Податковий менеджмент

Наступний етап податкового планування — розроблення загальної концепції оподаткування, що забезпечує реалізацію стратегічних економічних цілей податкового менеджменту, тобто практичне впровадження планів.

Податкове планування тісно пов’язане з податковою політикою не лише на державному рівні. Проте на державному рівні податкова політика певною мірою зводиться до податкового планування: всі параметри податкової політики знаходять відображення в податковому плануванні. Податкова політика складається із стратегії і тактики, так само, як і податкове планування поділяється на стратегічне і тактичне. До того ж податкове планування є ефективним за умови, коли має місце тісна взаємодія

обох його складових.

Стратегічне податкове планування є довгостроковим плануванням для досягнення поставлених стратегічних цілей, тобто плануванням податкових потоків на тривалу перспективу на основі стратегічних параметрів податкової політики. За сучасних умовах стратегічне планування на підприємстві недостатньо розвинене. В першу чергу це обумовлено нестабільністю в країні — це стосується правового поля, економічного середовища, політичної обстановки. У масштабі країни процес стратегічного податкового планування розвиненіший. Це обумовлено наявністю в цілому налагодженого процесу планування у всіх сферах діяльності і на всіх рівнях. Податкове планування завжди було притаманне економіці нашої країни. Складалися і складаються прогнозні значення податкових надходжень до бюджетів різних рівнів, аналізуються причини недоїмок. Проте говорити про те, що сьогодні в Україні є діюча система податкового планування як елемента податкового менеджменту, ще зарано.

Податкове регулювання — складова процесу управління податками, спрямована на забезпечення реалізації концепцій податкової політики держави та підприємств. Податкове регулювання як функціональний елемент податкового менеджменту не слід ототожнювати з регулюючою функцією податків, за допомогою якої разом з іншими функціями реалізується суспільне призначення податків. Функція податків об’єктивна як форма прояву суті об’єктивної категорії податків, вона передбачає потенційну можливість регулювання соціально-економічних процесів.

Податкове регулювання — це суб’єктивна діяльність людей щодо застосування на практиці регулюючих можливостей податків, які можуть бути використані з різними коефіцієнтами корисної дії в межах затверджених податкових завдань та податкової концепції. Воно також є процесом детального розроблення способів реалізації податкових планів, формування і введення за необхідності нових та коригування діючих податкових

режимів, спрямованих на реалізацію цінового, фіскального, регулюючого і контрольного призначення (функцій) податків, що отримали кількісне і якісне відображення в бюджетно-податкових завданнях, цільових установках і податковій концепції на конкретний період.

Основна мета податкового регулювання полягає в урівноваженні суспільних, корпоративних та особистих економічних інтересів. Практика податкових взаємин свідчить, що на сьогоднішній день серед функцій податків реально функціонує (і не завжди ефективно) лише фіскальна, тоді як регулююча — лише теоретично.

Податковий контроль як функціональний елемент податкового менеджменту необхідний для ефективного управління оподаткуванням. Весь процес управління податковими потоками завершується саме податковим контролем. За його наслідками ухвалюються управлінські рішення щодо коригування податкового процесу.

Податковий контроль — процес, що забезпечує досягнення намічених цілей, завдань та планових параметрів, в тому числі шляхом застосування фінансових санкцій. Контроль передбачає виявлення відхилень між фактично досягнутими результатами запевний період від запланованих, а також вживання заходів, спрямованих на їх усунення. Необхідність такої функції управління обумовлена тим, що об’єкт управління внаслідок непередбаченого впливу зовнішнього середовища, внутрішніх протиріч самого об’єкту може відхилятися від наміченої для нього лінії поведінки. На стадії контролю одним з можливих рішень може бути перегляд первинних цілей та завдань у зв’язку з неможливістю їх реалізації за певних обставин.

У своїй діяльності платники податків допускають різноманітні порушення як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин [ 5, c. 99 ].

На податкові служби покладено обов’язок щодо контролю за забезпеченням повноти і своєчасності сплати платниками податків, зборів та обов’язкових платежів, передбачених чинним законодавством. Такий контроль називається зовнішнім. За порушення податкового законодавства передбачені різні види відповідальності (фінансова, адміністративна, кримінальна).

Державний податковий контроль здійснюється Державною податковою службою, митною службою, Міністерством фінансів України та іншими органами державної влади. З метою мінімізації санкцій за податкові правопорушення платники податків організовують внутрішній контроль (самоконтроль) за правильністю і своєчасністю виконання ними податкових зобов’язань. Як правило, внутрішнім податковим контролем займаються податкові менеджери.

Податковий контроль, через який держава впливає на суб’єкти господарювання і зобов’язує їх вірно формувати податкову базу та обчислювати належні їй платежі, називається державним.

У Податкового кодексу України дано визначення податкового контролю як єдиної системи обліку платників податків, а також контролю за правильністю нарахування, повнотою, своєчасністю сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, порядком проведення розрахунків, обліком товарів і коштів.

 Аналогічне тлумачення  податкового контролю дано й  у  Закону України "Про податковий контроль" [6].

Контроль за дотриманням податкового законодавства покладено, згідно із Законом України "Про систему оподаткування" (у редакції Закону України від 18.02.97 р. №77/ 97-ВР із змінами і доповненнями), на податкові органи України. Згідно з Положенням про Державну податкову адміністрацію України, затвердженим Указом Президента України від 13 липня 2000 р. №886/2000, податкові органи є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Згідно зі статтею 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" (у редакції Закону України від 05.02.98 р. із змінами і доповненнями), основною функцією ДПА України є розроблення основних напрямів, форм і методів проведення перевірок, дотримання податкового та валютного законодавства, видання нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань оподатковування. Необхідно зазначити, що починаючи з 2001 року здійснюється модернізація Державної податкової служби України. Однією з умов модернізації є приведення процесів діяльності служби у відповідність з вимогами Європейського Союзу. Так, стратегічним планом розвитку Державної податкової служби України на період до 2013 року основну роль (місію) податкових органіввизначено як забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджетів і державних цільових фондів законодавчо встановлених в Україні податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів. 
Податковий контроль як категорія, набуваючи правової форми, виявляється у взаємовідносинах юридичних і фізичних осіб з одного боку, та державою, в особі відповідних контролюючих органів, ─ з іншого. Ці правовідносини визначені нормами податкового законодавства. Податковий контроль є однією з форм державного фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованого на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. 
           Корпоративний податковий контроль — це систематична діяльність, спрямована на організацію достовірного податкового обліку на підприємстві, самоконтролю за достовірністю податкових розрахунків, а також виявлення і усунення податкових помилок до перевірки податковими органами.

В основу внутрішнього податкового контролю покладені загальні принципи здійснення цієї функції управління, і поряд зцим він має специфічні організаційно-економічні принципи. До них відносяться:

• дотримання інтересів держави та економічних контрагентів;
• доступність результатів податкового контролю для їх аналізузі сторони державних контролюючих органів;
• аналітичність та змістовність звіту з внутрішнього податкового контролю для встановлення закономірностей потоківгрошових коштів.

Основними завданнями внутрішнього податкового контролює:

•  правильне складання фінансових документів;
• своєчасне і належне заповнення всіх регістрів податкової звітності, декларацій та проміжних розрахунків податкових платежів тощо;
• забезпечення достовірності бухгалтерського і податкового обліку.

Виникнення податкових помилок найчастіше обумовлене суб’єктивними чинниками: недостатньою кваліфікацією працівників, помилками із-за неуважності, несумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків тощо. Загалом правильно організований корпоративний податковий контроль дає змогу істотно знизити кількість податкових помилок і тим самим звести до мінімуму розміри штрафних санкцій за наслідками перевірок податковими органами, а також забезпечує підприємству стабільну основу для роботи.

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи.

1.3 Організація податкового менеджменту

Система податкових органів — це розгалужена мережа спеціалізованих структур. У вузькому значенні слова податкові органи ідентичні податковій адміністрації з підвідомчими їй інспекціями. Вони здійснюють контроль тільки за надходженням до бюджету податкових платежів. Податкові служби в широкому значенні слова забезпечують надходження до бюджету всіх відрахувань, які згідно із законом включені до податкової системи. У цьому випадку система податкових органів включає також і митні органи, казначейства і податкову міліцію.

Основним законодавчим документом, що регламентує діяльність податкових органів, є закон України «Про Державну' податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. №509-ХП, із змінами й доповненнями (далі Закон №509), в якому визначені функції податкової служби, принципи її роботи, права й обов'язки як працівників податкових органів, так і платників податків.

Згідно із законом Україні «Про державну податкову службу в Україні» органи податкової служби визначена єдина система контролю за дотриманням податкового й валютного законодавства, правильністю обчислення, повнотою й своєчасністю внесення до відповідного бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також неоподатковуваних прибутків, встановлених законодавством України.

Посадовим особам органів ДПС України присвоюються спеціальні звання, зокрема: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби 1-го рангу, державний радник податкової служби 2-го рангу, державний радник податкової служби 3-го рангу, радник податкової служби 1-го рангу, радник податкової служби 2-го рангу, радник податкової служби 3-го рангу, інспектор податкової служби 1-го рангу, інспектор податкової служби 2-го рангу, інспектор податкової служби 3-го рангу. 
          До структури ДПІ, наприклад, по районах у містах входять підрозділи: управління по стягненню податків з юридичних осіб, управління по стягненню податків з фізичних осіб, управління місцевих податків та інших платежів, відділ по роботі з платниками податків, управління документальних перевірок юридичних осіб, управління примусових стягнень податків, відділ податкової міліції, відділ валютного контролю, відділ обліку і звітності, відділ комп’ютеризації, відділ державного реєстру фізичних осіб, юридичний відділ, бухгалтерія, відділ кадрів і спецроботи.

Завданнями органів державної податкової служби є:

•   здійснення     контролю     за    додержанням     податкового     законодавства, правильністю обчислення, повнотою й своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів;
• внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
•    прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування ;
• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податківта єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;
•    роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;
•     запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Завданнями податкової міліції є:

•   запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
•   розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;
•    запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;
•    забезпечення безпеки діяльності органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних зазіхань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків [7].

Державна податкова адміністрація України:

 1)  виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових інспекцій, пов'язану із:

  - здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності;

  -   обліком платників податків, інших платежів;