Платники та об’єкти земельного податку

Плата за землю дорівнює:

ПЗ = 0,135x450x2,2x3,1х1 = 414,32 (грн).

Висновок: сума плати за землю, що підлягає перерахуванню в бюджет землекористувачем, становить 414,32 грн.

І на кінець, ми роздивимося  нарахування та сплати штрафних санкцій  с податку на землю.

Приклад 3. Торгова площа  щодо платника 4000 м², середня ставка на землю 1,5 грн. за метр квадратний. За підсумками перевірки фактично було використана земля у звітному  році – 4400 м².

Розрахувати суму податку  на землю на рік, щомісячну плату  за даними звіту, що надано до ДПІ, і  за фактом використання земельної ділянки. Визначити яку суму платник повинен  сплатити до бюджету додатково за результатами перевірки за звітний рік.

Розв'язання

1. Сума податку за землю за 1 рік складатиме:

за звітом: 4000 * 1,5 = 6000 грн.

фактично перевищив: 400 * 1,5 = 600 грн.

загальна сума :6000 + 600 = 6600 грн.

2. Щомісячна сплата за даними звіту:  6600 / 12 = 550 грн.
3. Фінансова санкція складає: 600 * 0,25 = 150 грн.
4. Сплата за підсумками року складає: 6000+600+150= 6750грн

Відповідь: загальна сума за податок склала 6750 грн.

Таким чином, розрахунок податку  на землю буває різним і залежить від різних чинників, які на  нього  діють.

 

Висновок за розділом ІІ

Платежі за землю від земельного податку зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської ради, на території  яких знаходяться земельні ділянки. Далі 30 відсотків коштів від земельного податку, централізується на спеціальному бюджетному рахунку Державного комітету України по земельних ресурсах, 10 відсотків - на спеціальних бюджетних рахунках Автономної Республіки Крим і областей, а решту грошей залишається на спеціальних бюджетних рахунках бюджетів сільських, селищних, міських рад.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку  або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Як видається, в основу визначення розміру  орендної плати має бути покладена  ринкова вартість відповідних земель.

У структурі плати за землю  щорічно відбуваються зміни за рахунок  більш динамічного нарощування  номінальних надходжень орендної плати  та повільнішого зростання надходжень земельного податку. Така динаміка відображає поступове підвищення ставок орендної плати на тлі незмінності принципів щодо справляння земельного податку.

Розрахунок податку на землю буває різним і залежить від таких чинників, як розмір землі, розташування оподаткованого об’єкта, коефіцієнта індексації, грошової оцінки та ставки податку.

 

 

РОЗДІЛ III

ПРОБЛЕМИ ЗЕМЕЛЬНОГО ОПОДАТКУВАННЯ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

 

3.1 Проблеми оподаткування земельним податком

Економіко-правове регулювання  земельних правовідносин посідає  чільне місце серед механізмів правового  регулювання в галузі раціонального  використання, захисту та охорони  земель. В умовах ринкової економіки  стає все більш зрозумілим, що економічні засоби впливу (майнова зацікавленість і майнова відповідальність) на поведінку  суб’єктів земельних правовідносин  є більш ефективними, ніж адміністративні  засоби (примусові заходи).

Одним із засобів економіко-правового  регулювання земельних правовідносин  є плата за землю.

Стан обліку землі, який ще існує сьогодні в державі, ведення  земельно-кадастрової документації, дані якої є підставою для нарахування  плати за землю, не завершення інвентаризації земель, відсутність документів на право власності чи користування землею, неповне проведення грошової оцінки земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення, купівлі-продажу будівель та споруд (їх частин), а також земельних ділянок несільськогосподарського призначення значно ускладнюють порядок обчислення і сплати плати за землю.

В умовах становлення ринкової економіки  стає особливо актуальним вирішення  проблем справляння плати за землю. Серед комплексу проблем, що потребують наукового обґрунтування та практичного  вирішення, важливе місце посідають  питання:

- плати за землю при переході  права власності на будівлю  і споруду;

- оподаткування земельних ділянок,  наданих залізницям та гірничодобувним  підприємствам;

- передбачення ставок земельного  податку, як у межах населених  пунктів так і за їх межами  для земель лісового фонду;

- врахування платниками земельного  податку зміни коефіцієнту функціонального  використання при наданні будівель, споруд в оренду іншим суб'єктам  господарювання;

- сплати земельного податку  за землі дорожнього господарства;

- упорядкування пільг по земельному  податку та ін. [7, с. 140].

Так, правове регулювання відносин щодо орендної плати здійснюється цивільно-правовими  методами, які ґрунтуються на принципі «дозволено все, що прямо не заборонено». Характерними ознаками таких правовідносин є:

– підстава виникнення – цивільно-правовий договір оренди земельної ділянки;

– суб’єктами цих правовідносин  є орендар (фізичні і юридичні особи) та орендодавці (фізичні і  юридичні особи та держава в особі  уповноважених органів).

Що до правовідносин зі сплати податку  на землю, то вони мають всі ознаки публічних (податкових) правовідносин  і, відповідно, регулюються публічно-правовими  методами, які ґрунтуються на принципі дозволено лише те, що прямо передбачено нормами права. Зокрема, такими ознаками є:

– підстава виникнення – норми  права;

– одним із суб’єктів правовідносин  зі сплати земельного податку завжди є держава в особі вповноважених  органів (податкові органи).

Як правило, стосовно розмежування вказаних правовідносин (щодо сплати земельного податку та щодо сплати орендних платежів) проблем не виникає. Однак, у ситуації, коли суб’єктом орендних правовідносин  за договором оренди землі з боку орендодавця виступає держава в  особі компетентних органів, нерідко  виникають непорозуміння щодо характеру  платежів за такими договорами та методів  їх стягнення.

Так, органи державної податкової служби покладено функції щодо контролю за правильністю обчислення і справляння земельного податку, також здійснюють відповідні контрольні функції щодо орендної плати за землю за договорами, в яких орендодавцем є держава. Це іноді призводить до конфліктів з орендарями за такими договорами.

 

3.2 Шляхи вдосконалення земельного оподаткування

Питання земельного оподаткування  знаходяться на межі двох наук: фінансової та науки про земельні відносини. Фінансисти, досліджуючи принципи та особливості функціонування земельного податку в сільському господарстві, детально не розглядають окремі важливі  для оподаткування аспекти (зокрема, методику визначення бази оподаткування  та її диференціації). Водночас науковці, що займаються дослідженням питань земельних  відносин та оцінки землі в цілях  оподаткування чи диференціації  сум податку, недостатньою мірою  досліджують принципи земельного оподаткування  та його економічну природу.

Віддаючи належне напрацюванням, здійсненим у галузі теорії та організації  земельного оподаткування, слід зауважити, що окремі теоретичні, методологічні  та методичні аспекти функціонування цього виду податку є недостатньо  розробленими.

Тому, з метою удосконалення  податкового законодавства в  частині плати за землю та орендної плати за земельні ділянки державної  і комунальної власності слід удосконалити норми Податкового  кодексу та діючого закону України  «Про оренду землі».

Верховною радою було прийнято податковий кодекс, але він за оцінками експертів  має ряд недоліків. Тому стосовно плати за землю він потребує змін, а саме:

- переглянути розмір усереднених  ставок плати за землю;

- відмінити верхню межу обмеження  річної орендної плати за земельні  ділянки державної або комунальної  власності, яка згідно з вимогами  діючого законодавства України  не може перевищувати 10 відсотків  їх нормативної грошової оцінки;

- застосувати особливий порядок  сплати земельного податку за  землі природоохоронного, рекреаційного,  культурно-історичного, оздоровчого  призначення, які передані у  власність або надані у постійне  користування суб'єктам господарювання;

- врегулювати проблему оподаткування  земель лісового фонду, як в  межах населених пунктів, так  і за їх межами;

- для земель, зайнятих дорожніми  господарствами, від наданої їм  пільги врахувати розмір ділянок,  за які податок не нараховується;

- забезпечити звільнення від  сплати земельного податку дитячих  санаторно-курортних та оздоровчих  закладів України, незалежно від  їх підпорядкованості.

- упорядкування системи пільг  з оподаткування, що не мають  соціальної спрямованості та  економічного ефекту. Наприклад,  скасовано пільги, надані за галузевою  ознакою;

- уточнення порядку індексації  нормативної грошової оцінки  земель в залежності від рівня  інфляції;

- удосконалення податкового законодавства  в частині орендної плати за  земельні ділянки державної і  комунальної власності [8, с. 66].

До того ж не можна обминути увагою врегулювання питання терміну оподаткування  земельних ділянок під викупленими  будівлями та спорудами, оскільки на даний час через неврегульованість  норм чинних законодавчих актів (Податкового  кодексу, Земельного кодексу, Цивільного кодексу, законів України «Про оренду землі» та ін.) тривалий час проходить  процедура оформлення документів на право власності або користування земельними ділянками, а за цей період місцеві бюджети втрачають значні кошти від несплати платежів до бюджету.

Отже, прийняття запропонованих пропозицій, в частині плати за землю, які  направлені на створення надійної законодавчої бази для формування доходної частини  місцевих бюджетів, дозволить удосконалити адміністрування плати за землю та упорядкувати пільги по платі за землю, що сприятиме збалансованості відповідних місцевих бюджетів.

 

Висновок за розділом ІІІ

Земельний податок постійно змінюється і доповнюється, у зв'язку з цим виникають проблеми, як і з усіма новими законодавствами. Так само проблеми земельного оподаткування пов'язані з тим, що цей податок місцевий, а отже керувати ним досить складно з центру. Але проблеми ці вирішуються, шляхом уточнення законодавства. Таким чином, головне прийняти правильне, усім доступне і ефективне законодавство.

Прийняття запропонованих пропозицій, в частині плати за землю, які направлені на створення надійної законодавчої бази для формування доходної частини місцевих бюджетів, дозволить удосконалити адміністрування плати за землю та упорядкувати пільги по платі за землю, що сприятиме збалансованості відповідних місцевих бюджетів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Економічна  природа  земельного  оподаткування  реалізується  через  виконання  таких функцій: 

- стимулювання  раціонального  використання  землі  (стимулююча  функція);

- вирівнювання умов господарювання  для  підприємств,  що  функціонують  у  різних  умовах (регулююча  функція);

- акумулювання  коштів  на  фінансування  земле-охоронних  потреб  і розвитку  соціальної  інфраструктури  територіальних  громад,  яким  належать сільськогосподарські угіддя (фіскальна функція).

В  Україні, відповідно до Податкового кодексу, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, які є обов'язковими до сплати на усій території України, і в повному обсязі зараховується до місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку  або орендної плати залежно від  того, є громадянин власником землі  або орендує її. Розмір земельної  плати визначається залежно від  нормативної  грошової  оцінки  земельних   ділянок   з урахуванням  коефіцієнта  індексації,  визначеного  відповідно  до порядку, а також від площі земельних ділянок,  нормативну грошову  оцінку яких не проведено.

Вона була запроваджена з  метою  формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури  населених пунктів.

Платниками податку є  власники земельних ділянок, земельних  часток (паїв) та землекористувачі.