Звіт про проходження практики в страховій компанії ск "Брокбізнес"

При функціональному  управлінні право давати розпорядження  надається для виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто  їх виконує. Наприклад, головний бухгалтер може дати вказівки з обрахування матеріальних і грошових цінностей, що перебувають в розпорядженні підрозділу компанії.

Носій функцій  може одержувати вказівки від декількох  керівників відділів або інших функціональних підрозділів і повинен, в свою чергу, доповідати їм про виконання  тих або інших видів роботи. Це не поширюється на дисциплінарну відповідальність. Накласти штраф або матеріально заохотити службовця може голава компанії або та особа, на яку покладено ці права.

У правовому  відношенні страхова компанія представляє  собою відокремлену структуру будь-якої суспільно-правової форми, передбаченої законодавством, здійснює на її території  страхову діяльність (укладанні договорів страхування, формування страхових резервів і фондів, інвестування тимчасово вільних грошових коштів у прибуткові об'єкти, цінні папери, облігації, кредитування певних сфер людської діяльності і т.д.). Предметом безпосередньої діяльності страхових організацій не можуть бути виробнича, торгово-посередницька та банківська. Страховій організації властива економічна відокремленість від державної економічної системи, що виражається в повній самостійності її ресурсів і оборотних коштів. З іншими страховиками страхові компанії будують свої відносини на основі перестрахування і співстрахування, при якому об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором спільно кількома страховиками.

У дореволюційній Росії мали місце прогресивні  страхові структури: акціонерні, взаємні  і земські. Через систему перестрахувальних  договорів страхові організації  Росії були інтегровані у світову  систему. У післяреволюційний період всі ці структури були ліквідовані  і замінені державної монопольної  страхової структурою, що відбиває методи адміністративно - командної системи.

У країнах з розвиненою ринковою економікою з метою запобігання монополізації страхової справи прийнято, щоб в одній галузі страхування діяло десять і більше конкурентів причому частка найбільшого з них не повинна перевищувати 31% загального обсягу продажів страхових послуг, двох - не більше 44%, трьох - 54 і чотирьох - 64%. Якщо таке співвідношення порушується, то держава вводить економічні санкції та обмежує участь відповідних страховиків на страховому ринку.

У страховій діяльності використовують дві категорії працівників:

- кваліфікованих штатних спеціалістів, які здійснюють управлінську, економічну, консультаційно-методичну та іншу діяльність;

- позаштатних працівників, що виконують аквізиційна (придбання) та інкасаторські функції (збір і виплата грошей).

До штатним  працівникам відносяться: президент  страхової компанії, віце - президент (економіст), генеральний директор, виконавчий директор (менеджер) головний бухгалтер, референти, експерти, завідувачі відділами за напрямами (видами страхування), інспектора, працівники обчислювального центру, співробітники відділів, обслуговуючий персонал. Головною функціональним обов'язком штатних працівників є забезпечення сталого функціонування страхової компанії, високої рентабельності, платоспроможності, конкурентоспроможності.

До позаштатним  працівникам належать страхові агенти, брокери (маклери), представники (посередники) страхової компанії, медичні експерти і т.д.

Основними функціональними обов'язками є: проведення агітаційної, пропагандистської роботи серед організацій, фірм, АТ та населення по залученню їх до страхування, оформлення знову ув'язнених і відновлених договорів, а також забезпечення контролю за своєчасну сплату страхових внесків 9 платежів, премій) з боку страхувальників і виробництво страхових виплат з боку страхувальників і виробництво з боку страховиків при настанні страхових випадків, тобто головним завданням позаштатних працівників є просування страхових послуг від страховика до страхувальника.

Страхові компанії поділяються на організаційні структури з управління (менеджменту) і за сферами діяльності.

Найбільш  широке поширення в світі отримала організаційна структура з менеджменту «Керівництво відповідно до співпрацею», що спирається на такі принципи як:

- рішення в страховій компанії не приймаються односторонньо, тобто зверху, одним лише керівництвом;

- співробітники страхової компанії не тільки керуються розпорядженнями начальства, але й мають свої сфери діяльності у відповідності зі своїми повноваженнями і компетенціями;

- відповідальність не концентрується на верхньому рівні управління організацією, вона є частиною компетенції інших співробітників за сферами діяльності.

- вища інстанція в організаційній структурі страхової компанії має право приймати ті рішення, які нижчі інстанції не вправі приймати;

- провідним принципом структури менеджменту є делегування повноважень і відповідальності зверху до низу. Це означає, що кожному співробітнику надається певна сфера діяльності, в рамках якої він зобов'язаний діяти і приймати рішення самостійно, а так само нести відповідальність за прийняті рішення. Керівник структурного підрозділу не має права втручатися у сферу діяльності своїх підлеглих, якщо не виникли серйозні проблеми, він повинен головним чином здійснювати контроль за роботою своїх підлеглих.

При такій  організаційній структурі управління кожний співробітник, незалежно від того, на якому утраті він працює, відповідає тільки за те, що він зробив або не зробив у рамках своїх повноважень. За помилки співробітника начальник відповідає лише в тих випадках, коли він не виконав свої обов'язки керівника, тобто якщо не досить ретельно підібрав співробітників, не провів з співробітниками відповідного інструктажу, не проконтролював дії своїх співробітників. Чіткий поділ відповідальності - за керівництво та за дії - є важливим чинником при визначенні, хто відповідає за помилки. Аналіз діяльності співробітників на всіх рівнях представляє собою облік інтелектуального потенціалу страхової компанії.

Функціями, які має виконувати вище керівництво страхової компанії є: визначення загальної мети страхової компанії на даному етапі; розробка відповідної стратегії та планування роботи страхової компанії; розробка структури менеджменту; розробка концепції маркетингу; визначення фінансової політики, формування сфер діяльності (особисте страхування, майнове страхування , страхування відповідальності тощо).

Таблиця 3.1

Співробітники на всіх рівнях

 

Регулювання страхової діяльності
Законодавче регулювання	- уставний капітал - перестрахування - інвестиції - обмеження одиничного  ризику

 

Продовження таблиці 3.1
Страховий надзор	- ліцензування - тарифи - страхові резерви - платоспроможність - розміщення активів

 

Місія ПАТ «СК»БРОКБІЗНЕС»: Ми забезпечуємо життєву упевненість, стабільність бізнесу та охорону здоров'я громадянам України, беремо на себе їх економічні, майнові та інші ризики.

Стратегічна мета - зайняти лідируюче становище  на страховому ринку України

У рамках здійснення місії та стратегічної мети ми гарантуємо:

- клієнтам: найвища якість обслуговування, індивідуальний підхід, врахування інтересів кожного страхувальника.

- партнерам: взаємовигідна співпраця.

- співробітникам: можливість реалізації їх життєвих цілей, впевненість у майбутньому, професійне зростання.

Бізнес компанії спрямований на зміцнення української економіки, забезпечення зростання авторитету самої компанії на страховому ринку.

У багатьох країнах світу страхова справа розглядається  як окрема галузь економічної діяльності. До неї входять різноманітні за формами власності, видами страхування організації – страховики, посередницькі та інформаційно-консультаційні структури. Головне місце у страховій галузі належить страховикам.

Страховик — це організація, котра згідно з  отриманою ліцензією бере на себе за певну плату зобов'язання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він назвав, завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму.

Сукупність  страховиків, що функціонують у певному  економічному середовищі, утворює страхову систему, її головне завдання — надання страхових послуг.

За характером роботи страховики поділяються на три  групи: 1) такі, що страхують життя; 2) здійснюють інші види страхування; 3) надають виключно перестрахувальні послуги.

Публічні  страховики створюються і керуються, як правило, від імені

Уряду. Серед  приватних страховиків у світовій практиці є індивідуальні особи, акціонерні та інші страхові товариства. Співвідношення між державними і приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави.

У колишньому СРСР та соціалістичних країнах Європи існувала монополія держави на страхову діяльність. Усі страхові операції здійснювались через державні організації. У Радянському Союзі це був Держстрах СРСР, який мав розгалужену систему республіканських і місцевих управлінь та відділень. Така ситуація зберігається й досі в деяких соціалістичних країнах.

Найважливішим критерієм керування страховою  компанією повинна стати орієнтація на дійсного і потенційного страхувальників, розуміння і задоволення його запитів. Тому основою керування повинний стати управлінський маркетинг.

Основні принципи управлінського маркетингу в  страховій справі зводяться до наступного:

- ретельне, усебічне вивчення ринку збуту;

- страхових послуг виходячи з наявних страхових інтересів, бажань і

переваг страхувальників;

- цілеспрямований вплив на ринок з метою формування платоспроможного попиту на страхові послуги;

- пристосування поточної діяльності страхової компанії до вимог

страхового  ринку.

Маркетинг здійснюється на основі програми, що включає  комплексне дослідження страхового ринку (зовнішнє середовище для страхової компанії) і ситуаційний аналіз реальних можливостей компанії (внутрішнє середовище). Найважливішим елементом страхового маркетингу є керування ризиками.

Іншою найважливішою  частиною управління страховою компанією  є керування фінансовими потоками, насамперед формування і розміщення страхових резервів. Керування страховими резервами базується на принципах прибутковості, ліквідності, диверсифікованості, а також, саме головне, постійному забезпеченні і збереженні платоспроможності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4 ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА З МЕНЕДЖМЕНТУ

 

4.1 Доходи  страховика

 

Головна особливість діяльності страховика ПАТ «СК»БРОКБІЗНЕС», яка полягає в тому, що він спочатку акумулює кошти (створює страховий фонд), і лише згодом зазнає витрат у вигляді страхових виплат, обумовила специфіку його доходів. Страховик може отримувати наступні види доходів:

- доходи від страхової діяльності;

- інші доходи, в тому числі доходи від інвестиційної діяльності.

До складу доходів від страхової діяльності страховика належать такі доходи:

- страхові премії, що отримані за укладеними з ним договорами страхування і перестрахування;

- комісійні винагороди, отримані страховиком за перестрахування його ризиків;

- частки від страхових відшкодувань, сплачені іншими перестраховиками;

- повернуті страховику суми з централізованих страхових резервних фондів;

- повернуті страховику суми страхових (технічних) резервів, інших, ніж резерви незароблених премій, у випадках і на умовах, які передбачені законодавством.

Страхові  премії, що страховик отримує за надані ним страхові послуги –  первинний і головний вид доходів  від страхової діяльності. Страхові премії є основою для подальшого кругообігу фінансових коштів, головним джерелом для створення страхових  фондів і фінансування всієї діяльності страховика.

Згідно  з Законом України “Про оподаткування  прибутку підприємств” , валовим доходом страховика від страхової діяльності (для оподатковування результатів страхової діяльності страховика) вважається сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом.