Еколого-патріотичне виховання молодших школярів

Систематичність і безперервність еколого-патріотичного виховання.

Для досягнення поставлених цілей і задач необхідна чітка система змісту способів   і   організаційних   форм   навчально-виховного   процесу.   Дуже важливим є виділення головних компонентів, їхній взаємозв'язок, а також розвиток і чітке уявлення структури цієї діяльності. Структурно-системний підхід  дозволяє  відібрати  основні  елементи  знань,  розподілити  їх у визначеній послідовності,  органічно поєднати зі змістом основ курсу фізичної географії [18, с. 348].

Еколого-патріотичне виховання повинне бути безперервним на всіх

етапах дошкільної, шкільної і післяшкільної освіти. У дитячому садку

закладаються наукові основи розуміння закономірних зв'язків у системі

«Природа — суспільство — людина».  Формується відповідальність за

поліпшення  і  перетворення  навколишнього  середовища. Післяшкільна еколого-патріотична освіта включає подальший розвиток загально-теоретич-них  знань  у  сполученні  з  оволодінням  практичними відомостями і навичками їх застосування в умовах діяльності, обумовленої тією або іншою професією.

    Безперервність еколого-патріотичного  виховання припускає сукупний вплив і раціональне використання різноманітних джерел знань і засобів масової інформації.

Міждисциплінарність в еколого-патріотичному вихованні. Міжпредметний підхід припускає взаємопогодження змісту і методів розкриття законів, принципів і способів оптимальної взаємодії суспільства з природою на всіх рівнях одержання еколого-патріотичних знань. Важливо сполучити логіку розвитку провідних положень і понять, що входять у зміст того або іншого предмета з послідовним узагальненням і поглибленням еколого-патріотичних проблем, а також єдність інтелектуального й емоційного сприйняття середовища і практичної діяльності учнів.

Становлення еколого-патріотично вихованої людини в умовах цілеспрямованого педагогічного процесу припускає органічну єдність наукових знань про взаємозв'язок природних і соціальних факторів середовища і того його почуттєвого сприйняття, що будить морально-естетичні переживання і прагнення внести практичний вклад у її поліпшення. Цей принцип еколого-патріотичного виховання орієнтує на сполучення раціонального пізнання природи з впливом художніх засобів і безпосереднього спілкування з природним середовищем.

В.О. Сухомлинський оцінював природу як «вічне джерело думки» і добрих почуттів дітей. Він ставив задачу розкрити роль природи у вихованні прагнення до інтелектуальної насиченості трудового життя. «Природа, праця, думка — це предмети спеціального дослідження». Відомі «уроки мислення в природі», що проводив цей чудовий педагог. «Йдіть у поле, парк, пийте з джерела думки, і ця жива вода зробить ваших вихованців мудрими дослідниками, допитливими людьми і поетами».

   Недооцінка цього принципу  приводить або до чистого інтелектуалізму, або до бездіяльної мрійності, або до розважливого прагматизму. Характер взаємозв'язків раціонального  й емоційного, їх використання в практичній діяльності, динамічний і залежить від віку учнів. Очевидно, що в дошкільному і молодшому шкільному віці більше значення має емоційно-естетичне сприйняття середовища, чим інтелектуальне. До деякої міри рівнозначний їх прояв характерний для підлітків. Для юнацтва більшого значення набуває інтелектуальне осмислення природи, однак це не означає, що утрачає свій вплив художньо-образне сприйняття природи. Воно набуває більшу свідомість і усвідомленість. Це впливає на стійкість і послідовність дій молодої людини, спрямованих на перетворення безпосереднього середовища його життя і праці [4, с. 311].

Взаємозв'язок глобального, національного і краєзнавчого підходів. Найближче оточення школяра, повсякденне спілкування з навколишнім середовищем дають переконливі приклади для розкриття різних аспектів взаємодії людини з природою, озброює навичками жити з нею в згоді. Не можна переоцінити значення краєзнавчого принципу стосовно до реалізації задач еколого-патріотичного виховання. Природне і соціальне оточення безпосередньо впливає на школяра і визначає стиль його ставлення до навколишнього середовища.

Особлива роль при реалізації краєзнавчого принципу належить практичній діяльності учнів, спрямованій на розвиток їх еколого-патріотичної культури. Однак не можна обмежувати еколого-патріотичне виховання тільки знанням природи рідного краю. При аналізі конкретних фактів позитивного або негативного впливу людини на природу в даній місцевості, необхідно разом з цим давати оцінку наслідків з державних і загальнопланетарних   позицій.    У    систему   уявлення   учнів    повинні включатися дані, що показують глобальний характер проблем охорони навколишнього середовища, що не мають державних кордонів, тому багато проблем охорони природи можуть бути ефективно вирішені тільки шляхом тісного міжнародного співробітництва. Розвиваючи турботу учнів про природу рідного краю своєї Батьківщини, вчитель вселяє їм думку, що Земля — це космічний корабель для всіх людей, і турбота про умови життя на ній — загальна турбота всього людства.

 

1.3. Особливості роботи педагога  з еколого-патріотичного виховання  молодших школярів на сучасному  етапі

Початкова школа — це одна з перших ланок, де закладаються основи еколого-патріотичної культури. Велику спадщину в галузі виховання дітей навколишнім середовищем залишив нам видатний педагог В. О. Сухомлинський. На його думку, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів і творчості. Ставлення дітей і підлітків до об'єктів природи відомий педагог тісно пов'язував з тим, що природа — це наш рідний край, земля, що нас виростила і годує, земля, перетворена нашою працею.

Сама природа не виховує, виховує тільки активна взаємодія з нею. Щоб дитина навчилася розуміти природу, почувати її красу, берегти її багатства, потрібно прищепити їй почуття з раннього віку. Щоб виховати всі ці почуття в дітях, вчителі початкових класів використовують різні форми роботи в цьому напрямку [8, с. 288].

Один з видів робіт — екскурсії на природу. На жаль, багато хто з дітей приходять у школу з дуже обмеженими, споживчими уявленнями про природу. Має бути тривалий і нелегкий шлях до дитячих сердець, щоб відкрити перед ними дивний, різноманітний і неповторний світ природи.

Вступна бесіда перед екскурсією, питання вчителя під час проведення екскурсії, підведення підсумків — всі ці етапи повинні привернути увагу дітей до навколишньої природи. Урок любові до природи продовжується і на уроках праці, образотворчого мистецтва, коли дитина ліпить, малює рослини або тварин, побачені нею під час екскурсії. Процес мислення і формування почуттів повинний бути постійним. На уроках читання, де художнє слово, картинка і музичний твір складають єдине ціле, у дітей розвивається творче мислення, художній смак, формується розуміння того, що все в навколишньому світі взаємозалежно.

Одержувані знання повинні закріплюватися в практичних справах. Якщо у школі немає пришкільної ділянки, де дитина могла б своїми руками посадити і виростити рослину, то вирішити цю задачу нам допомагають кімнатні рослини. їхнє вивчення розвиває пізнавальну активність, спостережливість, самостійність, працьовитість, здійснює міжпредметні зв'язки.

Як відомо, більшість кімнатних рослин — прибульці з різних областей земної кулі з різними кліматичними і ґрунтовими умовами. Створюючи наближені умови життя для кімнатних рослин, діти на практиці знайомляться з еколого-патріотичними факторами середовища мешкання рослин. Щоб ця робота принесла бажані плоди, учитель сам повинний мати визначений запас знань.

Але тільки лише еколого-патріотичного виховання в стінах навчального закладу недостатньо. Дитина повинна бачити дбайливе ставлення, повагу до природи з боку батьків. Тому крім роботи безпосередньо з дітьми велика увага у своїй роботі повинна приділятися і роз'яснювальній роботі з батьками.

   Любов до природи тісно пов'язана з культурою поведінки. В бесідах з батьками слід нагадувати про правила поведінки в місцях відпочинку на природі. Проводити консультації на теми: «Природа і діти», «Охорона природи», «Вихідний день у лісі, на ріці», «Як доглядати за тваринами будинку» і ін. Радити батькам побувати в лісі, у вихідні дні, на ріці, водоймі з метою спостереження навколишньої природи, збору природного матеріалу [14, с. 74].

На батьківські збори виносяться для обговорення теми: «Як виховувати в дітей любов, інтерес і дбайливе ставлення до природи», «Значення гри у вихованні в дітей інтересу до природи», «Жива природа — це дивний, багатогранний світ», «Природа нам допомагає жити, вона радує нас, тому її треба берегти» і ін. Тим самим додаються зусилля для підвищення еколого-патріотичної культури батьків, поглиблення їхнього знання про природоохоронні заходи.

Проводячи роботу з еколого-патріотичного виховання, розширюючи зміст програмного матеріалу про рослини, тварини, явища природи, про працю людей щодо їх утримання, про виховання любові, дбайливого і турботливого ставлення до рослин і тварин, слід прагнути до того, щоб діти входили в природу не просто споглядальниками, споживачами, а турботливими, ощадливими хазяїнами рідної землі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ ЕКОЛОГО-ПАТРІТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ І ПОНЯТЬ ПРИ ВИВЧЕННІ КУРСУ

ПРИРОДОЗНАВСТВА

2.1. Основні еколого-патріотичні  уявлення в курсі природознавства

Засобом виховання й освіти молодших школярів початкових класів у курсі природознавства є знайомство з елементарною цілісною картиною світу.

Людина повинна навчиться розуміти навколишній світ і розуміти ціну і зміст своїм вчинкам і вчинкам оточуючих людей. Дітям молодшого шкільного віку властиво унікальна єдність знань і переживань, що дозволяє говорити про можливості формування в них надійних основ відповідального ставлення до природи [9, с. 83].

На основі досліджень І. Звєрєва, О. Захлібного, І. Суравегіної, і виходячи з робіт А. Тихонової, Л. Салєєвої, розроблена система еколого-патріотичних знань (Тарасова, 2000).

До цієї системи знань увійшли два блоки:

Блок опорних еколого-патріотичних знань:

а)   знання про предмети і явища природи, їх властивості і різноманіття, про зв'язки між ними, тобто весь комплекс знань про навколишнє середовище, про все, що оточує людину, що складає поняття «природа»;

б)  екологічні знання про біологічні системи (ліс, луг, водойма й інші), про взаємини організмів із середовищем їх мешкання, про пристосування до нього, взаємини організмів один з одним і з людиною;

в)  знання про цінності, значимість досліджуваних об'єктів у житті природи і людини;

г) знання про працю людей з використання природних багатств. Блок опорних еколого-патріотичних знань вивчається молодшими

школярами в курсі природознавства, що створює необхідні умови для вивчення іншого блоку знань, власне природоохоронних, не тільки в курсі природознавства, але і при вивченні інших предметів.

До блоку власне природоохоронних знань входять:

а)  знання про об'єкти охорони. Ця група містить у собі знання про широко розповсюджені рослини і тварини рідного краю, при вивченні яких молодші школярі повинні прийти до висновку, що будь-який живий організм має потребу в захисті; види рослин і тварин рідного краю, що стають рідкими; зникаючі, що знаходяться під погрозою зникнення види рослин і тварин;

б)  знання про мотиви охорони рослин і тварин. Сюди відносяться: економічні мотиви («мотиви користі»), естетичні мотиви («мотиви краси»), гуманістичні мотиви («мотиви доброти»), цивільні мотиви охорони природи, санітарно-гігієнічні мотиви («мотиви здоров'я»);

в)  знання про заходи охорони природи. Ця група знань включає знання про закони і постанови в області охорони природи, знання про раціональне використання природних багатств у трудовій і господарській діяльності людини, знання про норми і правила поведінки людей у природі, знання про охорону рідких рослин і тварин, середовища їх мешкання, знання про форми охорони природи, в яких беруть участь школярі, про зміст природоохоронних робіт учнів, способи і правилах їх виконання . [2, с. 247]

 

2.2. Використання еколого-патріотичних  понять і уявлень при вивченні  курсу природознавства

        Формування еколого-патріотичних понять у молодших школярів у курсі природознавства відбувається на основі розширення еколого-патріотичних уявлень, їх конкретизації, ілюстрування значним числом яскравих, доступних прикладів [16, с. 101].

З найперших уроків природознавства людина, природа і суспільство розглядаються в їх нерозривній, органічній єдності. Це дозволяє вже на самому ранньому етапі шкільного навчання почати формувати в дітей цілісне уявлення про навколишній світ, про місце в ньому людини.

На уроках «Ознайомлення з навколишнім світом» у 1-ому і 2-ому класах діти довідаються про зміни в природі, що відбуваються під впливом людини, переконуються в необхідності охорони природи, втягуються в посильну природоохоронну діяльність. У 3-ому і 4-ому класах на уроку природознавства продовжується формування знань про предмети і явища природи. Одночасно на доступному для учнів рівні розкриваються сформовані протиріччя між суспільством і природою, шляхи його вирішення. Учні довідаються про реальні екологічні проблеми, що встали перед людьми. При вивченні курсу природознавства в молодших школярів формуються поняття: екологія, екологічні ланцюжки (харчові зв'язки між організмами), екологічні проблеми, екологічна катастрофа.

У третьому класі на початку навчального року вивчається тема «Природа і ми», що дає можливість узагальнити, систематизувати і розширити вже наявні в дітей уявлення про різноманіття природи, взаємодії природи і людини і служить введенням до курсу. Далі, при вивченні тим «Збережемо повітря і воду, корисні копалини і ґрунт», «Збережемо дивний світ рослин і тварин», учні довідаються про реальні екологічні проблеми, що встали перед людьми. До таки проблем відносяться:

-  захист неживої природи  і ґрунтів від забруднення, руйнування  і виснаження;

збереження     різноманіття     видів     організмів     і     цілісності співтовариств;

- охорона природи як необхідна  умова збереження здоров'я людей. Стосовно до кожного компонента  розглядаються його особливості,

значення в природі і житті людини, охорона даного природного компонента. Особлива увага звертається на розкриття різноманітних взаємозв'язків у природі: усередині живої природи (між рослинами і тваринами, між різними тваринами й інші), а також між природою і людиною [10, с. 89].