Податкова система

17.1.2. представляти свої інтереси  в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або  уповноваженого представника;

17.1.3. обирати самостійно, якщо інше  не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат;

17.1.4. користуватися податковими  пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом;

17.1.5. одержувати відстрочення, розстрочення  сплати податків або податковий  кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;

17.1.6. бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом;

17.1.7. оскаржувати в порядку,  встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз’яснення;

17.1.8. вимагати від контролюючих  органів проведення перевірки  відомостей та фактів, що можуть  свідчити на користь платника податків;

17.1.9. на нерозголошення контролюючим  органом (посадовими особами)  відомостей про такого платника  без його письмової згоди та  відомостей, що становлять конфіденційну  інформацію, державну, комерційну чи  банківську таємницю та стали  відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами;

17.1.10. на залік чи повернення  надміру сплачених, а також  надміру стягнутих сум податків  та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом;

17.1.11. на повне відшкодування  збитків (шкоди), заподіяних незаконними  діями (бездіяльністю) контролюючих  органів (їх посадових осіб), у  встановленому законом порядку; 

17.1.12. за методикою, затвердженою  Міністерством фінансів України,  вести облік тимчасових та постійних податкових різниць, та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток.

17.2. Платник податку має також  інші права, передбачені законом. 

Стаття 18. Податкові агенти

18.1. Податковим агентом визнається  особа, на яку цим Кодексом  покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються  (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до  відповідного бюджету від імені  та за рахунок коштів платника  податків.

18.2. Податкові агенти прирівнюються  до платників податку і мають  права  та виконують обов’язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

      Стаття 19. Представники платника податків

19.1. Платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

19.2. Представниками платника податків  визнаються особи, які можуть  здійснювати представництво його  законних інтересів та ведення  справ, пов’язаних із сплатою  податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

19.3. Представник платника податків  користується правами, встановленими  цим Кодексом для платників  податків.

Стаття 21. Обов’язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів

21.1. Посадові особи контролюючих  органів зобов’язані:

21.1.1. дотримуватися Конституції  України та діяти виключно  у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

21.1.2. забезпечувати сумлінне виконання  покладених на контролюючі органи  функцій; 

21.1.3. забезпечувати ефективну роботу  та виконання завдань контролюючих  органів відповідно до їх повноважень;

21.1.4. не допускати порушень прав  та охоронюваних законом інтересів  громадян, підприємств, установ, організацій;

21.1.5. коректно та уважно ставитися  до платників податків, їх представників  та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності;

21.1.6. не допускати розголошення  інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи;

21.1.7. надавати органам державної  влади та органам місцевого  самоврядування на їх письмовий  запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

21.2. За невиконання або неналежне  виконання своїх обов’язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.

21.3. Шкода, завдана неправомірними  діями посадових осіб контролюючих  органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Стаття 22. Об’єкт оподаткування 

22.1. Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

  Стаття 23. База оподаткування

23.1. Базою оподаткування визнаються  конкретні вартісні, фізичні або  інші характеристики певного  об’єкта оподаткування. 

 База оподаткування це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

23.2. База оподаткування і порядок  її визначення встановлюються  цим Кодексом для кожного податку окремо.

23.3. У випадках, передбачених цим  Кодексом, один об’єкт оподаткування  може утворювати кілька баз  оподаткування для різних податків.

23.4. У випадках, передбачених цим  Кодексом, конкретна вартісна, фізична  або інша характеристика певного  об’єкта оподаткування може бути  базою оподаткування для різних податків.

Стаття 24. Одиниця виміру бази оподаткування 

24.1. Одиницею виміру бази оподаткування  визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика  бази оподаткування або її  частини, щодо якої застосовується  ставка податку. 

24.2. Одиниця виміру бази оподаткування  є єдиною для розрахунку і  обліку податку.

24.3. Одній базі оподаткування  повинна відповідати одна одиниця  виміру бази оподаткування. 

Стаття 25. Ставка податку 

25.1. Ставкою податку визнається  розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

 Стаття 26. Базова (основна) ставка  податку 

26.1. Базовою (основною) ставкою  податку визначається ставка, що  визначена такою для окремого  податку відповідним розділом  цього Кодексу. 

26.2. У випадках, передбачених цим  Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

 Стаття 27. Гранична ставка податку 

27.1. Граничною ставкою податку  визнається максимальний або  мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.

 Стаття 28. Абсолютна та відносна  ставки податку 

28.1. Абсолютною (специфічною) є  ставка податку, згідно з якою  розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

28.2. Відносною (адвалорною) визнається  ставка податку, згідно з якою  розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Стаття 30. Податкові пільги

30.1. Податкова  пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

30.2. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

30.3. Платник податків вправі  використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

30.4. Платник податків вправі  відмовитися від використання  податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

30.5. Податкові пільги, порядок та  підстави їх надання встановлюються  з урахуванням вимог законодавства  України про захист економічної  конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

30.6. Суми податку та збору,  не сплачені суб’єктом господарювання  до бюджету у зв’язку з отриманням  податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

30.7. Контролюючі органи складають  зведену інформацію про суми  податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг.

30.8. Контролюючі органи здійснюють  контроль за правильністю надання  та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

30.9. Податкова пільга надається шляхом:

 а) податкового вирахування  (знижки), що зменшує базу оподаткування  до нарахування податку та  збору; 

 б) зменшення податкового  зобов’язання після нарахування податку та збору;

 в) встановлення зниженої  ставки податку та збору;