Прямі податки та їх роль у формування доходів бюджету

Об'єктом  плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності  або користування, у тому числі  на .умовах оренди. Суб'єктами плати  за землю - платником - є власник землі  користувач, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно  до цільового призначення всі  землі України поділяються на: - землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів;

- землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

- землі   природоохоронного,   оздоровчого,   рекреаційного   та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі - -- водного фонду; землі запасу.

Згідно  з цим розподілом Законом встановлено  різні ставки земельного податку, які  визначаються у відсотках до грошової оцінки земель.

Законом передбачено ряд пільг по сплаті земельного податку, відповідно до цього  від земельного податку звільняються:

1. заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні 
парки, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і 
зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки 
садово-паркового мистецтва;

2. вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і 
навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно - 
технічних училищ;

3. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи 
прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за 
рахунок бюджету, спеціалізовані санаторії України для реабілітаційних 
хворих згідно з списком, затвердженим міністерством охорони здоров'я 
України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, 
підприємства, об'єднання та організації товариств сліпих і глухих України, 
громадські організації інвалідів України та їх об'єднання;

4. вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, 
соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, 
що використовуються за цільових призначенням;

5. зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються 
підприємницькою діяльністю.

Товариство  користується вищезазначеними по сплаті земельного податку. На балансі підприємства рахуються: дитячий садок, дитячий  оздоровчий табір "Дружба" та будинок  культури, які попадають до переліку тих об'єктів, які звільняються від  сплати земельного податку.

Підставою для нарахування земельного податку  є дані державного земельного кадастру. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за встановленою формою, щороку за станом на 1 січня  і до 1 лютого подають розрахунок державній податковій інспекції. Земельний  податок сплачується рівними  частинами власниками землі і  землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції до 15 серпня і до 15 листопада, а

всіма іншими платниками щоквартально до 15 числа  наступного за звітним кварталом  місяця. Надмірно сплачені суми податку  підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку  на наступний рік.

За несвоєчасну  сплату земельного податку справляється пеня у розмірі 0,3 відсотки недоїмки за кожний день прострочення. За порушення  вимог цього закону платники України  несуть відповідальність, передбачену  земельним кодексом України за Законом  України "Про державну податкову  службу".

Згідно  з поданими до податкової інспекції  розрахунками земельного податку хлібокомбінат  має в користуванні земельну ділянку  під будівлями і спорудами  площею 22,822 га, за яку нараховано земельного податку в сумі 7558,4 грн., який було сплачено рівними частинами.

 

 

 

Таблиця 2.4

Аналіз  земельного податку сплаченого Чортківським хлібокомбінатом 

за 2007 - 2009 роки

 

Земельний податок	Роки			Відхилення (+/-)
		2007	2008	2009	від 2007	від 2009
		12998,42	17692,425	35384,85	+22386,43	+17692,425

 

Підприємством у 2009 році сплачено земельного податку в сумі 35384,85 грн., що на 17692,425 грн. більше ніж у 2008 році, і на 22386,43 грн. більше ніж у 2007 році.

Постійне  збільшення суми земельного податку  пов'язано з зміною ставки даного податку, тому, що кожного року з  прийняттям Закону "Про державний  бюджет" постійно збільшується ставка даного податку.

Крім  того,, на балансі даного підприємства рахується 35 транспортних засобів, тому воно і сплачує податок з власників  транспортних засобів. Податок з  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції,

ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування. Порядок справляння цього податку визначається законом  України "Про податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", який введений в дію Постановою Верховної Ради № 1964-12 від 11.12.91 р.. Платниками цього  податку є підприємства, установи та організації, які мають зареєстровані  згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби [3].

Об'єктом оподаткування є транспортні  засоби, а саме: об'єм циліндра двигуна, потужність двигуна або довжина  корпусу судна.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин  і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних  про кількість транспортних засобів  станом на 1 січня поточного року. Обчислення цього податку проводиться  за ставками встановленими виходячи з об'єму циліндра, або потужності двигуна кожної марки транспортних засобів. Податок сплачується у  валюті України і розраховується за валютним курсом Національного банку  на перший день кварталу, в якому  здійснюється сплата податку і залишається  незмінним протягом кварталу.

Перерахунки юридичними особами розміру податку  у зв'язку з перереєстрацією транспортних засобів, визначених цим Законом, протягом даного року не проводяться.

У порядку  і строки, визначені податковими  органами, юридичні особи подають  за місцем свого знаходження до державної  податкової інспекції, але не пізніше 15 березня року, наступного за звітним, на основі бухгалтерського звіту  розрахунки суми податку за формою, затвердженою Головною державною податковою інспекцією України. У разі виявлення  юридичних чи фізичних осіб, які  не сплачували податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані  сплатити податок не більш як за два попередніх роки.

Перерахування неправильно сплаченого податку  допускається не більш як за 2 попередніх роки.

У разі приховування (заниження) об'єктів  оподаткування з юридичних осіб у доход відповідного бюджету  податковими органами стягуються вся  сума прихованого (заниження) податку  і штраф у двократному розмірі  тієї ж суми. Сума прихованого (заниженого) податку і штраф вносяться  до відповідного бюджету за рахунок  прибутку, що залишається в розпорядження  підприємств.

За відсутністю обліку об'єктів  оподаткування або ведення цього  обліку з порушенням встановленого  порядку, а також за неподання, несвоєчасне  подання податковим органам розрахунків  та інших документів, необхідних для  нарахування і сплати податку, юридичні особи сплачують до відповідного бюджету додатково 50 відсотків належних сум податку.

Посадові особи, винні у приховуванні (неврахуванні) об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського  обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні  не за встановленою формою розрахунків  чи інших документів, пов'язаних з  обчисленням і сплатою податку, притягуються до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Недоїмки по податку, а також суми штрафів, пеня стягується з платників податку  згідно з чинним законодавством. Законом  передбачено ряд пільг по сплаті земельного податку, але товариство не користується пільгами по сплаті податку  з власників транспортних засобів.

Податок з визначених власників транспортних засобів, що сплачується за місцезнаходження юридичних осіб, зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. З цієї суми 90 % використовуються на покриття витрат з експлуатації та утримання автомобільних доріг, в тому числі підприємствами Української  державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних  доріг, на проведення природоохоронних заходів на водоймищах, а 10 відсотків - для зміцнення матеріально-технічної  бази органів, які здійснюють огляд  цих транспортних засобів.

З наведених даних ми бачимо, що хлібокомбінат у 2009 році отримав  прибуток у розмірі 130100 грн., з якого 33,3 % йде на сплату прямих податків і 66,7 % від одержаного прибутку залишається, але крім прямих податків існують  ще інші податки і збори, яких біля десяти, і які підприємству теж  потрібно сплатити, а ще й певна  частина з одержаного прибутку, повинна  залишитися у розпорядженні підприємства, та і це тільки при умові, що до підприємства не буде застосовано ніяких фінансових санкцій за порушення податкового  законодавства за прострочення термінів сплати і таке інше. Тож з цього  можна зробити висновок, що підприємству не легко.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРЯМОГО  ОПОДАТКУВАННЯ 

3.1.Світовий досвід у  сфері прямого оподаткування

 

 

 

Формування податкової системи  України потребує вивчення досвіду  розвинутих країн, податкові системи  яких мають багатолітню історію. Вивчення світового досвіду супроводжується  порівнянням податкової системи  України з податковими системами  розвинутих країн, яке стає підставою  для визначення шляхів удосконалення  податкової системи України.

Однією  з характеристик сучасних податкових систем розвинутих країн є співвідношення прямих і непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості у різних країнах. Так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції - непрямі, які становлять 67,9 відсотків. Італія і Німеччина  мають досить урівноважену структуру.

 

 

Таблиця 3.1

Частка  податкових надходжень у країнах  з ринковою економікою

 

№	Країни	Прямі	Непрямі	Інші
		податки, %	податки, %	податки, %
1	2	3	4	5
1.	США	43,6	42,1	14,3
2.	Англія	46,1	39,9	14,0
3.	Німеччина	32,1	61,1	6,8
4.	Франція	17,2	67,9	14,9
5.	Італія	36,3	55,2	8,5
6.	Канада	47,6	37,8	14,6
7.	Японія	48,3	37,6	14,1

 

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн та сучасна  практика оподаткування свідчать про  закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких  чинників: життєвого

рівня переважної частини населення; досконалості механізму  стягнення податків, його здатності  звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; загальної  орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, розв'язання найгостріших соціальних проблем, традицій оподаткування.

Переважання на початку і в середині XX століття непрямих податків зумовлене  низьким рівнем доходів більшості  населення, що об'єктивно обмежувало масштаби прямих податкових надходжень, а також відносною простотою  збирання непрямих податків, адже форма  прямого оподаткування потребує складного механізму обліку платників, об'єкта оподаткування, механізму стягнення  податків, прогрес в організації  оподаткування, пов'язаний насамперед із комп'ютеризацією, впровадженням  автоматизованої системи обробки  фіскальної інформації, підвищив ефективність прямого оподаткування і створив  сприятливі умови для його розвитку.

Наступним важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура  прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме - співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим  податком.

В країнах  із розвинутою ринковою економікою у  створеному національному доході переважають  індивідуальні доходи. Тому частка особистого прибуткового податку значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно  низька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, що утримуються  на всіх бюджетних рівнях і під  різною назвою, становлять 21,5 % і відрізняються  особистого прибуткового податку всього на 5,3 процентного пункту [31, 82].

Але зупинимося на ньому детальніше. Податок на прибуток корпорацій - це податок порівняно  недавнього походження. Він отримав  поширення у

зв'язку з розвитком форм бізнесу, заснованих на практиці обмеженої відповідальності. Корпорацій ний податок стягується з чистого прибутку компаній. Система  оподаткування прибутку визначається при умові подвійного оподаткування, тобто одночасного оподаткування  прибутку на рівні компаній і на рівні акціонерів, які отримують  дивіденди. Прибуток компаній може складатись з двох частин: нерозподілений і  розподілений. В залежності від підходу  до оподаткування цих компонентів  прибутку, система оподаткування  поділяється на такі види: