Формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку

 

Музичне виховання дошкільнят буде успішнішим, якщо батьки знають дитячі пісні, можуть виконати їх та розучити з дітьми. Такі українські народні пісні, як: "Ой єсть в лісі калина", "Женчичок-бренчичок", "Грицю, Грицю, до роботи" цікаві, доступні і можуть бути інсценовані.

 

Як правило, старший показує, а дитина повторює рухи. Але методом наслідування обмежуватися не варто. Набувши досвіду в подібних заняттях, дитина зможе обрати переконливіший варіант рухів (елементів танцю) з кількох запропонованих їй, а згодом знайти власний вдалий варіант інсценування [12, 6].

 

Імпровізація музично-ритмічних  рухів сприяє розвиткові почуття  ритму, емоційності, творчих здібностей школярів, вихованню інтересу до фольклору. Крім того, перевтілюючись у певні образи і діючи певною мірою самостійно, нерішучі діти поступово стають більш сміливими, упевненими в собі. Інсценування ефективніше, якщо участь беруть кілька дітей. З інсценованою піснею діти можуть виступити на концерті у школі, на сімейних святах, і це принесе їм і присутнім велике задоволення.

 

Після денних пригод приємно почути неквапливу, наспівну музику. Не завжди діти відразу ж засинають, іноді вони просять когось із дорослих розповісти їм казочку. А як добре, коли після казки дитина чує ласкавий голос мами, котра співає їй колискову пісеньку. Ніжна мелодія, яка передає образ пухнастого котика, що м'яко ступає по кімнаті й тихо муркоче, створює спокійний, утихомирений настрій. Знайте, милі мами: ваш голос незамінний для дитини.

 

Колискові пісні може наспівувати і дитина, заколисуючи молодшого братика чи сестричку.

 

Творчі здібності розвиваються не тільки в ритмічних і танцювальних рухах, а й у різних видах музичної діяльності. Дуже корисні співацькі імпровізації. Спостерігаючи за дітьми, можна помітити, що деякі з них, особливо дівчатка, під час ігор часто наспівують: коли заколисують ляльку, грають в "артистів і т.д. Ці наспіви і є своєрідними імпровізаціями.

 

Проте створити пісеньку буває нелегко. У цьому допоможуть ігрові ситуації, в яких діти імітують знайомі звуки, як-от дзвоники (дінь-ділінь), голоси птахів (ку-ку-ріку, кудах-тах-тах) тощо.

 

Одним з доступних і цікавих  видів співацької імпровізації є  музичні діалоги. Наприклад, мама проспівує: "Як тебе звуть?" Дівчинка відповідає (співає): "Марина".

 

Традиційними можуть стати не тільки сімейне домашнє музикування, а  й відвідування концертів і дитячих  спектаклів. В урочистій обстановці театру чи концертного залу дитина відчуватиме піднесеність, святковість. Яскраві враження, набуті в дитинстві, зберігаються надовго, а спільні інтереси сприятимуть зміцненню дружніх стосунків у сім'ї [7, 51].

 

Діти сприйнятливі до музичних звуків, емоційно реагують на них, навіть якщо ця реакція іноді й непомітна. І якщо діти з допомогою вчителів і батьків полюблять музику, їхнє життя стане більш змістовним і цікавим.

 

Отже, основне завдання - формування в дітей способів самостійного застосування виражально-зображальних засобів для  вираження своїх почуттів у пісенній творчості. Можна припустити, що постійна зміна ситуацій і умов виконання  завдань, які вимагають від дітей самостійних пошуків, розбудить їхню творчу уяву, надасть їхнім діям перетворюючого характеру.

 

 

2.2 Роль пісенної творчості в розвитку творчої активності дошкільнят

 

 

У музично-виховній роботі значне місце  відводиться вивченню пісенної творчості. Властивість відгукуватися на найважливіші події народного життя, висока художність і доступність надають народнопісенній творчості важливого педагогічного значення, адже найкращі її зразки допомагають виховувати у дітей високі моральні якості, розвивають музичну пам'ять і художній смак, пробуджують інтерес і любов до прекрасного. Вже у молодшій групі діти починають співати різнохарактерні народні пісні, що знайомлять їх з навколишнім оточенням, природою, тваринним та рослинним світом, передають найтепліші почуття щирої любові матері до своєї дитини (українські народні пісні "Ходить сонко по вулиці", "Ладки-ладусі" та ін.).

 

Народна пісня є благодатним матеріалам для розвитку здібностей учнів у різних видах творчості. "Коли йдеться про мистецтво і, зокрема, про музику, творче начало набуває вирішального значення: воно обумовлюється, крім усього іншого, самою музикою, її специфікою, тим, що основні види музичної діяльності мають, точніше, повинні мати творчий характер - і композиторська (що не потребує роз'яснень), і виконавська і слухацька" [].

 

На необхідність введення елементів  творчості у навчально-виховний процес вказували видатні радянські  музиканти і педагоги, зокрема  Б. Яворський і Б. Асаф'єв. Щоб швидше ввести дітей у чудовий світ музики, Б. Яворський застосовував на уроках різні види роботи - і хоровий спів, І диригування, і інсценізацію. Велика цінність музичної творчості, зазначав він, "не в самій продукції", а в процесі оволодіння музичною мовою". На думку Б. Асаф'єва, "композиторство" не повинно обмежуватись спеціалізацією і замкнутим колом особливо обдарованих. Це найприкріша помилка старої музичної педагогіки. Найпростішими, але досить важливими Б. Асаф'єв вважав прийоми, властиві народному музикуванню (спів з різноманітними підголосками та варіантні видозміни основного мотиву).

 

Запровадження елементів творчості  у виховному процесі є актуальним і в наші дні. Завдання вихователя полягає в тому, щоб з найпершого дня перебування дитини в дитячому закладі пробудити в неї творчі задатки, що сприятиме свідомому засвоєнню матеріалу, зокрема народнопісенної творчості.

 

Вивчення народних пісень проводиться у певній послідовності - від часткової творчої активізації під час розучування твору до безпосередньої індивідуальної творчої діяльності дитини при активній цілеспрямованій ролі вихователя. При першому знайомстві дітей з новою народною піснею треба спрямувати їхню активність на правильне розуміння твору. Наприклад, під час ознайомлення з народною піснею "Галя по садочку ходила" особлива увага звертається на усвідомлення поетичного тексту. У першому куплеті пісні йдеться про те, як Галя, гуляючи по садочку, загубила свою хусточку. Дівчинка "ходить по садочку, блукає, хусточку біленьку шукає" [19, 12].

 

Вихователь радить дітям уявити і проінсценізувати, як хто зможе, зміст пісенного тексту. Діти здебільшого правильно зрозуміли поставлене перед ними завдання. Кожен, кому пропонувалося сценічно відтворити зміст пісні, починав імітувати шукання хусточки і переживати "втрату", тобто входив в образ героїні пісні.

 

Далі вихователь підказує, що друзі Галі, взявшись за руки, утворюють коло і, повертаючись обличчям один до одного, співають: "Не журися, Галю-серденько". На закінчення пісні підходять до Галі й, вклонившись, віддають їй знахідку та сідають на свої місця.

 

Діти правильно розуміють і  передають зміст пісні, активно слухають і добре запам'ятовують її мелодію. Потім вихователь виступає в ролі акомпаніатора, а діти самостійно інсценують пісню.

 

У репертуарі старшої групи є  жартівлива білоруська народна пісня "Савка та Гришка", яку завдяки її різнохарактерному змісту і динамічно розгорнутій дії (як і в переважній більшості народних пісень) легко виконати виразно. На таких простих піснях діти вчаться самостійно знаходити різні засоби для виразної передачі настрою і змісту твору. Перші два куплети пісні учні співають просто і весело, наче ведуть розповідь про двох хлопчиків-весельчаків. Далі тон стає загрозливим, адже старий дід жене хлопчиків з хати, щоб вони не збудили малу дитину своєю грою. Троє хлопчиків (у ролі Дідуся, Савки і Гришки) довільно починають гру-інсценізацію. Після кожного виконання пісні вчитель призначає "на ролі" інших учнів. На закінчення гри діти визначають кращих "акторів".

 

З великим задоволенням інсценують діти українську народну пісню "Ой єсть в лісі калина". Вони інтонаційно чисто ведуть мелодію, правильно передають зміст і характер твору, супроводжуючи спів імітаційними рухами (ламають цвіт калини і в'яжуть в пучечки). У приспіві на слова "комарики-дзюбрикн" діти поєднують спів з танцювальними рухами [26, 78].

 

Вже з наведених прикладів можна  зробити висновок, що інсценізацію подібних народних пісень можна робити на основі текстового змісту, пробуджуючи в дітей творче ставлення до виконуваного твору. Ми мали можливість спостерігати, як діти самі ведуть хороводи, інсценують народні пісні.

 

Поруч з інсценуванням народних пісень запроваджується також творче музикування. Для розвитку чистоти інтонування дітям пропонується на перших заняттях повторне проспівування мелодії, доспівування неза-кінчених фраз пісні, самостійне створення невеликих уривків з кількох звуків.

 

Правильне слухове сприйняття, свідоме ставлення до якості свого власного і загального співу виховується під час виконання спеціальних вправ, наприклад імітування співу зозулі ("ку-ку"), луни ("А-у"), наслідування звучання труби ("ту-ру-ру", "тра-та-та") тощо [26, 82].

 

Відома музична гра "Луна" добре розвиває музичну пам'ять, активізує увагу, привчає дітей до злагодженого співу. Для проведення цієї гри діти поділяються на дві групи. Одна виконує "луну вчителя", друга - "луну Оленки".

 

Вихователь співає:

 

 

 

 

Перша група дітей, наслідуючи луну вчителя, тихенько повторює:

 

 

 

 

Оленка співає:

 

 

 

 

Друга група дітей, наслідуючи луну Оленки, тихесенько повторює:

 

 

 

 

У ході гри склад граючих постійно змінюється. Це викликає захоплення і активізує всіх учасників гри.

 

Кожен твір за допомогою музичних виражальних засобів передає відповідний настрій - радість, смуток тощо. Діти краще розуміють ці засоби, якщо вчитель пояснює їх на конкретних народнопісенних творах. Взяти хоча б російську народну пісню "На зеленом лугу". Вихователь розповідає дітям, що хлопчик знайшов "веселуху-дудочку", як часто її називають діти. Він радіє з цього приводу і весело виграє на дудочці. Але той, хто загубив іграшку, сумує. Почуття смутку можна передати виражальними засобами музики, проспівавши мелодію із сумними інтонаціями в мінорі. У тексті першого куплета замість слів "раз нашел" при допомозі вихователя діти знайшли відповідну заміну - "потерял".

 

Творчий процес вивчення народної пісні весь час ускладнюється. Так, продовжуючи роботу над українською народною піснею "Галя по садочку ходила", вихователь створює нову творчу ситуацію: друзі знаходять загублену хусточку і повертають її Галі; дівчинка, вклонившись, бере хусточку і сідає на своє місце. Вихователь підказує дітям, що доцільно було б не тільки вклонитися, а й подякувати друзям за знахідку. При допомозі вихователя діти придумують віршований текст подяки:

 

 

 

 

Коли діти добре засвоїли пісню і вже хороше виконують її, вихователь далі ускладнює творчі завдання. Хоч діти гарно співають та інсценують пісню, але вони виконують одну і ту ж мелодію в унісон. Пояснюємо, що такий спів зветься одноголосим. А хіба пісні завжди виконуються тільки в один голос? Діти правильно відповідають, що пісні можна співати на кілька голосів (багатоголосне).

 

У процесі створення нових варіантів  мелодії дитина безліч разів уважно проспівує про себе відому їй пісню, внаслідок чого фіксується увага на окремих інтонаційних зворотах, детальніше аналізується мелодичний рисунок пісні та інтенсивніше виникають слухові уявлення.

 

Процес створення мелодичних варіантів  досить активно впливає на формування музичних здібностей дитини і сприяє кращому засвоєнню народних пісень [26, 83].

 

Отже, цілеспрямовані творчі завдання допомагають дітям глибше сприйняти  твір, спонукають до появи нових думок, викликають у дитячій свідомості нові образи, уявлення, поняття, пробуджують почуття естетичної насолоди.

 

Творча атмосфера благотворно  впливає на розвиток самостійності  дітей. Кожна дитина має змогу (чи то у створенні нової мелодії  або варіанта пісні, чи то у втіленні змісту твору в гру-інсценізацію) проявити свої творчі здібності. Вивчення народних пісень стимулює творчу активність дітей. Важливо тільки вміло використовувати різноманітні прийоми, узгоджуючи їх з відомими методами виховання.

 

 

2.3 Експериментальна частина

 

 

У формуванні пісенного творчого досвіду дітей застосовувалися пісні, які спеціально створили для цієї мети композитори й поети, а також підібрані з уже існуючих. Вони виконували функцію зразка, який демонстрував можливі способи вираження музичними зображальними засобами свого ставлення до доступних життєвих явищ. Під час дослідження створювалися такі педагогічні ситуації, які виключали копіювання зразка.

 

Передбачалося також, що формування творчості  має проходити по етапах, а це вимагає видозміни ролі й характеру  творчих завдань, пісенного зразка, різних спільних дій педагога й дитини. Перший з цих етапів - орієнтування дітей у новій для них діяльності; другий - засвоєння дітьми способів втілення музичного образу в пісні; третій - самостійне застосування дітьми засвоєних способів у нових ситуаціях.

 

Під час відбору дітей в експериментальну групу ми керувалися рівнем музичного розвитку і мірою активності дитини. Поєднання цих даних у кожній дитині було якісно своєрідне. Добрі музичні здібності далеко не завжди супроводжувались активністю дітей. І навпаки, деякі ініціативні діти погано інтонували, неритмічно, невиразно рухалися. Під час формування творчості важливо було простежити значення для її продуктивності різних особливостей дитини та її музичних даних. Були вибрані чотири хлопчики і чотири дівчинки.

 

Перший етап формування пісенної творчості має орієнтовний характер. Насамперед створюється відповідна настанова дітей на нову діяльність: у дітей формуються перші уявлення про процес створення пісень, збуджується до нього інтерес, виробляються перші навики вільної поведінки, а головне - ставиться перед ними нова мета - створити пісню.