Управління охороною праці в органах ДПС України

Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Комунальний податок.

Комунальний податок справляється з юридичних  осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських  підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного  фонду оплати праці, обчисленого, виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

Збір  за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, справляється з юридичних осіб та громадян України  у розмірі до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залежно  від марки й потужності автомобілів, а з юридичних осіб і громадян інших держав, у тому числі й  суб'єктів колишнього Союзу РСР, — у розмірі від 5 до 50 доларів  США. Збір не справляється за проїзд автотранспорту, що здійснює перевезення за кордон:

•  вантажів за державним замовленням і державним  контрактом;

• громадян України за службовими відрядженнями;

•  спортсменів, що від'їжджають на міжнародні змагання;

•  громадян, що від'їжджають у порядку культурного  обміну, на

лікування, оздоровлення (дітей) та за телеграмою на похорон 

близьких  родичів.

Збір за видачу дозволу  на розміщення об'єктів торгівлі.

Збір  за видачу дозволу на розміщення об'єктів  торгівлі — це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір  за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які  реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно  від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у день — за одноразову торгівлю.

Збір  за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право.

Податок з продажу  імпортних товарів.

Платниками  податку з продажу імпортних  товарів є юридичні особи і  громадяни, що зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Об'єктом оподаткування  є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається в декларації, яка подається щоквартально до державної податкової інспекції  в районі (місті) за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта підприємництва.

Граничний розмір податку з продажу імпортних  товарів не повинен перевищувати 3% виручки, одержаної від реалізації цих товарів.

Порядок сплати й перерахування  місцевих податків і зборів.

Місцеві податки і збори перераховуються  до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення невнесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Джерела сплати місцевих податків і зборів:

Податки і збори:

• збір за виграш на бігах;
• збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей;
• комунальний податок;
• збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;
• податок з продажу імпортних товарів.

Сплачуються юридичними особами з доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядженні, але не більше 10% оподаткованого доходу (прибутку).

Податки і збори:

• збір за паркування автотранспорту;
• ринковий збір;
• збір за видачу ордера на квартиру;
• збір за право на використання місцевої символіки;
• збір за право на проведення кіно- і телезйомок;

Плата за землю – це податковий платіж, який стягується з власника землі або  землекористувача, розмір якого безпосередньо  залежить від величини земельної  ділянки, граничної оцінкової ставки та призначення землі.

Платниками  земельного податку є власники землі  і землекористувачі, крім орендарів  та інвесторів – учасників угоди  про розподіл продукції. Коли земельні ділянки орендуються у громадян та юридичних осіб, у власності  яких ці земельні ділянки перебувають, земельний податок сплачується  орендодавцями. Орендар при цьому  сплачує орендодавцю орендну  плату, яка фактично компенсує сплату земельного  податку.

Об‘єктом  плати за землю виступає земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності  або користуванні, в тому числі  на умовах оренди. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває  у спільній власності від кількох  осіб, плата за землю нараховується  кожному з них пропорційно  їх частці у власності на будівлю.

Платники  податку сплачують земельний  податок з дня виникнення права  власності права користування земельною  ділянкою, тобто з моменту одержання  акту на право власності чи користування землею, який видається сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Статтею 12 Закону України „Про плату за землю” передбачено звільнення  окремих  категорій платників податків від  сплати. Так, мають право не оплачувати земельного податку:

- заповідники;

- вітчизняні дослідні господарства  науково-дослідних установ і навчальних  закладів сільськогосподарського  профілю та ПТУ;

- органи державної влади, місцевого  самоврядування, прокуратури, установи  та організації, які повністю  отримуються за рахунок бюджету;

- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров‘я, соціального забезпечення, фізичної  культури та спорту;

- зареєстровані релігійні та  благодійні організації, які не  займаються підприємницькою діяльністю;

- покупець об‘єкта незавершеного  будівництва за земельну ділянку,  відведену під такий об‘єкт, з  моменту придбання об‘єкта на  термін будівництва.

З 1 січня 2004 року звільняються від сплати земельного податку підприємства, установи й  організації у складі яких є структурні підрозділи, що надають санаторно-курортні й оздоровчі послуги дітям. Не буде сплачуватись податок і за землі  дитячих санаторно-курортних і  оздоровчих закладів, а також за земельні ділянки структурних підрозділів підприємств і організацій, що надають дітям санаторно-курортні й оздоровчі послуги.

В межах  граничних норм, встановлених Земельним  кодексом України від сплати податку  звільняються:

• інваліди I та II груп;
• громадяни, які виховують трьох і більше дітей;
• громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу;
• пенсіонери;

• особи, які користуються пільгами відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту”;
• громадяни, яким в установленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи.

Деякі суб‘єкти підприємницької діяльності звільняються від сплати земельного податку на підставі інших нормативно-правових актів. Так, не є платниками сільськогосподарські підприємства – платники фіксованого  сільськогосподарського податку, фізичні  і юридичні особи, суб‘єкти малого підприємництва, які зареєстровані  як платники єдиного податку за ті землі, які використовуються ними для  здійснення підприємницької діяльності.

Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено  норми безоплатної передачі земельних  ділянок громадянам, а саме для:

• ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;
• ведення садівництва – не більше 0,12 га;

• будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, у селищах – не більше 0,15 га, у містах - не більше 0,10 га.

Земельні ділянки, набуті такими громадянами  у власність понад норми безоплатної  передачі у порядку, встановленому  цим Кодексом, обкладаються земельним  податком на загальних підставах.

 

Розділ 2. Аналіз структури надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів

 

2.1. Аналіз структури надходжень місцевих податків та зборів

          На ефективність сплати місцевих податків і зборів рівноцінно впливають як величина граничних розмірів їх ставок, так і кількісні параметри бази оподаткування. Крім того, значний вплив мають інституційна сфера, політичний клімат, інфляційні процеси, стабільність економічної ситуації в країні та її регіонах. Сукупність означених чинників формує економічне середовище, де місцеві податки та збори є залежною складовою. [21, c. 35]

Для того щоб  виявити проблеми, недоліки та перспективи  розвитку місцевого оподаткування, доцільним є використання системи  аналітичних показників, що характеризують кількісні та якісні параметри досліджуваних  явищ, у т. ч. їх ефективність. Для  оцінки ефективності справляння місцевих податків і зборів у вітчизняних  літературних джерелах найчастіше використовують показник їх фактичних надходжень до місцевих бюджетів. Тому спочатку проаналізуємо  динаміку загальної суми надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів з 2000 по 2010 рік. (рис. 2. 1).

Як видно  з рисунку, найбільша сума місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів надійшла у 2010 році та склала 80538,6 млн. грн. Якщо аналізувати останні п’ять  років, то найгірший показник має 2007 рік - 583,5 млн. грн. Тут спостерігається  різкий спад порівняно з 2006 роком (на 9,4 %), що на нашу думку стало наслідком  кризи. Починаючи з 2008 року спостерігається  позитивна тенденція - приріст надходжень до місцевих бюджетів додатній.

 

Рис. 2. 1 Динаміка загальної суми надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів [36].

 

На рис. 2.2 представлено структуру доходів  місцевих бюджетів. Розглянемо, яку  ж питому вагу мають у ній місцеві  податки і збори.

 

Рис. 2.2 Структура  доходів місцевих бюджетів [36]

 

Як бачимо, велику питому вагу у доходах місцевих бюджетів мають податкові надходження. Але місцеві податки та збори  займають найменшу

питому вагу серед них.

На рис. 2. 1 розглянемо, як змінювалась структура  доходів місцевих бюджетів протягом останніх п’яти років.

 

Рис. 2.3. Структура  доходів місцевих бюджетів у 2005-2010 роках [23]

 

У 2010 році доходи місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) склали 80,5 млрд. грн., що на 11,8 (або на 9,5 млрд. грн.) більше, ніж за 2009 рік. Рівень виконання плану  доходів, затвердженого місцевими  радами, склав 96,4% проти 90,7% попереднього року.

Бачимо, що в  структурі доходів місцевих бюджетів, місцеві податки та збори займають частку всього лише близько 1%. Слід зазначити,що з кожним роком їх частка зменшується. Так, з 2005 року доля місцевих податків та зборів зменшилась майже вдвічі (у 2005 році вона складала 2%, а на сьогодні лише 1%). Зростання у 2010 році суми податкових надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів відбулося завдяки загальнодержавним податкам, таким як податок з доходів фізичних осіб та плата за землю.

Слід звернути увагу і на надходження єдиного  податку. У 2010 році до місцевих бюджетів його надійшло у сумі 1,9 млрд. грн. Як бачимо, їх частка порівняно з 2009 роком  дещо зменшилась. Така негативна тенденція  спостерігається весь, відображений на рисунку період.

Проаналізуємо надходження місцевих податків та зборів (у розрізі кожних з них) до місцевих бюджетів по Україні (рис. 2. 4).

Щодо податку  з реклами, бачимо, що його питома вага збільшувалась починаючи з 2005 року (тоді він займав 4,9 %) по 2008 рік (8,0 %). А от у 2009 році в порівнянні з 2008 роком  вперше за досліджуваний період бачимо негативну тенденцію (зменшення  питомої ваги податку з реклами  на 1,8 %).

Майже однакову питому вагу мають збір за паркування автотранспорту та збір за розміщення об’єкта торгівлі.

 

Рис. 2.4 Питома вага надходжень місцевих податків та зборів по Україні.

 

За останні  роки надходження збору за розміщення об’єктів торгівлі майже не змінювалося. Питома вага збору за розміщення автотранспорту дещо коливається (від 3,5% до 5,6 %). Аналізуючи збір за право використання місцевої символіки, бачимо що його частка у надходженнях до місцевих бюджетів майже не змвнювалась і в 2009 році склала 2,6 %.

Інші збори  мають зовсім невелику частки у загальному надходженні. До них ми віднесли курортний  збір, збір з власників собак, збір за право проведення місцевих аукціонів, збір за участь у бігах на іподромі, збір за проведення кіно - і телезйомок та ін. Можа сказати, що всі вони були неефективними, та приносили зовсім невеликі надходження до місцевих бюджетів.