Особливості управління в Японії

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

1.Характеристика методів  та інструментів управління людськими  ресурсами в японському менеджменті.

1.1. Загальна характеристика японської школи.…………………………………5

1.2. Комплексний контроль якістю. Система «Канбан» і «гуртки якості»……..9

1.3. Принципи японського управління……………………………………………15

1.4.Керування персоналом у Японії………………………………………………16

2.Використання  деяких  аспектів японського менеджменту  в Україні…………24

3.Адаптація методів та  інструментів управління людськими  ресурсами в японській школі до вітчизняних реалій…………………………………………...32

Висновок…………………………………………………………………………….34

Список використаних джерел……………………………………………………..36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Менеджмент у Японії, як і в будь-якій іншій країні, відображає її історичні особливості, культуру і суспільну психологію. Він безпосередньо пов'язаний із суспільно-економічним устроєм країни. Японські методи управління в корені відмінні від європейських і американських. Але це не означає, що японці управляють більш ефективно.

 Японський менеджмент, заснований на колективізмі, мається на увазі використання морально-психологічних важелів впливу на особистість. Насамперед, це почуття боргу перед колективом, що в японському менталітеті аналогічно почуттю сорому. Зважаючи на те, що податкова система працює на зрівняння доходів і матеріального стану населення у суспільстві, мінімальне розшарування по добробуті, це дає можливість використовувати почуття колективізму максимально ефективно.

Чим відрізняється японський метод керування від  методів, використовуваних у більшості країн Європи й Америки? Насамперед основним предметом управління в Японії є трудові ресурси. Ціль, що ставить перед собою японський керівник - підвищити ефективність роботи підприємства в основному за рахунок підвищення продуктивності праці працівників. Тим часом у європейському й американському менеджменті основною метою є максималізація прибутку, тобто одержання найбільшої вигоди з найменшими зусиллями.

На думку японського фахівця з менеджменту Хидеки Йосихара, є шість характерних ознак японського керування.

Гарантія зайнятості й створення обстановки довіри. Такі гарантії забезпечують стабільність трудових ресурсів і зменшення плинності кадрів. Стабільність служить стимулом для робітників та службовців, вона зміцнює почуття корпоративної спільності, гармонізує відносини рядових співробітників з керівництвом. Стабільність так само сприяє поліпшенню взаємин між працівниками управлінського рівня й рядовими робітниками, що, на думку японців, зовсім необхідно для поліпшення діяльності компанії..

Гласність і цінності корпорації. Японська система керування намагається також створити загальну для всіх працівників фірми базу розуміння корпоративних цінностей, таких, як пріоритет якісного обслуговування, послуг для споживача, співробітництво робітників з адміністрацією, співробітництво й взаємодія відділів. Керування прагне постійно прищеплювати й підтримувати корпоративні цінності на всіх рівнях.

Керування, засноване на інформації. Збору даних  і їхньому систематичному використанню для підвищення економічної ефективності виробництва і якісних характеристик продукції надається особливе значення. Керівники щомісяця перевіряють статті доходів, обсяг виробництва, якість і валовий виторг, щоб подивитися, чи досягають цифри заданих показників і щоб побачити майбутні труднощі на ранніх етапах їх виникнення.

Керування, орієнтоване на якість. Президенти фірм і керівники компаній на японських підприємствах найчастіше говорять про необхідність контролю якості. При керуванні виробничим процесом їхня головна турбота  одержання точних даних про якість.

Постійна присутність керівництва на виробництві. Щоб швидше впоратися з ускладненнями японці найчастіше  розміщають керуючий персонал прямо у виробничих приміщеннях. По мірі вирішення кожної проблеми вносяться невеликі нововведення.

Підтримка чистоти й порядку. Одним з істотних факторів високої якості японських товарів є чистота й порядок на виробництві.

В цілому японське керування спирається на поліпшення людських відносин: узгодженість, групову орієнтацію, моральні якості службовців, стабільність зайнятості й гармонізацію відносин між робітниками й керівниками.

 

1.Характеристика  методів та інструментів управління  людськими ресурсами в японському менеджменті

 

1.1.Загальна характеристика японської школи.

 
         Японська система менеджменту визнана найбільш ефективною в усьому світі по головній причині її успіху - уміння працювати з людьми.

Японія першої у світі  стала розвивати сучасний менеджмент на принципі «людської особистості», залучаючи всіх працівників до діяльності підприємств і фірм, до виготовлення якісної продукції з низькими витратами. У бідної природними ресурсами  країні традиційно культивується принцип: «наше багатство - людські ресурси», відповідно до якого створюються  умови для найбільш ефективного  використання цих ресурсів.

В останні роки в усьому світі зростає інтерес до японських  форм і методів керування, тому що швидкий успішний розвиток економіки  цієї країни дозволило їй зайняти  лідируюче положення у світі. Японія є найбільшим у світі виробником легкових автомобілів; домінує у  виробництві майже всіх категорій  масових напівпровідникових мікросхем; визнана самою конкурентоспроможною країною у світі; займає лідируючі  позиції в забезпеченні грамотності, соціальної політики, якості життя. Ці й інші успіхи багато в чому обумовлені високим рівнем менеджменту, засновниками якого були Мацусита, Курата, Исизака, Хонда, Морита, Ибука й ін.

Японська система керування  розвивалася частково під впливом  місцевих традицій, внаслідок американської  окупації після другої світової війни, як реакція на необхідність боротьби з бідністю й розрухою після війни.

На процес формування японського менеджменту вплинули американські ідеї керування. Так, найважливіша ідея японського менеджменту про те, що працюючий по найманню повинен все  життя трудитися в одній фірмі, має американське походження, але  в Японії ця ідея дає величезний ефект.

Японський менеджмент постійно використовує найбільш корисні концепції  керування західних країн, їхні методи й техніку, пристосовуючи їх до своїх  національних особливостей, зберігаючи й підсилюючи тим самим своєї  цінності й сприяючи встановленню особливого стилю мислення й методів, властивим  тільки японським менеджерам.

У 1933 році був розроблений  духовний кодекс компаній, який передбачав:

— служіння народу.

— справедливість і чесність.

— погодженість і співробітництво.

— боротьбу за прогрес.

— ввічливість і скромність.

— узгодженість із законами природи.

— вдячність.

Ці принципи визначаються японським менеджментом і сьогодні.

Японська модель менеджменту  ґрунтується на філософії «Ми  всі одна родина», тому найважливіше завдання японських менеджерів - встановити нормальні стосунки із працівниками, сформувати розуміння того, що робітники  й менеджери - одна родина. Компанії, яким удалося це зробити, досягли  найбільшого успіху. Опитування працівників  всесвітньо відомої фірми «Соні  Корпорейшн» показали, що 75-85% опитаних вважають себе однієї «командою», посилені спільні дії якої принесуть всім її членам користь.

Японці називають організацію  «ути», що означає «будинок, родина», і переконані, що можна змінити світогляд, розводитися, міняти прізвище й ім'я - неможливо лише змінити фірмі.

Практика показує, що працівники, тривалий час працюючі разом, створюють атмосферу самомотивації й самостимулювання. Керування при цьому носить в основному рекомендаційний характер - у цих умовах не варто занадто чітко визначати коло обов'язків кожного, тому що кожний готовий робити те, що необхідно.

У результаті на японських  фірмах майже не спостерігається  плинності кадрів і, судячи зі статистики, на 1000 робітників автомобілебудівної промисловості доводиться всього 25 днів прогулів (у США - 343 дня, тобто  в 14 разів більше).

Постійно вселяючи кожному  працівникові, що його особисте благополуччя залежить від результатів діяльності фірми, використовуючи матеріальні  й духовні стимули, у тому числі  чималі виплати працівникам на соціальні  цілі, японський менеджмент досягає  високої інтенсивності й продуктивності праці.

Для розуміння японського менеджменту важливо розглянути поводження японців у групі. У  Японії існує поняття «гирі», тобто  «борг честі», що пропонує індивідові виконувати відповідні правила поведінки, обумовлені його роллю в групі. Ці правила міняються в міру переходу індивіда з однієї групи в іншу (родина, школа, вуз, організації, у якій він працює).

Виконати «борг честі» індивід може, лише займаючи своє, строго певне місце (що відповідає конфуціанському принципу «кожному - своє місце») і проявляючи лояльність стосовно групи, тобто підкоряючи своє поводження суспільним цілям. Відповідно й поводження індивіда оцінюється не абстрактними критеріями добра й зла, а його внеском у групову діяльність, його корисністю для групи.

Групові традиції наклали  відбиток на поводження японців у  групі й поза нею. Поводження їх поза групою характеризується замкнутістю  й небажанням контактувати, але у  своїй групі, у середовищі сталих відносин і зв'язків японець готовий  допомогти кожному. По даним опитувань 70% японців уважають себе зобов'язаними  брати близьку участь у справах  друзів (у США - 45% жителів, в Англії - 36%, у ФРН - 31%, у Франції - 12%, а в  Україні - 6%).

Важливою складовою частиною японського менеджменту є система  довічного (або довгострокового) наймання й виробничого стажу. Просування по службі в Японії насамперед залежить від віку й стажу, а потім уже  враховуються всі інші якості. Службовець, що перейшов в іншу компанію, втрачає виробничий стаж й починає все спочатку. Робітники, що міняють місце роботи, дискримінуються відносно оплати праці, пільг, пенсії; їх розглядають як людей другого сорту.

Важливим методом зміцнення  зв'язків службовців з керівництвом і фірмою в цілому є заохочення інтенсивного спілкування один з  одним, що виражається в різних формах. Наприклад, щодня, крім суботи й неділі, весь персонал починає день із фіззарядки й співу гімну своєї фірми. Після цього всі працівники фірми  незалежно від їхнього положення  декламують заповіді, вивішені на стінах і присвячені в основному завзятій і сумлінній праці, покорі, ретельності, скромності, прояву подяки.

У японських фірмах щорічно  відзначається «День заснування компанії», що дає можливість керівництву  фірми втілювати в життя ідею «спільності інтересів» підприємців  і працівників.

Нормою діяльності для  японського менеджера є щоденна  присутність на виробництві, постійне спілкування з людьми, рішення  всіх виникаючих проблем на місці, систематичні бесіди з робітниками й фахівцями  про шляхи подальшого вдосконалювання  виробництва, підвищення ефективності господарювання. На всі скарги з  боку службовців, як правило, потрібна негайна реакція керівництва.

Керуючим у Японії, навіть директорові заводу, не надається  окремого кабінету - разом зі своїми товаришами по службі вони розміщаються в одному великому відкритому залі без перегородок, оснащеному простими і найнеобхіднішими меблями. Це повинно  нагадувати службовцям про те, що вони докладають спільних зусиль для досягнення компанією успіху.

Привілеї залежно від  рангу або класу відсутні, у  тому числі й привілеї користування окремими їдальнями. Менеджери фірми  «Соні» одягнені в такі ж сині куртки без відмінностей, як і інші робітники; під час спаду виробництва  їм у першу чергу знижують заробітну  плату. Все це дає величезний економічний  і моральний ефект, тому що робітники  почувають свій зв'язок з керуючими  й корпорацією.

Японський менеджмент використовує й певний порядок наймання, просування й навчання службовців. При прийманні  на роботу випускників середніх шкіл і університетів заохочується створення  робочих династій, тобто прийом на роботу дітей і близьких родичів  кадрових працівників. Широко практикується  найм за рекомендацією кого-небудь зі співробітників фірми, що відповідає за свою рекомендацію. Статистичні  дані свідчать про те, що число прийнятих  на роботу за рекомендацією в компаніях  становить приблизно 45%.

На думку колишнього глави  фірми «Соні» Акіо Моріта, у першу чергу по службі повинні просуватися люди, що володіють такими якостями, як чесність, порядність, скромність і працьовитість.

Відбір кандидатів у керуючий склад звичайно провадиться із числа  працівників компанії; при цьому  переслідується кілька інтересів: по-перше, знайти людину, що детально знає специфіку  виробництва;по-друге, підсилити відданість працівника фірмі й зберегти стаж його роботи.

Для підвищення освітнього рівня своїх службовців японські корпорації направляють їх у навчальні  центри, на семінари, наприклад у  навчальні заклади США й країни Європи.

На фірмах Японії застосовується ціла система нематеріального (морального) стимулювання гарних працівників: просування по службі; видача премій, коштовних  подарунків; видача авторських посвідчень; проведення спеціальних засідань, на яких відзначається високоякісна діяльність співробітника; надання пільг на покупку акцій підприємства; оплачувані поїздки на підприємства замовника (у тому числі й в інші країни); публікація спеціальних статей у  внутріфірмовому виданні (пресі); організація заміської поїздки для працівників з родинами за рахунок фірми; організація спільних обідів працівників з керівництвом фірми; спеціально відведені місця для паркування машин і т.д.