Сучасний менеджмент і необхідність його розвитку в Україні

          Основні функції менеджменту характеризуються повнотою змісту, стійкістю структури, системністю й універсальністю використання в різних сферах діяльності. Головна їхня особливість у тому, що кожна основна функція  менеджменту являє собою окремий процес управління по виробленню методів активізації і засобів впливу на персонал і його діяльність для досягнення загальних результатів соціально-економічної системи.

          Функції цікаві тим, що в систематизованому виді можуть дати повне представлення про процеси мотивації, впливи і взаємодії від зародження ідей до їхньої реалізації, оцінки результату і появи наслідків. Основні функції характеризують вплив, обумовлюючи його визначальні засоби, реалізація яких може забезпечити необхідний результат.

         Стратегія управління розробляється на тривалі період, але може розроблятися і на поточний період при корінних поворотах у господарській політиці. Стратегія управління властива як великим, так і малим підприємствам, будь-яким формам господарювання. 

          У даній роботі   розглянуті основні функції менеджменту, сутність і   зміст функцій, їхній взаємозв’язок, а також функції процесу в системі менеджменту.

          2.2. Функції  управління на сучасному етапі

        Проблема дослідження функцій управління в сучасних умовах є найбільш актуальною, суперечливою  і трудомісткою. Функції управління не є незмінними, раз і назавжди сформованими. Вони постійно модифікуються і поглиблюються. Розвиток і поглиблення кожної з розглянутих функцій управління відбувається не тільки під впливом внутрішніх закономірностей їхнього удосконалювання, але і під впливом вимог розвитку інших функцій.

          Розвиток кожної  з функцій управління обумовлюється впливом об'єктивних вимог. Будучи частиною загальної системи управління, кожна з функцій повинна удосконалюватися в напрямку, зумовлюваному загальними цілями і задачами в конкретних умовах. Це приводить до зміни змісту кожної функції.

          Так, зміст поняття «маркетинг» спочатку було зв'язано зі збором і аналізом усіх факторів, що відносяться до сфери звертання товарів і послуг, забезпечення збуту продукції. Але надалі зміст цього поняття перетерпіло істотні зміни і йому стали додавати принципово нове значення.

         Функція планування також придбала якісно нові риси й особливості. Ця функція розвивається і доповнюється нині функцією маркетингу.

           У зв'язку з цим помітні зміни перетерпіло зміст функції контролю, що тісно зв'язаний зі здійсненням функції планування і сприяє його більш повної реалізації.

           Концепція маркетингу за багато років свого існування перетерпіла ряд змін. Сьогодні найбільшу популярність придбала модель “маркетингового управління”, тобто довгострокового планування і прогнозування, що спирається на дослідженнях ринку, поводження і звичок покупця, використання комплексних методів формування попиту і стимулювання посередників, задоволення потреб конкретних цільових груп покупців. У центрі сучасної концепції маркетингу знаходиться споживач. І якщо до останнього часу можливість одержання його “рентгенівського знімка” представлялася практично не реальною, то зі становленням інтерактивних каналів зв'язку мрії про “прозорий” покупці стали здобувати реальні форми.

          Сучасне суспільство надає усе більшій кількості своїх членів право вибору при покупці товарів і послуг. І вибір цей у першу чергу базується на якості обслуговування. Споживач вже оцінив переваги інтерактивного контакту з продавцем, головними з який є швидка реакція на запити, висока швидкість виконання замовлень, зручність одержання майже необмеженої інформації.

          Відмінною рисою INTERNET як нової інфраструктури маркетингу  і збуту є той факт, що тут поки не діє основний принцип ринкової економіки: попит народжує пропозицію. Досвід багатьох країн свідчить, що не споживач визначає обсяг цифрових послуг. Навпроти, постачальники і виробники дійдуть висновку про необхідність сплигнути на підніжку експресу, що відходить, “INTERNET”. І розуміється це не тільки питаннями престижу, але і побоюванням, що кращі місця на цьому перспективному ринку розхапають інші.

         2.3. Види  менеджменту

Менеджмент  пронизує  всю  організацію, торкається  практичне  всі  сфери  її  діяльності. Однак  при  всьому  різноманітті  взаємодії менеджменту  і  організації  можна  досить  чітко  визначити  кордони  діяльності,     яка  складає  зміст менеджменту,    а  також  виділити  його окремі  види: 

Виробничий  менеджмент  -  це  комплексна  система забезпечення  конкурентоздатності   товару,  що випускається  на  конкурентному ринку.  Вона  включає питання побудови  виробничих  і організаційних  структур,    вибору  організаційно   правової  форми управління  виробництвом,     збуту і фірмового обслуговування  товару  відповідно  до  попередніх  стадій  життєвого  циклу.   

Фінансовій  менеджмент  - це  комплексна  система  стійкості,    надійності  і  ефективності  управління  фінансами.    Вона  включає  формування  і  планування  фінансових  показників  з  дотриманням  наукових  підходів   і  принципів менеджменту,    балансу  прибутків  і  витрат,     показників  ефективності  використання  ресурсів,     рентабельності  роботи  і   товарів.  

Інноваційний  менеджмент  - це  комплексна  система управління  інвестиціями,     що вкладаються власниками  в  розвиток  всіх  видів  інновацій.    Вона  включає  побудову  організаційних  структур,    вибір  напрямів  інновацій,     оптимізацію  інвестицій,   різні  аспекти  управління  персоналом. 

          Крім  приведених  видів  спеціального  менеджменту  в  цей  годину  розробляються  інші  види:

• менеджмент  соціальної  сфери;
• банківський менеджмент;
• податковий менеджмент;
• організаційний менеджмент;
• міжнародний менеджмент;

Менеджмент  як  сукупність    принципів,     методів,    коштів  і  форм  управління  фірмами  на  Заході  відомий  в  нашій  країні  давно.    Однак  ще  десять  років  назад  наші  фахівці  вважали,     що  його  основними  цілями  є  отримання  високого  прибутку  і  постійне  випередження  країн  соціалізму  по  продуктивності  труда  в  інтересах  зміцнення  позицій  імперіалізму. 

Демократізація  суспільного  життя  країни  дозволила  широким  верствам  населення,     практичним  працівникам  ознайомитися  з  накопиченим  багатим  світовим  досвідом  теорії  і  практики менеджменту,    а  орієнтація  української економіки  на  ринкові  відносини  зробила  просто  необхідними  вивчення  і  використання  досвіду   передових  держав. 

          У  зв'язку  з  цим  відношення  до менеджменту  в  Україні  в  останні  роки  значно  змінилося.    Опубліковані  труди  видних  теоретиків  і  практиків менеджменту.    Почалася  активна  підготовка  керуючих   менеджерів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

           РОЗВИТОК МЕНЕДЖМЕНТУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

          3.1. Роль менеджменту в управлінні підприємства

          Менеджмент - це управління. З відомим спрощенням між цими поняттями можна поставити знак рівності. А якщо не спрощуючи, вважається, поняття «менеджмент» більш глибоке і ємне. Воно включає не тільки науку управління, функції управління, владу управління, а й мистецтво управління. Тому менеджмент - не знеособлений інструмент управління, а передбачає його центральну фігуру - менеджера, професіонала, що володіє науковими основами управління, бо він осягав комплекс наук, включаючи науку про людину, без якої ефективного управління не добитися.

          У процесі проектування своєї структури організаціям слід приймати ряд рішень, які відповідали б запитам споживачів і узгоджувалися з їх діяльністю. Кожна компанія виграє від періодичного перегляду своєї організаційної структури, коли цей перегляд націлений на те, щоб структура найкращим чином відповідала мінливих потреб і умов навколишнього середовища.

          Такий аналіз повинен стосуватися оцінки того, як розподілені повноваження і як вирішуються завдання організації, наскільки ефективно використовуються ресурси і наскільки успішно координується діяльність структурних підрозділів.

          Менеджер - це фахівець з управління. Це управлінець. Чомусь в Україні сьогодні менеджером називає себе будь-який персонал. Це неправильно. Прибиральниця - не менеджер з прибирання. Дівчина без вищої освіти, що займається телемаркетингом - не менеджер з продажу, а продавець або в кращому випадку фахівець з продажу. Як не прикро для неї це звучить.

          Менеджер - це керівник середньої ланки, організатор роботи відділу, що має в підпорядкуванні персонал. Так званий топ-менеджер - це керівник вищої ланки, наприклад генеральний директор.Дослідження показують, що менеджери вищого рівня повинні володіти чотирма наборами властивостей, навичок і знань: вміти зводити велику кількість інформації, яка призначена для підлеглих, до більш простих схем; покращувати професійну підготовку своїх підлеглих і формувати з них команду; володіти представницькими та комунікативними якостями; мотивацією.

          Властивості, якими володіють сучасні менеджери:

          1. Керівник, який ставить цілі і вказує загальні напрямки розвитку;

          2. Вміє робити правильний вибір стратегії розвитку;

          3. Чітко вибирає напрямок розвитку;

          4. Вміє створювати комбінації можливостей;

         5. Вміє організовувати наявні ресурси з точки зору ефективності;

         6. Має здатність передбачати зміни і керувати ними;

          7.Упарвляет зовнішніми відносинами;

          Після Тейлора, школа Вебера Файоля, яка розглядає менеджмент як процес, серйозно зайнялася функціями, які виконує менеджер в управлінні підприємством. Ось основні функції, на які повинен орієнтуватися менеджер в управлінні підприємством:

          1. Планування. Це процес, коли формулюються цілі та розробляються стратегії їх досягнення. Коли обрана стратегія, визначаються політика, процедура і програма її здійснення. Планування необхідно на всіх рівнях організації. Плани нижніх рівнів повинні бути сумісні із загальним планом організації.

          2. Розподіл праці. Весь обсяг роботи повинен бути розділений на керовані завдання. Щоб підвищити рівень технічної ефективності організації, необхідно намітити чіткі області спеціалізації. Такий поділ праці не обмежується виробництвом, а поширюється на всі функції, починаючи з найнижчого рівня, закінчуючи самим високим.В основі поділу праці лежить посадова інструкція, для головних менеджерів - це наказ про розподіл обов'язків. Але в багатьох сучасних організаціях посадових інструкцій просто немає, а якщо вони є, то найчастіше вони всіма ігноруються. За наявності подібних інструкцій всі працівники в тій чи іншій мірі виконують невластиві функції. Про це дуже добре свідчить діаграма                                 «Періоди, що охоплюються керівною діяльністю».

          Рис.3.1. Періоди, що охоплюються керівною діяльністю

          На малюнку вирішення поточних питань виділяються білою плямою (80-82%) - наслідки відсутності розподілу повноважень. Така діаграма характеризує зміст робочого дня генеральних і технічних директорів. Як тут не згадати принцип Парето (співвідношення 80: 20), який був встановлений італійським економістом Парето (1848 - 1923 рр..), Який говорить, що всередині групи елементів чи множини окремі малі складові частини мають найбільшу значимість, ніж їх питома вага в цій безлічі або групі.Дослідження в Японії дослідили, що шлюб на виробництві в 80% випадків залежить від менеджерів, а в 20% - від робітників. 20% помилок тягнуть за собою 80% втрат. 20% в роботі - це творчість, а 80% - рутина і т. п.Керівнику великого підприємства з численним штатом і мережею регіональних представництв часто доводиться вдаватися до кадрових переміщень.

          Однією з різновидом кадрового переміщення є ротація. Ротація - важлива складова механізму управління колективом і кар'єрою співробітників. Її суть полягає в горизонтально посадових переміщеннях з метою підвищення кваліфікації працівника, його професійного розряду або категорії.Не слід плутати ротацію зі звичайним механічним переміщенням кадрів, спрямованим на запобігання протиправної діяльності персоналу, профілактику корупції, «оздоровлення кадрової обстановки» в колективі і т. д.

          Ротація спрямована на підвищення професійного рівня співробітників, а не на викорінення негативних тенденцій в колективі.

         Ротація повинна бути глибоко продумана. Будучи складовою частиною механізму підвищення кваліфікації персоналу, ротація ефективна протягом перших 8-10 років роботи співробітника. До 34-40 років працівник, як правило, досягає високого ступеня професіоналізму і вимагає більшого поля для діяльності. У цьому випадку компанія зобов'язана надати такому співробітнику можливості для кар'єрного зростання, поглиблення знань та вдосконалення умінь і навичок. Просування співробітника можна робити по Схемою побудови кар'єри співробітника організації.

 

Рис. 3.2 Схема побудови кар'єри співробітника організації

Практика показує, що невдало переміщені працівники часто  не бачать перспектив у новому колективі. Проведена таким чином ротація втрачає сенс. Такі явища свідчать про погану роботу з персоналом, про відсутність планування кар'єрного зростання співробітників. З моменту прийняття людини на роботу і до його звільнення необхідно здійснювати планомірний горизонтальне і вертикальне просування працівника за системою посад.