Прямі податки та їх роль у формування доходів бюджету

1. Класична система, яка не передбачає послаблення подвійного 
оподаткування. Розподілений прибуток компаній оподатковується 
корпораційним прибутковим податком. Протягом багатьох років ця система 
діє в США, Люксембурзі, Нідерландах і Швейцарії. Недавно її прийняла 
Бельгія і Швеція. 

2. Система зменшення оподаткування прибутку на рівні компанії може 
функціонувати в двох варіантах:

- на основі різних ставок, при цьому розподілений прибуток оподатковується по більш низькій ставці. Ця система використовується в Австрії, Німеччині, Японія і Португалії;

- на основі часткового звільнення від оподаткування розподілений прибутку. Система діє в Фінляндії, Ісландії, Іспанії і Швеції.

3. Система зменшення оподаткування прибутку на рівні акціонерів.
4. Система повного звільнення від податку з розподілений прибутку:

• на рівні компанії ( в Греції);

• на рівні акціонерів (в Австрії, Данії, Італії)

Наступною важливою особливістю є  принцип оподаткування чистого  доходу чи прибутку. Для кожного  виду діяльності встановлені правила  розрахунку чистого доходу. Зо основу береться валова виручка (дохід) підприємств, розраховане у відповідності  з правилами, встановленими законом  про компанії.

Фінансування підприємств може здійснюватись двома шляхами: додатковим вкладенням капіталу (продаж акцій) та залученням кредитів. Другий шлях вибирають  більше інвесторів, тому, що дивіденди  обкладаються більш високими податками. Особливо вигідним для інвесторів є  фінансування у вигляді позики і  кредитів, які здійснюються через  іноземні банки.

По-перше, проценти, які виплачуються по депозитам не обкладаються податками  або існує пільга для вкладників, на такі проценти не поширюється обмеження  процентної ставки по вкладам. Крім цього, залучення іноземного банку дає  можливість інвесторам ухилитись від  податкового контролю в своїй  країні.

Дохід, який залишився після виключення з нього перерахованих відрахувань  представляє чисту грошову виручку  підприємства. Із неї проводиться  ще ряд вирахунків, які враховуються тільки для податкових розрахунків. Основне місце серед них займають відрахування в амортизаційні фонди.

Крім амортизаційних відрахувань  у витрати включаються відрахування на створення цілого ряду резервів і фондів і на обезцінення запасів, на сумнівних боржників, на майбутні витрати, всього до 15-20 видів таких  відрахувань.

"Документальні"  відрахування з оподаткованого  доходу - поверх реально затрачених  засобів і нормального рівня  амортизації являється основним  видом податкових пільг. Крім  відрахувань податкові пільги  включають також "кредитні" відстрочки і повне звільнення  від податків. Наступним видом  пільг являється відстрочка сплати  податків, як зазначалось вище. Деякі  з них мають граничний термін - до 3-5 років (наприклад відрахування  частини прибутку в резервний  фонд на нові інвестиції), інші  мають невизначений строк. Важливість  цього виду пільг заключається  в тому, що при сучасному рівні  процентних ставок, які досягають  12-14 %,

відстрочка  сплати податку на 5-7 років рівносильна  для платника податку повному  звільненню від податку.

Останнім видом пільг являється  повне звільнення доходу від податків. Наприклад, звільняються від податків проценти, які виплачуються місцевим органам влади (в США); деякі види компаній (в Люксембурзі), компенсації  за нанесений збиток.

Податкове законодавство окремих  країн, наприклад Канади і Бельгії, передбачає також зниження ставки прибуткового податку для компаній оброблювальних галузей. У Великобританії і Норвегії для доходів від добування  нафти і газу встановлені завищені з базою ставки пропорційного  податку [19, с. 287].

Така  роль податку на прибуток корпорацій у більшості розвинутих країн, окрім  зазначеної причини, що створює можливість зменшення питомої ваги цього  податку у податкових надходженнях, зумовлена ще й іншими причинами. Зокрема визнанням західною теорією  та практикою жорсткого взаємозв’язку  між розміром податку на прибуток і його впливом на виробничі стимули. Вважається, що обкладання прибутку податком, що перевищує 50 % його величини, негативно  впливає на стимули до приватнопідприємницької  виробничої діяльності. Оптимальним  із так званого поєднання фіскальних і стимулюючих завдань вважається податок, що не перевищує третини  прибутку. Таке розуміння податку  на прибуток викликало поступове  скорочення його граничних ставок у  процесі податкових реформ, а також  застосування широкого спектра податкових пільг, про які говорилося раніше. Це свідчило про використання податку  на прибуток корпорацій не так у  його фіскальній, як у регулюючій ролі.

Також до прямих податків у більшості розвинутих країн відноситься і земельний  податок. Розглянемо як він діє на прикладі Німеччини.

Об'єктом  оподаткування являються: підприємства сільського і лісного господарства, земельні ділянки, які є у власності  компаній і приватних осіб, а також  будови, які знаходяться на цих  ділянках.

Ставка земельного податку складається  з двох частин: основної ставки, яка  встановлюється для окремих видів  нерухомої власності і надбавки общини, які визначається у залежності від стану місцевих фінансів.

Відповідно до законодавства про  земельний податок розрізняють 2 види цього податку:

земельний податок А (для підприємств  сільського і міськогс господарства) і податок В (для земельних  ділянок і будов компаній і  приватних осіб). Розрізняють наступні ставки податку:

• для підприємств сільського і лісового господарства - 0,6 %;
• для незабудованих ділянок землі - 0,35 %;
• для забудованих ділянок землі - 0,35 %;
• для ділянок землі, які займає одна сім'я:

а) перші 75 тис. марок вартості будинку - 0,26 ;

б) залишок вартості будинку - 0,35 %,

в) для ділянок землі, які займають дві сім'ї - 0,31 %.

Земельний податок з сільськогосподарських і промислових підприємств відповідно до законодавства дозволяється рахувати як витрати ; прибутку, який підлягає оподаткуванню. Платіж являється обов'язковим і ш залежить від фінансових результатів або доходу приватної особи.

Від сплати земельного податку звільняються державні установи, церкви, заклади дошкільного виховання, лікарні, інтернати, а також земельні ділянки призначені для використання в наукових цілях.

Земельний податок сплачується, як правило, поквартально у форм авансових  платежів на рівна поступлень за минулий рік. Сума, яка підлягає сплаті визначається 1 раз у три роки, при змінах у нерухомій власності здійснюється перерахунок. Даний податок, як і у нас, великого фіскального значення не має.

Розглянувши систему прямого оподаткування  розвинутих країн світу і побачила, що в ній переважає прибутковий податок з громадян, а податок т прибуток на має такого важливого значення у формуванні дохідної частині

бюджету, а у нас - навпаки. Але  за даного рівня життя переважної частині населення переважання  податку на прибуток над прибутковим  податком : громадян є закономірністю. Але якщо розглянути це з другої сторони, то це свідчить про надмірний  податковий тягар, який покладений на підприємства України, що є неприроднім.

Так, згідно із Законом України "Про  оподаткування прибутку підприємств" прибуток, що підлягає оподаткуванню  за ставкою 25 %. причому як розподілюваний, так і не розподілюваний.

З огляду на це, доцільно скористатися досвідом корпоративного оподаткування  Німеччини. Згідно із законом Німеччини "Про корпоративний податок" базова ставка цього податку становить 45 %. У разі розподілу прибутку компанія отримує податкову пільгу у розмірі 15 % суми розподілюваного прибутку, а отже ставка податку на розподілюваний прибуток, відповідно зменшується до 30 %, що повною мірою нейтралізує негативний вплив подвійного оподаткування.

Але перш за все ніж використовувати  теоретичну базу і практичний досвід країн Заходу, все це має бути переусвідомлене й адаптовано до наших умов. Встановлення високого рівня оподаткування з метою  вирішення передусім фіскальних завдань і поповнення бюджету  може бути основою податкової стратегії  на якийсь час, тому, що це заважає створенню  нових підприємницьких структур і призводить до масових банкрутств.

 

3.2. Необхідність вдосконалення системи  прямого оподаткування

 

 

 

 

В період переходу до ринкових відносин не викликає сумніву необхідність розгляду ситуації, що склалася у сфері оподаткування  підприємств.

Будь - які  податки, зокрема й прямі, можуть здійснювати різноманітний вплив  на господарську діяльність суб'єктів  господарювання. З одного боку вони можуть сприяти розширенню сфери  діяльності підприємства та активізації  його роботи, з іншого - можуть стримувати ділову активність та обмежувати поле дій [10, 25].

По-перше податки впливають на рівень структуру сукупного попиту , а через механізм ринкового попиту можуть сприяти виробництву, чи гальмувати його.

По-друге, розмір податків визначає рівень оплати праці, так як від фонду оплати праці існує цілий ряд відрахувань  до бюджету, тобто оплата праці включається  в податкові платежі.

По-третє, від податків залежить співвідношення між витратами виробництва і  ціною товарів та послуг. Дане співвідношення є для підприємців визначальним в процесі використання або реалізації виробничих потужностей. Розмір податкових платежів визначає кількість вільних  коштів, які залишаються у розпорядженні  підприємства, а отже цим самим  визначає можливість підприємства по збільшенню виробничих запасів, розширенню виробництва, впровадженню нової техніки  і технологій.

Податкова система України є  далекою від досконалої. В Україні  діє понад 28 законів, які регулюють  порядок обчислення і сплати податків, та велика кількість інших нормативно-правових актів, які регулюють питання  оподаткування. Податкова система  створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних

ресурсах, які на сьогодні є досить обмеженими, оскільки у функціонуванні банківської  системи, що повинна бути основним кредитором та значним інвестором, також існують  великі проблеми [13, с. 37].

З огляду на це необхідно проаналізувати Закон  України "Про оприбуткування прибутку підприємств". Згідно з ним об'єктом  оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого  валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку  на суму амортизаційних відрахувань  і який змінює використання касового методу на принцип нарахування.

Валовий дохід при цьому визначається як загальна сума доходу платника податку  від усіх видів діяльності, отриманого або нарахованого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. На мій  погляд, при нинішній проблемі неплатежів нарахований дохід далеко не завжди означає реальне надходження  коштів, а право погасити безнадійну та сумнівну заборгованість шляхом зменшення  валового доходу платники податку мають  тільки при виконанні таких умов:

- затримка платежу повинна перевищувати 30 днів від дати, обумовлена договором як дата рахунку;

- платник податку повинен звернутися до суду із заявою про стягнення заборгованості з боржника, Таким чином, хоч і має місце подальше відшкодування перенарахованих сум податку, але фактично - це механізм безплатного кредитування держави за рахунок обігових коштів підприємств.

У цілому основними напрямками вдосконалення  податкової політики в частині стимулювання підвищення рівня забезпеченості підприємств  обіговими коштами, на мій погляд, мають бути [33, с. 87]:

- звільнення від оподаткування частини прибутку, яка спрямовується на поповнення власних обігових коштів;

                - регламентування обов'язкового стимулювання частини прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, на поповнення обігових коштів;

- максимально можливе наближення термінів податкових платежів до моменту отримання доходів.

Ще однією проблемою є те, що один з найголовніших  прямих податків - податок на прибуток могли б платити більшість  нормально працюючих підприємств, але ним однаково оподатковується  і дрібний підприємець, який не має  не тільки власних основних, але  й оборотних засобів, орендує  приміщення і купує сировину за позичені кошти під великі відсотки, і оснащене свого часу державою потужне об'єднання. Всі підприємства - і малі і великі, які отримують малий і великий  прибуток, поставлені в однакові умови  щодо оподаткування прибутку. Внаслідок  цього більшість малих підприємств  не мали змоги конкурувати з великими, не можуть задовольняти всім вимогам  фінансово-правових норм, які часто  змінюються, і ледь животіють, якщо не навчилися лавірувати між нормами  фінансового права.

Діюча на сьогоднішній день система оподаткування  має суто фіскальний характер і спрямована на максимальне вилучення коштів підприємств. Це, в свою чергу, фактично позбавляє підприємств прибутку - головної мотивації їхньої діяльності. Необхідність розв'язання невідкладних проблем бере гору над завданням щодо забезпечення економічного зростання, знецінення фінансового становища підприємств і перешкоджає розширенню податкової бази на перспективу [13,21].