Налоговая политика

ВСТУП

 

Податкова політика – один із багатьох, але найважливіших  важелів втручання держави в соціально-економічні процеси. Це є наслідком постійно зростаючої ролі держави в економіці та суспільному житті, що постійно потребують певних фінансових ресурсів.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що Україна відносно молода держава і її податкова система знаходиться на стадії формування, в той час коли в інших економічно розвинутих країнах вона лише коректується відповідно до ситуації, що склалася в певний момент. Негативний момент у процесі формування податкової політики України проявляється у тому, що цей процес є надто затяжним, адже навіть після прийняття Податкового кодексу податкова система України має багато недоліків та потребує реформувань.

Метою курсової роботи є дослідження податкової політики України, виявлення її переваг та недоліків та визначення шляхів її поліпшення.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні завдання: дати визначення терміну «податкова політика», розкрити суть та принципи; виділити основні типи податкової політики та вплив їх на економічне зростання; проаналізувати сучасного стану податкової політики України; проаналізувати показник податкового навантаження у країні;   виявити проблемні аспекти податкової політики України; порівняти податкові системи країн світу та України; внести пропозиції щодо напрямів вдосконалення податкової політики.

Об'єктом дослідження  є економічний розвиток суспільства та держави, в аспекті податкової системи України. Предметом дослідження є теоретичні засади та практичні аспекти здійснення податкової політики.

Новизна даної роботи полягає у тому, що на основі вже існуючих досліджень відомих економісті та політиків виділено основні проблеми політики в сфері податків та запропоновано деякі шляхи їх вирішення на счасному етапі розвитку України.

Практичне значення данної роботи є беззаперечним, адже податкова  політика держави є основою системи  податків, які у свою чергу є  головним джерелом доходів бюджету  України. А тому розгляд данної теми та основні та запропоновані шляхи покращення можуть бути використані на практиці для ефективності не лише податкової політики, а й економіки в цілому.

На сучасному етапі  розвитку суспільства, у тому числі  й економічному, істотно змінюється роль податкової політики в регулюванні суспільного виробництва і розподілі національного доходу.

Тому вважаю за необхідне  розглянути як саме податкова політика впливає на благополуччя суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇНИ

 

 

 

1. Сутність та значення податкової політики і напрями її проведення

 

 

Україна, не маючи  достатнього практичного досвіду  й наукового обґрунтування формування та реалізації податкової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи при цьому хибні кроки. Податки, що вводилися в практику оподаткування, певною мірою були новими скоріше за формою, ніж за змістом. Так чи інакше вони базувалися на надмірній централізації процесу формування та розподілу фінансових ресурсів держави.

Посткризове відновлення української економіки на основі нової якості розвитку неможливе без розбудови прогнозованої, ефективної та дієвої податкової системи. В нових ринкових економіках, якою сьогодні стає і українська, виважена і збалансована фіскальна політика є одним із ключових факторів розбудови національної економіки.

Сутність, структура  та роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави та провадиться відповідно до завдань соціально-економічного розвитку.

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, але і інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Свідоме використання податків для досягнення відповідних цілей проходить в рамках податкової політики.[16]

Для розуміння  самої сутності податкової політики країни необхідно розуміти значення такого поняття, як економічна політика.

Економічна політика - це генеральна лінія дій, система  заходів у сфері управління економікою, надання певної спрямованості економічним процесам відповідно до цілей, задач, інтересів країни і включає: інституціональну, структурну, інвестиційну, фінансово-кредитну, зовнішньоекономічну, науково-технічну, податкову та бюджетну політики.[16]

Одним з найважливіших  видів економічної політики є податкова політика. Вона виступає основою поповнення бюджету.

Податкова політика - це насамперед формування і застосування затверджених на законодавчому рівні економічних інструментів і відповідних рішень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів.

Сучасну державну податкову політику можна охарактеризувати так: це система відносин між державою та платниками податків через посередництво податкових органів у процесі встановлення і зміни податкової системи, елементів податку, термінів їх сплати, механізму зарахування у бюджет з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів держави,необхідних для виконання покладених на неї функцій, за одночасного стимулювання ділової активності учасників податкових відносин, з урахуванням впливу всіх зовнішніх та внутрішніх чинників, які діють в умовах, що склалися на певному етапі соціально-економічного розвитку в країні.[13]

Податкова політика здійснюється, виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Оскільки вона розробляється на різних організаційних рівнях, відповідно, кожен рівень має  свою певну мету, завдання і повинен мати єдиний напрям діяльності і взаємодії з іншими рівнями. Взаємозв’язок та взаємодія між державою і суб’єктами господарювання на різних рівнях здійснення податкової політики відбувається тоді, коли держава шляхом застосування фіскальних інструментів, перерозподіляє одержаний підприємством прибуток і за рахунок отриманої частки в повному обсязі виконує свої обов’язки відносно платника податків, а платник, у свою чергу, погоджується з їх якістю і виконує свої обов’язки перед державою.

Зміст і цілі податкової політики можуть змінюватися залежно від об'єктивних та суб'єктивних факторів та обумовлені соціально політичним устроєм суспільства. Виділяють фіскальну та економічну цілі податкової політики. Однак сьогодні ми зіткнулись із ситуацією,коли головною метою податкової політики держави є наповнення дохідної частини бюджету в основному за рахунок збільшення розміру податкових платежів. На противагу цьому податкова політика підприємства спрямована на зменшення розміру цих платежів, оскільки його метою є отримання прибутку, а значний розмір податкового тягаря негативно впливає на фінансовогосподарську діяльності суб’єктів господарювання.

Одним із способів вирішення цієї проблеми є проведення податкової реформи, кінцевим результатом якої має стати розуміння того, що не тільки підприємство, але й держава має бути зацікавлена у його ефективному господарюванні та розвитку, оскільки від цього залежать стабільність податкових платежів і їх зростання в майбутньому. Результатом таких змін стане також впровадження ефективної податкової політики, яка зможе вирішити всі суперечності, які виникають між різними рівнями управління в державі. А це, у свою чергу, забезпечить державі економічний і соціальний прогрес.

Прийняття Податкового  кодексу в Україні стало першим кроком у створенні прогнозованого і зрозумілого правового поля. Водночас, законодавчі зміни не повинні полягати виключно у кодифікації діючих норм. Податкова політика нині потребує не лише коригування переліку податків та їх ставок, а й реформування ідеології, пріоритетів діяльності та механізмів реалізації поставлених цілей, виражених за допомогою ключових принципів.

Даний документ містить як прогресивні нововведення, так і певні дискусійні норми, які суперечать завданням та пріоритетам податкової політики в умовах посткризового відновлення економіки.

Податкова політика проводиться виходячи з певних принципів, які відображають її завдання, а саме: економічної ефективності, рівного податкового тягаря, соціальної справедливості, стабільності та гнучкості.

Дотримання  принципу економічної ефективності дозволить мінімізувати уникнення від сплати податків, залежно від конкретного виду платежу.

Рівнонапруженість податкового тягаря між платниками повинна забезпечуватись прогресивним характером, тобто розмір сплаченого податку повинен прямопропорційно залежати від розміру одержаного доходу. Рівного податкового тягаря можна досягти лише за допомогою диференціації ставок непрямих податків, а саме звільнення від дискримінації в порядку сплати та розміру податку.

Основою реалізації принципу соціальної справедливості є орієнтація на платників податків, оскільки показником вимірювання справедливості є рівень матеріального добробуту громадян. Лише на цьому повинно ґрунтуватись поступове встановлення оптимальної структури податкової системи, що максимально задовольнятиме всіх учасників податкових відносин. Порушення справедливості здійснюється за рахунок необгрунтованого надання пільг певним категоріям платників, нераціонального встановлення розміру податкових платежів тощо.

Стабільність  податкової системи забезпечується незмінною законодавчою базою, чіткими механізмами справляння податків. Цей принцип досить актуальний для України. Часті податкові реформи, зміни в законодавстві негативно впливають на економічне життя у державі.

Вдале пристосування до постійного оновлення системи оподаткування відповідає основному її завданню - забезпеченню доходами бюджету держави. Саме тому податкова система повинна бути гнучкою й постійно пристосовуватись до змін в економічній сфері.

Дотримання  розглянутих вище принципів створить передумови для правильної, виваженої діяльності держави у сфері оподаткування. [14]

Проблема формування ефективної податкової політики —  одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок. Її розв'язання має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в Україні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка гарантувала б або хоча б не гальмувала розвитку економіки.

На відміну  від країн з низькими доходами, як Україна, в промислово розвинутих країнах основним джерелом надходжень є податки з приватних осіб і податки, які утримуються відповідно до програмами соціального страхування.

Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є:

а) можливість податкової політики збільшити джерела доходів. Збільшення суми надходжень може бути за рахунок автоматичних або дискреційних змін. До автоматичних відносять підвищення сум надходжень, викликаних розширенням податкової бази. Дискреційний ріст надходжень є результатом змін в податковій системі, таких як перегляд податкових ставок, введення нових податків тощо; б) здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу, адже широка податкова база дає можливість забезпечити податкові надходження при відносно низьких податкових ставках; в) направленість політики податків на мінімізацію затрат на їх сплату; г) нейтральність податкової політики відносно стимулів.

Таким чином, податкова  політика як складова економічної політики базується на діяльності держави  у сфері запровадження, правового  регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Кожна конкретна податкова система, тобто сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) у взаємозв'язку і взаємодії із платниками й органами контролю, є відображенням податкової політики, що проводиться державою і критеріями її ефективності на забезпечення дотримання законодавства. [16]

 

 

 

2.  Типи податкової політики та вплив їх на економічне зростання

 

 

Залежно від  механізмів реалізації податкову політику держави поділяють на два типи - дискреційну і не дискреційну, а  залежно від величини податкового тиску на виробників та споживачів ВВП її поділяють на три типи - стягування максимальних податків, помірну і високого рівня податкових стягувань з одночасним поверненням сплачених платежів через систему соціальних пільг та субсидій.[20]

При виборі певної податкової політики визначають відповідні податкові системи, кожна з яких має задовольняти інтереси держави та її громадян на відповідних етапах становлення та розвитку економіки країни. З метою задоволення інтересів держави та підтримання вітчизняного виробника використовують певний вид ставок та податкових пільг.

У світовій практиці ставки поділяють на прогресивні, регресивні та пропорційні. Щодо пільг, то їх класифікують за такими ознаками: 1) залежно від ступеня зниження податкових виплат: система пільг, що знижує податкові суми та система пільг, що звільняє від оподаткування; 2) залежно від ступеня впливу на податковий процес: а) вилучення: (за видами платників податків - повні та часткові; за термінами дії - постійні та тимчасові; за видами об'єкта - майнові та прибуткові; за видами діяльності); б) знижки; в) податкові кредити (зниження ставки податків, зниження оподаткованої суми, перенесення терміну сплати чи сплата податку частинами, повернення раніше сплаченого податку, зарахування раніше сплаченого податку).