Налоговая политика

- оптимізація  податкового адміністрування;

- недосконалість  процедур реєстрації та обліку  платників податків, які не дозволяють здійснювати ефективний податковий контроль;

- відсутність  пропозицій та практичних рекомендацій  щодо альтернативного оподаткування прибутку платників діючому з боку науковців та діячів у рамках державної податкової політики.

Усунення вказаних проблем потребує перегляду методів  та інструментів податкового адміністрування. Їх перегляд повинен проводитися у відповідності з науково обґрунтованими рекомендаціями, які визначають направлення змін структур та функцій податкових адміністрацій, коригування податкової політики і методичних основ податкового адміністрування, та повинні слугувати методологічною основою  для прийняття управлінських рішень.

Аналіз ефективності податкового адміністрування доцільно проводити, виходячи з класичного визначення коефіцієнта ефективності на базі інформації податкової інспекції районного рівня. Як видно з таблиці (додаток Д) у 2009 році ефективність податкового адміністрування знизилась через значне зниження обсягів виробництва (реалізації) по району. При зменшенні витрат на утримання штату співробітників податкової служби на 11,3% зменшення доходів Державного бюджету відбулось на 38,4%. У 2010 році відмічено протилежний стан: збільшення обсягів виробництва у 2,3 рази, а на утримання податкових органів збільшено витрат на 11,9%. При цьому заробітна плата податківців залишилась незмінною, а витрати збільшено за рахунок підвищення вартості комунальних послуг. Таким чином, при реалізації адміністративного та контролюючого механізмів реалізації державної податкової політики відсутній елемент соціальної ефективності для державних службовців в галузі оподаткування.                                                                                             

Досягнення  ефективності податкового адміністрування пов’язано з необхідністю в удосконаленні системи роботи податкових органів з платниками податків та вирішенням наступних завдань:

- створення максимально  комфортних умов для своєчасного та повного виконання платником податків зобов’язань по сплаті податків;

-  створення  позитивного іміджу податкової  служби;

-  створення податкової культури.

Таким чином, для  виконання поставлених завдань  пропонується  створення операційних залів у податкових органах для обслуговування платників. Ефективними заходами можна вважати встановлення комп’ютерів для введення та коригування податкової звітності самими платниками податків. З другого проблемного питання, необхідно визначити наступне. Алгоритм реєстрації та обліку платників податків визначено Податковим кодексом України (далі – Кодекс), який практично у повному обсязі повторив діючий до 01 січня 2011 року Наказ ДПА України «Про затвердження змін до Порядку обліку платників податків, зборів» від 22.02.2010 № 99.

В Кодексі зазначено, що «центральним органом державної податкової служби визначаються: порядок обліку платників податків і зборів; перелік документів, які подаються для взяття на облік платників податків, а також порядок подання таких документів; форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків» [2].

Впроваджений  у 2006 році режим «єдиного вікна» реєстрації та обліку платників податків має  певні недоліки. Так, через спрощену систему реєстрації платників податків з’явилась у сфері господарювання досить велика кількість підприємств–«одноднівок» або фірм з ознаками фіктивності.

Для досягнення позитивного ефекту від впровадження зазначених заходів необхідно передбачити  можливість позбавлення прав на 3 роки виступати засновником при створенні нових підприємств засновників, посадових осіб ліквідованих в адміністративному порядку юридичних осіб.

Розглядаючи третю  групу проблемних питань сучасних механізмів реалізації державної податкової політики проведено розрахунки очікуваних надходжень податку на прибуток при застосуванні регресивної форми оподаткування [8].

Завдяки запропонованому методу суб’єкту господарювання буде вигідно коригувати свою діяльність у напрямку, «сприятливому» до оподаткування. Наскільки вдало підприємство буде вирішувати податкові проблеми при формуванні стратегії свого розвитку, реагуючи на опосередкований вплив держави на економіку через податкову політику, залежить не тільки його економічне зростання, а й суспільне виробництво в цілому. [ 28]

Програмою економічних  реформ України на 2010 – 2014  рр. передбачено проведення реформи у три етапи, і саме перший етап вже завершено, розпочато другий та третій етапи. [23]

Індикатором такої реформи можна вважати:

• Прийняття та введення в дію Податкового кодексу у 2011 році;
• Підвищення позицій України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу за показником «сплати податків» не менше ніж на 30 позицій до кінця 2014 року;
• Зниження частки тіньової економіки до 2014 року на 30% порівняно з рівнем 2010 року.

Одним із головних завдань податковї реформи було підвищення фіскальної ефективності  податків. Для цього у Податковому кодексі уряд запровадив вимоги та обмеження для платників податків з метою перекриття схем мінімізації нарахування податку, а токаж розширив повноваження ДПАУ, проведення перевірок, що на наш погляд, може збільшити кількість зловживань у податковій сфері. А тому повноваження податкових органів необхідно звести до того рівня, коли іхня діяльність матиме ефективний та позитивний вплив на податкову систему України.

Зприйняттям нового кодексу порядок адміністрування податків не спростився, а ускладнився (Довідково діяло 115 форм податкової звітності та 75 додатків до них, тепер в Україні визначено всього 74 форми податкової звітності, але 121 додаток до них). Тому одним із головних факторів, що надасть можливість спростити систему адміністрування податків та зменшення витрати часу платників податків на складання та подання податкової звітності до органів ДПС є скорочення кількості, спрощення та уніфікація форм податкової звітності.

На прикладі зарубіжного досвіду досить розвинених країн можна вважати доцільним запровадження Єдиного рахунку для сплати податків, що значно може покращити взаємовідносини з платниками податків, скоротило бюрократичні процедури та витрати, пов’язані зі сплатою податків.

Впровадження такого Єдиного рахунку для нашої країни є важливим кроком аперед, але потрібно буде знайти вирішення значної кількості проблемних питань, зокрема, питання щодо розподілу коштів між місцевими бюджетами, а також коштів між місцевими бюджетам, а також коштів за податками, за якими не ведеться облік нарахованих грошових зобов’язань.

Важливим моментом податкової політики держави варто відзначити підвищення рівня податкової культури платників податків. Ця проблема потребує виникнення нового напрямку у діяльності податкових органів та внесення змін до освітньої програми. Тобто, навчальних закладах усіх рівнів (включаючи дитячі садки), необхідно ввести ознайомчий курс з оподаткування. Також курси з роз'яснення податкового законодавства та пояснення необхідності сплати податків мають проводитися і для тих платників податків, які вже не навчаються.  Як засіб підвищення рівня податкової культури можна розглядати вдосконалення інституту відповідальності платників податків. За для цього необхідно не підвищувати рівень фінансових санкцій (штрафів), а створити ефективну податкову систему, що виключала б можливість порушень податкового законодавства навмисних або з необачності.

Щодо податкової політики держави в цілому, то її приоритетні завдання у 2012 році будуть:

1. Розроблення та внесення змін до Податкового  кодексу  України  з метою:

• зміни   ставок   оподаткування,   визначених  в  абсолютних значеннях,  з урахуванням індексів  споживчих  цін,  індексів  цін виробників промислової продукції щодо деяких податків і зборів;

• адаптації     податкового    законодавства    України    до законодавства Європейського Союзу;
• підвищення ефективності адміністрування податків;
• зменшення обсягу податкової звітності;

2. Інтенсифікація процесу стягнення податкового боргу;

3. Соєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
4. Поведення моніторингу застосування норм Податкового  кодексу України та сунення виявлених недоліків;
5. Уосконалення нормативно-методичної  бази  з  бухгалтерського обліку  з  метою  забезпечення  реалізації  положень   Податкового кодексу України  та з урахуванням вимог мжнародних стандартів;
6. Зпровадження інструментарію  оцінки  ефективності  отримання податкових пільг, забезпечення цільового їх використання та відповідальності  отримувачів  за  порушення  умов  надання  таких пільг;
7. Вжиття комплексу заходів з протидії заниженню митної вартості товарів;
8. Зійснення методологічно-організаційних заходів щодо належного  впровадження з 2012 року податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
9. Пкращення адміністрування плати за землю, насамперед шляхом упорядкування міжвідомчого обміну інформацією щодо платників податку та об'єктів оподаткування і відповідного удосконалення автоматизованої    інформаційно-аналітичної   системи   фіскальних органів. 

Вцілому, прямування фінансової  та податкової  політики  зорієнтоване на побудову ефективної держави. [4]

Отже, хоча и на сьогодні податкова політика України не має чітко вираженої соціальної спрямованості, і навпаки, вбачається ії фіскальний характер, необхідно змінювати курс реформ на створення такої податкової системи, як б мала більш соціальний характер і забезпечувала благополуччя усієї країни в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ:

 

Отже, у висновку можна  сказати, що проблеми податкової політики сьогодні є вкрай актуальними.

Важливою умовою економічного зростання, соціальної й політичної стабільності в суспільстві є податкова політика.

Податкова політика - це насамперед формування і застосування затверджених на законодавчому рівні економічних інструментів і відповідних рішень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів.

Сучасну державну податкову  політику можна охарактеризувати так: це система відносин між державою та платниками податків через посередництво  податкових органів у процесі встановлення і зміни податкової системи, елементів податку, термінів їх сплати, механізму зарахування у бюджет з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів держави,необхідних для виконання покладених на неї функцій, за одночасного стимулювання ділової активності учасників податкових відносин, з урахуванням впливу всіх зовнішніх та внутрішніх чинників, які діють в умовах, що склалися на певному етапі соціально-економічного розвитку в країні.

Вцілому, дана робота має  як теоретичне, так і практичне значення.

У першому розділі визначено саму сутність та напрями проведення податкової політики, її основні принципи та особливості нашої економічної ситуації. Розглянуто типи податкових політик, їх риси, а також плив на економічний розвиток країни.

У другому розділі проведено аналіз сучасної податкової політи України, система оподаткування, Податкового кодексу України, розглянуті його слабкі та сильні сторони. А також проведено аналіз такого важливого показника як податкове навантаження та його вплив на економічне зростання у країні.

У третьому розділі порівнюється податкова система України з  податковими системами країн світу. Розкриваються основні проблеми податкової політики, шляхи їх вирішення та приорітетні напрямки побудови податкової політики на наступні роки.

Результатом податкової політики є податкова система. Під  податковою системою розуміють сукупність податків і зборів, механізмів і  способів їх розрахунку та сплати, а  також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів.

Податкова система України  має багато недоліків, серед яких: високий рівень податкового навантаження; відсутність економічно обґрунтованого балансу між фіскальною й регулюючою функціями податків, неефективна система державного податкового регулювання, її неузгодженість із завданням економічної політики держави; велика кількість малоефективних податків;нестабільність податкового законодавства;неоднорідність і складність нормативно-правової бази оподаткування; недосконала й витратна система адміністрування податків і зборів; низький рівень податкової культури, значне поширення схем мінімізації й ухилення від сплати податків та інші.

З 2011 року податкова політика України переходить на новий етап розвитку, адже у грудні 2010 року був прийнятий Податковий кодекс України.  У свою чергу аналіз деяких норм Кодексу дозволяє зробити висновок, що поряд з позитивними напрямами реформування в ньому є певні недоліки, що негативно вплинуть на податкову поведінку платників податків, формування державного бюджету та її економічний розвиток, рівень благополуччя у суспільстві.

Отже, податкова політика України спрямована не на підвищення рівня благополуччя суспільства, а  на забезпечення надходжень до бюджету.

Порівнюючи податкову  систему України з досвідом інших  країн можна зробити висновок, що Україні необхідне повернення до прогресивного оподаткування  доходів фізичних осіб, введення податку  на нерухомість громадян і вдосконалення механізму стягування ПДВ у поєднанні з оптимізацією соціальних видатків та збільшенням «видатків розвитку».