Платники та об’єкти земельного податку

Розмір ринкової орендної плати  коливається між мінімальною  границею, визначається фактичним рентним  доходом із земельної ділянки, та максимальною, яку потенційний орендар  готовий заплатити, виходячи з очікуваних доходів від її облаштування і  забудови та пов'язаних з цим витрат.

Інакше кажучи, ринкова орендна  плата - це, з одного боку, той мінімальний  розмір плати, за який орендодавець може надати земельну ділянку в оренду, а з другого - той максимальний розмір плати, за який орендар може взяти земельну ділянку в оренду. Тому для визначення ринкової орендної плати має бути проведено аналіз найтиповіших умов оренди, для місцевого  ринку земельних ділянок конкретного  призначення.

При зіставленні орендних ставок з  метою визначення вартості оренди на відкритому ринку необхідно зробити  поправки до значень орендних ставок, виходячи з припущення, що:

- власник готовий надати земельну  ділянку в оренду;

- перед датою оцінки був достатній  період (який враховував характер  земельної власності та стан  ринку) для належним чином організованого  маркетингу та угоди щодо орендної  плати й інших умов надання  в оренду і для завершення  угоди стосовно оренди;

- стан ринку, рівня цін та  інші обставини були на будь-яку  попередню дату укладання угоди  про оренду такими ж, що й  на дату оцінки;

- не береться до уваги будь-яка  додаткова пропозиція ціни можливим  орендарем з особливим інтересом;

- встановлений строк, істотні  та інші умови договору оренди  не є надто обтяжливими або  вигідними для оренди даного  типу земельної власності;

- орендарю не надаються пільги, і будь-який період безплатного  користування можливий лише за  час, який знадобився б орендарю, який вступає в свої права,  для підготовки земельної ділянки  до використання;

- обидві сторони в угоді діяли  компетентно, зважливо та без  примусу[10].

Таким чином, ринкова орендна ставка - це найбільш ймовірна величина орендної плати, за яку обізнаний та незобов'язаний надавати свою земельну ділянку в  оренду орендодавець згодився б надати, а обізнаний та незобов'язаний - орендувати орендар погодився б узяти  цю земельну ділянку в оренду.

 

4. Обчислення плати за землю, строки її сплати та особливості подання звітності

           Підставою нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної  ділянки подають інформацію, необхідну  для обчислення і справляння плати  за землю[Додаток Б].

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня  і не пізніше 20 лютого поточного  року подають відповідному органу державної  податкової служби за місцезнаходженням  земельної ділянки податкову  декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку , з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями [Додаток Б]. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю  має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного  року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За ново відведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та бази оподаткування платник  плати за землю подає податкову  декларацію протягом 20 календарних  днів місяця, що настає за місяцем, у  якому відбулися такі зміни.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які  видають платникові до 1 липня поточного  року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.

У разі переходу права власності  на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього  року до початку того місяця, в якому  він втратив право власності  на зазначену земельну ділянку, а  новим власником - починаючи з  місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності  на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення  новому власнику після отримання  інформації про перехід права  власності.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває  у спільній власності кількох  юридичних або фізичних осіб, податок  нараховується з урахуванням  прибудинкової території кожному  з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо  будівля перебуває у спільній  сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або  одній з таких осіб-власників,  визначеній за їх згодою, якщо  інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній  частці кожної особи - якщо  будівля перебуває у спільній  частковій власності;

3) пропорційно належній  частці кожної особи - якщо  будівля перебуває у спільній  сумісній власності і поділена  в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває  у користуванні кількох юридичних  або фізичних осіб, податок нараховується  кожному з них пропорційно  тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з  урахуванням прибудинкової території.

Юридична особа зменшує  податкові зобов'язання із земельного податку на суму пільг, що знаходяться  у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної  особи.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з  дня виникнення права власності  або права користування земельною  ділянкою.

У разі припинення права  власності або права користування земельною ділянкою плата за землю  сплачується за фактичний період перебування землі у власності  або користуванні у поточному  році.

Облік фізичних осіб - платників  податку і нарахування відповідних  сум проводяться щороку до 1 травня.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується  рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням  земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним  днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з  плати за землю, визначене у новій  звітній податковій декларації, у  тому числі за ново відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок  за місцезнаходженням земельної  ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами  сплачується протягом 60 днів з дня  вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській  та селищній місцевості земельний податок  може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про  приймання податкових платежів.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених  пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в  оренду, обчислюється з дати укладення  договору оренди земельної ділянки  або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному  жилому будинку сплачує до бюджету  податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

 

          Висновки за розділом I

Використання землі в  Україні є платним. Плата за землю  справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Що стосується земельного податку, то таким є обов'язковий  платіж, що справляється з власників  земельних ділянок та земельних  часток (паїв), а також постійних  землекористувачів В свою чергу, орендна плата за земельні ділянки  державної і комунальної власності  теж є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві  за користування земельною ділянкою

Відповідно, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та безпосередньо землекористувачі, а орендної плати - орендарі земельних ділянок.

Оподаткуванню підлягають не всі землі, а ті, які дають прибуток. Слід зауважити, що в певних умовах всі землі почнуть давати прибуток, тому законодавство чітко розрізняє  землі, які оподатковуються, а розмір податку диференціюється в залежності від місця розміщення, способу  використання та цільового призначення  земельної ділянки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II

 АНАЛІЗ ПЛАТИ  ЗА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ

 

2.1   Надходження платежів за землю та їх використання

Платежі за землю від земельного податку зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської ради, на території  яких знаходяться земельні ділянки. Далі 30 відсотків коштів від земельного податку, централізується на спеціальному бюджетному рахунку Державного комітету України по земельних ресурсах, 10 відсотків - на спеціальних бюджетних  рахунках Автономної Республіки Крим і областей, а решту грошей залишається  на спеціальних бюджетних рахунках бюджетів сільських, селищних, міських  рад.

Слід зауважити, що Закон України про бюджет на відповідний рік, може зупинити систему розподілу земельного податку, що спостерігалось в 2000-2005 роках [ 1].

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні ради у межах зазначених відрахувань можуть установлювати нормативи централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів і міст, у підпорядкуванні яких знаходиться район.

Міські ради з районним поділом можуть встановлювати нормативи централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

Кошти від плати за землю, що надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, використовуються виключно для таких цілей:

- фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;

- ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель;

- створення земельного інноваційного фонду;

- відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості;

- економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду;

- надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з її вини;

- проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури населених пунктів[ 5] .

Кошти від земельного податку, що централізуються, спрямовуються на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної інфраструктури, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, а також проведення земельної реформи.

За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф в розмірі 100 відсотків використаних сум, які надходять до Державного бюджету України на цілі, зазначені в частині першій цієї статті.

Кошти, що надходять від продажу землі використовується суб'єктами господарської діяльності (юридичними та фізичними особами) на їх розсуд [21].