Управління охороною праці в органах ДПС України

Збір  за право використання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов’язаних з їхньою діяльністю, які знаходяться в центральній частині населеного пункту та в будинках, що є пам'ятками історії та куль тури.

Цей місцевий збір вводиться з метою залучення  додаткових коштів для погашення  заборгованості з виплати заробітної плати та соціальних виплат працівникам  навчальних закладів системи загальної  середньої освіти. Платниками збору  є:

• юридичні особи всіх форм власності, їхні філіали, від ділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, у тому числі  представництва іноземних юридичних  осіб;

• фізичні  особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали відповідний дозвіл на право використання зазначених приміщень.

Ставки  збору мають встановлюватися  за 1 м² площі приміщення, за використання якого справляється цей збір, з розрахунку на один рік:

• на території  міст Києва, Севастополя, Сімферополя  та обласних центрів у розмірі, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян;

• на території  інших населених пунктів - у розмірі, що не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. зарубіжний досвід місцевого оподаткування.

Місцеві податки

Місцеві податки за формою встановлення їх та за способом зарахування до місцевих бюджетів також поділяються на 3 групи:

• перша група: прямі й непрямі місцеві податки, які майже в усіх країнах запроваджуються місцевими органами влади і повністю надходять до їхніх бюджетів. Прямими податками в цій групі є промисловий по даток, податки на нерухоме майно фізичних осіб, на землю, автомобілі, професію тощо. Непрямими податками в цій групі є індивідуальні й універсальні місцеві акцизи на споживання предметів широкого вжитку та інших ресурсів. Це акцизи на бензин, алкогольні напої та інші товари. В Японії - акцизи на споживання газу та електроенергії. У Великобританії місцевих непрямих податків немає;

• друга група: податки, що встановлюються місцевими органами влади як надбавки до загальнодержавних по датків або як відрахування від них (місцеві надбавки до земельного та сільськогосподарського податків в Італії, відрахування від Прибуткового податку фізичних осіб, податок на прибуток корпорацій у США, надбавка до податку на додану вартість у Франції та ін.);

• третя група місцевих податків найбільша. Серед них: податки на заняття торгівлею, на собак, на розваги, на видовища, на володіння транспортними засобами, на торгівлю спиртними напоями, на надання ліцензій на спадщину, на подарунки, на осіб, котрі володіють двома квартирами, на мисливство та рибальство, на відкриття питних закладів, готелів, на прибирання вулиць і ліквідацію побутових відходів, на кар'єри, на рекламу та інші (подібних податків центральна влада, як правило, не стягує).

Основну роль у країнах із розвиненою ринковою економікою відіграють майнові місцеві  податки, у першу чергу на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб і на землю. У США за рахунок податків на майно формується близько 45 % усіх доходів місцевих бюджетів, у Франції - 40 %. У федеративних державах суб'єкти федерацій мають власні служби, які збирають місцеві податки. Муніципальні податкові служби є і в органах місцевого самоврядування в багатьох федеративних та унітарних державах. Контроль за стягуванням загальнодержавних податків, які надходять до центрального бюджету, здійснюють державні податкові служби.

2.3. Напрями  зміцнення дохідної бази місцевих  бюджетів

На сучасному етапі розвитку України велика увага приділяється питанням місцевого самоврядування, його фінансовій базі, які є гарантом розвитку регіонів. Сьогодні склалася ситуація, коли більша частина місцевих бюджетів формується не за рахунок місцевих податків і зборів, а шляхом централізованого розподілу надходжень від податків, віднесених до загальнодержавних. Такий стан справ дає викривлене уявлення про розвиток місцевого самоврядування, не сприяє підвищенню зацікавленості та відповідальності органів місцевої влади за розвиток економіки регіонів.

Недостатньо вивчений та розкритий  фіскальний і стимулюючий потенціал місцевого оподаткування в Україні. Для його максимальної реалізації необхідно докласти зусиль щодо детального вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду запровадження місцевих податків і зборів, підвищення їх частки в доходах місцевих бюджетів та посилення структурного впливу на прискорення розвитку економіки регіонів [ 63 ].

Важливою  умовою успішного виконання податковими  органами своїх повноважень є  формування відповідного матеріального і фінансового їх забезпечення. У багатьох країнах основу фінансової забезпеченості становлять місцеві податки. До них, зокрема, належать податки, які в Україні віднесені до загальнодержавних, податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, місцеві акцизи. Унаслідок тривалої еволюції у багатьох країнах сформувалася розгалужена система місцевих податків і зборів. Це пояснюється як історичними передумовами, так і прагненням органів місцевого самоврядування підвищити ступінь фінансової незалежності за рахунок пошуку нових джерел місцевих доходів в умовах, коли значний обсяг податків надходить до центрального бюджету.

Важливою умовою успішного  виконання органами місцевого самоврядування своїх повноважень є формування відповідного матеріального і фінансового їх забезпечення.

Зміцнення дохідної частини місцевого  бюджету як економічної бази, розвитку соціально-орієнтованої економіки, потребує удосконалення місцевого управління на всіх напрямках економічної діяльності міста, й перш за все об'єднаною Державною податковою інспекцією, яка є органічною частиною державного організму, її реформування - одна з важливих складових адміністративної реформи, здійсненої в Україні щодо реформування податкової служби.

Сьогодні податкова служба розвивається і модернізується ситуативно. Переважно ДПС змінюється структурно, її робота організовується за функціональним принципом, автоматизуються процеси адміністрування податків і зборів тощо.

Проблема полягає в тому, що все  вище перелічене лише до певної міри може поліпшити діяльність ДПС. Однак спростити процеси справляння податків, створити умови для добровільності їхньої сплати, вирішити низку інших питань, викладених у концепції модернізації податкової служби України можна за рахунок удосконалення чинної системи оподаткування як частини зменшення кількості податків, так і завдяки спрощенню документообігу.

Після проголошення незалежності Україна почала формувати власну систему місцевого оподаткування. Нормативна регламентація порядку справляння місцевих податків і зборів в Україні здійснена разом із прийняттям у 1993 році Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", Закону України "Про систему оподаткування" та інших актів законодавств. Це дало відповідні зрушення і вже через рік після видання Декрету питома вага місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів зросла до 1 %, проти 0,2 % у 1994 році. Однак, незважаючи на всі намагання органів місцевого самоврядування запровадити місцеві податки і збори, їх частка у доходах місцевих бюджетів України протягом останніх років так і не  перевищила 3 %. 

На динаміку і структуру  надходжень місцевих податків і зборів впливає багато факторів: регіональна  структура економіки; розміщення продуктивних сил; фінансовий стан підприємств; розвиток побутової інфраструктури населених пунктів; наявність курортних зон. Крім того, обсяги надходжень, місцевих податків і зборів залежать від зусиль місцевої влади, спрямованих на створення необхідних умов для підприємницької діяльності, а також діяльності місцевих податкових органів щодо мобілізації доходів.

База оподаткування  місцевими податками і зборами  досить нерівномірно розподілена по території України. Так, понад 50% усіх надходжень від податку з реклами в Україні припадає на бюджет столиці - м. Київ.

Потребують розв'язання такі проблеми, як зміцнення дохідної бази місцевого самоврядування й основ самостійності місцевих бюджетів усіх рівнів, підвищення зацікавленості місцевих органів влади у нарощуванні власної дохідної бази, якісне прогнозування доходів місцевих бюджетів та подальше вдосконалення методології застосування сучасних економетричних методів для розроблення адекватних моделей зміни складової дохідної частини місцевих бюджетів.

Отже, проблема дохідних джерел місцевих бюджетів України, які надходили б до них на стабільній основі, залишається відкритою, її потрібно розв'язати шляхом збільшення частки власних доходів місцевих органів влади. Вони мають основну частину дохідної бази місцевих бюджетів усіх рівнів.

Основну частку доходів  місцевих бюджетів, поки що становлять регулюючі доходи, вони сягають 75-85 % . В Україні, на нашу думку, слід відмовитись від регулюючих доходів. Збалансування бюджетів доцільно здійснювати на основі закріплених доходів і трансфертів (дотацій, субвенцій). Самостійність місцевих бюджетів в Україні поки що багато в чому є декларованою лише в законодавстві, їхня дохідна частина в основному залежить не від зусиль місцевої влади в розвитку власної бази оподаткування , а від перерозподілу фінансових ресурсів через держбюджет.

З прийняттям нового Закону „Про податок на додану вартість” в 1997 році ПДВ стовідсотково зараховувався до державного бюджету . Також повністю спрямовувався до державного бюджету акцизний збір, але у 1999 році, згідно Закону України „Про державний бюджет України на 1999 рік” до бюджету міста стовідсотково надходили податок з прибутку підприємств, прибутковий податок з доходів громадян та п'ятдесят відсотків акцизного збору. А вже протягом 2000-2005 років до державного бюджету в повному обсязі надходять ПДВ, акцизний збір, податок з прибутку підприємств.

Як бачимо, норми відрахувань  від загальнодержавних податків і зборів постійно змінюються, що негативно впливає на прогнозування доходів місцевих бюджетів та взагалі на фінансовий стан міста.

Численність недоліків  функціонування місцевих податків і  зборів негативно впливають на повноту і своєчасність їх справляння, зменшують доходи місцевих бюджетів. Таким чином, практика вітчизняного місцевого оподаткування має низку суттєвих недоліків, серед яких відзначимо :

• відсутність ефективного правового поля, що відповідав би сучасним 
  умовам господарювання;
• наявність місцевих податків і зборів, витрати на адміністрування яких 
  перевищують надходження від них;
• відсутність правових механізмів у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів;
• незацікавленість місцевої влади у додатковому залученні коштів від 
  справляння місцевих податків і зборів;
• другорядність    місцевих    податків     і     зборів    у    порівнянні    із 
  загальнодержавними;
• відсутність екологічного оподаткування, податку на нерухомість як 
  суто місцевого податку;
• нерозвиненість     самооподаткування     як     альтернативної     форми 
  надходжень до місцевих бюджетів.

Ми вважаємо, що усунення цих недоліків  в процесі вдосконалення вітчизняної системи оподаткування сприятиме зміцненню фінансової бази місцевого самоврядування і збільшенню їх фінансових ресурсів.

Підвищення ефективності використання місцевих податків і зборів є важливим інструментом удосконалення всієї фінансової системи України. Першочерговим у вирішенні цього питання має стати прийняття Закону „Про місцеві податки і збори”, в якому необхідно врахувати останні зміни, що сталися у відносинах власності, соціальній структурі, доходах населення, а також урахування всіх особливостей у Податковому кодексі. На базовому рівні (територіальної громади) могли б справляти такі податки та збори, як плата за використання природних ресурсів, збирання та утилізацію сміття та відходів, ветеринарне обслуговування, використання природних будівельних матеріалів місцевого значення.

Зважаючи на вимоги часу, досвід європейських країн та близького  зарубіжжя, необхідно не тільки збільшити кількість місцевих податків і зборів та розширити повноваження органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження, але й віднести до місцевих збір за забруднення довкілля та спрямувати 100 % його надходжень у бюджети територіальних громад [11 ].

На нашу думку, значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків. Необхідно запровадити податок на утилізацію відходів, прибирання сміття, використання кар'єрних матеріалів, податок на ветеринарне обслуговування. В країнах з ринковою економікою широко використовуються: податок на володіння цінними паперами, на біржові операції, на володіння двома і більше будинками (квартирами), на розміщення офісів у центральних частинах міста.

Без сумніву, в Україні  склалися передумови для побудови нової  системи місцевого оподаткування і зміцнення на її основі фінансів місцевого самоврядування. Звичайно, мова не може йти про запровадження одночасно всіх місцевих податків. Це треба робити поетапно в контексті проведення реформи всієї системи оподаткування, при збалансуванні співвідношення між надходженнями від загальнодержавних і місцевих податків на користь значного підвищення частки останніх.

Удосконалення системи  місцевих податків і зборів, зростання  їх фіскальної ролі — один з напрямів зміцнення місцевих бюджетів. Для забезпечення ефективної політики місцевого оподаткування в Україні треба провести ряд реформ. Уже сьогодні необхідно вживати певні практичні заходи щодо формування економічних та організаційно-правових засад державної політики розвитку місцевого оподаткування та запровадження в дію конкретних норм законодавства, які сприятимуть розвитку регіонів та держави в цілому, а також включення України в сучасні інтеграційні процеси.