Податковий менеджмент

В економічній літературі виділяють декілька основних проблем сучасної податкової системи, зокрема: чисельності податків, співвідношення прямих і непрямих податків, ефективної податкової структури, оптимізації оподаткування і державного податкового менеджменту [15, с. 46–70].

Аналіз пропозицій щодо чисельності податків, які повинні складати податкову систему, показав, що єдиного підходу до цього питання не було ніколи, немає і на сьогодні. Наприклад, в історії фінансової науки висувалися теорії єдиного податку на землю, що з'явилися ще у середні віки, але з цим не погоджувались російські вчені. Вони писали, що „ідея єдиного податку є неприйнятною через те, що: 1) податкова техніка не знає таких податків, які були б придатними для виконання всіх завдань і цілей податкової політики, задовольняли всі принципи оподаткування; 2) з розвитком господарського життя з'являється така розмаїтість видів доходів, промислів, форм організації господарства, що обкладання повинно диференціювати услід за змінами в об'єктах оподаткування, інакше воно не відповідатиме вимогам життя; 3) фіскальна продуктивність одного податку не може бути такою ж великою, як продуктивність розгалуженої податкової системи, що охоплює як крупні, так і дрібні доходи, тому ставка єдиного податку повинна бути дуже високою; 4) висота єдиного податку спонукає до ухилення від його сплати, тому необхідна не лише досконала організація податкових органів (чого не завжди можна досягти), але й застосування суворих заходів до неплатників. При недостатньо рішучих діях і недостатньо кваліфікованому, а більше підкупному, податковому апараті держава ризикує залишитись банкрутом, не отримавши достатніх надходжень від єдиного джерела. Лише за умов розгалуженої податкової системи той, хто ухиляється від одного податку, все ж змушений платити інші, перш за все податки на споживання. Саме з цієї причини деякі фінансисти говорять, що податки на споживання вносять принцип загальності в оподаткування; 5) не існує ідеальних податків, кожен з них має як свої переваги, так і вади. Поєднання різних податків у системі дозволяє дещо компенсувати вади одних податків перевагами інших; 6) застосування різних податків з відносно невисокими ставками робить податковий тягар менш очевидним для платників" [14, с. 46].

Історія побудови податкової системи має досвід запровадження багаточисельних дрібних податків, які ускладнювали оподаткування населення і, головне, не сприяли розвитку народного господарства [17, с. 604].

Світова практика підтверджує ефективність податкової системи з невеликою кількістю податків, що дають значні надходження до дохідної частини бюджету [13, с. 46–47].

Що стосується співвідношення прямих і непрямих податків у структурі податкової системи, то щодо цього в економістів ще більше розбіжностей. Серед вчених виявилося багато прихильників як прямих (Дж. Локк, Бодільяр, Буагільбер, Вобан, А. Ісаєв, І. Янжул), так і непрямих податків (Ж. Боден, Г. Гобс, В. Петті, Зонненфельс, Ш. Монтеск'є).

Перші вважали, що податкові системи повинні ґрунтуватися переважно на прямих податках.

Як свідчить історія, удосконалення прямого оподаткування Петром І, тобто переходу від натуральної податі до грошового подушного податку, дозволило стабілізувати фінанси держави [18, с. 106].

Представники другого напряму віддавали перевагу непрямим податкам на тій підставі, що за умови їх поміркованості вони найменш обтяжливі та помітні для народу і дають найбільші надходження до бюджету.

Історичний досвід підтверджує те, що, наприклад, основні надходження до скарбниці дореволюційної Росії становили непрямі податки, зокрема акцизи на алкоголь, тютюн, цукор тощо. Їх обсяг досягав близько 28,6 % усіх податкових надходжень. Крім того, цей період характеризувався високою податковою культурою, суспільство усвідомлювало необхідність сплачувати податки [18, с. 106–107].

Більшість вчених як у минулому, так і в наш час усвідомлюють переваги та вади прямих і непрямих податків, обґрунтовують необхідність їх розумного поєднання. При цьому вони наголошують на тому, що позитивний чи негативний вплив не є неминучим проявом апріорних властивостей того чи іншого типу податків. Характер впливу залежить від рівня податкової ставки, механізму визначення об'єкта оподаткування, способу утримання, від тих умов, за яких встановлено даний податок, від досконалості закону, що регулює його: справляння, узгодженості даного закону з рештою податкових законів: якості інших нормативно-правових актів; нарешті, від самих органів фіску [13, с. 47–48].

У фінансовій літературі проблема ефективної податкової структури розглядається переважно під кутом зору відповідності податкової системи основним принципам оподаткування. Забезпечення цієї відповідності ряд економістів вважають критерієм ефективної податкової структури.

На думку А.М. Соколовської, ефективна податкова структура дає:

1) можливість "побудувати модель  податкової системи, яка б забезпечувала  реалізацію регулюючої податкової  політики, причому політики, сприятливої  для розвитку продуктивних сил;

2) ідею оподаткування монопольного  прибутку;

3) ідею диференційованого підходу  до обкладання прибутку залежно  від того, використовується він  на споживання, чи на капіталовкладення;

4) ідею стимулювання за допомогою  податку на прибуток зростання  дохідності капіталу внаслідок  підприємливості, впровадження досягнень  НТП у виробництво;

5) ідею податкового регулювання  структури економіки;

6) ідею обмеження за допомогою  оподаткування непродуктивного  споживання, стимулювання продуктивного  використання доходу" [13, с. 52].

Проблема оптимізації оподаткування є вічною. Як стверджують деякі вчені-економісти, ще з середини XX ст. змінюються наукові підходи до розв'язання проблеми вибору форм оподаткування та їх комбінації в певну систему. Оптимальне прибуткове оподаткування вимагає співставлення отриманої і втраченої вигоди відповідно до обох критеріїв. Від ставлення суспільства до проблеми рівності залежить його рішення оподатковувати цінові еластичні товари, наприклад ювелірні вироби, за вищою чи нижчою ставкою, ніж ціново-нееластичні, такі як продукти харчування [13, с. 59].

Оптимальна структура оподаткування визначається як така, що максимізує добробут суспільства, в якому баланс між омертвілими збитками і нерівністю відображає ставлення до рівності та ефективності. У різних суспільствах може надаватися перевага різним системам оподаткування, якщо в цих суспільствах існують різні погляди на нерівність" [20, с. 572].

Стосовно проблем державного податкового менеджменту потрібно зазначити: по-перше, вирішення теоретичних та суто практичних питань побудови оптимальної податкової системи є предметом державного податкового менеджменту, який реалізується через аналіз стану та прогнозування податкових надходжень, стратегічне бачення закономірностей формування податкового потенціалу країни та регіонів [13, с. 90].

По-друге, побудова оптимальної податкової системи завжди на території України була і залишається донині одним із основних елементів державного податкового менеджменту [18, с. 102].

По-третє, організацію та способи стягнення податків на кожному етапі історичного розвитку податкової системи України найбільш чітко характеризує встановлений державний податковий менеджмент[9, с. 103]

Молода Українська держава протягом останніх десяти років будує свою власну податкову систему, враховуючи досвід інших країн, що не є простим його копіюванням. Адже не можна переносити податкову систему будь-якої країни на реалії нашої економіки [11, с. 54].

Історія сучасної податкової системи України починає свій відлік від 25 червня 1991 року з прийняття Закону України "Про систему оподаткування", в якому закладені основні її домінанти. Дотримання основних принципів оподаткування надзвичайно важливе для ефективної реалізації податкової політики сьогодні й створення оптимально справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому [11, с. 55].

Вирішити питання реформування податкового законодавства можна, певна річ, шляхом прийняття Податкового кодексу України, при підготовці якого не ставилося б за мету абсолютно замінити чинні елементи податкової системи, бо такий крок може призвести до хаосу, знищення зрозумілих для платників податків механізмів.

Проектом Кодексу, який 29 листопада 2002 року прийнято Верховною Радою України в другому читанні, передбачене суттєве скорочення загальної кількості податків і зборів як загальнодержавного рівня, так і місцевого (21 вид податків і зборів проти 39 у чинній системі оподаткування), що дозволить дещо спростити їхнє адміністрування .

Таким чином, із усього вищесказаного можна зробити наступні висновки та пропозиції. По-перше, сучасна податкова система – це сукупність елементів, яка складається з науково обґрунтованої кількості податків, оптимального співвідношення між прямими і непрямими податками; визначених окремих спрощених податків, сучасних податкових форм організації нарахування та сплати податків до бюджету.

По-друге, сьогодні найболючішими проблемами вдосконалення податкової системи України є: чисельність податків, співвідношення прямих і непрямих податків, ефективність податкової структури, оптимізації оподаткування та ефективний державний податковий менеджмент.

Пропонуємо запроваджувати податкову систему з невеликою кількістю податків тому, що вона забезпечує значно більші надходження до дохідної частини бюджету.

Необхідно більше звертати увагу не на види податків, а на рівень податкової ставки, механізм визначення об'єкта оподаткування, спосіб утримання, умови, за яких встановлено даний податок, досконалість закону, що регулює його справляння, узгодженість даного закону з рештою податкових законів, якість інших нормативно-правових актів, нарешті, самі органи стягнення податків.

Ефективною податкова структура, на нашу думку, може бути за умов забезпечення нею регулюючої податкової політики, оподаткування монопольного прибутку, диференційованого підходу до обкладання прибутку залежно від того, використовується він на споживання чи на капіталовкладення, стимулювання за допомогою податку на прибуток зростання дохідності капіталу внаслідок підприємливості, податкового регулювання структури економіки, обмеження за допомогою оподаткування непродуктивного споживання, стимулювання продуктивного використання доходу. Крім того, для ефективної організації та дослідження способів стягнення податків до дохідної частини бюджету більше уваги слід приділяти державному податковому менеджменту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

               У курсовій роботі було проведено дослідження теоритичних засад податкового менеджментуУ першій частині роботи було розвернуто про сутність та значення оподаткування,організацію управління податковим процессом ,організація податкового менеджменту .

                В умовах прийняття Податкового кодексу України спостерігається суттєве нерівнозначне податкове навантаження на суб’єктів господарювання, що, в свою чергу, є чинником диспропорційних умов конкуренції. Особливо це стосується впровадження в діяльність суб’єктів господарювання заходів щодо оптимізації податкових платежів, теоретичні та практичні засади яких визначає податкове планування. Тому податковий менеджмент є найважливішою складовою фінансового планування на підприємстві. Крім того, фінансова стійкість, в першу чергу, залежить від належно організованого податкового менеджменту, адже він забезпечує узгодженість фінансово-господарської діяльності з оподаткуванням. Загалом, податковий менеджмент, як частину управлінського процесу суб’єкта господарювання, можна відобразити наступним чином .

Підсумовуючи вищесказане, зробимо висновок, що одним із шляхів підвищення ефективності діяльності підприємств в ринкових умовах є мінімізація податкових платежів на законних підставах (податковий менеджмент). Це, в свою чергу, вимагає досконалого знання податкового законодавства, оперативного реагування на зміни в ньому, що дозволяє  використовувати в практиці підприємства всі можливі пільги і шляхи зменшення платежів до бюджету і державних цільових фондів .

Отже можна зробити висновок ,що податковий менеджмент на підприємстві складається з таких етапів: 

1.Аналіз зовнішнього податкового середовища, прогнозованих нормативно-правових змін чинного законодавства, міжнародних конвенцій з питань оподаткування.

2.Розробка податкової  стратегії підприємства (податкове  прогнозування), виходячи з загальної  стратегії економічного розвитку  і прогнозу зовнішніх податкових  умов та пільг, визначення пріоритетних  завдань на довгостроковий період.

3.Розробка податкових  планів підприємства, яка передбачає  оптимізацію виробничих альтернатив  з урахуванням податкового навантаження  і його перерозподілу в ринковому  середовищі.

4.Податковий моніторинг  господарських операцій—постійний  аналіз джерел витрат, податкова  експертиза проектів, договорів, а  також розробка податкових схем  проведення розрахунків дають  змогу істотно сплинути на  податкову базу, управління її  формуванням, легально мінімізувати  податкові зобов’язання підприємства  в конкретних ситуаціях.