Прямі податки та їх роль у формування доходів бюджету

Отже, є два напрямки ухилення від податків: легальний і нелегальний, хоч  їх можна аналізувати й сукупно, як інтегральне поняття. Для цього  використовуються коефіцієнт податкових розходжень та коефіцієнт оподаткування.

Перший  коефіцієнт вираховується виходячи з масштабів ухилення, а також  адміністративних затрат на утримання  податкової служби. Другий обчислюється як відношення реальної суми зібраних податків до потенційно можливої їх суми за умови відсутності ухилення. В  цілому коефіцієнт оподаткування оцінюється величиною в 92 - 94%, хоч є помітні  коливання його значення за різними  групами платників: трудові доходи за наймом - найвищий коефіцієнт, доходи від бізнесу, від нерухомого майна, від сільського господарства - найнижчий коефіцієнт [18, 91].

Ухилення  від сплати податків є протиправним діянням і карається в передбаченому  законом порядку. Так, у 2009 році українські органи податкової поліції викрили 3464 кримінальних прояви ухилення від  сплати податків, у 2008 р. - 5919; порушено 3293 кримінальні справи у 2007р., а в 2006р. - 5682, викрито також 6265 інших  злочинів, пов'язаних із незаконною діяльністю посадових осіб перевірених комерційних  структур у 2008р., а в 2009р. - 6224. До кримінальної відповідальності в 2009р. притягнуто понад 12,3 тис. осіб, із них 6,1 тис. - злісних  неплатників податків (у 2008- 3,6 тис), на яких до суду подано у 2007р. 1771 кримінальну  справу, в 2006. - 666 справ.

До  бюджету донараховано 726 млн. грн. Наведені дані свідчать, що хвиля податкової злочинності в нашій державі  зростає й далі. Досліджуючи проблему легального скорочення розмірів податкової платні, деякі автори оперують термінами "податкове планування", "мінімізація  податків" та "податкове маневрування".

Основою податкового планування є  найповніше і найточніше застосування всіх дозволених нормативно-правовими  актами пільг, знання та вміле використання прогалин, які є в податковому  законодавстві, облік позиції податкової адміністрації, а також фінансової й інвестиційної політики держави. Формально такі дії не суперечать закону, а отже, й до осіб, які їх здійснюють, не можуть бути застосовані будь-які санкції.

Своєрідним  способом ухилення від сплати податків без порушення закону є мінімізація  податкових внесків. На думку А. Соколова, один із варіантів мінімізація податкових зобов'язань - непряме оподаткування. Основним класифікаційним критерієм  при розподілі податків на прямі  і непрямі виступає можливість перекладання податкового тягаря - "таке викликане  податком змінювання цін товарів  та послуг чи така ж зумовлена податком перешкода цьому змінюванню, при  якому платник отримує можливість тією чи іншою мірою перенести  тягар податку на інших осіб, тобто  чи на своїх покупців (випадок прямого  перекладання), чи на своїх постачальників (випадок зворотного перекладання)" [27, 58].

Таким чином, остаточним платником  прямих податків стає особа, яка безпосередньо  отримує дохід, володіє майном і  т. ін., а непрямі податки сплачує  споживач товару, на якого податок  перекладається шляхом надбавок до ціни.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що ухилення від сплати та обхід  податків - комплексне поняття, якому  властиві такі загальні риси:

по-перше, вони завдають серйозних збитків, одному з основоположників постулатів податкового  права - принципу справедливого оподаткування, оскільки діють змогу уникнути податкового  тягаря або значно зменшити його розміри, тоді як інші платники податку виконують  свої фінансові обов'язки перед державою в повному обсязі. Це особливо відчутно в ситуаціях, коли масштаб ухилення від оподаткування досягає значних  розмірів і призводить до підвищення податкової ставки з метою забезпечення відповідного рівня державних доходів.

-по-друге, прагнення платників  податків уникнути оподаткування  легальним або нелегальним шляхом  зумовлене одними й тими ж  причинами, але провідна роль  серед них належить економічним  факторам. За даними органів податкового  контролю, фіскальний суб'єкт, що  має добре економічне становище,  зазвичай старається повністю  виконати податкові обов'язки. А  платник, який зазнає великих  фінансових труднощів, нерідко  вважає, що зможе розв'язати свої  грошові проблеми завдяки самостійному  зменшенню покладеного на нього  податкового тягаря.

Очевидно, дана ситуація пояснюється тим, що податок  являє собою форму примусового  вилучення приватної власності  в скарбницю держави, тому цілком природна спроба фіскальних суб'єктів  протидіяти податковим акціям публічної  влади.

І, нарешті, складність податкової системи, незрозумілість законів та її постійне оновлення  створюють технічні передумови для  податкового маневрування й здійснювання правопорушень у фіскальній сфері.

Ухилення від сплати податків як феномен, дуже поширений у ринковій системі господарювання і заслуговує на найпильнішу увагу. Підприємці частково (а іноді й цілком) ухиляються від податкових зобов'язань, використовуючи незаконні методи, а саме: приховуючи свої доходи, перебільшують витрати  на виробництво продукції, фабрикують податкові знижки, підкуповують податкових чиновників.

Однак у незаконному ухиленні від  податків, здебільшого, немає необхідності, оскільки можна досягти цієї мети, діючи в межах закону. В цьому  й полягає майстерність легального ухилення від податків. Платник використовує закони з корисливою метою. Можна  ухилитися від податків у зв'язку з наявністю у фіскальному  законодавстві легальних "податкових лазівок та обновок".

З юридичної  точки зору таке ухилення від сплати податків не є протиправним діянням. Джерела законних форм ухилення знаходяться  у павутиноподібній структурі сучасного  бізнесу та господарських зв'язків, у величезній складності фіскального  законодавства в умовах ринкової економіки. В інвесторів та доходоодержувачів  з'являється можливість без формального  порушення закону обійти податок, використавши ділові операції та юридичні нюанси для  ухилення від фіскального обов'язку. Діють ці способи й на рівні  національної економіки, й у масштабах  світового ринку.

Існує безліч легалізованих методів ухилення від сплати податків, в тому числі  і прямих:

• штучне збільшення витрат виробництва;
• прискорене списання амортизації;

використання    транснаціональними    монополіями    податкових "канікул", "гаваней", "сховищ", "оазисів", "системи опціонів";

• дарування, застосування ліберальних правил списання "безнадійних боргів";
• вкладання коштів в облігації місцевих органів влади, а також у благодійні і довірчі фонди.

Способи ухилення від податків безперервно  вдосконалюються, пристосовуються  до умов економічного життя, які постійно змінюються.

Найпоширенішими податковими порушеннями  є внески до фондів політичних партій, під виглядом ділових витрат, угоди  з постачальниками в обхід  податкових законів.

Податковими порушеннями є також  недодержання закону, яке полягає  у зменшенні або збільшенні податку, а також несвоєчасна сплата або  недодержання переплаченої суми податків тільки через незнання законів і  розпоряджень. Ще один вид податкових зловживань - приховування доходів, обман, втеча від податків. У таких  випадках платник податків або його представник свідомо зменшує  податок, який підлягає сплаті, або  несвоєчасно сплачує його. Приховування здійснюється, головним чином, через  подання неправильних декларацій про  доходи або відкуп податкових чиновників. Втеча від податків може бути односторонньою (за участю тільки платника податків) або двосторонньою (при згоді або за допомогою корумпованого державного чиновника).

Отже  перш за все потрібно вдосконалювати податкову систему. Потрібно забезпечити  існування зацікавленості та відповідальності сторін податкових відносин. Це зробить  масове ухилення від сплати податків і неможливим і недоцільним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ПРАКТИЧНИЙ  АСПЕКТ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВА З  БЮДЖЕТОМ ПО СПЛАТІ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ

 

 

1. Техніко-економічна характеристика

ВАТ «Чортківський хлібокомбінат»

 

 

ВАТ «Чортківський хлібокомбінат», на основі якого буде розглядатись другий розділ роботи відноситься до першої групи підприємств, які отримують  прибуток, частину його сплачують  в бюджет у вигляді податку  на прибуток.

Дане  підприємство засноване в 1965 році. Кількість  працюючих 70 чоловік. Рентабельність-10,5 %.Середньорічна вартість основних виробничих фондів -2600 т. грн.

Продукція комбінату реалізується в межах Тернопільської, Хмельницької, Львівської, Чернівецької області.

Комбінат, як і більшість інших підприємств  в Україні зустрічається із значними проблемами. Але керівництво і  весь колектив роблять усе можливе, щоб підприємство працювало.

На  балансі підприємства числяться  основні фонди в сумі 6254,3 тис. грн. Залишкова вартість основних фондів 4050,3 тис. грн., залишкова вартість активної частини основних фондів 3862,0 тис. грн.

Балансова вартість активної частини основних фондів 4065,0 тис. грн. Придбано за 2009 рік  основних фондів активної частини на 92 тис. грн. Показник фондовіддачі дорівнює 0,9.

Акціонерне  товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки  в банках, фірмову марку та торговий знак, які затверджені правлінням товариства і зареєстровані в торговельно - промислові палаті, печатку зі своєю назвою.

Засновниками  є фізичні особи, переважно працівники підприємства і юридичні особи - партнери. 60,1 % акцій від загальної кількості  належить трудовому колективу, 5% залишилось за державою.

Таблиця 2.1

Основні фонди Чортківського хлібокомбінату в 2009 році. (тис. грн.)

 

Показники	Вартість основних виробничих фондів           на 01.01.2008року	Вартість основних виробничих фондів           на 01.01.2009року	Відхилення
Основні фонди	6168,3	6254,3	86
Знос	2377,5	2204,0	-173,5
Процент зносу	38,54	35,24	-3,3

 

Позитивним моментом в діяльності Чортківського хлібокомбінату є  те, що дане підприємство уже протягом трьох років працює рентабельно. Отриманий прибуток дозволяє підприємству працювати без збоїв, своєчасно  виплачувати заробітну плату  своїм працівникам, тим самим  забезпечувати надходження прямого  податку з заробітної плати, платником  якого виступають працівники комбінату.

Акціонерне  товариство є власником:

• майна, переданого йому засновником та укладачами у власність;
• продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;
• одержаних доходів;
• іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Відкрите акціонерне товариство ВАТ  «Чортківський хлібокомбінат» несе відповідальність по своїх зобов'язаннях  в межах майна, яке йому належить, на яке може бути направлене стягнення  у відповідності з діючим законодавством. Акціонери відповідають за зобов'язання товариством в межах належних їм акцій, а товариство не відповідає по зобов'язаннях своїх акціонерів.

Структура виробництва ВАТ «Чортківський  хлібокомбінат» змішана (предметно - технологічна) і характеризується наявністю на підприємстві основних цехів, які організовані по предметному і по технологічному принципу. Переваги такої структури полягають в тому, що зменшені внутрішні перевезення, скорочений виробничий цикл виготовлення продукції, збільшено рівень завантаження обладнання.

Система управління та структура виробництва  забезпечують ефективність функціонування підприємства.

Органами управління і контролю за діяльністю відкритого акціонерного товариства ВАТ «Чортківський хлібокомбінат»є:

• загальні збори акціонерів;
• правління;
• ревізійна комісія.

Вищим органом управління товариства є  загальні збори акціонерів. У загальних  зборах приймають участь з правом вирішального голосу всі його акціонери. Акціонери які беруть участь у  загальних зборах, реєструються з  вказаним числом голосів, яке має  кожний акціонер.

Виконавчим  і організуючим органом ВАТ «Чортківський  хлібокомбінат» є правління. Вибори у склад правління та ревізійної комісії проводяться загальними зборами в установленому ним  порядку. Правління обирається на З  роки, з правом дострокового переобрання. Загальні збори акціонерів вибирають  Голову правління.

Правління є функціональним органом  управління акціонерним товариством  і складається з трьох рівнів, проте цей поділ є умовним.

Перший рівень - Голова правління  акціонерного товариства, до обов'язків  якого входить поточне керівництво, контроль та стратегічне планування розвитку підприємства, забезпечення договірних відносин з ринковими  контрагентами. Безпосередньо йому підпорядковані три  заступника Голови, бухгалтерія та дорадчі служби.

До другого рівня відноситься  та частина керівників, яким підпорядкований  весь молодший персонал оперативного управління. До них можна віднести: начальників відділів, головного  механіка, провідних спеціалістів. Вони готують інформацію для рішень, які приймають керівники вищого рівня і передають ці рішення  у вигляді конкретних завдань  керівникам третього рівня.