Виробнича стратегія: сутність, складові, порядок формування та умови ревізії

                                                                                                                                                                   

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ “ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ”

 

 

Факультет технології і організації  виробництва

 

Кафедра економіки і менеджменту

 

 

К У Р С О В А   Р  О Б О Т А

з дисципліни

„Операційний менеджмент”

на тему:

“Виробнича стратегія: сутність, складові, порядок формування та умови ревізії”

 

 

 

 

Виконала_______________________________________ Марушко О. Г.

       (дата, підпис)

 

 

Перевірив      _______________________________________Сайко Р. В.

(дата, підпис)

 

 

 

 

Красноармійськ-2012

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ   35 сторінок, 5 таблиць, 7 джерел. Предмет дослідження – виробнича стратегія підприємства. Мета курсової роботи – дослідження виробничої стратегії. У першому розділі висвітлені: суть та цілі виробничої стратегії, її формування на виробництві, складові елементи та необхідність ревізії.  У другому розділі проведений аналіз факторів виробничої стратегії за операційним менеджментом конкретного підприємства. У третьому розділі наведені шляхи  покрашення стану підприємства.     ВИРОБНИЧА СТРАТЕГІЯ, ПРОВІДНИЙ ЕЛЕМЕНТ ВИРОБНИЧОЇ СТРАТЕГІЇ, СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ, СПЕЦИФІКА СТРАТЕГІЇ, РЕВІЗІЯ, ФАКТОРИ ВИРОБНИЧОЇ СТРАТЕГІЇ
					З 0201 43 43.3 810  КР
Ізм	Лист	№ документа	Підпис	Дата
Розробив		Клочан				Літера			Аркуш	Аркушів
Керівник		Коробський							3	35
Перевірив		Коробський				КІІ ДонНТУ, каф. ЕіМ гр. МО-09
Н.контр.
Зав.каф.		Лисенко

 

 

 

 

 

 

ПЛАН   ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5 1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЧОЇ СТРАТЕГІЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 1.1. Суть виробничої стратегії за визначенням операційного менеджменту. . .8 1.2. Складові елементи виробничої стратегії у операційному менеджменті на сучасному етапі ......................................................................................................10 1.3. Формування виробничої стратегії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 2. АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЧОЇ СТРАТЕГІЇ ТОВ „КОНЦЕРН ”МОЛДОКОПРОДУКТ” ЗА МЕТОДИКОЮ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 2.1. Аналіз факторів, пов’язаних з виробничими потужностями. . . . . . . . . . . 23 2.2. Аналіз операційних факторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ СТРАТЕГІЇ ТОВ „КОНЦЕРН „МОЛОКОПРОДУКТ” .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29 3.3. Поліпшення використання виробничих потужностей . . . . . . . . . . . . . . . .29 3.2. Удосконалення  фінансово-господарської діяльності у операційному менеджменті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..... . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .30 ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
					З 0201 43 43.3 810  КР	Аркуш
						4
Ізм	Лист	№ документа	ПІдпис	Дата

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

За останні роки операційний  менеджмент зазнав значних змін і  в даний час набув величезного  значення для бізнесу. Сучасні вимоги до відновлення бізнесу, підвищення якості продукції, що швидко змінюються в умовах конкуренції і процесів, що їх забезпечують, а також загальний погляд на проблеми управління, свідчать про те, що правильне управління операціями є необхідною умовою для успішної роботи і виживання будь-якої фірми. Це означає, що вивчення стратегій і функцій операційного менеджменту являє собою невід’ємну частину якісного навчання в сфері бізнесу.

Ще до недавнього часу до операцій, особливо у виробничій сфері, відносилися  без належної уваги.

Протягом довгих років тільки дуже небагато компаній розглядали операційні процеси як одне з можливих джерел конкурентної переваги. Як правило, щодо операцій підприємства обмежувалися скороченням витрат виробництва і прагненням максимально ефективно використовувати робочу силу. Така стратегія розроблялася на рівні тактичних рішень, і зазвичай цим займалися інженери, орієнтовані на технічну сторону справи. Украй мало уваги приділялася тому, наскільки процеси, в результаті яких фірмою створюється продукція і послуги, відповідають її стратегії.

У 70-і і 80-і роки в цій області  виникли, принципово нові тенденції. У  цей період в основних виробничих галузях почали домінувати переважно японські виробники і менеджери серйозно задумалися про причини їх успіху. Як з’ясувалося, в більшості випадків вони полягали у високій ефективності операцій, внаслідок чого швидкими темпами проводилися товари відмінної якості. Японські фірми не тільки випускали високоякісну продукцію, але ще і навчилися швидко виводити її на ринки збуту, уникаючи при цьому проблем стартового періоду. Такі компанії - виробники світового класу створили нові критерії за якістю і продуктивності, а операції вийшли на перший план як основну зброю конкурентної боротьби, необхідну для досягнення успіху в глобальному масштабі.

Усвідомивши це, менеджери із західних країн зрозуміли, що для відновлення  свого очолюючого положення необхідні принципові зміни. Необхідно було зробити операції невід’ємною частиною корпоративної стратегії фірми, яка, у свою чергу, повинна була навчитися максимально швидко і точно реагувати на зміну потреб своїх покупців. Таким чином, західні компанії серйозно сприйняли той факт, що різні споживачі мають різні пріоритети. Колишню ідею щодо ізолюючої ролі максимального зниження витрат виробництва відкинули, і на передній план вийшла нова стратегія, що отримала назву операційною (виробничою).

Ця стратегія пропонує принципово новий підхід до проблем, пов’язаних з операціями, а також ряд нових концепцій і методів. Цей підхід стосується загального контексту, в якому приймаються рішення, згідно якому, разом із загальною стратегією фірми, враховуються потреби покупців. Для підтримки такого нового підходу були розроблені нові інструменти і концепції, такі як загальне управління якістю, так зване ненасичене виробництво і оновлення процесу.

У 90-х роках компанії, що сьогодні стали лідерами ринків збуту, досягли успіху у впровадженні описаних вище перетворень. Поза сумнівом, важливу роль в цьому успіху зіграв їх величезний досвід в маркетингу і загальна фінансова ситуація, проте вирішальною зброєю в конкурентній боротьбі стало різке підвищення уваги до операційних процесів.

Актуальність даної теми полягає  у тому, що кожна фірма, що вважається сьогодні виробником світового класу, визнає, що її можливість успішно конкурувати на ринку у величезній ступені залежить від того, наскільки правильно розроблена її виробнича стратегія і наскільки вона відповідає місії обслуговування споживачів. Таким чином, конкурентоспроможність компаній знаходиться в прямій залежності від того, яку позицію вони займають щодо інших фірм як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку.

Метою курсової роботи є дослідження виробничої стратегії за операційним менеджментом та проведення аналізу конкретного підприємства.

Для досягнення поставленої мети треба  визначити такі завдання:

- визначити суть, цілі та значення  виробничої стратегії;

- як формується виробнича стратегія,  її специфіка;

- визначити роль ревізії;

- провести аналіз підприємства;

- за даними аналізу пропонувати  шляхи покращення стану підприємства;

- зробити висновки.

Об’єктом дослідження є Товариство з обмеженою відповідальністю Концерн  „Молокопродукт”, який виробляє молочну  продукцію та поставляє на українські ринки збуту.

Предметом дослідження у даній роботі є фактори виробничої стратегії цього товариства.

Джерелами вихідної інформації є підручники з операційного (виробничого) менеджменту, підручники з аналізу діяльності підприємства, модульна програма для  менеджерів, та, безпосередньо, щорічний звіт ТОВ „Концерн „Молокопродукт” за 2010 та 2011 рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЧОЇ СТРАТЕГІЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

 

1.1. Суть виробничої стратегії за визначенням операційного менеджменту

 

Виробнича стратегія полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довготривалої конкурентної стратегії. Виробнича стратегія, в сукупності з корпоративною стратегією, охоплює весь спектр діяльності компанії і передбачає довготривалий процес, що покликане забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому. За операційним менеджментом виробнича стратегія – це підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій із створення і реалізації продукту організації. Ця підсистема передбачає використання і розвиток всіх виробничих потужностей організації в цілях досягнення стратегічної конкурентної переваги.

Виробнича стратегія виражається  в ухваленні рішень, пов’язаних з розробкою виробничого процесу і інфраструктури, необхідної для його підтримки. Розробка процесу полягає у виборі відповідної технології, складанні тимчасового графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, пов’язані з інфраструктурою, стосуються систем планування і управління, способів забезпечення якості і контролю якості, структури оплати праці і організації виробничої функції компанії.

Виробничу стратегію можна  розглядати як складову частину загального процесу планування, що забезпечує відповідність завдань виробництва завданням більш широкої організаційної структури. Оскільки завдання ширшої організаційної структури з часом мають тенденцію змінюватися, виробнича стратегія також повинна розроблятися з урахуванням можливих майбутніх змін потреб покупців. Виробничі можливості будь-якої фірми можна розглядати як якийсь портфель можливостей, найточніше придатних для адаптації запитам клієнтів фірми відносно її продукції і/або послуг [1].

Для багатьох організацій виробництво того або іншого продукту, як правило, є найбільш складною і масштабною діяльністю.

Тому для таких організацій адекватною структурою діяльності виявляється та, в якій виробництво є головним компонентом. В даному випадку під адекватністю мається на увазі відповідність даної ідеї способу мислення вищих і середніх менеджерів українських підприємств.

Виробнича діяльність найтіснішим чином пов’язана зі всіма іншими основними видами діяльності організації: фінансовою діяльністю, маркетингом, діяльністю служби персоналу і так далі.

Виробнича стратегія складно взаємозв’язана зі всіма іншими стратегіями основних підсистем організації, що представляють елементи її внутрішньої діяльності. А крім того, стратегія розвитку виробництва зав’язана і на безліч чинників зовнішнього середовища організації.

Отже, кінцева ефективність виробничої стратегії обумовлена не тільки її власним змістом, але і тим, наскільки комплексно і органічно вона взаємозв’язана зі всіма іншими спеціалізованими стратегіями організації.

Системна взаємодія з різними  спеціалізованими підрозділами організації необхідна і для якісної розробки виробничої стратегії. Так, фахівці з маркетингу повинні забезпечувати розробників виробничої стратегії інформацією і про реалізацію продукту, і про його збут на відповідних ринках; технологи повинні повідомляти про новинки і всі інші значущі зміни на ринку технологій і так далі.

Цілі і критерії

Провідний елемент виробничої стратегії - це її особливі стратегічні цілі. При правильно поставленому процесі розробки корпоративної стратегії система цілей виробничої стратегії повинна логічно витікати з міні стратегії організації, а якщо говорити конкретніше, то з певної основної стратегічної мети 1-го рівня. І при цьому система цілей виробничої стратегії формує свою особливу виробничу гілку загального дерева стратегічних цілей організації.

Постановка цілей виробничої стратегії  здійснюється відповідно визначених критеріях. Найчастіше, в якості таких беруться наступні:

1) витрати на виробництво продукту;

2) якість виробництва;

3) якість виробничих постачань;

4) відповідність виробництва попиту, або так звана „гнучкість по попиту”.

При системній оцінці виробничих витрат як для стратегічних, так і для тактичних цілей зазвичай використовують показники: питомі витрати живої праці і матеріалів; фондовіддача; оборотність товарних запасів; інтегральний показник - собівартість виробництва одиниці продукту.

Особливий наочний зміст виробничої стратегії розкривається в її основних позиціях. Приведемо 5 моментів позицій.

1. Основні стратегічні рішення  по виробництву, які треба прийняти за заданою стратегічною перспективою.