Естетичне виховання в позашкільних закладах

ІІ  Розділ. Формування естетичного світосприйняття  у школярів через роботу дитячих художніх шкіл.

2.1. Виховний потенціал  образотворчого мистецтва.

    За  умов розбудови, демократизації та докорінної трансформації суспільства усвідомлення загрози, яка криється в бездуховності, нікчемності інтересів, емоційної  недорозвиненості людей і юнацтва, повернуло систему освіти до загальнолюдських цінностей. Серед останніх у загальному русі за гуманізацію цієї системи поступово зростає роль мистецтва[  ].

    Виховний  потенціал мистецтва міститься  у самій його суті і пояснюється  тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості – первинні стосовно інтелекту в формуванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі.

    З-поміж  інших видів мистецтва образотворче є унікальним у вирішенні завдань  як художнього так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність становить одну з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості[  ].

    В аспекті зазначеного проблема радикального поліпшення  емоційно-естетичного  і духовно-морального виховання  диктує такий розподіл акцентів завдань  у викладанні образотворчого мистецтва, серед яких виховні  та художні  розвиткові були б провідними стосовно навчальних. Адже саме вирішення художньо-розвиткових завдань передусім формує рівень художньо-творчої свідомості індивіда, що й визначає ступінь включення учнів у глобальні культурогенні процеси. З огляду на викладене – мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій форм можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.

    Відомо, що здорове сприйняття в будь-якому  віці домінує над іншими. Через  це важливо якомога раніше закласти фундамент для подальшого активного  вдосконалення  зорової системи  учнів.

    Художня діяльність  дитини починається  ще задовго до того моменту, коли вона вперше переступить поріг школи. Більшість наших дітей, відвідує дитячі садки, а пізніше художні школи, де наступає досить широке знайомство з олівцем, папером, фарбами і пензлем[  ].

    В дитячих художніх школах діти часто малюють, вирізують з паперу, наклеюють, займаються з різними природними матеріалами. Все це сприяє розвиткові творчих здібностей дитини. Дитина часто починає малювати ще до відвідання школи. Як тільки може втримати олівець, починає ним креслити впевнені лінії по папері, хоч у той час ще не надає малюнкам будь-якого змісту. Оте це ще не творчість, а немов підготовка руки, ока, мислення до творчості, яка наступає в школі.

    Досвід  роботи в загальноосвітніх і дитячих  художніх школах, студіях і гуртках  образотворчого мистецтва показує, що всіх дітей можна навчити образотворчого мистецтва. Багато дітей, які вступають до студій, які вступають до студій, у дитячі художні школи з низьким або незадовільним рівнем образотворчої підготовки, завдяки заснуванню відповідних форм і методів навчання згодом успішно закінчують школу, а в ряді випадків – художні училища і художній інститут[  ].

    Діти, які закінчивши художню школу  чи студію і не займаються мистецтвом професіонально, на все життя зберігають любов до нього і малюють як кажуть “для душі”. Вони стають активними пропагандистами образотворчого мистецтва і в міру можливостей вносять елементи творчості в навчання або в роботу за фахом.

    Трапляються випадки, коли діти, які на думку  педагогів мають дуже посередні  здібності до малювання, стають потім  художниками-професіоналами.

 

    2.2. Структура дитячої  художньої школи  та особливості  навчального процесу.

Учнів, які вчаться  в художній школі, можна умовно поділити на чотири групи.

    Перша група – діти, у яких, батьки розуміють, люблять і цікавляться мистецтвом і бажають  прилучити дітей до скарбів мистецтва.

    Друга група – діти, які хочуть займатися  образотворчим мистецтвом і не поділяють  поглядів батьків на нього.

    Третя група – це особлива категорія  учнів, які, дізнавшись про існування  дитячої художньої школи, самі приходять до неї, приносять багато робіт (малюнки, різьблення по дереву, ліпка, вишивка, дизайн тощо). Їхні рідні нічого про це не знають. У таких випадках запрошують батьків до школи і переконують їх у тому, що їхнього сина чи доньку треба обов‘язково вчити образотворчого мистецтва.

    Четверта  група – діти, які не хотіли навчатися  в художній школі. Батьки були згідні з ними. Таких учнів зараховували для того, щоб довести: дитячі художні  школи можна приймати всіх дітей, навіть тих, які байдуже ставляться до образотворчої діяльності[  ].

    До Полтавської дитячої художньої школи приймаються діти 10-12 років. Термін навчання – 4 роки. У школі організовані 5 класи – професійної орієнтації (на самоокупності). Усі класи художньої школи з 4-річним терміном навчання є старшими. У класи професійної орієнтації приймаються учні, які мають професійні здібності, бажання продовжувати навчання у художніх закладах вищого рівня. Завданням класів професійної орієнтації є:

• цілеспрямована підготовка учнів у художні училища, коледжі, інститути тощо;
• підготовка до роботи в установах та підприємствах, які потребують фахівців відповідної художньої освіти.

  Учні, які успішно закінчили заняття  основного курсу (1-4 класи), отримують  свідоцтво про закінчення школи, які закінчили класи професійної орієнтації отримують свідоцтво про закінчення класу. У школі за рішенням адміністрації можуть бути організовані підготовчі групи на основі самоокупності з терміном навчання від 1 до 4 років.

    Предмет за вибором, визначається адміністрацією школи, враховуючи позиції ради, затверджується до початку учбового року. Перелік предметів та кількості годин у класах професійної орієнтації та підготовчих групах також визначається адміністрацією школи.

    Навчальна практика проводиться  на папері 2 тижні  протягом року.

    Початок навчального року в дитячій художній школі – 1 вересня. Заняття з учнями проводяться 3-4 рази на тиждень. Канікули проводяться в терміни встановлені  у загальноосвітній школі.

    Поточний  перегляд навчальних робіт по підсумках  кожного півріччя, підсумковий перегляд проводиться по у кінці навчального року та екзаменаційний перегляд по підсумках 4 (5) класів.

    Успішний  художньо-творчий розвиток дітей, зумовлений дотриманням низки методичних принципів, адекватних специфіці мистецтва.

    Керування художньо-творчим розвитком учнів передбачає врахування вікових, індивідуальних, національних, культурних, раціональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звертання до глибоких коренів народної творчості, проникнених  національним духом, а не сліпе копіювання взірців і канонів мистецтва [  ].

    Залучення учнів до розуміння змісту та сукупності мистецтва повинна здійснюватись  шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через  це досягається духовно-моральне й  естетичне виховання особистості  учня, пробудження в його душі добрих почуттів, чуйності, здатності та співпереживання.

    Художній  образ – це основа, на якій базується  художньо-образне сприйняття мистецтва  і власна художня діяльність.

    Ефективність  занять мистецтвом істотно залежить зацікавлення художньою працею, від одержуваного дітьми в процесі занять емоційного задоволення, радості.

    Образотворча  діяльність залежить від загального розвитку, від вікових особливостей та від навколишнього середовища [  ].

    Особливе  значення для розвитку творчого мислення має відвідування художніх музеїв, творчих майстерень художників, виставок дитячої творчості, перегляд кінофільмів про видатних митців.

    Взагалі дитяча фантазія і уява випереджає можливості та навички графічної  передачі навколишнього світу. Якщо запитати дитину що в неї намальовано, то можна почути значно більше, ніж це передано в картинці. Дитина доповнює останнє свою фантазією.

    Малювання є один із перших засобів вираження  на папері думок, уяви, фантазії, отже при  перших дитячих спробах не можна  осуджувати певні недоліки.

    Малювання з пам’яті зобов’язує творчо мислити, розвиває уяву, збуджує інтерес до образотворчої діяльності, тому на всіх етапах навчання воно повинно займати основне місце.

    Успіх навчання образотворчої діяльності кожного учня залежить від того, з яким настроєм він приступив до роботи, охоче її виконує, чи ні, як закінчує. Якщо дитина задоволена результатами своєї праці – це перший успіх педагога [  ].

    Оцінюючи  роботи учня, слід враховувати його можливості. Не можна ні звинувачувати  його можливості, ні занижувати його оцінку. Вона повинна бути засобом мобілізації творчих сил кожного хлопчика і дівчинки.

    Необережна  і необдумана критика дитини призводить до того, що учень втрачає віру в  свої сили, починає пропускати заняття, вчиться без інтересу, замикається в собі.

    У такій ситуації педагогу є над  чим замислитись. Він повинен  знайти форму допомоги, яка не підриваючи гідності виховання, сприяла б його творчій активності.

    Одним з ефективних засобів естетичного  впливу на дитину є виставки дитячих малюнків.

    Організація виставки в класі мобілізує і  згуртовує дитячий колектив, а  вчителю дає можливість пізнати  краще учнів свого класу. Виставки мають і пізнавальне і виховне  значення як для тих дітей, які  беруть участь в експозиції, так  і тих дітей, які лиш оглядають її. Учням, які готують малюнки для виставки вся підготовча робота приносить радість творення, а далі – радість бути відміченим, знати, що твою роботу оцінюють, приділяють їй увагу.

    Велике  значення має виставка дитячих робіт  і для батьків, які бачать, що малювання трактують, як і всі інші предмети і тоді починають розуміти, що малювання – один з засобі всебічного розвитку дитини.

    В умовах школи можна організувати виставки програмних малюнків і позакласних  робіт. З програмних малюнків найкраще влаштовувати виставку в кінці півріччя чи року, бо за той час назбирається достатня кількість робіт (потрібно, щоб на виставці були різноманітні за тематикою роботи).

    Позашкільні роботи найкраще готувати на якусь  тему , або до якоїсь дати.

    До  виставки треба підготувати дітей, сказати, коли буде виставка і на яку тему. Провести декілька позакласних занять, на кожному з них дати завдання дітям виконати малюнок на певну тему.

    Малюнки виконані на заняттях учитель зберігає в папці. Безпосередньо перед  виставкою він разом з дітьми відбирає кращі з них та оформлює їх: кожен малюнок треба рівно обрізати і якщо він якісний – наклеїти на темний картон, а темні малюнки – на ясний. Цим забезпечується краще виділення малюнка на контрастному фоні. На задній стороні наклеюємо петельку з ниточки для вигідного монтування виставки.

    Кожна робота повинна бути підписана так, щоб указувався автор, назва картинки і техніка.

    Підписи з позначенням автора треба виконувати на невеликих прямокутниках паперу – етикетках, які не повинні заважати сприймати малюнок. До відкриття виставки слід підготуватися, намалювати запрошення і підписати батькам, вчителям.

    Якщо  виставка буде в окремому приміщенні, то на дверях приміщення слід прив‘язати червону стрічку, а гостей та учнів  зібрати перед кімнатою. Один учень повинен виголосити коротеньке “вступне слово” і попросити директора школи її розрізати, а тоді запросити всіх до кімнати.

    Якщо  в школі є паралельні класи, то можна домовитися про влаштування  виставки спільними силами. Інколи корисно об‘єднувати для цієї мети всі класи. Виставка повинна постояти 2-3 тижні, щоб діти добре познайомилася з нею.

    Важливу роль у становленні творчої манери учня відіграють різноманітні художні  матеріали. У художній школі використовують матеріали, за допомогою яких дитина має можливість на папері передати свої почуття.

 

    2.3.Художня  освіта - як основа естетичного виховання учнівської молоді.