освіти є забезпечення художньо-творчого розвитку дітей. Вирішується  вона поки що частково, оскільки далеко не завжди усвідомлюється вихователем  музики, їхні зусилля нерідко спрямовуються  на вирішення окремих завдань: навчити  дітей співати, розвивати музичні  здібності тощо. Замість того, щоб  сприяти музичному розвитку, засвоєння  знань і оволодіння навичками  музичної діяльності, по суті, перетворюються на самоціль. Звичайно, талановитий  вихователь, працюючи з дітьми ініціативно  і творчо, навіть на основі таких  підходів може досягти помітних результатів. Але чи стануть при цьому заняття музики заняттями формування духовності дитини. Переконливу відповідь на це запитання дала практика: якщо зміст і методи музично-виховної роботи не визначаються передбаченням наступного розвитку дітей, ясним розумінням того, яких якостей вони мають набувати у процесі музичного виховання, то така педагогічна діяльність виявляється неефективною.

 

Причиною багатьох дошкільних проблем  є ігнорування деякими вихователями важливих положень сучасної педагогіки. Зокрема висновку про те, що в основі музичного виховання, усіх його ланок лежить активне сприймання музики. Це найприродніший шлях залучення дитини до художнього світу твору, невід'ємний компонент будь-якого виду музичної діяльності. У такий спосіб забезпечується глибинна спільність усіх видів музичної діяльності. Методика музичного виховання з перших кроків має орієнтувати дітей на осмислення інтонаційно-пластичних витоків музики, самостійну інтерпретацію художнього світу твору.

 

Особливого значення в діяльності сучасного вихователя набуває здатність до використання в повсякденній практиці новітніх технологій навчання. Пошук нових ідей, нових шляхів спонукає звернути увагу на використання в практиці викладання музики інноваційних технологій.

 

Нове осмислення соціальної мети дошкільної музичної освіти в Україні вимагатиме розробки нових педагогічних концепцій на основі творчого використання здобутків національної і світової педагогіки.

 

У перспективі заняття музики стануть  центром цілісної педагогічної системи, в якій залучення дітей до музичного  мистецтва здійснюватиметься на тлі їх широкого художньо-естетичного розвитку. Одним із головних критеріїв ефективності - повноцінний розвиток музичного сприймання і активної музично-творчої діяльності дітей.

 

Зважаючи на актуальність даної  проблеми, ми обрали наступну тему курсового  дослідження: "Формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку".

 

Обєкт дослідження - виховний процес (заняття музики) в дошкільному закладі.

 

Предмет дослідження - формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку.

 

Мета дослідження - розкрити роль і значення формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку.

 

Проте, основна мета дослідження - формувати світогляд дитини на музичних заняттях, її соціальну і психологічну культуру, емоційно-вольову сферу.

 

Треба пам'ятати, що головна мета музичного  виховання дитини - це розвиток її здібностей, творчої обдарованості, культурного  рівня. Етап розучення та закріплення пісні можна збагатити ігровими, прийомами, отже, музичний керівник повинен добре знати особливості розвитку дітей, професійно орієнтувати в педагогічних методах виховання на всіх етапах роботи.

 

Згідно з метою і предметом  дослідження було визначено такі завдання:

 

)вивчити теоретичні основи дослідження пісенної творчості;

 

2)проаналізувати формування пісенної творчості у працях вітчизняних та зарубіжних вчених;

 

)охарактеризувати дитячий фольклор  як один з видів пісенної творчості;

 

)дослідити формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку.

 

Гармонійний розвиток вихованців у  дитячому садку неможливий без досконалого  знання кожним педагогом законів  розвитку психіки і психічного життя дитини. Науковою основою практичної діяльності музичного керівника на музичних заняттях і мають стати розумінням психічного розвитку дитини, знання вікових особливостей, її індивідуальної своєрідності.

 

пісенна творчість фольклор дитячий

 

Методи дослідження. Для розвязування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, спостереження, бесіда.

 

Методи дослідження та шляхів їх реалізації залежить від логіки будови всієї педагогічної роботи в конкретному дитячому садку. На музичних заняттях закладено два основних напрями музичного виховання - фольклорний та класично-традиційний. Відповідною точкою фольклорного напрямку є підбір певного матеріалу, що містить народні пісні, поспівки, ігри, обробки народних пісень як українських, так і пісень інших народів. До класично-традиційного належать авторські твори композиторів минулого та сучасності.

 

Музичний матеріал складається  з кращих зразків народного фольклору  різних регіонів України, творів композиторів-класиків і представників різних напрямів сучасного музичного мистецтва. Це дає змогу музичному керівнику добирати такий репертуар, що відповідає національно-регіональним особливостям даної місцевості. При доборі музичного матеріалу слід також враховувати вікові, психолого-фізіологічні та мовленнєві можливості дітей, що підвищуватиме емоційний вплив музики на них.

 

Кожен дитячий навчальних заклад вирішує, якому репертуару надавати перевагу, тобто який напрям роботи вибрати головним. Але це не означає, що треба обмежуватися лише репертуаром вибраного напряму, його можна збагачувати й іншим музичним матеріалом. В основу програми з музики покладено концепцію, яка грунтується на тому, що українська музична культура має самобутні національні особливості і водночас є частиною вітчизняної та європейської культури.

 

Певна свобода надається музичному  керівнику в доборі шляхів реалізації музичного виховання.

 

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Список використаних джерел включає 30 найменувань.

 

Розділ 1. Теоретико-методичні основи дослідження пісенної творчості

 

 

1.1 Загальне поняття про пісенну творчість

 

 

Пісенна творчість - вид музичної діяльності, якій належить значне місце в дошкільній педагогіці. Шляхи її розвитку складні й суперечливі. Один із них - застосування дитячого народного фольклору (ігри, лічилки, хороводи) і фольклору дорослих, пристосованого до дитячого побуту. Застосування різних хороводів, ігор під спів пов'язане з прагненням дорослих порадувати й розважити дитину, показати їй життя в різних рухах і побудовах, особливо відобразити трудові процеси, побутові традиції, казковий світ за допомогою пісні. Побудова ігор, елементи танців такі, що потребують від виконавців спритності й краси рухів, їхнього злиття з мелодією і текстом хороводних пісень [7, 34].

 

Педагогічна цінність музично-ігрового і танцювального фольклору очевидна. Народна основа музично-творчого виховання, безперечно, збагачує музичний розвиток дитини. Мелодія з її неповторними національно-самобутніми інтонаціями, текст, ігрові дії протягом століть безперервно вдосконалювались і шліфувалися. Народні ігри під спів і пісні завдяки усній традиції їхньої передачі мають багато варіантів. Іноді в деяких піснях можуть бути виражені погляди й почуття, чужі нашій епосі. Тому необхідно дуже уважно відбирати народні пісні для використання в роботі з дітьми.

 

Отже, народна пісенна творчість у її різновидах міцно ввійшла в арсенал засобів виховання дитини. Цьому засобу надається велике значення в галузі як загального, так і спеціального музичного виховання.

 

Народна творчість використовувалась  у різних педагогічних схемах. Звичайно, педагоги добирали твори народної творчості, керуючись своїми політичними та педагогічними поглядами. Народна творчість проникла у методику в тих дозах, у тих її різновидах, які ті чи інші представники педагогіки вважали доцільним культивувати.

 

Аналізуючи вплив народної творчості  на методичні системи, можна ясно побачити, як збагачувала вона ці системи. І пояснюється це не тільки її високими художніми якостями. Своєрідна побудова хороводів, танців, ігор під спів дозволяє продемонструвати перед дітьми різноманітні способи творчої діяльності: різні варіації рухів, їхню імпровізацію у танці, зміни лінії хороводів, різноманітні прийоми втілення ігрових образів. Ось чому насиченість народною творчістю, як правило, прикрашає будь-яку методику. Водночас цілеспрямованість ритміки як одного з видів дитячої музичної діяльності дозволяє вибірково поставитися до народнопісенної творчості й знайти їй належне місце у вихованні дітей різного віку.

 

В українській етнопедагогіці серед  традиційних джерел передачі дидактичних  знань помітне місце посідає пісенна творчість. Психологічною базою виховного впливу пісенної творчості, яка має в собі елементи дидактичних знань, є, зокрема, орієнтація на невимушене запам'ятовування та навіювання через варіативність повторення настанов, що містяться у сюжетно оформленому контексті.

 

Висока пісенна культура українського народу добре відома. У період свого розквіту вона була ще і цілісною системою передачі дидактичних знань. Останні передавалися у складі різноманітного текстового матеріалу, ритмічна організація якого сприяла навіюванню [23, 6].

 

Психолого-виховний вплив народної пісні на людину становить безперервний багатобічний процес. За її активною допомогою не тільки формувалася, а й підтримувалася народна система дидактичних знань. Таким чином, навіть у дітей з родин, де не дуже добре дбали про виховання, завдяки фольклору, зокрема пісням, формувався необхідний мінімум світоглядних знань та переконань. Тобто, суспільство майже автоматично забезпечувало собі збереження певного мінімально можливого рівня національної свідомості.

 

Руйнація системи джерел передачі дидактичного досвіду, зокрема системи  народної пісні як її частки, неминуче призводить до погіршення морального клімату в суспільстві. Ось чому збереження всієї системи народної творчості, відродження втрачених її елементів, розвиток цього безцінного скарбу є життєво необхідним для гідного існування народу.

 

 

1.2 Розгляд пісенної творчості у працях вітчизняних та зарубіжних вчених

 

 

Вітчизняні дослідники (В. Аникін, А. Капиця, Н. Колпакова) відзначають, що розвиток фольклору - історично складний процес: багато творів для дорослих стають надбанням дітей, які пристосовують їх до своїх інтересів, відповідно їх переробляючи. Отже, процес народної творчості не завмирає, і діти також беруть участь у його розвитку. Це дозволяє музично-ігровій творчості виконувати різноманітні функції - бути формою організації дитячої самостійної діяльності й засобом виховання, до якого вдаються дорослі. У структурі народної пісенної гри завжди є елемент імпровізаційності, що дозволяє ставити перед дітьми творчі завдання і дає маленьким виконавцям можливість бути своєрідними співавторами.

 

Варто вказати ще на одну особливість, яка робить народні пісенні ігри незамінним засобом формування дитячої діяльності, - на органічний зв'язок їх із життям дитини. Цю рису підкреслювали ще в минулому столітті російські фольклористи і педагоги (П. Безсонов, П. Шейн, Є. Водовозова).П. Шейн відокремив від загального фольклору саме дитячу творчість і класифікував її за жанрами, визначивши чотири жанрові групи: колискові та розважальні пісні; пісенні примовки та приказки; жеребкові пісенні примовки; дитячі ігри (з пісенними приказками). На думку П. Безсонова, діти реагують на все, що їх оточує, виражаючи своє ставлення в ігрових піснях: дівчинка - в іграх з лялькою, хлопчики - в жеребкуваннях. Різноманітні хороводи, ігри - все це прикрашається, обряджається піснями, через те вони й називаються обрядовими. Отже, в народних розважальних піснях відображається життя дитини. Такі ж думки висловлює відомий діяч у галузі дореволюційного дошкільного виховання Є. Водовозові [7, 41].