Налоговая политика

Проаналізувавши зміст прийнятого Податкового кодексу, ми можемо виділити таке позитивне зрушення податкової системи як скорочення кількості податків і зборів та зниження податкового тиску на економіку. Так, замість 28 загальнодержавних та 14 місцевих обов’язкових платежів, що були закріплені Законом України «Про систему податкування», Податковим кодексом пропонується запровадити відповідно 19 та 5 платежів. При цьому, до 2015 року скасовано буде ще один державний та два місцевих збори, таким чином кількість державних місцевих платежів складе 18 та 3 відповідно.

Світовий банк представив рейтинг податкових систем Paying Taxes 2010. Україні дісталося 181 місце з 183 можливих, гірше справи йдуть тільки у Венесуелі і Білорусі. А за даними Paying Taxes 2011 її місце також не змінилось, а це означає, що за цей рік податкова політики не змогла вирішити тих проблем, на які була звернута державна влада, а тому необхідно змінювати політику у сфері оподаткування якомога скоріше і у кардинальному напрямку, але поступово.

  Водночас необхідно підкреслити, що окремі скасовані платежі не створювали додаткового тиску на економіку, а лише перерозподіляли кошти в напрямі підтримки окремих сфер. Зокрема, збір за проведення гастрольних заходів, який спрямовується до спеціального фонду бюджету, використовується як інструмент підтримки вітчизняної культури за рахунок оподаткування діяльності в Україні іноземних артистів. У данному контексті його скасування не видається необхідним і таким, що відчутно полегшить податковий тягар на економіку. Аналогічне зауваження стосується і збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, який пропонується скасувати 31 грудня 2014 року.

Основна мета побудови податкової системи визначалася, перш за все, ліквідацією дефіциту бюджету, що обумовлювалося застосуванням монетаристського підходу до її побудови в його односторонньому розумінні без врахування конкретних умов. Крім того, повинні були бути задоволеними вимоги міжнародних фінансово-кредитних організацій, які для надання кредитів поставили умови – стабілізація національної валюти і скорочення дефіциту бюджету.

Вважаємо, що основним недоліком чинної податкової системи  є її спрямування на подолання дефіциту бюджету шляхом вилучення доходів господарюючих суб’єктів.І саме більш ефективна та зорієнтована податкова політика має змінити данну ситуацію. [8]

Позитивним  напрямком податкової реформи  у політиці оподаткування стало зниження ставок ключових податків. Водночас, на нашу думку, необхідно відзначити наступні проблеми та суперечності кодексу в питанні зниження податкового тиску.(додаток В)

Так, одночасне  зниження ставок податку на прибуток підприємств та ПДВ (до кінцевих значень) призведе до значного падіння доходів  державного бюджету на 2,8 % від ВВП або майже 10 % його загальних доходів. У Податковому кодексі не обумовлено компенсаційні джерела, які дозволили б покрити втрату доходів. Крім того, не оприлюднено, за рахунок стримування яких статей видатків бюджету будуть компенсуватися звуження дохідної бази від зменшення ставок податків.

Поряд із цим, зазначимо  низку недоліків податкової політики, базою проведення якої на сьогодні є Податковий кодекс України. Це передусім великий фіскальний тиск на малий бізнес. Малий бізнес повинен змінити своє "життя" протягом 5-и років. В прикінцевих положеннях зазначено, що з 1 січня 2016 р. поняття "фізична особа-підприємець" вилучається із визначень Податкового кодексу.

Заборонено  фізичним особам великого бізнесу відносити  до валових витрат на купівлю товарів чи послуг, отриманих від спрощенців. Податковий кодекс не забороняє співпрацю підприємств із спрощенцями, але неможливість перенести оплату їхньої праці на валові витрати робить діяльність за цією схемою менш вигідною, ніж раніше.

Податок на нерухомість враховує, що оподатковується не житлова, а загальна площа. Цей податок насамперед спрацює для органів місцевого самоврядування у великих містах. Жодних доходів не буде у селах України, тому що там немає житла понад 200 м і, відповідно, про поповнення місцевих

бюджетів говорити безперспективно. Введено таку норму, як податковий арешт і податкова реалізація майна. Під час перевірки податковий інспектор має право на 96 год накласти арешт на майно. Цей податковий арешт забезпечується без суду і тільки після 96 год є зобов'язання податківців звертатися до суду на продовження арешту майна.

В умовах сьогодення важливе місце, на нашу думку, повинно  бути відведене податковій системі  як державному регулятору покращення фінансової діяльності підприємств. При  цьому, проводячи певні зміни в системі оподаткування держава повинна проводити таку податкову політику, яка би була спрямована на оптимізацію як інтересів держави (податкове наповнення бюджету), так і платників податків (помірне податкове навантаження).

 В Україні в умовах фінансової кризи виникла необхідність пошуку найбільш дієвих механізмів розвитку стимулюючої функції податків. Протягом останніх років в податковій політиці держави не спостерігається будь-яких змін, направлених на оптимізацію податкової системи планового характеру (наприклад прийняття і введення в дію Податкового кодексу). Відсутність системної оптимізації оподаткування призводить до надмірного обсягу стягнення податків при скороченні обсягів виробництва і, як наслідок, критичного зменшення обігових коштів підприємства та їх прибутків.

Отже, на сьогодні податкова система спираючись на головний закон – Податковий кодекс – недосконала, не відповідає вимогам сучасності, не враховує вимоги платників податків, здебільшого є на стороні податківців.

2.2. Аналіз податкового навантаження вУкраїні

 

 

Податкова політика є важливим чинником економічного розвитку будь-якої держави і характеризується зокрема рівнем податкового навантаження на платника податків.

В економічній  науковій літературі немає єдиного  тлумачення поняття "податкове навантаження". Досить часто воно ототожнюється з терміном "податковий тягар", який, згідно з фінансово-економічним словником, означає "питому вагу всіх податкових платежів за певний час (фінансовий рік) у величині валового доходу платника податку".

Податкове навантаження (тиск) реалізується на таких чотирьох рівнях: перший – податковий тиск безпосередньо податкових важелів; другий – податковий тиск всієї сукупності податків, зборів і платежів; третій – використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий тиск переміщується з одних платників податків на інших; четвертий – використання податкової техніки, при якій посилюється податковий тиск на платника податку. Наприклад, авансові платежі, які передбачають сплату податку платником до моменту отримання результатів його господарської діяльності.

Питання методики обчислення рівня податкового навантаження є досить дискусійним. Воно неодноразово розглядалося у працях вітчизняних економістів і є підґрунтям для існування великої різноманітності поглядів щодо розрахунку податкового навантаження. В окремих наукових працях вимірником податкового навантаження є самі податкові ставки, частка чистих податків у валовому внутрішньому продукті (що охоплює податки на продукти, виробництво та імпорт), рівень податків у розрахунку на одного зайнятого та на душу населення, частка податків у виторгу від реалізації продукції, обсяг чистих податків, відображених у національних рахунках, де, окрім податків на продукти, виробництво та імпорт, враховуються податки на дохід і майно, а також податки на заробітну плату.

З метою міжнародних порівнянь  для характеристики фактичного рівня  податків у країні використовують так званий податковий коефіцієнт, який розраховується як відношення суми сплачених податків, включаючи обов’язкове відрахування на соціальне страхування, до валового внутрішнього продукту у ринкових цінах. Проте, необхідно зазначити, що такий спосіб обчислення податкового тягаря не враховує витрат пов’язаних із справлянням податків, тобто витрат на формування податкового законодавства, утримання податкової служби, ведення особливого обліку платниками податків, укладання і подання ними податкової звітності. [17]

У міжнародній практиці для  визначення загального рівня податкового тиску призначений податковий коефіцієнт (tax ratio), який розраховують яквідношення суми сплачених податків, враховуючи обов'язкові відрахування вдержавні соціальні фонди, до ВВП у ринкових цінах. Обов'язкові відрахування у соціальні фонди включаються внаслідок розрахунку податкового коефіцієнта тому, що в міжнародній практиці їх розглядають не як звичайні страхові внески, а як податки .

Деякі вчені вважають аналогом податкового коефіцієнта в Україні частку доходів зведеного чи державного бюджету у ВВП. Проте порівняння цих двох показників є некоректним, адже, по-перше, доходи бюджету охоплюють не лише податкові надходження, по-друге, вони не включають платежі в Пенсійний фонд.

Податковий коефіцієнт у нашій державі одними з перших розрахували А.М. Соколовська і В.П. Вишневський, які визначили перелік обов'язкових платежів, що використовуються під час обчислення податкового коефіцієнта.

Як вже було зазначено, дослідження податкових платежів у 2010 р. (додаток Г), здійснені аудиторською компанією РriceWaterНouseCoopers та Світовим банком, свідчать, що Україна за простотою системи оподаткування посідає 181 місце (зі 183).  Нижче України у рейтингу "Paying Taxes" тільки Венесуела (182 місце) та Білорусь (183 місце) . Така податкова система чинить значний податковий тиск на платників податку і зумовлює те, що займатись чесним бізнесом в Україні – обтяжливо. [24]

В Україні рівень податкового  навантаження на економіку загалом  у середньому за 2005-2009 рр. з урахуванням платежів до Пенсійного та інших фондів соціального призначення, становив 37,9 % від ВВП, зокрема в 2008 р. – 39,1 %, а в 2009 р. – 37,3 %.

У 2011 році буде зменшено податкове навантаження на економіку. Якщо у попередні роки через бюджет перерозподілялося більше 30% ВВП, то на 2011 рік цей показник зменшується до 28,7%.

У Податковому  кодексі передбачається перенесення податкового навантаження на більш платоспроможну категорію громадян шляхом запровадження:

1) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (з 2012р);

2) оподаткування доходів фізичних осіб шляхом встановлення ставки 17% до доходів, отриманих платником податку у звітному податковому місяці, які перевищують десятикратну величину мінімальної заробітної плати;

3) оподаткування за ставкою 5 % доходів, отриманих від розміщення коштів на депозитних банківських рахунках (з 2015 р.);

4) надання податкової соціальної пільги (ПСП) на кожну дитину батькам, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років, в розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи з 2015 р., а від 1 січня 2011 р. і до 2015 р. – 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи; надання підвищеного розміру ПСП самотній матері (батьку), вдові (вдівцю), особі, що утримує дитину-інваліда та іншим соціально не захищеним громадянам;

5) звільнення від оподаткування доходів від продажу один раз на рік квартир, житлових, дачних, садових будинків, земельної ділянки в межах норм, визначених Земельним кодексом України, за умови перебування такого майна у власності платника податків понад 3 роки;

6) зниження ставки податку до 5 % для доходів від продажу рухомого майна.

Разом з тим, в Україні основним дестимулюючим  фактором в оподаткуванні є не величина податкового тягаря, а нерівномірність його розподілу серед суб’єктів господарювання. Так, промисловість держави, яка створює приблизно 40% ВВП, сплачує більш ніж половину податкових платежів, тоді як торгівля, що офіційно забезпечує 9% ВВП, перераховує до централізованих фондів лише 3% від загальної  суми сплачених податків. Наявність такої диспропорції зумовлена застосуванням податкових пільг для окремих галузей економіки та суб’єктів підприємницької діяльності.[22]

Отже, однією з найважливіших проблем у державної податкової політики є проблема податкового навантаження та її вплив на його підприємницьку активність. Тому саме оптимальний розмір податкового тягаря має бути встановоений для ефективного існування всієї податкової системи в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ  ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

 

 

 

3.1 Проблемні  аспекти податкової політики України

 

 

Протягом  останніх десятиліть спостерігається підвищений інтерес науковців та громадян щодо питань побудови ефективної моделі податкової системи й податкової політики. Перш за все це зумовлено тим, що розбудова податкової системи забезпечує відповідність стратегії розвитку країни, сприяє утвердженню інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання.

Слід  відмітити, що головними недоліками податкової політики в Україні є:

• неоптимальна податкова структура;
• надмірний податковий тиск на вітчизняного товаровиробника;
• антистимулююча дія системи надання податкових пільг;
• нестабільність податкового законодавства,
• переважання питомої ваги непрямих податків над прямими, що галь 
  мує стимули до розвитку виробництва;
• високий рівень податкового тягаря та нерівномірність його розподілу;
• складність процедури оподаткування.

Найгострішою  проблемою для економіки України є реформування існуючої податкової системи, що необхідно провадити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки й інвестує кошти у виробництво. Для цього насамперед слід знизити кількість податків, тому що податкове законодавство цим переобтяжене. З іншого боку, необхідно полегшити податковий тиск.